Календар медицини

Наталія Олексіївна Виноград (1956) – епідеміолог, мікробіолог, доктор медичних наук (1996), професор (2001), фахівець у галузі епідеміології, біобезпеки та інфекційного контролю. Народилася 28 серпня 1956 року в селі Кривин Славутського району Хмельницької області.

Освіта та професійна діяльність

Закінчила Львівський медичний інститут у 1979 році.

Після закінчення інституту працювала у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни. Від 1990 року працює у Львівському медичному університеті.

У 1997 році очолила курс епідеміології кафедри дитячих інфекційних хвороб, а від 2001 року — кафедру епідеміології, яку очолює дотепер.

Наталія Олексіївна є членом Комісії з біобезпеки та біологічного захисту, головним експертом з біобезпеки РНБО України та експертом МОЗ України за спеціальністю «Епідеміологія». Також входить до складу спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій та редакційних колегій і редакційних рад наукових видань.

Наукова діяльність

Основні напрями наукових досліджень Наталії Олексіївни Виноград охоплюють крайову епідеміологію, інфекційні хвороби, біобезпеку, біологічний захист та інфекційний контроль.

Вона досліджувала епідеміологію Ку-гарячки, хламідіозів, геморагічних лихоманок та арбовірусних інфекцій, а також питання діагностики й лікування захворювань, що передаються статевим шляхом.

Сучасні наукові напрацювання кафедри під її керівництвом охоплюють також питання епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та військової епідеміології.

Науково-педагогічна діяльність

Наталія Олексіївна є авторкою та співавторкою підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з епідеміології.

Серед сучасних видань за її участю:

«Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія» — 3-тє видання, оновлене та доповнене (2021);
«Загальна епідеміологія» — 5-те видання, перероблене і доповнене (2021);
«General Epidemiology: study guide» — 4-те видання (2021);
«Спеціальна епідеміологія» — 3-тє видання, перероблене та доповнене (2021);
«Термінологічний словник: Біологічна безпека. Епідеміологія. Паразитологія» (2019).

Також за її участю розроблено низку методичних рекомендацій з епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Епідеміологія».

Наукові дослідження в сучасних умовах

Під керівництвом Наталії Олексіївни продовжуються дослідження актуальних епідеміологічних проблем. Серед новіших напрямів — вивчення арбовірусних інфекцій, холери, денге, черевного тифу, гострих енцефалітних синдромів, а також інфекцій, пов’язаних із військовими умовами.

У 2024 році Наталія Виноград була співавторкою роботи «Траншейна гарячка як інфекція війни», що відображає актуальність її наукових досліджень для сучасної України.

Професійне визнання

У 2021 році Наталію Олексіївну Виноград нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня за значний внесок у державне та громадське будівництво, розвиток освіти, науки, культури, охорони здоров’я та інші заслуги.

Наукові праці

Серед наукових праць Наталії Олексіївни Виноград:

«Хламідійні інфекції в акушерсько-гінекологічній практиці» (1994);
«Immune status of newborns in perinatal chlamydial infection» (1995);
«Тенденції та прогнози розвитку епідемічної ситуації з кору у Львівській області» (2001);
«Проблеми інфекційного контролю при внутрілікарняних інфекціях у Тернопільській області» (2003).

Таким чином, професійна діяльність Наталії Олексіївни Виноград охоплює наукові дослідження, медичну освіту, епідеміологічний нагляд, біобезпеку, інфекційний контроль та підготовку фахівців, а її наукові й педагогічні напрацювання використовуються в сучасній системі медичної освіти України.

8 вересня – Всесвітній день фізичного терапевта (фахівця з фізичної реабілітації). Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.

Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує майже сімсот тисяч професіоналів з фізичної реабілітації з 125 країн.

Емма Стокс, президентка Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів, зробила 28 лютого 2022 наступну заяву на підтримку України:

“Всесвітня конфедерація засмучена й обурена нападом Росії на Україну. Наші думки разом з нашими колегами з України та з усією світовою Спільнотою Фізіотерапевтів, зачеплених цими подіями. Ми будемо й надалі підтримувати наших колег і друзів з Української асоціації фізичної терапії і реабілітаційних працівників в Україні всіма можливими способами.”

Бурлай Валентин Григорович (1946–?) — педіатр, доктор медичних наук, професор, науковець і викладач, який зробив вагомий внесок у розвиток педіатрії, дитячої кардіології, нефрології та вегетології.

Освіта та професійна діяльність

Валентин Григорович Бурлай народився 1946 року.

• У 1974 році закінчив Київський медичний інститут, де розпочав свою професійну та науково-педагогічну діяльність. У різні роки працював на посадах асистента та доцента кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• У 1991–2001 роках — доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
• Від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
• Від 2003 року — професор кафедри педіатрії № 4.

Паралельно з роботою в Національному медичному університеті Валентин Григорович Бурлай продовжував викладацьку діяльність у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини:

• від 1994 року — завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб;
• від 2001 року — професор кафедри педіатрії.

Науковий ступінь та звання

Валентин Григорович Бурлай — доктор медичних наук (2001), професор (2003).

