Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Ковтуновський Петро Михайлович (1925 – 2008) — морфолог, доктор медичних наук, професор, учасник Другої світової війни.
Народився в місті Кам’янське (нині — Дніпропетровська область).
Учасник бойових дій під час німецько-радянської війни.
Освіта та професійна діяльність
- 1953 — закінчив Станіславський медичний інститут (тепер — Івано-Франківський національний медичний університет).
- 1953–1956 — викладач у Ворошиловградському медичному училищі (нині — Луганськ).
- 1956–1967 — працював у Дніпропетровському медичному інституті.
- З 1967 року — працював у Полтавському медичному стоматологічному інституті (нині — Українська медична стоматологічна академія).
- Обіймав посади:
завідувача кафедри біології (1979–2001),
проректора з наукової роботи (1975–1984). Згодом кафедра була реорганізована:
з 1987 р. — кафедра медичної біології і генетики,
з 1990 р. — кафедра медичної біології, паразитології та генетики.
Наукові ступені та звання
- 1962 — кандидат медичних наук (тема дисертації: «Залози слизової оболонки додаткових пазух носа людини в віковому аспекті (макро- і мікроскопічне дослідження)»).
- 1973 — доктор медичних наук (тема дисертації: «Ретенційні кісти верхньощелепної порожнини людини»).
- 1975 — присвоєно вчене звання професора.
Наукова діяльність
Основні напрями досліджень:
- морфогенез та регенерація тканин;
- вплив ультрафіолетового опромінення на мітотичну активність клітин слизової оболонки ротової порожнини;
- вивчення клітин статевого хроматину;
- дослідження нових фармакологічних засобів для профілактики атеросклерозу та уповільнення процесів старіння;
- аналіз функціонування системи згортання крові у людей різного віку залежно від сезонних змін.
- Був науковим керівником 7 кандидатських дисертацій.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій:
Железы слизистой оболочки придаточных пазух носа человека в возрастном аспекте. ( Макро-микроскопическое исследование) (1962). Шифр зберігання: 611 К-568
Ретенционные кисты слизистой оболочки верхнечелстной пазухи человека. ( Макро-микроскопическое, гистохимическое, биохимическое, микробиологическое и спектрографическое исследование). (1973). Шифр зберігання: Р-12542
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві:
Использование панорамной (обзорной) рентгенографии в диагностике кист придаточных пазух носа человека: Информационное письмо для врачей (1979). Шифр зберігання: Б-28934
Кириленко Вадим Арсенійович (1930) — лікар-інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, науковець у галузі дитячих інфекційних хвороб.
Народився в місті Жмеринка Вінницької області. У 1950–1956 роках навчався у Вінницькому медичному інституті імені М. І. Пирогова. 1956–1957 — працював лікарем дільничної лікарні села Сутиски. 1957–1959 — навчався в клінічній ординатурі.
Професійна діяльність
Вінницький медичний інститут імені М. І. Пирогова (нині — Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова):
- 1959–1970 — асистент кафедри дитячих інфекційних хвороб.
- 1970–1989 — доцент.
- 1989–2006 — завідувач кафедри.
- З 2006 р. — професор кафедри.
- З 2017 р. — професор кафедри інфекційних хвороб.
Наукова діяльність
- 1965 — захистив кандидатську дисертацію: «Алергічні внутрішньошкірні проби при інфекційному гепатиті (хворобі Боткіна)».
- 1989 — захистив докторську дисертацію: «Клініко-епідеміологічні аспекти посттрансфузійного вірусного гепатиту В».
- 1991 — присвоєне вчене звання професора.
Член-кореспондент Міжнародної академії інтегративної антропології.
Наукові публікації та дослідження
Автор близько 200 наукових праць.
Основні напрями наукової діяльності:
- Інфекційні хвороби у дітей.
- Удосконалення методів діагностики, лікування та профілактики:
- ВІЛ-інфекцій.
- Гострих респіраторних вірусних інфекцій.
