Календар медицини

У 2019 році Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення щодо відзначення 4 січня Всесвітнього дня азбуки Брайля. Мета – підвищення обізнаності населення про проблеми незрячих та слабозорих людей. Згідно ст. 2, 21 та 24 Конвенції про права інвалідів, азбука Брайля є не тільки засобом спілкування, але й має велике значення для забезпечення права на доступ до інформації, освіти, здійснення права на свободу вираження поглядів, а також для їх соціальної інтеграції.

Шрифт Брайля – це унікальна азбука, яка являє собою тактильне поєднання графічних символів за допомогою 6 точок, що дає змогу передавати букви, цифри, музичні, математичні та інші знаки.

Унікальний метод письма був запропонований у 1829 році Луї Брайлем. У його  основі лежить код для шифрування, розроблений ще у 1809 р. під час Наполеонівських воєн капітаном Шарлем Барб’є. За допомогою його «нічної азбуки» донесення можна було читати безшумно і навіть у темряві.

У 1837 р. у Франції вийшла перша книга надрукована шрифтом Брайля. Це була історія Франції.

У 2005 р. ЮНЕСКО визнала систему Брайля життєво необхідною мовою спілкування, легітимною нарівні з іншими мовами світу.

Тишко Федір Олексійович (1936) — оториноларинголог, учений, педагог, організатор медичної науки.

Федір Олексійович народився в смт Баришівка Київської області. Медичну освіту здобув у Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця, який закінчив у 1960 році.

У 1960–1963 роках працював лікарем-оториноларингологом Кокчетавської обласної клінічної лікарні, а також головним спеціалістом Кокчетавського обласного відділу охорони здоров’я Цілинного краю Казахської РСР.

З 1963 року пов’язав свою професійну діяльність із Київським медичним інститутом (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця), де працював на посадах:

• професора кафедри оториноларингології (від 1986 року);
• проректора з виробничої практики (від 1988 року).

Наукові ступені та вчені звання

• 1969 рік — захист кандидатської дисертації
«Лечение стойких стенозов гортани и трахеи (клинико-экспериментальное исследование)»;
• 1981 рік — захист докторської дисертації
«Хирургическое лечение больных постревматическими стенозами гортани и трахеи»;
• 1986 рік — присвоєно вчене звання професора.

Відзнаки та громадська діяльність

• Лауреат Державної премії УРСР (1979);
• Заслужений діяч науки і техніки України (1997);
• Академік Академії наук вищої школи України (1993);
• у 1994–1999 роках — віцепрезидент АН вищої школи України;
• у 1999–2001 роках та з 2010 року — академік-секретар Відділення фундаментальних проблем медицини АН вищої школи України.

Наукова діяльність і внесок у медицину

Ф. О. Тишко є автором понад 270 наукових праць, у тому числі 2 монографій, а також 18 винаходів.

Основні напрями наукових досліджень:

• відновлювальна та реконструктивна хірургія гортані, трахеї, глотки та шийного відділу стравоходу;
• патологія приносових пазух;
• внутрішньочерепні отогенні ускладнення.

Основні наукові досягнення:

• розробив і впровадив методи усунення дефектів і зарощень гортані та трахеї шляхом циркулярної резекції стенозованих ділянок з формуванням міжтрахеальних і міжгортанних анастомозів;
• запропонував метод хірургічного усунення атрезії шийного відділу стравоходу;
• один із засновників ендоскопічної та ендомікрохірургії гортані при паралітичних стенозах;
• розробив методи хірургічного лікування паралітичних стенозів гортані екстра- та ендоларингеальними доступами;
• запропонував класифікацію пластичних операцій гортані й трахеї та методів пластичної хірургії при дефектах, атрезіях і стенозах гортані, трахеї та шийного відділу стравоходу;
• обґрунтував клінічну класифікацію ринітів.

Творча діяльність Ф. О. Тишко є автором численних поетичних творів, а також:

• гімну Національного медичного університету імені О. О. Богомольця
«Світоч наш Національний» (2004);
• гімну Українського наукового медичного товариства отоларингологів.

У фонді ННМБУ зберігаються праці Тишко Ф. О., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Театр життя в мініатюрах. Спалахи думок… від А до Я (2023). Шифр зберігання: УХ-383
2. Учитель: поема. До 100-річчя від дня народження Івана Авксентійовича Куриліна 1918-2018 (2018). Шифр зберігання: УХ-378
3. “Моя Україно”: пісні (електронний ресурс). Шифр зберігання: D-225
4. Степану Руданському (електронний ресурс): вірші. Шифр зберігання: D-309

Гроховський Володимир Йосипович (1936 – 2006) — дитячий хірург, учений, педагог.

