Календар медицини

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я, відзначається 31 травня кожного року. У цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

У березні 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність і хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирають понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 р. ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. В Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйонів людей на рік.

Основними причинами смертей, пов’язаних із тютюнопалінням, є серцево-судинні захворювання (47 %); захворювання органів дихання (19 %); рак легень (16 %); інші види раку (9 %); інші причини (9 %). Близько 70 % пов’язаних із тютюном смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя.

В Україні палять близько 11,5 млн жителів, з них 9,1 млн чоловіків і 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні – 60 % і 11,2 % відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років є постійними курцями. Більш, ніж половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

Куріння перетворилося на соціальну проблему, якою змушені займатися міжнародні організації. Багато країн світу відмовляються від тютюнопаління, створюють спеціальні закони щодо обмеження паління або вживання тютюну в спеціально відведених місцях.

1 червня, чудового літнього дня в Україні, як і у всьому світі, відзначається Міжнародний день захисту дітей – “International Day for Protection of Children” ‒ прекрасне свято маленьких громадян України.

Відповідно до Конвенції ООН, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН – діти мають права на життя і здоровий розвиток, на сім’ю, на освіту, дозвілля, свободу думки тощо. І ми – дорослі, повинні забезпечити нашим дітям їх права, піклуватися про їх здоров′я, дарувати любов.

У ″Міжнародний день захисту дітей″ нагадуємо та привертаємо увагу медичних працівників, громадськості до вирішення проблем охорони здоров’я материнства і дитинства. Здоров′я дітей – це сучасне і майбутнє нації, продовження роду людського та запорука успішного розвитку суспільства.

Пропонуємо до вашої уваги книжкову виставку до ″Міжнародний дня захисту дітей″. У книгах та періодичних виданнях з фондів Національної наукової медичної бібліотеки України висвітлені питання особливостей нормального росту й розвитку дитини, діагностики, лікування та профілактики поширених дитячих захворювань і розладів, психологічного стану дітей, освіти, сексуального виховання підлітків та багато іншої цікавої та важливої інформації.

Ферт Ольга Григорівна. Інклюзія дітей з порушеннями психічного розвитку / О. Г. Ферт; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. – Львів: ЛНУ ім. Івана Франка, 2020. – 431 с.

У книзі (монографії) викладено сучасні обгрунтування, погляди, на дослідження інклюзивної парадигми в Україні. Наведено теорію і практику впровадження інклюзивної форми освіти дітей із порушеннями психічного розвитку, диференційного підходу до таких дітей в освітньому процесі, аспекти комплексної роботи з сім′єю дитини.

Практичний посібник з педіатрії : для студентів старших курсів медичного університету, лікарів-інтернів, педіатрів, лікарів, лікарів загальної практики- сімейної медицини / О. С. Яблонь [та ін.] ; за заг. ред. О. С. Яблонь ; Вінниц. нац. мед. ун-т ім. М. І. Пирогова. – Вінниця : Рогальська І. О., 2018. – 246 с.
У посібнику викладені сучасні погляди на етіологію та патогенез найпоширеніших захворювань дитячого віку, сучасні методи діагностики та лікування згідно з протоколами і настановами з педіатрії країн з високим рівнем економічного розвитку та України. Кожен розділ містить тести з еталонами відповідей та клінічні задачі, які дозволять перевірити та застосовувати на практиці набуті знання.

Ткач, Христина. Обстеження мовленнєвого розвитку у дітей з аутизмом та тяжкими порушеннями мовлення на основі поведінкового підходу : практичний посібник / Х. Ткач. – Дрогобич : Коло, 2020. – 159 с.
Чудовий посібник – це своєрідна карта, на якій ви легко зможете побудувати індивідуальний маршрут для кожної дитини. Ним можуть користуватися як спеціалісти, так і батьки та всі хто дотичний до теми розвитку мовлення у дітей з порушеннями мовлення.

