Календар медицини

Галина Федорівна Білоклицька (1951) відома українська стоматологиня, доктор медичних наук (1997), професор (1997), заслужений діяч науки і техніки України (2009).

У 1974 році закінчила Одеський медичний інститут. Свою професійну діяльність розпочала в Одеському науково-дослідному інституті стоматології, де працювала старшим лаборантом, молодшим, старшим та провідним науковим співробітником. Упродовж 1974–1996 років також очолювала відділ захворювань пародонту цього інституту.

З 1997 року — професор кафедри терапевтичної стоматології Київської медичної академії післядипломної освіти.

Наукова діяльність Галини Федорівни присвячена проблемам захворювань пародонту, зокрема дослідженню біохімічних та клінічних механізмів розвитку патологічних процесів у тканинах пародонту.

Серед її наукових праць:

«Показатели, характеризующие выраженность гиперестезии твердых тканей зубов у больных пародонтитом» (1992);

«Железо ротовой жидкости при воспалении пародонта» (1995);

«Сезонная и возрастная направленность показателей обмена углеводов и системы пируват–лактат при катаральном гингивите и генерализованном пародонтите» (1996).

Наукові дослідження Галини Федорівни Білоклицької зробили вагомий внесок у розвиток терапевтичної стоматології та вивчення захворювань пародонту.

Бухтіаров Олег Олександрович (1926–1993) український ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1965), професор (1968), один із організаторів протезно-ортопедичної допомоги інвалідам в Україні. Учасник Другої світової війни.

У 1950 році закінчив Львівський медичний інститут. Після завершення навчання працював завідувачем Олицького районного відділу охорони здоров’я Волинської області (1950–1952).

У 1952–1956 роках був клінічним ординатором, науковим співробітником і завідувачем відділу Українського науково-дослідного інституту протезування в Харкові. Надалі працював завідувачем гіпсово-протезного кабінету Харківської лікарні (1956–1957) та завідувачем протезно-ортопедичного відділення Харківського обласного шпиталю для інвалідів війни (1957–1958).

У 1958–1967 роках був науковим співробітником і керівником клініки протезування Науково-дослідного інституту ортопедії та травматології в Харкові. З 1967 до 1992 року очолював клініку відновного лікування та складного протезування Українського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії в Києві.

Наукова діяльність Олега Олександровича була присвячена проблемам ампутації кінцівок, кістково-пластичних операцій на куксах, протезуванню хворих із дефектами кінцівок, а також розробленню нових методів відновного лікування. Він створював нові конструкції протезів та хірургічних інструментів, спрямовані на покращення функціональної реабілітації пацієнтів.

Серед його наукових праць:

«О перспективах восстановительного лечения и протезирования на Украине» (1960);

«Этапы совершенствования ампутации голени по Биру. Реконструктивная операция с пластикой собственной связки надколенника при коротких культях голени» (1966);

«Усовершенствованный способ миофасцио-пластической ампутации и реампутации культей голени» (1966);

«Особенности оперативной техники при выполнении костнопластических операций на культях нижних конечностей» (1968);

«Реконструктивные костнопластические операции на культях конечностей инвалидов с применением гомо- и гетеротрансплантатов для удлинения костных культей и увеличения их опорной поверхности» (1973).

Наукова і практична діяльність Олега Олександровича Бухтіарова зробила значний внесок у розвиток ортопедії, травматології та протезно-ортопедичної допомоги в Україні.

21 березня – Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Ідея обрати саме цю дату належить французькій асоціації, що займається дослідженням даної патології. Синдром Дауна – це найпоширеніший генетичний хромосомний розлад, спричинений аномальним поділом клітин, що призводить до появи трьох копій хромосоми 21. У 2007 році ВООЗ офіційно затвердила статус міжнародного дня.

Причини виникнення хромосомної аномалії достеменно не відомі. Одним із факторів, що підвищує ризик народження дитини з синдромом Дауна, є вік матері. Жінки, які на момент вагітності мають 35 років і старші, підлягають більшому ризику народити дитину із генетичним розладом.

Люди із синдромом Дауна мають певні фізичні особливості: приплюснуте обличчя, маленька голова, коротка шия, висунутий язик, скошені вгору очні щілини, маленькі вуха, маленьку широку долоню з однією складкою, невеличку стопу, короткі пальці, низький зріст. Крім того, у таких людей поганий м’язовий тонус, а на райдужці ока можуть спостерігатись крихітні білі плями (плямами Брушфілда). Щодо інтелектуального розвитку, то у більшості людей із синдромом Дауна спостерігають легкі та помірні когнітивні порушення. Вони відчувають проблеми із мовленням, а також короткостроковою та довгостроковою пам’яттю.

