Календар медицини

Захарія Катерина Андріївна (1926–2012) – лікар, патофізіолог, фахівець у галузі клінічної лабораторної діагностики, доктор медичних наук (1976), професор (1982). Народилася 27 серпня 1926 року в селі Добрівляни, нині Дрогобицького району Львівської області.

Освіта та професійна діяльність

Закінчила Львівський медичний інститут у 1949 році, де відтоді й працювала, з перервою.

У 1964–1982 роках працювала в Київському інституті удосконалення лікарів, у 1980–1982 роках — професор кафедри клінічної лабораторної діагностики.

У 1982–1993 роках — завідувач кафедри клінічної лабораторної діагностики Львівського медичного інституту, у 1993–1999 роках — професор цієї кафедри. Катерина Андріївна Захарія вважається засновницею кафедри клінічної лабораторної діагностики Львівського медичного університету.

У 1983–1999 роках очолювала Науково-практичне товариство лікарів клінічної лабораторної діагностики України.

Наукова діяльність

Наукові дослідження Катерини Андріївни Захарії були пов’язані з патофізіологією та клінічною лабораторною діагностикою.

Вона вивчала вплив процесів збудження та гальмування на перебіг запальних процесів, роль гамма-аміномасляної кислоти, гормонів та інших фізіологічних і патологічних чинників у виникненні судом, а також вплив лікарських речовин на клініко-біохімічні показники організму.

У 1974 році захистила докторську дисертацію «Материалы о механизмах судорожной готовности», присвячену механізмам виникнення судомної готовності.

Науково-педагогічна та громадська діяльність

Важливим напрямом діяльності Катерини Андріївни була підготовка фахівців із клінічної лабораторної діагностики та розвиток цієї галузі в Україні.

Брала участь у підготовці важливих медичних довідкових видань, зокрема «Українського орфографічного словника медичних термінів» (1993) та «Українсько-латинсько-англійського медичного тлумачного словника» (1995).

Наукова спадщина

Катерина Андріївна Захарія є авторкою та співавторкою численних наукових праць. Національна наукова медична бібліотека України у 2016 році видала біобібліографічний покажчик «Захарія Катерина Андріївна — засновниця кафедри клінічної лабораторної діагностики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького», у якому зібрано 337 наукових праць, біографічні матеріали, відомості про авторські свідоцтва та раціоналізаторські пропозиції.

Основні наукові праці

«Лабораторные животные, их разведение, кормление и использование в эксперименте» (1962, 1974, 1983, співавтор);
«Предрасположенность организма к эпилептическим припадкам» (1974);
«Руководство по клинической лабораторной диагностике» (1981, 1991, співавтор);
«Лабораторная диагностика ишемической болезни сердца» (1989, 1991, співавтор);
«Лабораторна діагностика захворювань, які передаються статевим шляхом» (2004, співавтор).

Таким чином, Катерина Андріївна Захарія зробила вагомий внесок у розвиток клінічної лабораторної діагностики та патофізіології в Україні, поєднуючи наукову, педагогічну й організаційну діяльність.

Наталія Олексіївна Виноград (1956) – епідеміолог, мікробіолог, доктор медичних наук (1996), професор (2001), фахівець у галузі епідеміології, біобезпеки та інфекційного контролю. Народилася 28 серпня 1956 року в селі Кривин Славутського району Хмельницької області.

Освіта та професійна діяльність

Закінчила Львівський медичний інститут у 1979 році.

Після закінчення інституту працювала у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни. Від 1990 року працює у Львівському медичному університеті.

У 1997 році очолила курс епідеміології кафедри дитячих інфекційних хвороб, а від 2001 року — кафедру епідеміології, яку очолює дотепер.

Наталія Олексіївна є членом Комісії з біобезпеки та біологічного захисту, головним експертом з біобезпеки РНБО України та експертом МОЗ України за спеціальністю «Епідеміологія». Також входить до складу спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій та редакційних колегій і редакційних рад наукових видань.

Наукова діяльність

Основні напрями наукових досліджень Наталії Олексіївни Виноград охоплюють крайову епідеміологію, інфекційні хвороби, біобезпеку, біологічний захист та інфекційний контроль.

Вона досліджувала епідеміологію Ку-гарячки, хламідіозів, геморагічних лихоманок та арбовірусних інфекцій, а також питання діагностики й лікування захворювань, що передаються статевим шляхом.

Сучасні наукові напрацювання кафедри під її керівництвом охоплюють також питання епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та військової епідеміології.

Науково-педагогічна діяльність

Наталія Олексіївна є авторкою та співавторкою підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з епідеміології.

