Календар медицини

Люлька Олексій Володимирович (1935-2013) уролог, член-кореспондент НАМН України (1994), доктор медичних наук (1971), професор (1974), заслужений діяч науки і техніки Української РСР (1988), проректор з наукової та лікувальної роботи, завідувач кафедри урології Дніпропетровської державної медичної академії.

Провідний учений у галузі урології. Основні напрями наукової діяльності: діагностика та лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози, сечокам’яної хвороби, неспецифічних запальних захворювань сечової та статевої систем, пластичної та відновлювальної урології, дитячої урології, онкоурології та андрології.

Наукові праці: “Атлас операций на органах мочеполовой системи” (1972); “Основы практической урологии детского возраста” (1984); “Основы хирургической андрологии” (1993); “Неотложная урология и нефрология” (1996); “Морфогенез мочекаменной болезни” (1999); “Атлас-руководство по урологии” (2001); “Урологія” (2002); “Некроз почечных сосочков” (2002); “Хирургическая андрология” (2005).

Ініціатива проведення Всесвітнього дня боротьби з гемофілією належить Всесвітній федерації гемофілії та затверджена ВООЗ. Його мета – привернення уваги світової громадськості, політиків, чиновників галузі охорони здоров’я та медичного персоналу до проблем хворих на гемофілію, підвищення обізнаності щодо спадкового захворювання, пов’язаного з порушенням процесу згортання крові.

Для проведення цього Дня 17 квітня було обрано на знак поваги засновнику Всесвітньої федерації гемофілії Френку Шнайбелю, який народився саме в цей день.
Гемофілія зазвичай є спадковим захворюванням, спричиненим мутацією в одному з генів, що забезпечує утворення білків, які беруть участь у зупинці кровотеч. Білки, які називають факторами згортання крові, впливають на формування стабільного згустку (тромбу). Пацієнти з гемофілією мають низький рівень факторів згортання крові VIII або IX, що в свою чергу може призводити до спонтанних кровотеч, а також масованих виливів крові після травм або хірургічних втручань.

Гени, що зумовлюють розвиток гемофілії, пов’язані з Х-хромосомою, тому хвороба передається по жіночій лінії. А от хворіють на неї винятково чоловіки. Жінки зазвичай є носіями мутованого гена і передають недугу своїм синам.

Захворювання діагностують в 1 на 5000 народжених хлопчиків. До того ж вроджену гемофілію виявляють майже у 70% пацієнтів, а близько 30% припадає на спонтанні форми гемофілії, які з часом трансформуються у спадкові.

Геморагічне захворювання, яке виникає внаслідок набутого зниження активності фактору VIII, називають набутою гемофілією. Її діагностують набагато рідше, ніж спадкову, а частота становить 2 випадки на 1 млн населення. Занедужати на цю форму хвороби можуть і чоловіки, і жінки. Частіше хвороба розвивається у людей середнього або літнього віку на фоні злоякісних новоутворень, автоімунних захворювань, прийому лікарських засобів. Але під загрозою появи набутої гемофілії є також молоді жінки, які завагітніли вперше і перебувають на пізніх термінах вагітності або нещодавно народили. Найбільш важкими проявами набутої гемофілії вважають масивні післяпологові кровотечі та віддалені (на 3–150-й день) маткові кровотечі.

На сьогодні хвороба вважається невиліковною, але її перебіг можна контролювати за допомогою ін’єкцій дефіцитного фактору згортання крові.

У фондах ННМБУ ви можете ознайомитись із літературою на цю тему:

1. І. П. Цимбалюк-Волошин. Дитяча гемофілія: проблеми діагностики та лікування // Современная педиатрия. – 2016. – № 8. – С. 33-37.
2. Ведення вагітності та пологів при спадкових порушеннях згортання крові. Хвороба Віллебранда. Гемофілія. // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2017. – № 7/8. – С.25-29.
3. С. В. Видиборець, Ю. Ю. Дерпак, Ю. Ю. Попович. Гемофілія // Сімейна медицина. – 2018. – № 6. – С. 61-66.
4. І. П. Цимбалюк-Волошин, О. Ю. Кучкова. Спадкова та набута гемофілія А: сучасні підходи до лікування з клінічними прикладами // Укр. мед. часопис. – 2021. – № 5. – С. 58-63.
5. О. В. Стасишин. Набута імунокоагулопатія (набута гемофілія) у практиці акушера-гінеколога: клінічний випадок // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2021. – № 1. – С. 16-21.

Рубашкін Володимир Якович (1876-1932) гістолог, доктор медицини (1903), професор, завідувач кафедри гістології Харківського державного медичного інституту (1923-32). Встановив ряд фізіологічних закономірностей і запропонував методики, що сприяли розвитку методу трансфузії.