Його професійна та наукова діяльність була пов’язана з дослідженням актуальних питань здоров’я дітей, діагностики та лікування захворювань серцево-судинної, нервової та сечовидільної систем.

Напрями наукових досліджень

Основними напрямами наукової діяльності професора Валентина Бурлая були:

• дитяча вегетологія та вегетативні дисфункції;
• дитяча кардіологія;
• дитяча нефрологія;
• дослідження функціонального стану серцево-судинної системи у дітей;
• вивчення стану здоров’я дітей, які проживають в умовах екологічного забруднення;
• медичні наслідки впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
• особливості церебральної гемодинаміки у дітей із вегетативними дисфункціями.

Особливу увагу вчений приділяв проблемам вегетативних дисфункцій у дітей, їхньому впливу на різні системи організму та можливостям медикаментозної корекції.

Наукові праці

Серед наукових праць Валентина Бурлая:

• «Вміст кальцію, магнію в крові та функціональна здатність міокарда у дітей з кардитами» (1991).
• Дослідження присвячене вивченню ролі мінерального обміну та функціонального стану міокарда у дітей із кардитами.
• «Стан здоров’я дітей, мешканців великого міста, за даними поглибленого профілактичного огляду» (1993).

У роботі розглядаються результати комплексного оцінювання стану здоров’я дітей, які проживають у великому місті.

• «Кров’яний тиск у системі правий шлуночок–легенева артерія у дітей із захворюваннями серця» (1998).
• Праця присвячена особливостям гемодинаміки у дітей із серцево-судинною патологією.
• «Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей» (2000).
• У публікації висвітлено підходи до діагностики та лікування вегетативних дисфункцій у дитячому віці.
• «Особливості гіпофізарно-гонадної системи у дітей з вегетативними дисфункціями» (2000).
• Дослідження розглядає взаємозв’язок вегетативних порушень із функціонуванням гіпофізарно-гонадної системи.
• «Стан церебральної гемодинаміки у дітей з вегетативною дисфункцією і можливість її корекції інстеноном» (2001).

У роботі досліджено стан мозкового кровообігу у дітей із вегетативною дисфункцією та можливості його медикаментозної корекції.

Наукова та педагогічна спадщина

Багаторічна діяльність Валентина Григоровича Бурлая поєднувала лікарську практику, наукові дослідження та підготовку майбутніх лікарів.

Його дослідження охоплювали важливі для педіатрії питання — від функціональних порушень та захворювань серцево-судинної системи до впливу несприятливих факторів довкілля на здоров’я дітей.

75-річчя від дня народження професора Валентина Григоровича Бурлая — нагода згадати його професійний та науковий шлях і внесок у розвиток української педіатричної науки та медичної освіти.

Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.

Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).

У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.

Шевченко Олена Олександрівна (1956) — анатом, доктор медичних наук, професор (2005), фахівець у галузі морфології та анатомії людини.

Освіта

У 1979 році закінчила санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Професійна діяльність

Професійну діяльність розпочала на кафедрі нормальної анатомії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, де працювала:

• асистентом кафедри нормальної анатомії — 1982–1991;
  доцентом кафедри нормальної анатомії — 1991–1992.
• У 1992–1994 роках обіймала посаду завідувача кафедри нормальної анатомії, гістології та топографічної анатомії медичного факультету Сумського університету.
• У 1994–2003 роках працювала доцентом кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
• З 2003 року — професор кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а також професор кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії цього університету.
• З 2006 року — завідувач кафедри анатомії та фізіології Національного університету фізичного виховання та спорту України.

Науковий ступінь і вчене звання

Доктор медичних наук — 1989 рік.
Професор — 2005 рік.

Наукова діяльність

Наукова діяльність Олени Олександрівни Шевченко пов’язана з дослідженнями в галузі анатомії та морфології людини, зокрема з вивченням особливостей розвитку мікроциркуляторного русла в процесі онтогенезу.

Основний напрям наукових досліджень

Структурні аспекти розвитку мікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу.

72-а Всесвітня асамблея охорони здоров’я (2019 р.) визнала безпеку пацієнтів як одну з пріоритетних задач і головних принципів надання медичної допомоги. Кожен вид, форма і умови її надання супроводжуються певними ризиками. Навіть за умови правильного надання медичної допомоги не можна виключити ймовірність несприятливих реакцій. А от серед найбільш поширених помилок відмічають неправильну діагностику, призначення чи використання лікарських засобів та медичних виробів. Крім того, значної шкоди пацієнтам можуть заподіяти лікарняні інфекції, ускладнення після хірургічних операцій. Потенційно небезпечними практиками є ін’єкції та переливання крові (існує ризик передачі ВІЛ-інфекції, гепатиту В та С) тощо. За оцінками ВООЗ, щороку в лікарнях трапляється понад 134 млн потенційно небезпечних для життя і здоров’я людей випадків, що обумовлює близько 2,6 млн смертей. Водночас 80 % таких випадків можна запобігти.

Якість та безпека — ключові аспекти, що визначають рівень охорони здоров’я країни. На разі українські лікарі можуть мінімізувати ризики, базуючи свої рекомендації на сучасних міжнародних настановах. Це убезпечує від надмірного призначення ліків сумнівної ефективності чи застарілих способів лікування.