Календар медицини

Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.

Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.

Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.

Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.

Щорічно 8 серпня у багатьох країнах світу відзначають День офтальмології. Це професійне свято лікарів, які лікують різні захворювання очей. Завдяки офтальмологам ми маємо можливість бачити і сприймати навколишній світ у всіх його неповторних відтінках і кольорах, адже відомо, що до 90% інформації людина отримує через зір.

Лікарі-офтальмологи щодня стикаються з патологіями органу зору різного ступеня тяжкості. Деякі захворювання очей можуть протікати абсолютно безсимптомно, тому завдання офтальмолога дуже відповідальне – виявити ці захворювання якомога раніше і зберегти зір. Глаукома залишається однією з найпоширеніших причин втрати зору у світі. Це небезпечне захворювання очей, яке проявляється періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним ураженням зорового нерва, що призводить до необоротної втрати зору.

У День офтальмології ми хочемо привітати всіх офтальмологів з професійним святом. Бажаємо їм успіхів у праці, міцного здоров’я, достатку та Перемоги!

Вороний Юрій Юрійович
(1895—1961) український хірург, піонер трансплантології, автор першої у світі пересадки трупної нирки людині.

Народився у с. Журавка Полтавської губернії (нині — Варвинський район Чернігівської області) в родині математика Юрія Вороного — професора Варшавського університету, члена-кореспондента Російської академії наук.

У 1913 році вступив на медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. Під час Першої світової війни працював у перев’язувальному загоні Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим. У січні 1918 року взяв участь у бою під Крутами проти московського більшовицького загону.

У 1921 році закінчив Київську державну медичну академію (з 1922 року — Київський медичний інститут), де згодом навчався в аспірантурі кафедри хірургії.

З 1926 року — асистент науково-дослідної кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту (завідувач — професор В. М. Шамов). У 1931–1936 роках — головний лікар Радянської лікарні в Херсоні, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії, директор Херсонського медичного інституту, старший науковий співробітник Херсонського опорного пункту Інституту гематології і переливання крові.

Згодом працював у Всеукраїнському інституті невідкладної хірургії та переливання крові (старший науковий співробітник). У 1936–1941 роках — завідувач кафедри хірургії Харківського медичного стоматологічного інституту.

У роки Другої світової війни залишився на окупованій території, працював хірургом у с. Водолага Харківської області, де організував підпільний госпіталь. Згодом приєднався до діючої армії, потрапив у полон і здійснив втечу. У 1944–1950 роках працював урологом у міській та обласній лікарнях Житомира. У 1950–1953 роках — керівник відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології, а з 1953 по 1960 рік — завідувач відділення переливання крові.

Наукова діяльність Вороного зосереджувалась на проблемах трансплантації. У 1920-х — на початку 1930-х років досліджував в експерименті вільну пересадку яєчок та нирок. У 1930 році на III Всесоюзному з’їзді фізіологів продемонстрував результати успішної трансплантації нирки собаці — орган був пересаджений у шийну ділянку і функціонував протягом 6 місяців. У листопаді 1930 року на IV Всеукраїнському з’їзді хірургів повторно представив цей досвід, заявивши про перспективність методики для клінічного застосування.

3 квітня 1933 року Вороний першим у світі здійснив клінічну пересадку трупної нирки від людини до людини. Реципієнткою стала 26-річна жінка з отруєнням сулемою, донором — 60-річний чоловік, який загинув від перелому основи черепа. Нирка була взята через 6 годин після смерті донора, пересаджена в ділянку стегна з виведенням сечоводу назовні. У перші години після операції орган продукував сечу, що свідчило про часткову функціональність трансплантата. Проте пацієнтка померла через 2 доби. Мікроскопія виявила дегенеративні зміни, які Вороний пояснював дією отрути, масивним переливанням крові або можливою несумісністю донорської та реципієнтської крові.

Вороний наголошував, що цей клінічний випадок не компрометує метод трансплантації, а лише підтверджує необхідність подальших досліджень. Він також був першим, хто запропонував концепцію повторної трансплантації нирки у разі загибелі попередньої.

У фонді ННМБУ немає праць Вороного Ю. Ю., але є література про нього:

1. Мирский М. Б. Советский хирург Ю. Ю. Вороной – пионер аллотрансплантации трупной почки в клинике // Клиническая хирургия. – 1973. – № 5. – С. 76-81
2. Hamilton D. N. H., Reid W. A. Yu. Yu. Voronoy and the first human kidney allograft // Surg. Gynec. Obstet. – 1984. – V. 159, № 3. – P. 289-294

Масляк Володимир Михайлович (1925–2004) український хірург, проктолог, педагог.