Володимир Йосипович народився в селі Кошляки (нині — Тернопільська область). Медичну освіту здобув на педіатричному факультеті Львівського медичного інституту, який закінчив у 1958 році.

У 1958–1960 роках працював хірургом Яворівської центральної районної лікарні Львівської області. У 1968–1978 роках — лікар-хірург Львівської обласної дитячої клінічної лікарні.

З 1978 року пов’язав свою професійну діяльність із кафедрою дитячої хірургії Львівського медичного інституту, де працював на посадах:

• асистента (1978–1985);
• доцента (1985–1986);
• завідувача кафедри (1986–2006).

Наукові ступені та вчені звання

• 1965 рік — захист кандидатської дисертації
«Нарушение и коррекция водно-электролитного обмена у детей на различных этапах хирургического лечения»;
• 1981 рік — захист докторської дисертації
«Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении разлитого аппендикулярного перитонита у детей»;
• 1988 рік — присвоєно вчене звання професора.

Наукова діяльність і внесок

В. Й. Гроховський є автором близько 100 наукових публікацій, зокрема:

• 2 монографій;
• підручника;
• авторського свідоцтва на винахід.

Основні напрями наукової діяльності:

• розробка нових методів лікування в дитячій хірургії;
• застосування лазеротерапії та плацентарного полібіоліну в комплексному лікуванні дітей із крипторхізмом;
• поєднання антибіотикотерапії та гіпербаричної оксигенації в лікуванні перитоніту в дітей;
• оптимізація хірургічного лікування з урахуванням порушень водно-електролітного обміну.
• Був науковим керівником 4 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Гроховського В. Й.:

Гипербарическая оксигенация в комплексном лечении разлитого аппендикулярного перитонита у детей (1981) Шифр зберігання: Р-26954

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Гроховського В. Й., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Методические указаних для самостоятельной подготовки студентов 5 курса педиатрического факультетах к практическим занятиям по детской хирургии. Ч. 1. Неотложная и гнойная хирургии (1987) Шифр зберігання: Б-55859

Кульчицький Микола Костянтинович (1856 – 1925) — гістолог, учений, педагог, державний діяч.

Микола Костянтинович народився в місті Кронштадт. Медичну освіту здобув на медичному факультеті Харківського університету, який закінчив у 1879 році.

Після завершення навчання працював у Харківському університеті на посадах:

• приват-доцента та прозектора (1883–1889);
• екстраординарного професора (1889);
• ординарного професора кафедри гістології (1889–1912).

У 1897–1900 роках обіймав посаду декана медичного факультету Харківського університету.

Наукові ступені та службова діяльність

• 1883 рік — захистив докторську дисертацію
«О строении телец Grandry»;
• 1912 рік — призначений попечителем Казанського навчального округу;
• згодом переведений на аналогічну посаду до Санкт-Петербурга;
• у 1916–1917 роках — міністр народної освіти;
• у 1914 році отримав чин таємного радника.

Після Жовтневого перевороту у 1921 році емігрував за кордон. Оселився в Лондоні (Велика Британія), де продовжив наукову діяльність і викладав в Оксфордському університеті.

Наукова діяльність і внесок у гістологію
Основними напрямами наукової діяльності М. К. Кульчицького були:

• дослідження будови центральної нервової системи;
• вивчення нервових закінчень;
• розвиток теорії мікроскопічної техніки;
• удосконалення гістологічних методик.

У 1882 році він указав на існування особливого типу клітин слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, які згодом отримали назву
«клітини Кульчицького» (ентерохромафінні клітини).

У фонді ННМБУ зберігаються праці М. К. Кульчицького, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Основы гистологии животных и человека (1912). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
2. Основы практической гистологии. Ч. 1 (1889). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
3. Основы практической гистологии. Ч. 2 (1890). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
4. Техника микроскопического исследования (1897). Шифр зберігання: 611.018 К 906.
5. Учение о микроскопе и технике микроскопического исследования (1909). Шифр зберігання: 611.018 К 906.

Новик Ісаак Йосипович (1891 – 1968) — стоматолог, учений, педагог, організатор стоматологічної служби в Україні.

У 1914 році закінчив навчання в Київській зуболікарській школі. У 1914–1917 роках служив в армії. Вищу медичну освіту здобув в Одеському медичному інституті, який закінчив у 1924 році.

У 1924–1934 роках працював лікарем-стоматологом і головним лікарем стоматологічної поліклініки в місті Одеса.