- Менінгококової інфекції.
- Сальмонельозу.
- Вірусних гепатитів.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Кириленко В. А.:
Аллергические внутрикожные пробы при инфекционном гепатите (болезни Боткина) (1965). Шифр зберігання: 616.3 К-431
Клинико-эпидемиологические аспекты посттрансфузионного вирусного гепатита В (1987). Шифр зберігання: Р-33369
У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Кириленко В. А.
Посттрансфузионный вирусный гепатит (1981). Шифр зберігання: Б-36033
ВИЧ/СПИД у детей (2002). Шифр зберігання: Б-81880
У 2010 році на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було вирішено встановити та відзначати щорічно 28-го липня Всесвітній день боротьби з гепатитом.
Всесвітній Альянс боротьби з гепатитом за підтримки ВООЗ щорічно 28 липня проводить заходи з популяризації знань про вірусні гепатити для профілактики нових заражень серед населення.
Мета цих заходів – підвищення обізнаності світової громадськості про симптоми, методи діагностики, профілактики та лікування гепатитів, особливо групи В і С, а також привернення уваги урядів і неурядових організацій до необхідності надання підтримки людям, які живуть з гепатитом В і С.
Статистика невблаганна – в середньому кожна дванадцята людина у світі є носієм вірусу гепатиту В або C. Ця статистика перевищує показники ВІЛ-інфікованих або хворих на рак, проте рівень обізнаності людей про гепатит вкрай низький. Вірусні гепатити – це група дуже розповсюджених небезпечних захворювань, що вражають печінку людини. Захворювання починається поступово, перебігає без симптомів і не проявляється тривалий час, тому гепатит ще називають “ласкавий вбивця”. Саме гепатит є основною причиною цирозу та раку печінки.
Стратегію з гепатиту було розроблено вперше в історії та в ній встановлені глобальні цілі боротьби проти вірусного гепатиту. Зокрема, до 2020 року пропонується знизити кількість нових випадків захворювання гепатитом В і С на 30 %, скоротити смертність на 10 %. Стратегія спирається на такі ключові підходи, як розширення програм вакцинації від гепатиту А і В; запобігання передачі гепатиту В від матері до дитини; підвищення безпеки ін’єкцій, крові та хірургічних втручань; зниження шкоди для уживачів ін’єкційних наркотиків; розширення доступу до лікування гепатиту В і С.
Лікування гострих вірусних гепатитів у місті Києві здійснюють інфекційні відділення міських клінічних лікарень. Кваліфіковану медичну допомогу хворим на хронічні вірусні гепатити в Києві надає гепатологічний центр на базі Київської міської клінічної лікарні № 15 та інфекційне відділення для хворих на вірусний гепатит Київської міської клінічної лікарні № 5.
Бертенсон Лев Бернардович (1850 — 1929) терапевт, гігієніст, бальнеолог
Народився в місті Одеса. Закінчив Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію (1872). Починав професійну діяльність лікарем у клініках Екка та Ейхвальда, а також у:
- Санкт-Петербурзькій Різдвяній міській лікарні,
- Миколаївському військовому шпиталі.
Професійна діяльність
- З 1876 року — викладав у медичних училищах для лікарських помічниць і фельдшериць.
- З 1890 року — член Гірничого вченого комітету.
- З 1898 року — член Медичної ради, а з 1903 року — дорадчий член Військово-медичної ради.
- Один із перших викладачів першої допомоги та професійної гігієни в Гірничому інституті та училищах.
- Лейб-медик, член численних медичних наукових товариств.
Громадська діяльність і досягнення
- Ініціатор створення Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом.
- Організатор першого в Російській імперії музею професійної гігієни.
- Мав широку популярність як лікар — серед його пацієнтів були:
- Іван Тургенєв, Лев Толстой, Модест Мусоргський, Микола Лєсков, Дмитро Григорович.
- Очолював медичну групу, яка лікувала Петра Чайковського під час його останньої хвороби.
