Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Щорічна літня акція “Тиждень підтримки грудного вигодовування” в усьому світі проводиться, починаючи з 1-го серпня. Дата проведення була обрана невипадково, цього дня в 1990 р. була прийнята Декларація про захист, заохочення та підтримку грудного вигодовування. Цю Декларацію підписали 32 країни та 10 агентств ЮНІСЕФ.
Проходить ця акція під егідою WABA – Міжнародного Союзу, що об’єднує організації та приватних осіб, які вірять у право матері на годування дитини грудьми та право дитини харчуватися материнським молоком. Ця організація присвячує свою роботу захисту, освіті та підтримці цих прав. WABA працює в тісному співробітництві з ЮНІСЕФ.
Всесвітня акція “Тижня підтримки грудного вигодовування” була задумана як один зі стратегічних методів популяризації та підтримки природного вигодовування дітей, для пожвавлення та відновлення, в умовах втраченої традиції – годувати діток грудьми.
Різні організації, що підтримують традиційне природне грудне вигодовування, проводять різні заходи для привернення уваги широкої громадськості до даної проблеми. Проводяться роз’яснювальні лекції для вагітних жінок, матерів-годувальниць, для персоналу медичних закладів, що надають допомогу матерям і дітям. За участю засобів масової інформації з’являються репортажі, замітки про користь і необхідність природного вигодовування.
Щорічно 8 серпня у багатьох країнах світу відзначають День офтальмології. Це професійне свято лікарів, які лікують різні захворювання очей. Завдяки офтальмологам ми маємо можливість бачити і сприймати навколишній світ у всіх його неповторних відтінках і кольорах, адже відомо, що до 90% інформації людина отримує через зір.
Лікарі-офтальмологи щодня стикаються з патологіями органу зору різного ступеня тяжкості. Деякі захворювання очей можуть протікати абсолютно безсимптомно, тому завдання офтальмолога дуже відповідальне – виявити ці захворювання якомога раніше і зберегти зір. Глаукома залишається однією з найпоширеніших причин втрати зору у світі. Це небезпечне захворювання очей, яке проявляється періодичним або постійним підвищенням внутрішньоочного тиску з наступним ураженням зорового нерва, що призводить до необоротної втрати зору.
У День офтальмології ми хочемо привітати всіх офтальмологів з професійним святом. Бажаємо їм успіхів у праці, міцного здоров’я, достатку та Перемоги!
Вороний Юрій Юрійович
(1895—1961) український хірург, піонер трансплантології, автор першої у світі пересадки трупної нирки людині.
Народився у с. Журавка Полтавської губернії (нині — Варвинський район Чернігівської області) в родині математика Юрія Вороного — професора Варшавського університету, члена-кореспондента Російської академії наук.
У 1913 році вступив на медичний факультет Університету св. Володимира в Києві. Під час Першої світової війни працював у перев’язувальному загоні Південно-Західного обласного земського комітету допомоги хворим і пораненим. У січні 1918 року взяв участь у бою під Крутами проти московського більшовицького загону.
У 1921 році закінчив Київську державну медичну академію (з 1922 року — Київський медичний інститут), де згодом навчався в аспірантурі кафедри хірургії.
З 1926 року — асистент науково-дослідної кафедри факультетської хірургії Харківського медичного інституту (завідувач — професор В. М. Шамов). У 1931–1936 роках — головний лікар Радянської лікарні в Херсоні, завідувач кафедри оперативної хірургії і топографічної анатомії, директор Херсонського медичного інституту, старший науковий співробітник Херсонського опорного пункту Інституту гематології і переливання крові.
Згодом працював у Всеукраїнському інституті невідкладної хірургії та переливання крові (старший науковий співробітник). У 1936–1941 роках — завідувач кафедри хірургії Харківського медичного стоматологічного інституту.
У роки Другої світової війни залишився на окупованій території, працював хірургом у с. Водолага Харківської області, де організував підпільний госпіталь. Згодом приєднався до діючої армії, потрапив у полон і здійснив втечу. У 1944–1950 роках працював урологом у міській та обласній лікарнях Житомира. У 1950–1953 роках — керівник відділення експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології, а з 1953 по 1960 рік — завідувач відділення переливання крові.
Наукова діяльність Вороного зосереджувалась на проблемах трансплантації. У 1920-х — на початку 1930-х років досліджував в експерименті вільну пересадку яєчок та нирок. У 1930 році на III Всесоюзному з’їзді фізіологів продемонстрував результати успішної трансплантації нирки собаці — орган був пересаджений у шийну ділянку і функціонував протягом 6 місяців. У листопаді 1930 року на IV Всеукраїнському з’їзді хірургів повторно представив цей досвід, заявивши про перспективність методики для клінічного застосування.
3 квітня 1933 року Вороний першим у світі здійснив клінічну пересадку трупної нирки від людини до людини. Реципієнткою стала 26-річна жінка з отруєнням сулемою, донором — 60-річний чоловік, який загинув від перелому основи черепа. Нирка була взята через 6 годин після смерті донора, пересаджена в ділянку стегна з виведенням сечоводу назовні. У перші години після операції орган продукував сечу, що свідчило про часткову функціональність трансплантата. Проте пацієнтка померла через 2 доби. Мікроскопія виявила дегенеративні зміни, які Вороний пояснював дією отрути, масивним переливанням крові або можливою несумісністю донорської та реципієнтської крові.
