Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Чер
6
Пт
Верхоглядова Тетяна Петрівна (1925 – 2006)
Чер 6 день

Верхоглядова Тетяна Петрівна (1925 – 2006)Верхоглядова Тетяна Петрівна
(1925 – 2006) — доктор медичних наук (1970), професор (1977), завідувачка лабораторії культивування тканин Інституту нейрохірургії імені А.П. Ромоданова (з 1983).

Тетяна Петрівна народилася в м. Києві. Медичну освіту здобула в Київському медичному інституті (1953). У 1953–1956 рр. навчалася в аспірантурі та працювала в Київському науково-дослідному інституті нейрохірургії (нині — Інститут нейрохірургії імені академіка А. П. Ромоданова НАМН України).

Професійний шлях:

  • молодший науковий співробітник (1956–1961),
  • старший науковий співробітник (1962–1975),
  • керівник відділу нейропатоморфології (1976–1983),
  • провідний науковий співробітник (з 1992).

У 1958 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Патоморфология эпендимом», а в 1970 році — докторську дисертацію:
«Макрогліальні пухлини головного мозку (патоморфологія, гістохімія, культура тканин)».
З 1977 року — професор.

У 1962 році організувала лабораторію культивування тканин, якою керувала до 1992 року.

Авторка 156 наукових публікацій, серед яких — 5 монографій (у співавторстві) та 5 винаходів (у співавторстві).

Основні напрями наукової діяльності:

  • нейроонкологія (структурно-біологічні властивості пухлин головного мозку),
  • культивування пухлин нервової системи,
  • дослідження черепно-мозкової травми.

Під її науковим керівництвом та за консультативної участі захищено 5 докторських і 18 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Верхоглядової Т. П.:

  1. Патоморфология эпендимом (1957). Шифр зберігання 616.8 В-363
  2. Макроглиальные опухоли головного мозга. Патоморфология, гистология, культура ткани (1970). Шифр зберігання 1970 В-363

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Верхоглядової Т. П., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Нейрохирургическое лечение психических заболеваний (1997). Шифр зберігання Б-76844
  2. Саркомы головного мозга (1877). Шифр зберігання Б-24490
Котляренко Борис Миколайович (1900–1969)
Чер 6 день

Котляренко Борис Миколайович (1900–1969)
- інфекціоніст, доцент, кандидат медичних наук, полковник медичної служби.

Борис Миколайович народився в місті Ряжськ (нині — Рязанська область, Російська Федерація). У 1925 році закінчив медичний факультет Ленінградського інституту медичних знань.

Професійна діяльність:

  • лікар на будівництві Волховської ГЕС та ординатор інфекційної лікарні м. Ленінграда (1925–1931, 1933–1936);
  • головний лікар китобійної флотилії «Слава» (1932–1933);
  • начальник медичної служби військового шпиталю м. Луга, Ленінградська область (1936–1938);
  • асистент кафедри інфекційних хвороб Ленінградського інституту вдосконалення лікарів (1938–1941);
  • епідеміолог фронту в роки Другої світової війни (1941–1946);
  • головний інфекціоніст Ленінградського обласного відділу охорони здоров’я (1946–1947);
  • головний лікар протитуляремійної станції Ленінградської області (1947–1950).

З 1950 року працював у Львівському медичному інституті:

  • доцент кафедри інфекційних хвороб (1950);
  • завідувач кафедри інфекційних хвороб (1951–1969);
  • головний лікар інфекційної клініки Львівського медінституту;
  • головний інфекціоніст Львівського обласного відділу охорони здоров’я.

Наукова діяльність:
У 1943 році захистив кандидатську дисертацію на тему: «К генезу кожных реакций». У 1951 році отримав вчене звання доцента.

Автор 76 наукових праць.
Під його керівництвом захищено 3 докторські та 23 кандидатські дисертації.

Основні напрями наукових досліджень:

розробка та впровадження ефективних методів діагностики й лікування:
дизентерії, кашлюку, дифтерії, ящура, туляремії, правця, гнійних менінгітів, енцефалітів, черевного та висипного тифу.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Котляренко Б. М.:

Инфекционные болезни (Сборник статей под ред. Котляренко Б. Н. ) (1959). Шифр зберігання: 616.9 И-74

Чер
10
Вт
Руднєв Іван Михайлович (1910–1970)
Чер 10 день

Руднєв Іван Михайлович (1910–1970)Руднєв Іван Михайлович (1910–1970) видатний український педіатр, науковець, засновник педіатричної кардіоревматології та алергології в Україні

Кар’єрний шлях

  • Починав як лікар-педіатр і викладач у Дніпропетровську
  • Працював на Львівщині
  • Очолив кафедру госпітальної педіатрії у Київському медичному інституті (КМІ)
  • Об’єднав три потужні педіатричні школи: Дніпропетровську, Львівську, Київську