Серед сучасних видань за її участю:

«Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія» — 3-тє видання, оновлене та доповнене (2021);
«Загальна епідеміологія» — 5-те видання, перероблене і доповнене (2021);
«General Epidemiology: study guide» — 4-те видання (2021);
«Спеціальна епідеміологія» — 3-тє видання, перероблене та доповнене (2021);
«Термінологічний словник: Біологічна безпека. Епідеміологія. Паразитологія» (2019).

Також за її участю розроблено низку методичних рекомендацій з епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Епідеміологія».

Наукові дослідження в сучасних умовах

Під керівництвом Наталії Олексіївни продовжуються дослідження актуальних епідеміологічних проблем. Серед новіших напрямів — вивчення арбовірусних інфекцій, холери, денге, черевного тифу, гострих енцефалітних синдромів, а також інфекцій, пов’язаних із військовими умовами.

У 2024 році Наталія Виноград була співавторкою роботи «Траншейна гарячка як інфекція війни», що відображає актуальність її наукових досліджень для сучасної України.

Професійне визнання

У 2021 році Наталію Олексіївну Виноград нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня за значний внесок у державне та громадське будівництво, розвиток освіти, науки, культури, охорони здоров’я та інші заслуги.

Наукові праці

Серед наукових праць Наталії Олексіївни Виноград:

«Хламідійні інфекції в акушерсько-гінекологічній практиці» (1994);
«Immune status of newborns in perinatal chlamydial infection» (1995);
«Тенденції та прогнози розвитку епідемічної ситуації з кору у Львівській області» (2001);
«Проблеми інфекційного контролю при внутрілікарняних інфекціях у Тернопільській області» (2003).

Таким чином, професійна діяльність Наталії Олексіївни Виноград охоплює наукові дослідження, медичну освіту, епідеміологічний нагляд, біобезпеку, інфекційний контроль та підготовку фахівців, а її наукові й педагогічні напрацювання використовуються в сучасній системі медичної освіти України.

Бурлай Валентин Григорович (1946–?) — педіатр, доктор медичних наук, професор, науковець і викладач, який зробив вагомий внесок у розвиток педіатрії, дитячої кардіології, нефрології та вегетології.

Освіта та професійна діяльність

Валентин Григорович Бурлай народився 1946 року.

• У 1974 році закінчив Київський медичний інститут, де розпочав свою професійну та науково-педагогічну діяльність. У різні роки працював на посадах асистента та доцента кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• У 1991–2001 роках — доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• Від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
• Від 2003 року — професор кафедри педіатрії № 4.

Паралельно з роботою в Національному медичному університеті Валентин Григорович Бурлай продовжував викладацьку діяльність у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини:

• від 1994 року — завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб;
• від 2001 року — професор кафедри педіатрії.

Науковий ступінь та звання

Валентин Григорович Бурлай — доктор медичних наук (2001), професор (2003).

Його професійна та наукова діяльність була пов’язана з дослідженням актуальних питань здоров’я дітей, діагностики та лікування захворювань серцево-судинної, нервової та сечовидільної систем.

Напрями наукових досліджень

Основними напрямами наукової діяльності професора Валентина Бурлая були:

• дитяча вегетологія та вегетативні дисфункції;
• дитяча кардіологія;
• дитяча нефрологія;
• дослідження функціонального стану серцево-судинної системи у дітей;
• вивчення стану здоров’я дітей, які проживають в умовах екологічного забруднення;
• медичні наслідки впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
• особливості церебральної гемодинаміки у дітей із вегетативними дисфункціями.

Особливу увагу вчений приділяв проблемам вегетативних дисфункцій у дітей, їхньому впливу на різні системи організму та можливостям медикаментозної корекції.

Наукові праці

Серед наукових праць Валентина Бурлая:

• «Вміст кальцію, магнію в крові та функціональна здатність міокарда у дітей з кардитами» (1991).
• Дослідження присвячене вивченню ролі мінерального обміну та функціонального стану міокарда у дітей із кардитами.
• «Стан здоров’я дітей, мешканців великого міста, за даними поглибленого профілактичного огляду» (1993).

У роботі розглядаються результати комплексного оцінювання стану здоров’я дітей, які проживають у великому місті.

• «Кров’яний тиск у системі правий шлуночок–легенева артерія у дітей із захворюваннями серця» (1998).
• Праця присвячена особливостям гемодинаміки у дітей із серцево-судинною патологією.
• «Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей» (2000).
• У публікації висвітлено підходи до діагностики та лікування вегетативних дисфункцій у дитячому віці.
• «Особливості гіпофізарно-гонадної системи у дітей з вегетативними дисфункціями» (2000).
• Дослідження розглядає взаємозв’язок вегетативних порушень із функціонуванням гіпофізарно-гонадної системи.
• «Стан церебральної гемодинаміки у дітей з вегетативною дисфункцією і можливість її корекції інстеноном» (2001).

