Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Тра
22
Пт
Пилипчук Микола Степанович (1926-1996)
Тра 22 день

Пилипчук Микола Степанович (1926-1996)Пилипчук Микола Степанович (1926-1996) – фтизіатр, доктор медичних наук, професор, відомий учений у галузі фтизіатрії та пульмонології.

Основні віхи життя та діяльності

  • 1926 — народився.
  • 1952 — закінчив Київський медичний інститут.
    Працював у Київському медичному інституті на посадах:
    асистента;
    доцента;
    завідувача кафедри фтизіатрії.
  • У 1960–1996 роках — завідувач кафедри фтизіатрії.
  • З 1983 року кафедра діяла як кафедра фтизіатрії з курсом пульмонології.
  • У 1963 році здобув ступінь доктора медичних наук.
  • У 1964 році отримав звання професора.
  • У 1965–1970 роках — проректор з лікувальної роботи Київського медичного інституту.
  • 1996 — помер.

Наукова діяльність

Наукові праці Миколи Пилипчука були присвячені актуальним проблемам діагностики та лікування туберкульозу й захворювань органів дихання.

Основні напрями наукових досліджень:

  • розробка методів діагностики захворювань легень;
  • підвищення ефективності антибактеріальної терапії;
  • удосконалення хірургічних методів лікування туберкульозу легень;
  • дослідження функціонального стану органів дихання після операцій на легенях;
  • вивчення сурфактантної системи легень;
  • дослідження мукоциліарного апарату та аерогематичного бар’єра.

Наукові досягнення

Микола Степанович Пилипчук: розробив методику внутрішньовенного введення протитуберкульозних препаратів;

  • поглибив вчення про відновлення життєво важливих функцій організму після операцій на легенях;
  • створив новий напрям у вивченні та застосуванні аерозольтерапії;
  • запропонував методи неспецифічної терапії туберкульозу;
  • розробив способи усунення побічних реакцій на антимікобактеріальні препарати.

Значення діяльності

Микола Степанович Пилипчук зробив вагомий внесок у:

  • розвиток української фтизіатрії та пульмонології;
  • удосконалення лікування туберкульозу;
  • розвиток хірургічної пульмонології;
  • підготовку медичних кадрів;
  • впровадження нових методів терапії захворювань органів дихання.

Його наукові розробки сприяли підвищенню ефективності лікування хворих на туберкульоз та розвитку сучасних підходів у пульмонології.

Тра
23
Сб
Троїцький Іван Віссаріонович (1856-1923)
Тра 23 день

Троїцький Іван Віссаріонович (1856-1923)Троїцький Іван Віссаріонович (1856-1923) педіатр, доктор медицини, професор, один із засновників вітчизняної педіатричної школи та організатор системи дитячої медичної допомоги.

Основні віхи життя та діяльності

  • 1856 — народився.
  • 1878 — закінчив медичний факультет Університету святого Володимира.
  • 1883 — здобув ступінь доктора медицини.
  • У 1885–1890 роках працював ординатором «Києво-кирилівських богоугодних закладів» та лікарем Подільського денного притулку.
  • З 1886 року — приват-доцент Університету святого Володимира, де читав курс лекцій з педіатрії та проводив практичні заняття для студентів без оплати праці.
  • 1891 — заснував у Києві благодійне Товариство надання допомоги хворим дітям.
  • У 1896–1903 роках керував облаштуванням і був директором літніх дитячих санаторіїв у Києві.
  • У 1902–1919 роках — професор, завідувач кафедри педіатрії Харківського університету.
  • У 1919–1923 роках — керівник організованої ним кафедри педіатрії Катеринославського університету.

Ініціював будівництво в Харкові першої дитячої університетської клініки, створення лабораторій та діагностичних кабінетів.

Запровадив навчання студентів не лише в амбулаторних умовах, а й безпосередньо біля ліжка хворого.

За його ініціативи створено:

  • товариства дитячих лікарів у Києві (1900) та Харкові (1912);
  • відділ Союзу боротьби з дитячою смертністю в Харкові (1906).

Організував у Києві та Харкові кабінети безкоштовної видачі знезараженого коров’ячого молока «Крапля молока», які працювали за принципом:

«Імущим — за гроші, бідним — безкоштовно».

  • 1923 — помер.

Наукова діяльність

Наукові дослідження Івана Троїцького були присвячені актуальним проблемам дитячої медицини та профілактики захворювань.

Основні напрями наукової роботи:
фармакологія;
антенатальна профілактика;
гігієна дітей;
етіологія дитячих інфекційних захворювань;
патогенез дитячих інфекцій.
Значення діяльності

Іван Віссаріонович Троїцький зробив вагомий внесок у:

  • розвиток педіатрії в Україні;
  • організацію дитячої медичної допомоги;
  • створення системи профілактики дитячих захворювань;
  • розвиток клінічного навчання студентів-медиків;
  • боротьбу з дитячою смертністю.

Його діяльність поєднувала наукову, педагогічну та благодійну роботу, спрямовану на покращення здоров’я дітей та розвиток дитячої медицини.

Тра
26
Вт
Орлов Володимир Дмитрович (1856-1915)
Тра 26 день

Орлов Володимир Дмитрович (1856-1915)Володимир Дмитрович Орлов (1856-1915) – гігієніст, доктор медицини, заслужений ординарний професор, один із провідних фахівців у галузі гігієни та громадської медицини кінця ХІХ — початку ХХ століття.