Багато людей із синдромом Дауна не мають серйозних вроджених дефектів, крім зовнішніх ознак хвороби. Проте проблеми із здоров’ям можуть бути значними, зокрема втрата слуху, обструктивне апное, часті вушні інфекції, хвороби очей, вроджені хвороби серця та травного тракту.

Синдром Дауна – це стан, що триває все життя. Рання діагностика, профілактика захворювань, фізична терапія та участь у програмах соціальної адаптації допомагає таким пацієнтам покращити їхні фізичні та інтелектуальні здібності, розвинути їх потенціал.

Світова спільнота закликає в цей день до підвищення обізнаності про дану патологію, толерантності, визнання різноманітності людей Землі та необхідності об’єднувати зусилля громадськості щодо соціальної адаптації людей із синдромом Дауна. Один із символів цього дня є Rock Your Socks! Шкарпетки нагадують хромосоми, тож вони є веселий і яскравий спосіб підкреслення індивідуальності. Організатори заходів цього дня закликають носити дивні шкарпетки, яскраві шкарпетки, довгі шкарпетки, будь-які шкарпетки взагалі для підкреслення своєї унікальності.

В фондах ННМБУ можна ознайомитись із літературою за цією темою:

1. Діагностика та лікування природжених вад розвитку у плодів, новонароджених та дітей раннього віку : збірник наукових праць ДУ «ІПАГ НАМН України». – Київ : Задруга, 2018.
2. С. М. Касян, В. О. Петрашенко, М. П. Загородній. Вибрані аспекти медичної генетики : навчальний посібник. – Суми : Сум.держ. ун-т, 2019.
3. Л. В. Акуленко, Ю. О. Козлова, И. Б. Манухин. Дородовая профилактика генетической патологии плода : руководство для врачей. – Москва : Гэотар-Мед., 2019.
4. Г. Б. Соколова. Теоретико-методичні засади психологічного супроводу школярів із синдромом Дауна: автореферат дис. … д-ра психол. наук :. – Київ, 2019.

Богомолець Ольга Вадимівна (1966) українська дерматовенерологиня, доктор медичних наук (2003), професор (2007).

У 1989 році закінчила Київський медичний інститут. У 1991–1995 роках працювала старшим науковим співробітником лабораторії радіаційної патології Міністерства охорони здоров’я України. Проходила спеціалізацію у Сполучених Штатах Америки: з екологічної дерматології в Пенсільванському університеті та з гістопатології шкіри в університеті Томаса Джефферсона.

У 1995–2000 роках очолювала відділення гістопатології шкіри Київського обласного шкірно-венерологічного диспансеру. У 2000–2002 роках працювала лікарем-дерматовенерологом Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру.

З 2003 року — головний лікар та лікар-дерматовенеролог приватного підприємства «Клініка лазерної медицини доктора Богомолець», яке з 2004 року функціонує як «Інститут дерматокосметології доктора Богомолець».

З 2007 року — професор кафедри шкірних та венеричних хвороб з курсом проблем СНІДу Національного медичного університету імені О. О. Богомольця.

З 2014 року — народний депутат України.

Ольга Вадимівна є членом Американської академії дерматології, Нью-Йоркської академії наук та Європейської академії дерматології і венерології. У 1992 році стала лауреаткою Премії імені Василя Стуса.

Основні напрями її наукових досліджень:

• епідеміологія захворювань шкіри;
• діагностика та лікування вад розвитку шкіри;
• діагностика і лікування пухлин шкіри;
• психодерматологія;
• питання медичної етики.

Наукова та практична діяльність Ольги Вадимівни Богомолець спрямована на розвиток сучасної дерматології, впровадження нових методів діагностики та лікування захворювань шкіри.

24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Ця дата обрана ВООЗ не випадково, адже в цей день у 1882 році Роберт Кох оголосив про виявлення бактерії, що спричиняє захворювання.

Туберкульоз — інфекційне захворювання, що викликають мікобактерії з групи Mycobacterium tuberculosis complex — M. tuberculosis, M. bovis i M. africanum. Це одна з найбільш смертоносних інфекцій у світі. За даними ВООЗ, щодня на туберкульоз захворюють понад 28 000, а вмирають близько 4 000 людей. Експерти вважають, що чверть світового населення заражена туберкульозними паличками. І хоча більшість з цих людей не є хворими або заразними, але вони мають високий ризик розвитку патології у майбутньому. Це залежить від різних факторів, найважливішим з яких є імунологічний статус людини.