Катілов, Олександр Васильович. Клінічна пульмонологія дитячого віку : навчальний посібник для вищих медичних навчальних закладів / О. В. Катілов, Д. В. Дмитрієв, К. Ю. Дмитрієва ; Вінниц. нац. мед. ун-т ім. М. І. Пирогова МОЗ України. – Вінниця : Нова кн., 2020. – 316 с.
Дану книгу присвячено практичним питанням клінічної пульмонології дитячого віку. Автори висвітлюють з практичної точки зору головні питання діагностики, лікування основних клінічних синдромів та захворювань органів дихання у дітей.

Здоров’я кожного з нас залежить від здоров’я планети, зокрема від довкілля, в якому ми зростаємо і живемо. Ми хочемо побудувати світ, в якому сучасні та майбутні покоління можуть отримувати насолоду від чистого навколишнього середовища, від довгого і здорового життя – без шкідливих для здоров’я хімічних речовин, з чистим повітрям та здоровою їжею, стійкою економікою і суспільством.

День охорони навколишнього середовища проголошений Генеральною асамблеєю ООН 5 червня 1972 року й відзначається в понад 100 країнах світу з метою формування екологічної свідомості, культури, освіти, цілісного екологічного світогляду та є іще одним нагадуванням людству про його роль в охороні довкілля.

У фонді ННМБУ представлені наукові, науково-популярні, довідкові видання, монографії, де розглянуто питання демографії і урбанізації, екологічні процеси змін навколишнього середовища, економічні наслідки забруднення та його вплив на стан біосфери і здоров′я людей, питання раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища, умови подальшого співіснування системи «Суспільство-природа» і взаємодій різних систем всесвіту.

Завжди раді бачити Вас серед читачів нашої бібліотеки.

Дольницький Олег Володимирович (1926–2013) — український хірург, ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1968), професор (1976), один із провідних фахівців у галузі дитячої хірургії, ортопедії та травматології.

Народився у 1926 році. У 1952 році закінчив Чернівецький медичний інститут. Професійну діяльність розпочав в Українському науково-дослідному інституті ортопедії, де працював упродовж 1952–1957 років. Із 1958 року його науково-педагогічна діяльність була пов’язана з Національним медичним університетом, а з 1976 року він обіймав посаду професора кафедри хірургії дитячого віку.

У 1964 році Олег Дольницький заснував клініку дитячої ортопедії та травматології в одній з дитячих лікарень Києва і впродовж багатьох років очолював її, зробивши клініку провідним центром лікування дітей із захворюваннями та травмами опорно-рухового апарату.

Основні наукові дослідження вченого були присвячені проблемам мікрохірургії дитячого віку, реконструктивної хірургії вроджених вад розвитку грудної клітки та опорно-рухового апарату, лікуванню наслідків травм, а також хірургії кисті у дітей. Значним досягненням стало те, що він одним із перших застосував мікрохірургічну операцію на плечовому сплетенні у новонароджених із пологовими паралічами верхньої кінцівки.

Олег Володимирович залишив вагомий науковий доробок, який став важливим внеском у розвиток дитячої хірургії та травматології. Серед його найвідоміших праць:

«Послеожоговые деформации у детей и их хирургическое лечение» (1971);
«Травматические деформации кисти у детей» (1977);
«Врожденные деформации грудной клетки у детей» (1978);
«Атлас хирургической патологии у детей» (1981);
«Лечение родового паралича верхних конечностей» (1985);
«Атлас микрохирургических операций на периферических нервах» (1991);
«Дитяча травматологія» (2006).

Наукова, педагогічна та лікувальна діяльність Олега Володимировича Дольницького сприяла розвитку вітчизняної дитячої ортопедії, травматології та мікрохірургії, а його наукові праці й досвід стали підґрунтям для підготовки нових поколінь лікарів.

Баб’юк Ігор Олексійович (1961–2019) — український сексопатолог, андролог, доктор медичних наук (1996), професор (2002), відомий фахівець у галузі сексології, репродуктивної медицини, психотерапії та медичної психології.

Народився у 1961 році. У 1984 році закінчив Донецький медичний інститут, після чого працював лікарем. У 1993 році заснував Центр планування сім’ї та репродукції людини, який очолював упродовж багатьох років. Його діяльність була спрямована на розвиток сучасних підходів до збереження репродуктивного здоров’я та планування сім’ї.