Наукова діяльність
- Після 1913 року практикував в Одесі, де:
- Досліджував вплив Бузьких, Липецьких, Кавказьких мінеральних вод на організм людини.
- Автор близько 80 наукових публікацій.
- Його праця «Минеральные воды, грязи и морские купания в России и за границей» (перше видання — 1873, 4-те видання — 1901) вважається класичною в галузі бальнеології.
У фонді ННМБУ зберігаються праці, Бертенсона Л. Б. підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Лечебные воды, грязи и морские купанья в России и за границей. Классификация, химический состав, действие и показания к употреблению. Путеводитель по лечебным местностям (1901). Шифр зберігання: 615.839 Б-521
- Радиоактивность в лечебных водах и грязях (1914). Шифр зберігання: 615.84 Б-521
- Санитарно-врачебное дело на горных промыслах царства Польского (1893). Шифр зберігання: 610.2 Б-521
Верещагін Ігор Олександрович (1930 р.) — педіатр, інфекціоніст, доктор медичних наук, професор, науковець і клініцист у галузі дитячих інфекційних хвороб.
Освіта та професійна діяльність
Народився в місті Великий Устюг Вологодської області.
1948–1954 — навчався в Ленінградському педіатричному медичному інституті.
1954–1958 — проходив клінічну ординатуру при кафедрі госпітальної педіатрії того ж інституту.
Професійна кар’єра:
- 1958–1961 — головний педіатр МСЧ-81 МОЗ СРСР (м. Томськ).
- 1961–1964 — старший науковий співробітник відділу дитячих інфекцій Ленінградського НДІ антибіотиків.
- 1964–1965 — завідувач відділення Ленінградської міської дитячої лікарні №2.
- 1965–1999 — завідувач кафедри дитячих інфекційних хвороб Донецького медичного інституту.
- 1999–2004 — професор тієї ж кафедри.
Наукові ступені та звання
- 1958 — кандидат медичних наук (тема дисертації: «Морфологічні особливості хроматину нейтрофілів новонароджених дітей, дорослих людей (у тому числі й вагітних жінок)»).
- 1971 — доктор медичних наук (тема дисертації: «Патогенетична терапія в комплексі з мономіцином при дизентерії у дітей (клінічні, бактеріологічні, імунологічні дослідження)»).
- Професор.
- Головний позаштатний інфекціоніст Донецького обласного управління охорони здоров’я.
Наукова діяльність
Автор близько 400 наукових публікацій, серед яких:
- 7 монографій,
- 8 навчальних посібників,
- 1 довідник,
- 1 керівництво,
- 6 винаходів.
Основні напрями досліджень:
- Вивчення статевого хроматину в клітинах крові.
- Генетичні дослідження клітин крові.
- Вивчення дії антибіотиків на дитячий організм в умовах інфекційних захворювань.
- Практична участь у ліквідації спалахів холери, дизентерії, ентероколітів серед грудних дітей в Україні.
Наукове керівництво
Консультант і керівник 3 докторських і 8 кандидатських дисертацій.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Верещагіна І. О.:
- Морфологические особенности хроматина нейтрофилов новорожденных детей и взрослыхь людей (в том числе и беременных женщин) (1957). Шифр зберігання: 612.6 В-317
- Патогенетическая терапия в комплексе с мономицином при дизентерии у детей. Клиническое биохимическое, бактериологическое, иммунологическое исследования (1968). Шифр зберігання: 1968 В-317
У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Верещагіна І. О.:
- Гострі респіраторні захворювання у дітей (1979). Шифр зберігання: А-1244
- Организация стационара на дому при инфекционных заболеваниях и лечение детей в домашних условиях: Учебное пособие (1994). Шифр зберігання: Б-73461
- Постантибіотиковий дисбіоз кишечника у дітей раннього віку: Методичні рекомендації (2003). Шифр зберігання: Б-83456
Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.
Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.
Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.
Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.