Володимир Якович народився в Новочеркаську. Медичну освіту здобув у Військовомедичній академії, після закінчення якої був залишений для удосконалення на 3 роки на посаді інститутського лікаря (нині відповідає посаді адʼюнкта); у 1903 р. захистив докторську дисертацію «К изучению о строении невроглии и эпендимы»; у 1903-1905 рр. Удосконалювався в Зоологічному інституті (м. Вюрцбург, Німеччина); з 1906 р. – приват-доцент кафедри гістології та ембріології Військово-медичної академії; від 1912 до 1918 р. – екстраординарний професор кафедри гістології та ембріології медичного факультету Юрʼївського університету; у 1918-1919 рр. – професор Харківського університету; у 1919-1922 рр. працював у Краснодарі та Сочі; у подальшому завідувач курсу, а згодом кафедри гістології (1922-1932), декан, завідувач навчальної частини Харківського медичного інституту.

Одночасно (від 1923 р.) – директор Українського протозойного інституту (з часом – Український інститут малярії); з 1930 р. – заступник директора Всеукраїнського інституту біології, морфології та експериментальної медицини імені I. І. Мечникова.

Заснував журнал «Український вісник кровʼяних угруповань» (1927-1934); Заслужений професор; нагороджений Премією імені І. П. Павлова
(1909).

Основні напрями наукової діяльності: дослідження походження статевих клітин, вивчення малярійного плазмодія, дослідження гістології, ембріології та груп крові; встановив низку фізіологічних закономірностей та запропонував методики, які сприяли розвитку методу гемотрансфузії.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Рубашкіна В. Я.:

1. К учению о строении невроглии и эпендимы. Из гистол. лаборатории Военно- мед. академии (1903). Шифр зберігання: 611.018 Р-821
2. Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві: Елементи гістології: підручник по медвишах. (1931). Шифр зберігання: 611.018 Р-821
3. Анатомія та фізіологія. Підручник із природознавства. (1927) Шифр зберігання: Р-17283
4. Основы гистологии и гистогенеза человека. Ч.I, Ч.2 (1933). Шифр зберігання: 611.018 Р-821
5. Лекції з спеціальноїгістології ротової дуплини та зубів. (1930). Шифр зберігання: 611 Р-821
6. Механізми й апарати нервової системи. (1926). Шифр зберігання:1926 Р-821
7. Протоплазма та її організація в тканинах. (1931) Шифр зберігання:576 Р-821

Тушевський Вадим Пилипович (1925-2001) нейрохірург, доктор медичних наук (1978), провідний науковий співробітник НДІ нейрохірургії (з 1992). Наукові праці присвячені ультраструктурній організації пухлин центральної нервової системи, проблемам набряку та дислокації мозку

Медичну освіту здобув у Вінницькому медичному інституті (1950); у 1950-1952 рр. прцював у Київ-ському НДІ нейрохірургії; у 1952-1955 рр. – служба в Радянській армії; у подальшому працював у Київському НДІ нейрохірургії (нині – Інститут нейрохірургії імені академіка А. I. Ромоданова НАМН України) на посадах лікаря-нейрохірурга, молодшого наукового співпрацівника (1955-1965), старшого наукового співпрацівника (1965-1981), керівника лабораторії електронної мікроскопії (1962-1981), керівника (1981-1986) та головного наукового співпрацівника (з 1986 р.) відділу нейропатоморфології; у 1962 р. захистив кандидатську дисертацію «Материалы к патоморфологии менингеом головного мозга», а в 1978 р. – докторську дисертацію «Ультраструктурная организация микроглиальных опухолей мозга человека»; член Міжнародної академії патології (1992).

Автор 129 наукових публікацій.

Основні напрямки наукової діяльності: дослідження ультраструктурної організації пухлин центральної нервової системи, вивчення набряку та дислокації головного мозку.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Тушевського В.П.:

Ультрастуктурная организация макроглиальных опухолей мозга человека (электронномикроскопические исследования) (1976). Шифр зберігання: Р-22309

Шутка Богдан Васильович (1940-2007) морфолог, доктор медичних наук (1984), професор (1987), завідувач кафедри анатомії людини Івано-Франківської медичної академії (1988). Наукові праці присвячені морфофункціональним дослідженням структурної організації макро-мікроциркуляторного русла і судинно-тканинних відношень у різних органах.

Народився в с. Стрільче Городенківського району Івано-Франківської області; медичну освіту (з відзнакою) здобув в Івано-Франківському медичному інституті (1969); навчався в аспірантурі (1969-1972) та працював на кафедрі анатомії людини Івано-Франківського медичного інституту (тепер –
Івано-Франківський національний медичний університет) на посадах асистента, доцента, завідувача (1988-2007).

У 1972 р. захистив кандидатську дисертацію «Вплив експериментальної ішемії на мікроциркуляторне русло і паренхіму нирок (мікро-ультрамікроскопічне дослідження)», а в 1984 р. – докторську дисертацію «Мікроциркуляторне русло і фільтраційно-реабсорбційний барʼєр нирки при компенсаторній гіпертрофії і в поєднанні з тимчасовою ішемією, енервацією і порушенням лімфовідтоку»; професор; голова Івано-Франківської обласної філії та член президії Українського наукового товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів; академік Української АН (1997) та АН вищої школи України (2003); Заслужений діяч науки і техніки України
(1994).