З 1997 року обіймав посаду головного дитячого та підліткового сексопатолога Донецького обласного управління охорони здоров’я. Водночас займався науково-педагогічною роботою в Донецькому медичному університеті. З 2000 року очолював кафедру психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом сексології факультету післядипломної освіти.

У 1999 році брав активну участь в організації відділу відновлення репродуктивної функції людини Інституту невідкладної та відновної хірургії АМН України в Донецьку, що стало важливим кроком у розвитку репродуктивної медицини в Україні.

Наукові інтереси Ігоря Баб’юка охоплювали широкий спектр медичних і психологічних дисциплін: сексопатологію, психологію, психотерапію, наркологію, андрологію, венерологію, гінекологію та медичну кібернетику. Його дослідження були присвячені проблемам сексуального здоров’я, психічних і соматичних розладів, репродуктивної функції людини, профілактиці залежностей та питанням медичної реабілітації.

Вагомим є і його науковий доробок. Серед найвідоміших праць ученого:

«Психические и соматические расстройства в нарушении сексуального здоровья» (2002);
«Медична психологія» (2003);
«Психотерапия и медпсихология в реабилитации женщин» (2003);
«Современная контрацепция» (2004);
«Алкогольная и наркотическая зависимость у подростков» (2004);
«Криминальная сексология» (2004).

Наукова, організаційна та педагогічна діяльність Ігоря Олексійовича Баб’юка зробила вагомий внесок у розвиток української сексології, андрології, психотерапії та репродуктивної медицини. Його наукові праці й професійний досвід сприяли підготовці фахівців та вдосконаленню медичної допомоги у сфері сексуального і репродуктивного здоров’я.

Дмитро Володимирович М’ясоєдов (1931–2020) — український онколог, доктор медичних наук (1985), професор (1988), заслужений діяч науки і техніки України (2006), відомий учений і педагог у галузі клінічної онкології.

Народився у 1931 році. У 1955 році закінчив Кишинівський медичний інститут. Після завершення навчання працював лікарем, набуваючи практичного досвіду в медичній сфері.

Із 1961 року його професійна діяльність була пов’язана з Київською медичною академією післядипломної освіти. Упродовж 1974–1991 років обіймав посаду проректора з навчально-методичної роботи, зробивши значний внесок у вдосконалення системи післядипломної підготовки медичних кадрів. Водночас у 1984–2008 роках очолював кафедру онкології, а з 2008 року працював професором цієї кафедри.

Основним напрямом наукових досліджень Дмитра М’ясоєдова було вдосконалення методів хірургічного та комбінованого лікування злоякісних новоутворень шлунково-кишкового тракту. Значну увагу вчений приділяв впровадженню кріохірургічних технологій у практику онкології, що сприяло підвищенню ефективності лікування онкологічних хворих.

Наукова діяльність ученого охоплювала також питання діагностики злоякісних пухлин, лікування раку товстої кишки, раку молочної залози та шлунка, а також удосконалення комплексної терапії онкологічних захворювань.

Серед найважливіших наукових праць Дмитра Володимировича М’ясоєдова:

«Иммуногистохимические методы в диагностике злокачественных опухолей» (1991);
«Сучасна діагностика та лікування хворих на рак ободової кишки» (2004);
«Справочник по онкологии» (2008);
«О показаниях к выполнению подкожной мастэктомии с одномоментным эндопротезированием у больных раком молочной железы» (2011);
«Застосування інгібіторів системи гемостазу з метою підвищення безпосередніх та віддалених результатів радикального лікування хворих на рак шлунка та ободової кишки» (2015).

Багаторічна наукова, педагогічна та організаційна діяльність Дмитра Володимировича М’ясоєдова сприяла розвитку вітчизняної онкології та медичної освіти. Його наукові дослідження, практичні розробки та навчальні праці стали вагомим внеском у вдосконалення діагностики й лікування онкологічних захворювань та підготовку висококваліфікованих медичних фахівців.