Наукова діяльність

  • Кандидатська дисертація (1941) – новаторське лікування гнійних плевритів у дітей стрептоцидом
  • Докторська дисертація (1962) – «Функціональний стан судин при ревматизмі у дітей»
  • Один із засновників дитячої кардіоревматології в СРСР
  • Першим в Україні застосував глюкокортикоїди для лікування алергічних та автоімунних хвороб у дітей

Наукова школа

Засновник школи дитячої кардіології та алергології

Розроблено:

  • Новий метод гіпосенсибілізації при бронхіальній астмі
  • Алгоритми диференціальної діагностики вроджених та набутих уражень серця

Підготував: 5 докторів наук, 19 кандидатів наук

Освітня діяльність

  • Активно реформував підготовку педіатрів у субординатурі та інтернатурі
  • Автор методичних матеріалів з клінічної роботи студентів
  • Ініціював видання підручника «Дитячі хвороби»

 

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Руднєва І. М.:

Функциональное состояние сосудов при ревматизме у детей (1962). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Руднєва І. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Бронхіальна астма у дітей (Поради батькам) (1972). Шифр зберігання: А-107
  2. Диагностика и лечение ревматизма у детей (1964). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833
  3. Краткое пособие для субординаторов и врачей-интернов по методике работы в детских учреждениях (Под ред. проф. И. И. Руднева) (1969). Шифр зберігання: 1969 К786
  4. Методические указания по организации борьбы с ревматизмом у детей (Материалы по обмену опытом) (1951). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833
  5. Практическая кардиология детского возраста (1969). Шифр зберігання: 1969 Р833и
  6. Применение глюкортикоидов у детей (1969). Шифр зберігання: 1969 Р 833и
  7. Ревматизм у дітей і боротьба з ним (1958). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833
  8. Як запобігти ревматизму і ревматичним захворюванням серця у дітей (1961). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-83

А також у фонді є видання про Руднєва І. М.

Жизнь, отданная детям: к столетию со дня рождения проф. Руднева Ивана Михайловича (2010). Шифр зберігання: Б-90297

Рудневы медики и биологи (2002). Шифр зберігання: Б-83801

Чер
12
Чт
Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928)
Чер 12 день

Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928)Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928) терапевт, академік Всеукраїнської академії наук, доктора медицини, професор

Походження

  • Походив із старовинного дворянського роду Гоголів-Яновських.
  • Далекий родич Миколи Гоголя.

Освіта

  • Закінчив Київську гімназію на Подолі із золотою медаллю.
  • Володів німецькою, французькою, англійською мовами.
  • Найкращий випускник медичного факультету Київського університету.
  • Формування як лікаря
    Ординатор у Карла Трітшеля, що мав великий вплив на нього.
  • Стажування в клініках і лабораторіях Берліна та Парижа.
  • Заснував першу в Києві бактеріологічну лабораторію для діагностики туберкульозу (Олександрівська лікарня).

Наукова та викладацька діяльність
Професор:

  • Одеського університету (1904)
  • Київського університету (1905–1921)
  • Київського медичного інституту (1921–1928)
  • Засновник київської терапевтичної школи.

Автор понад 60 наукових праць (інфекції, туберкульоз, легені, нирки, ШКТ).

  • Редактор першого видання Великої медичної енциклопедії.
  • Ініціатор створення санаторіїв проти туберкульозу.
  • Перший лікар — академік Всеукраїнської академії наук.

Лікував видатних діячів: Леся Українка, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Володимир Короленко.

Не відмовив жодному пацієнту за 45 років практики. Часто не брав грошей, допомагав бідним матеріально.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Яновського Ф.Г.:

  1. Современное положение диагностики рака желудка (1926). Шифр зберігання: 616.3 Т-669
  2. Диагностика заболеваний почек в связи с их патологией (1927). Шифр зберігання: 616.6 Я-646
  3. Язва желудка (1928). Шифр зберігання: 616.3 Я-401
  4. Эмфизема легких. Частная патология и терапия внутренних болезней. Т.3, вип.1, розділ 18. (1927). Шифр зберігання: 616(02) Ч-253
  5. Туберкулез легких (патология, клиника и лечение) (1931). Шифр зберігання: 616.2 Я-646
Чер
14
Сб
Всесвітній день донора крові
Чер 14 день

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.

Чер
17
Вт
Варес Евальд Янович (1925–2010)
Чер 17 день

Варес Евальд Янович (1925–2010)Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор

Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.

У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут.
У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи.
У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».

Професійна діяльність:

  • асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
  • завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
  • завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).

У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії».
У 1968 році отримав вчене звання професора.

  • З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
  • завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
  • завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
  • професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).

Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.

Основні напрями досліджень:

  • морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
  • закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
  • удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.

Науковий керівник та консультант:
4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:

  1. Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
  2. Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
  2. Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
  3. Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
  4. Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
  5. Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
  6. Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
  7. Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
  8. Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
  9. Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
  10. Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093