Автор понад 450 наукових публікацій, зокрема 4 монографій, 4 посібників, 8 авторських свідоцтв на винаходи; основні напрями наукових досліджень: вивчення морфофункціональної організації макро-мікро-циркуляторного русла і судинно-тканинних відношень у різних органах, функціональна морфологія нейровазальних відношень у різних органах, функціональна морфологія нейровазальних відношень у периферійній нервовій системі, функціональна морфологія органів і тканин під дією факторів довкілля Прикарпатського регіону, науковий консультант і керівник 10 докторських та 30 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертаційних робіт Шутки Б. В.:

1. Воздействие микроциркуляторной ишемии на микроциркуляторное русло и паренхиму почки (1972). Шифр зберігання: Р-7272.
2. Шутка Б. В. Микроциркуляторное русло и фильтрационно-реабсорбционный барьер почки при компенсаторной гипертрофии и в сочетании с временной ишемией денервацией и нарушением лимфооттока (1984). Шифр зберігання: Р-29181

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Б. В. Шутки, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Морфология почки (1988). Шифр зберігання: Б-60490

У фондах інших бібліотек України (праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві):

1. Гистофизиология капилляров (1994). (Шифр зберігання: Б300211;
2. Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого, м. Київ) Анатомічні схеми (2006). (Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека ім. І. Франка)
3. Загальна глибока гіпотермія (2006). (Наукова бібліотека Івано-Франківського національного медичного університету)

Зіменковський Борис Семенович (1940) відомий науковець в галузі органічної та фармацевтичної хімії, педагог, організатор вищої медичної освіти в Україні, академік Академії наук Вищої школи України, доктор фармацевтичних наук (1978), професор (1980), завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії (1978-97), ректор (з 1998) Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Наукові праці присвячені синтезу та пошуку фізіологічно активних речовин, створенню нових лікарських препаратів.

Борис Семенович народився в м. Бережани Тернопільської обл.. Медичну освіту здобув на фармацевтичному факультеті Львівського медичного інстипуту (1958-1963 рр); у 1963-1966 рр. навчався в аспірантурі Інституту органічної хімії НАН України; працював на посадах асистента (1964-1972). Доцента (1972-1978), завідувача (1978-1997) кафедри органічної і біоорганічної хімії. Завідувача (1997-2016) та професора (з 2016 р.) кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії; декана фармацевтичного факультету (1972-1979), проректора з навчальної роботи (1979-1998), ректора (з 1998 р.) Львівськогс національного медичного університету імені Данила Галицького.

У 1966 р. захистив кандидатську дисертацію «Синтез и некоторые превращения трехзамещенных производных 2-тиотиазанона-4», а в 1978 р. – докторську дисертацію «Синтез и изучение гетероциклических соединений, содержащих в молекуле два 1,3-тиазановых цикла и обладающих физиологической активностью»; професор (1978), академік НАМН України за фахом «Фармацевтична хімія, синтез нових біологічно активних речовин» (2017); Заслужений працівник Вищої школи України (1985), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2000), академік АН Вищої школи України (1994), академік АН технологічної кібернетики України (1993), академік Міжнародної академії наук технологій та інжинірінгу (1995), член Нью-Йоркської АН (1996), академік Укра-їнської АН (1999); президент Галицької фармацевтичної асоціації (з 2001 р.); член президії Фармакопейного комітету України, член проблемної комісії України «Фармація»; голова Західного регіонального центру АН технологічної кібернетики України; голова спеціалізованої вченої ради при Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького; член спеціалізованої Вченої ради при університеті «Львівська асоціації міжнародної освіти; член редакційних колегій низки фахових наукових часописів: «Физиологически активные вещества», «Експериментальна і клінічна фізіологія», «Фармацевтичний журнал», «Вісник фармації», «Acta Medica Leopolencia»; Заслужений професор Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (2007); Почесний доктор Люблінсього медичного університету (Польща, 2011); наукові праці присвячені синтезу фізіологічно активних речовин у ділянці гетеро- і макрогетероциклічних сполук та створенню нових лікарських препаратів; співавтор 3 нових лікарських препаратів.

Автор понад 860 науко вих публікацій, зокрема 3 монографій, 17 підручників та посібників, 75 авторських свідоцтв та 55 патентів; науковий консультант і керівник 5 докторських та 16 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферат дисертаціЇ Зіменковського Б. С.

Синтез и некоторые превращения 3-замещенных производных 2-тиотиазанона-4 (1966). Шифр зберігання: 615.4 З-621

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Органічна хімія: У 3 книгах: Підручник для студентів фармацевтичних вищих навчальних закладів і факультетів. Книга 1. (1993). Шифр зберігання: Б-72721

Органическая химия: Учебник для студентов фармацевтических вузов и факультетов: В 3 книгах. Книга 1. (1993) Б-72206

Органическая химия: Учебник для студентов фармацевтических вузов и факультетов: В 3 книгах. Книга 2. (1995) Б-72206 Органическая химия. (2007) В-7124