У роботі досліджено стан мозкового кровообігу у дітей із вегетативною дисфункцією та можливості його медикаментозної корекції.

Наукова та педагогічна спадщина

Багаторічна діяльність Валентина Григоровича Бурлая поєднувала лікарську практику, наукові дослідження та підготовку майбутніх лікарів.

Його дослідження охоплювали важливі для педіатрії питання — від функціональних порушень та захворювань серцево-судинної системи до впливу несприятливих факторів довкілля на здоров’я дітей.

75-річчя від дня народження професора Валентина Григоровича Бурлая — нагода згадати його професійний та науковий шлях і внесок у розвиток української педіатричної науки та медичної освіти.

Шевченко Олена Олександрівна (1956) — анатом, доктор медичних наук, професор (2005), фахівець у галузі морфології та анатомії людини.

Освіта

У 1979 році закінчила санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Професійна діяльність

Професійну діяльність розпочала на кафедрі нормальної анатомії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, де працювала:

• асистентом кафедри нормальної анатомії — 1982–1991;
  доцентом кафедри нормальної анатомії — 1991–1992.
• У 1992–1994 роках обіймала посаду завідувача кафедри нормальної анатомії, гістології та топографічної анатомії медичного факультету Сумського університету.
• У 1994–2003 роках працювала доцентом кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
• З 2003 року — професор кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а також професор кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії цього університету.
• З 2006 року — завідувач кафедри анатомії та фізіології Національного університету фізичного виховання та спорту України.

Науковий ступінь і вчене звання

Доктор медичних наук — 1989 рік.
Професор — 2005 рік.

Наукова діяльність

Наукова діяльність Олени Олександрівни Шевченко пов’язана з дослідженнями в галузі анатомії та морфології людини, зокрема з вивченням особливостей розвитку мікроциркуляторного русла в процесі онтогенезу.

Основний напрям наукових досліджень

Структурні аспекти розвитку мікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу.

Дроботун Володимир Якович (1936–1993) – ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1981), професор (1983), фахівець у галузі ортопедії та травматології.

Освіта

У 1960 році закінчив Київський медичний інститут.

Професійна діяльність

• У 1960–1968 роках працював у Київському науково-дослідному інституті ортопедії, з 1964 року — старший науковий співробітник.
• З 1968 року працював в Українському медичному університеті (Київ).
• З 1982 року — професор кафедри ортопедії і травматології.
• З 1990 року — декан факультету підвищення кваліфікації викладачів.

Науковий ступінь і вчене звання

Доктор медичних наук — 1981 рік.
Професор — 1983 рік.
Наукова діяльність

Наукові дослідження Володимира Яковича Дроботуна були присвячені проблемам ортопедії та травматології.

Основні напрями наукових досліджень

• ушкодження опорно-рухового апарату;
• дегенеративно-дистрофічні захворювання суглобів;
• запальні захворювання суглобів;
• лікування переломів;
• лікування несправжніх суглобів і дефектів кісток;
• кісткова пластика в лікуванні деформуючого артрозу колінних суглобів.

Наукові праці

«Отдаленные результаты лечения ложных суставов и дефектов костей голени чрескостным компрессионно-дистракционным остеосинтезом» (1986).
«Костная пластика при хирургии деформирующего артроза коленных суставов» (1990).
«Консервативное лечение переломов диафиза плечевой кости» (1991).

Храпач Василь Васильович (1961) — хірург, доктор медичних наук (2007), професор (2011), фахівець у галузі пластичної та реконструктивної хірургії.

Освіта

У 1986 році закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Професійна діяльність

У 1986–1994 роках працював хірургом у Київській обласній клінічній лікарні, Київських міських клінічних лікарнях №23 та №10.

У 1994–1998 роках — асистент кафедри загальної хірургії №1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

У 1998–2002 роках — асистент кафедри хірургії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

У 2002–2008 роках — доцент кафедри хірургії №4.

З 2008 року — професор кафедри хірургії №4 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.

Науковий ступінь і вчене звання

• Доктор медичних наук — 2007 рік.
• Професор — 2011 рік.
• Професійна діяльність

Василь Васильович Храпач — експерт МОЗ України з питань пластичної хірургії.

Основні напрями науково-практичної діяльності

• пластична хірургія;
• реконструктивна хірургія.