У 1934–1939 роках обіймав посади асистента та доцента кафедри стоматології Одеського медичного інституту, одночасно був директором Українського науково-дослідного інституту стоматології (1934–1941).

Військова служба та післявоєнна діяльність

У 1941–1947 роках служив в армії на посадах начальника щелепно-лицьових відділень фронтових евакуаційних госпіталів та фронтового евакуаційного пункту.
З 1947 до 1968 року очолював кафедру терапевтичної стоматології Київських стоматологічного та медичного інститутів.

З 1954 року — директор Українського науково-дослідного інституту стоматології.

Наукові ступені, звання та громадська діяльність
* 1952 рік — захистив докторську дисертацію
«Лечение и предупреждение кариеса зубов у детей»;
* вчене звання професора;
* головний стоматолог Київського обласного відділу охорони здоров’я;
* організатор і перший голова Українського товариства стоматологів (1956–1962);
* член президії та почесний член Всесоюзного наукового товариства стоматологів;
* голова Республіканської проблемної комісії за фахом «стоматологія» МОЗ УРСР.

Наукова діяльність і внесок

І. Й. Новик є автором понад 140 наукових публікацій, зокрема 6 монографій.

Основні напрями наукових досліджень:

• лікування та профілактика карієсу зубів;
• патогенез і лікування пародонтозу;
• захворювання слизової оболонки порожнини рота.

Основні досягнення:

• розробив ефективну систему планової санації порожнини рота в дітей;
• один із засновників наукової стоматології в Україні;
• науковий консультант і керівник 6 докторських та 37 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються праці І. Й. Новика, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вопросы профилактики кариеса зубов и санации полости рта у детей (1958). Шифр зберігання: 616.31 Н 73.
2. Диспансеризация и лечение больных пародонтозом (1968). Шифр зберігання: 1968 Д 485и
3. Пародонтоз (патогенез, клиника и лечение) (1964). Шифр зберігання: 616.31 Н 73.
4. Санация полости рта у детей (1962). Шифр зберігання: 616.31 С 18.
5. Схема лечения больных пародонтозом (1959). Шифр зберігання: 616.31 Н 73.
6. Хвороби слизової оболонки порожнини рота (1969). Шифр зберігання: 1969 Н 73і.

Ломинський Федор Іванович  (1856-1927) – гістолог, доктор медицини (1891), професор (1906). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1883), де у 1883-1884 був стипендіатом для підготовки до про­фесорського звання. У 1885-1891 працю­вав лікарем, зокрема від 1890 – в Київському військовому шпиталі; від 1892 – у Київському медичному інституті: 1896-1906 – приват-доцент, 1906-1924 – завідувач кафедри гістології та ембріології.

Один із засновників гістофізіологічного напряму в гістології. Вивчав паразитизм мікробів. Уперше описав поділ нервових клітин личинок амфібій, з’ясував роль макрофагів у деструкції пошкоджених нейронів, виявив внутрішньо-клітинні канальці в низці епітеліальних клітин, дослідив морфологію секреторного процесу в підшлунковій залозі.

Наукові праці: “К вопросу о делении нервных клеток” (1882); “К учению о дегенерации нервных клеток” (1884); “Учение об органах чувств с точки зрения филогенетической” (1896); “К вопросу о внутриклеточных канальцах и о некоторых особенностях строения секреторных клеток поджелудочной железы” (1904); “К вопросу об анатомической непрерыв­ности поперечно-полосатых мышеч­ных волокон и их сухожилий” (1912).

У фонді бібліотеки зберігаються праці Ломинського Ф.І., підготовлені одноосібно:

1. К учению дегенерации первых клеток (из гистологической лаборатории Киевского университета) (1884). Шифр зберігання: 611.018 Л-746
2. К вопросу о межклеточных пространствах и об инъекции их (с одной хромолитической таблицей) (1897). Шифр зберігання: 611.018 Л-746
3. К методу импрегнации тканей металлами (из гистологической лаборатории Университета Св. Владимира ( с одной таблицей рисунков) (1901). Шифр зберігання: 616.092 К-164
4. К вопросу о внутриклеточных канальцах и о некоторых особенностях строения секреторных клеток поджелудочной железы (1904). Шифр зберігання: 618.1 Э-34
5. К вопросу об анатомической непрерывности поперечно-полосатых мышечных волокон и их сухожилий (1912). Шифр зберігання: 618.3 Ш646
6. К учению о сарколизе ( из гистологической лаборатории Университета Св. Владимира) (1913). Шифр зберігання: 611.018 Л-746