Місце народження: село Конське, Польща.

Освіта: Закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1951).

Професійна діяльність:

• 1951–1953 — хірург Сокальської центральної районної лікарні (Львівська область).
• 1953–1956 — клінічна ординатура на кафедрі загальної хірургії Львівського державного медичного інституту.
• 1956–1959 — завідувач хірургічного відділення Жидачівської ЦРЛ (Львівська обл.).
• 1959–1963 — хірург.
• 1963–1966 — завідувач проктологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

Науково-педагогічна діяльність:

• З 1966 — у Львівському державному медичному інституті:
• асистент кафедри загальної хірургії (1966),
• асистент кафедри онкології (1967–1970),
• завідувач курсу проктології (1972–1995),
• професор кафедри факультетської хірургії (1995–1999).
  (Нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького)
  Наукові ступені та звання:
• 1967 — кандидат медичних наук; дисертація: «Обробка кукси дванадцятипалої кишки при резекції шлунка».
• 1995 — присвоєно вчене звання професора.
• 1979 — присвоєне почесне звання «Заслужений лікар УРСР».

Наукова діяльність:

Автор близько 100 наукових праць, зокрема навчального посібника та 2 авторських свідоцтв на винаходи.

Основні напрями досліджень:

• розробка нових методів хірургічного й консервативного лікування захворювань тонкої та товстої кишки;
• епідеміологія виразкового коліту та хвороби Крона у Львівській області;
• оптимізація хірургічного лікування цих захворювань;
• впровадження нових методів діагностики та лікування в проктології.

Наукове керівництво: Підготував 2 кандидатів медичних наук.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертацій Масляка В. М.:

Обработка культи двенадцатиперстной кишки при резекции желудка (1967). Шифр зберігання: 617.4 М-318

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Масляка В. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Практическая колопроктология (1990). Шифр зберігання: Б-66221
2. Практична колопроктологія (1993). Шифр зберігання: Б-72899

Виговська Ярослава Іллівна (1930) українська гематологиня, трансфузіологиня, педагог, науковиця.

Місце народження: м. Снятин, Івано-Франківська область.

Освіта: Закінчила лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1953).

Професійна діяльність:

• 1953–1962 — наукова співробітниця Львівського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові.
• 1962–1965 — старша наукова співробітниця.
• 1965–2002 — завідувачка відділення гематології.
• З 2002 — головна наукова співробітниця Інституту патології крові та трансфузійної медицини НАМН України (правонаступник).
• З 2002 — професор кафедри гематології та трансфузіології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (за сумісництвом).

Наукові ступені та звання:

• 1961 — кандидат медичних наук; дисертація: «Система згортання крові при тромбоцитопенічному синдромі».
• 1971 — доктор медичних наук; дисертація: «Гемокоагуляційні аспекти внутрішньосудинного гемолізу».
• 1984 — професор.

Наукова діяльність:

Авторка близько 500 наукових праць, включно з 9 підручниками, монографіями, посібниками та довідниками.

Основні напрями досліджень:

• коагулологія;
•  геморагічні хвороби;
• епідеміологія та імунологія лейкемій;
• діагностика й лікування порушень системи гемостазу.

Наукове керівництво:
Консультантка та наукова керівниця 1 докторської та 20 кандидатських дисертацій.

Основні праці:

• Гематологические синдромы в клинической практике (1981),
• Справочник по гематологии (1997),
• Геморагічні захворювання (1999),
• Гематологія і трансфузіологія (2001),
• Стандарти в гематології (2002),
• Клиническая гематология (2006),
• Діагностика розладів гемостазу та сучасна лікувальна тактика (2010).

На фресці Мікеланджело у Ватикані, правиця Бога вказує на ліву руку Адама. Де в чому це символічно, бо Мікеланджело, який був шульгою від природи, з юних років привчав себе працювати правою рукою. Більшість малюнків він робив правою, втім  ліву руку використовував для робіт, що вимагали сили, як різьблення по мармуру.

Джерело: CLINICAL ANATOMY, volume 31, number 5, july 2018 https://doi.org/10.1002/ca.23203