Вороний наголошував, що цей клінічний випадок не компрометує метод трансплантації, а лише підтверджує необхідність подальших досліджень. Він також був першим, хто запропонував концепцію повторної трансплантації нирки у разі загибелі попередньої.
У фонді ННМБУ немає праць Вороного Ю. Ю., але є література про нього:
- Мирский М. Б. Советский хирург Ю. Ю. Вороной – пионер аллотрансплантации трупной почки в клинике // Клиническая хирургия. – 1973. – № 5. – С. 76-81
- Hamilton D. N. H., Reid W. A. Yu. Yu. Voronoy and the first human kidney allograft // Surg. Gynec. Obstet. – 1984. – V. 159, № 3. – P. 289-294
Масляк Володимир Михайлович (1925–2004) український хірург, проктолог, педагог.
Місце народження: село Конське, Польща.
Освіта: Закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1951).
Професійна діяльність:
- 1951–1953 — хірург Сокальської центральної районної лікарні (Львівська область).
- 1953–1956 — клінічна ординатура на кафедрі загальної хірургії Львівського державного медичного інституту.
- 1956–1959 — завідувач хірургічного відділення Жидачівської ЦРЛ (Львівська обл.).
- 1959–1963 — хірург.
- 1963–1966 — завідувач проктологічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.
Науково-педагогічна діяльність:
- З 1966 — у Львівському державному медичному інституті:
- асистент кафедри загальної хірургії (1966),
- асистент кафедри онкології (1967–1970),
- завідувач курсу проктології (1972–1995),
- професор кафедри факультетської хірургії (1995–1999).
(Нині — Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького)
Наукові ступені та звання: - 1967 — кандидат медичних наук; дисертація: «Обробка кукси дванадцятипалої кишки при резекції шлунка».
- 1995 — присвоєно вчене звання професора.
- 1979 — присвоєне почесне звання «Заслужений лікар УРСР».
Наукова діяльність:
Автор близько 100 наукових праць, зокрема навчального посібника та 2 авторських свідоцтв на винаходи.
Основні напрями досліджень:
- розробка нових методів хірургічного й консервативного лікування захворювань тонкої та товстої кишки;
- епідеміологія виразкового коліту та хвороби Крона у Львівській області;
- оптимізація хірургічного лікування цих захворювань;
- впровадження нових методів діагностики та лікування в проктології.
Наукове керівництво: Підготував 2 кандидатів медичних наук.
У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертацій Масляка В. М.:
Обработка культи двенадцатиперстной кишки при резекции желудка (1967). Шифр зберігання: 617.4 М-318
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Масляка В. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Практическая колопроктология (1990). Шифр зберігання: Б-66221
- Практична колопроктологія (1993). Шифр зберігання: Б-72899
Виговська Ярослава Іллівна (1930) українська гематологиня, трансфузіологиня, педагог, науковиця.
Місце народження: м. Снятин, Івано-Франківська область.
Освіта: Закінчила лікувальний факультет Львівського медичного інституту (1953).
Професійна діяльність:
- 1953–1962 — наукова співробітниця Львівського науково-дослідного інституту гематології та переливання крові.
- 1962–1965 — старша наукова співробітниця.
- 1965–2002 — завідувачка відділення гематології.
- З 2002 — головна наукова співробітниця Інституту патології крові та трансфузійної медицини НАМН України (правонаступник).
- З 2002 — професор кафедри гематології та трансфузіології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (за сумісництвом).
Наукові ступені та звання:
- 1961 — кандидат медичних наук; дисертація: «Система згортання крові при тромбоцитопенічному синдромі».
- 1971 — доктор медичних наук; дисертація: «Гемокоагуляційні аспекти внутрішньосудинного гемолізу».
- 1984 — професор.
Наукова діяльність:
Авторка близько 500 наукових праць, включно з 9 підручниками, монографіями, посібниками та довідниками.
Основні напрями досліджень:
- коагулологія;
- геморагічні хвороби;
- епідеміологія та імунологія лейкемій;
- діагностика й лікування порушень системи гемостазу.
Наукове керівництво:
Консультантка та наукова керівниця 1 докторської та 20 кандидатських дисертацій.
Основні праці:
- Гематологические синдромы в клинической практике (1981),
- Справочник по гематологии (1997),
- Геморагічні захворювання (1999),
- Гематологія і трансфузіологія (2001),
- Стандарти в гематології (2002),
- Клиническая гематология (2006),
- Діагностика розладів гемостазу та сучасна лікувальна тактика (2010).
На фресці Мікеланджело у Ватикані, правиця Бога вказує на ліву руку Адама. Де в чому це символічно, бо Мікеланджело, який був шульгою від природи, з юних років привчав себе працювати правою рукою. Більшість малюнків він робив правою, втім ліву руку використовував для робіт, що вимагали сили, як різьблення по мармуру.
Джерело: CLINICAL ANATOMY, volume 31, number 5, july 2018 https://doi.org/10.1002/ca.23203