До групи підвищеного ризику інфікування мікобактерією туберкульозу належать особи, які:

• ВІЛ-інфіковані;
• перебували в контакті з хворими на туберкульоз;
• вживають наркотики та алкоголь, курять;
• мають ослаблену імунну систему через недоїдання або імуносупресорну чи глюкортикоїдну терапію;
• хворі на цукровий діабет;
• страждають на ниркову недостатність;
• мають в анамнезі онкологічні захворювання, ревматоїдний артрит, хворобу Крона, псоріаз, червоний системний вовчак.

Туберкульоз може бути у активній формі, що в свою чергу поділяється на відкриту (хворий виділяє назовні мікобактерії туберкульозу) і закриту (хворий не є заразним), та латентній (прихованій). Важливо, що в світі поширюється туберкульоз із множинною лікарською стійкістю. У 2015 році таку форму захворювання діагностували у 480 тис. осіб в світі. На сьогодні Україна посідає друге місце у світі за поширеністю саме туберкульозу резистентного до антибіотиків.

Симптоми активної (відкритої) форми туберкульозу є:

• нав’язливий кашель, що триває понад 3 тижні;
• у мокротинні виявляються сліди крові;
• біль у грудях;
• відчуття постійної втоми, слабкість;
• втрата апетиту і зниження маси тіла;
• нічне потовиділення;
• підвищення температури тіла 37-38 °С або навпаки її зниження 35,5 °С.

1 лютого 2023 р. було оголошено тему цьогорічного Всесвітнього дня боротьби з туберкульозом: «Так! Ми можемо покінчити з туберкульозом». Фахівці наполягають, спільними зусиллями ми можемо покінчити з туберкульозом до 2030 року. Для цього варто зосередитись на декількох напрямках: прискорити дослідження із розробки нової протитуберкульозної вакцини, забезпечити доступність населення до нової швидкої молекулярної діагностики та більш коротких та ефективніших схем лікування і профілактики туберкульозу.

Горовенко Наталія Григорівна (1951) відома українська вчена-генетик, доктор медичних наук (2000), професор (2002), член-кореспондент НАМН України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (2003).

У 1975 році закінчила Київський медичний інститут. Після завершення навчання працювала в цьому закладі до 1989 року. Згодом продовжила науково-педагогічну діяльність у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ), де з 2000 року очолює кафедру медичної генетики.

З 2003 року — головний медичний генетик Міністерства охорони здоров’я України.

Наукові дослідження Наталії Григорівни присвячені проблемам медичної генетики, зокрема:

• генетиці вроджених вад розвитку та мультифакторіальних захворювань;
• молекулярній діагностиці спадкових хвороб;
• фармакогеноміці;
• генетичним аспектам алергічних захворювань;
• генетиці, діагностиці та лікуванню хронічного обструктивного бронхіту;
• молекулярно-генетичним дослідженням муковісцидозу та інших спадкових патологій.

Серед основних наукових праць:

«Стандартизація методів діагностики і лікування хворих різного віку на муковісцидоз» (1999);

«Хронические обструктивные заболевания легких» (2001);

«Novel mutations in arylsulfatase A gene in three Ukrainian families with metachromatic leucodystrophy» (2003);

«Обґрунтування клінічної класифікації кропив’янки» (2003);

«Врожденные несращения верхней губы и неба» (2003);

«Генетические исследования в области профессиональной патологии» (2005);

«Genetic polymorphisms of Glutathione-S-transferase (GST) M1 and bronchial asthma susceptibility in Ukrainian population» (2005);

«The contribution of genetic polymorphisms of xenobiotic-metabolizing enzymes in the risk of breast cancer development in women» (2013);

«Роль межгенных взаимодействий генов, кодирующих ферменты биотрансформации непрямых антикоагулянтов, и генов системы гемостаза в подборе дозы варфарина» (2014);

«Характеристика генетичної структури населення України за поліморфними варіантами генів системи детоксикації ксенобіотиків» (2014);

«Identification and characterization of six new mutations in GLB1 gene in Ukrainian patients with GM1 gangliosidosis and Morquio B disease» (2016);

«Efficiency of application of different DNA probes in identifying marker chromosomes» (2016);

«Молекулярно-генетичні та біохімічні фактори формування фенотипу пацієнтів з хворобою Гоше І типу» (2017).

Наукова діяльність Наталії Григорівни Горовенко сприяла розвитку медичної генетики в Україні, впровадженню сучасних молекулярно-генетичних методів діагностики та розширенню можливостей персоналізованої медицини.