Основні віхи життя та діяльності

  • 1856 — народився.
  • 1878 — закінчив медичний факультет Казанського університету.
  • З 1878 року — понадштатний асистент гігієнічного кабінету Казанського університету.
  • 1886 — здобув ступінь доктора медицини.
  • У 1894–1895 роках удосконалював знання з гігієни в Харківському університеті під керівництвом професора О. І. Якобі.
  • У квітні 1895 року призначений понадштатним лаборантом гігієнічного кабінету Казанського університету.
  • У жовтні 1895 року став приват-доцентом кафедри гігієни Казанського університету.
  • У 1893–1914 роках — завідувач кафедри гігієни, медичної поліції, медичної географії та статистики Університету святого Володимира.
  • 1894 — організував лабораторні заняття для студентів.
  • 1903 — запровадив доцентський курс з епідеміології, медичної статистики та суспільної медицини.
  • Неодноразово проходив стажування з хімії та бактеріології у закордонних університетах.
  • Мав звання заслуженого ординарного професора.
  • 1915 — помер.

Наукова діяльність

Наукові дослідження Володимира Орлова охоплювали широкий спектр питань громадської гігієни та санітарії.

Ранні наукові праці:

  • дослідження нічліжних притулків міста Казані;
  • вивчення проблеми так званого «голодного хліба».

Київський період діяльності:

  • проблеми гігієни води;
  • питання водопостачання;
  • санітарно-епідеміологічні аспекти громадського здоров’я.

Значення діяльності

Володимир Дмитрович Орлов зробив вагомий внесок у розвиток:

  • університетської медичної освіти;
  • гігієнічної науки;
  • епідеміології;
  • медичної статистики;
  • громадської медицини в Україні та тогочасній Російській імперії.

Його діяльність сприяла впровадженню практичної підготовки студентів-медиків і розвитку наукових підходів до питань санітарії та охорони здоров’я населення.

Жов
5
Пн
Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915)
Жов 5 день

Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915) — юрист, природодослідник, археолог, краєзнавець, історик.

Народився в с. Фужині поблизу сучасного м. Рієка (Хорватія).

Освіта та рання діяльність

  • 1847–1851 — навчався на юридичному факультеті Кошицької академії.
  • Під час угорської революції 1848–1849 рр. був офіцером національної гвардії.
  • 1852–1856 — службовець у суді.

Професійна кар’єра

  • З 1855 р. мешкав у Мукачеві, працював у судових органах та адвокатурі.
  • З 1865 р. — головний прокурор Мукачевсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів.

Наукова та громадська діяльність

Член Угорського товариства природодослідників (1860), Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії.

Автор близько 300 публікацій, зокрема 11 монографій.

Основні напрями досліджень:

  • мінеральні води Закарпаття, їхній хімічний склад і лікувальні властивості;
  • клімат Закарпаття та його оздоровчий потенціал;
  • археологія Тисо-Дунайської низовини (довів, що слов’яни заселили цей край до приходу угорців);
  • соціально-економічний розвиток та духовна культура закарпатців.

Внесок

  • Створив зведену таблицю хімічного складу мінеральних вод Закарпаття.
  • Популяризував ідею комплексного застосування природних лікувальних ресурсів краю.
  • Залишив значний науковий доробок із археології, етнографії та історії Закарпаття.
Бер
5
Пт
Віра Григорівна Балабан (1892-1976)
Бер 5 день
Віра Григорівна Балабан (1892-1976)

Віра Григорівна Балабан (1892-1976) педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб, перший завідувач кафедри факультетської педіатрії, професор-консультант кафедри Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Віра Григорівна здійснювала наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, ревматизму.

Наукові праці: “Коли-диспепсия” (1958); “Стан вивчення кишкових захворювань у дітей раннього віку на сучасному етапі” (1965).

Бер
15
Пн
Леонід Якимович Ковальчук (1947–2014)
Бер 15 день

70 років від дня народження хірурга, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Леоніда Якимовича Ковальчука (1947–2014)
Провідний учений у галузі хірургії, член-кореспондент Національної академії медичних наук України (2003), доктор медичних наук (1988), професор (1991), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), ректор Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (1997-2014).
Основна наукова діяльність булла пов’язана з вивченням фундаментальних проблем виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Ним розроблено оригінальні, патофізіологічно обгрунтовані органозберігаючі методи хірургічного лікування виразкової хвороби шлунку та дванадцятипалої кишки. Розробив методи підвищення безпеки й ефективності хірургічного лікування патології магістральних артерій та екстракраніальних судин, зокрема метод попередження тромбозу сегмента реконструкції артеріальної системи, приділяв велику увагу новітнім технологіям у хірургічній практиці. Йому належить низка розробок малоінвазивних методів хірургічного лікування патології жовчних шляхів.
На посаді ректора Л.Я. Ковальчук проявив новаторський підхід в організації всіх видів діяльності. Його зусиллями відкрито нові факультети: фармацевтичний, стоматологічний, іноземних студентів, навчально-науковий інститут медсестринства; на базі теоретичних кафедр створено ще 4 навчально-наукових інститути: морфології; медико-біологічних проблем; фармакології, гігієни та медичної біохімії імені М.П. Скакуна; моделювання та аналізу патологічних процесів.
Наукові праці: “Вибір методів хірургічного лікування гастродуоденальних виразок” (1997); “Лапароскопічна хірургія жовчних шляхів” (1997); “Органний кровообіг при передракових станах стравоходу та шлунка” (2001); “Атлас оперативних втручань на органах шлунково-кишкового тракту і передній черевній стінці” (2004); “Клінічна флебологія” (2008); “Венозні тромбози” (2010).