Календар медицини

Щорічно 20 травня лікарі всього світу, які спеціалізуються в травматології та ортопедії, відзначають своє професійне свято.

Травматологія – мати всіх хірургічних спеціальностей, один з найдавніших розділів клінічної медицини, історія якого нараховує багато століть. З початку зародження цивілізації та до сьогодні людство страждає від поранень і каліцтв.

У сучасному світі травматизм і смертність внаслідок травми постійно зростають. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від травм щороку гинуть 2 млн чоловік, а травми різного ступеня тяжкості отримують близько 30 млн людей. Травматизм – це не тільки медична, а й соціальна проблема сучасного суспільства.

Міжнародний День розсіяного склерозу був встановлений Міжнародною федерацією товариств розсіяного склерозу з метою інформування про проблему розсіяного склерозу, а також розширення глобального руху організацій РС й об’єднання національних і регіональних організацій, пошуку джерел фінансування глобального руху з проблем розсіяного склерозу.

Відзначається “Міжнародний День розсіяного склерозу” щорічно в останню середу травня.

Розсіяний склероз – це хвороба, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок, що призводить до порушення відповідних функцій організму. Вона характеризується утворенням хаотично розсіяних вогнищ демієлінізації – втрати мієліну, білої жирової речовини, що покриває аксони – нервового волокна.

Ця проблема є настільки поширеною та болючою для всього цивілізованого світу, що вчені, не покладаючи рук, працюють над створенням ліків, які могли б щонайменше ефективно уповільнювати захворювання. Крім того, досі не створено засобів профілактики розсіяного склерозу – в цьому напрямі також тривають наукові дослідження. Досі існують проблеми з раннім виявленням хвороби – в багатьох випадках лікарі можуть повідомити пацієнтові остаточний діагноз лише тоді, коли нервова система уражена достатньо сильно. Клінічні дослідження різних засобів тривають в усьому світі, деякі з них проводяться і в Україні.

Був заснований за рішенням ВООЗ і відзначається щорічно спільно з Всесвітнім днем хворого на алергію.

Однією з причин алергії є величезне антигенне навантаження на організм через негативний вплив природних і техногенних подразнюючих чинників. Алергічні захворювання найбільш поширені в мегаполісах – тут рівень захворюваності може сягати 60 % від усього населення.

Алергія – це гостра нетипова реакція імунної системи на різноманітні речовини. Алергічна реакція може проявлятися як алергічний риніт, сльозотеча (кон’юнктивіт), бронхіальна астма, шкірні реакції, кропив’янка (свербіж, висип тощо), набряк Квінке, анафілактичний шок.

Мета проведених у цей день заходів – залучення уваги громадськості до цих важливих проблем. Статистика невблаганна: за даними епідеміологічних досліджень, на даний час більше 40 % населення мають ті чи інші ознаки алергії. Мова вже може йти про неінфекційну пандемю: кожна третя людина хвора на алергічний риніт і майже кожна десята – на бронхіальну астму.

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я, відзначається 31 травня кожного року. У цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

У березні 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність і хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирають понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 р. ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. В Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйонів людей на рік.

Основними причинами смертей, пов’язаних із тютюнопалінням, є серцево-судинні захворювання (47 %); захворювання органів дихання (19 %); рак легень (16 %); інші види раку (9 %); інші причини (9 %). Близько 70 % пов’язаних із тютюном смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя.

В Україні палять близько 11,5 млн жителів, з них 9,1 млн чоловіків і 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні – 60 % і 11,2 % відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років є постійними курцями. Більш, ніж половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

Куріння перетворилося на соціальну проблему, якою змушені займатися міжнародні організації. Багато країн світу відмовляються від тютюнопаління, створюють спеціальні закони щодо обмеження паління або вживання тютюну в спеціально відведених місцях.

20 років від дня заснування ДУ “Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України”

120 років від дня народження кардіолога, академіка АМН СРСР, доктора медичних наук Володимира Харитоновича Василенка (1897-1987)

Терапевт, академік АМН СРСР (1957), доктор медичних наук (1941), професор (1935), Герой Соціалістичної Праці (1967), завідувач кафедр терапії № 1 Київського інституту удосконалення лікарів (1935-1941), факультетської терапії Львівського медичного інституту (1945-1948), пропедевтики внутрішніх хвороб I-го Московського медичного інституту ім. І.М. Сєченова (1948-1957).

Народився в Києві, у 1917 р. закінчив гімназію та вступив до Київського медичного інституту, який закінчив у 1922 р. Протягом 12 років працював і формувався як клініцист, під керівництвом Феофіла Яновського і Миколи Стражеско. Разом з академіком М.Д. Стражеском запропонував класифікацію недостатності кровообігу, прийняту 12 Всесоюзним з’їздом терапевтів (1935). Розвинув вчення про міокардіодистрофії та вади серця.

Головний терапевт IV-го управління Міністерства охорони здоров’я СРСР (1948-1957). У листопаді 1952 р. – головний терапевт Кремлівської лікарні – Василенко був заарештований у зв’язку зі “Справою лікарів”. Він був одним з небагатьох, хто не підписав інкримінованих йому звинувачень. Після смерті Йосипа Сталіна Василенко повернувся на роботу до клініки. З 1952 р. – редактор журналу “Клінічна медицина”.

У 1961 р. він створив лабораторію гастроентерології, на базі якої в 1967 р. виник Всесоюзний науково-дослідний інститут гастроентерології, об’єднаний з кафедрою та клінікою пропедевтики внутрішніх хвороб. У 1967-1974 рр. був директором створеного ним Всесоюзного НДІ гастроентерології Міністерства охорони здоров’я СРСР.

Наукові праці: “Внутренние болезни” (1954); “Приобретенные пороки сердца” (1972); “Пропедевтика внутренних заболеваний” (1974; 1982); “Болезни желудка и 12-перстной кишки” (1981); “Пороки сердца” (1983); “Введение в клинику внутренних болезней” (1985); “Язвенная болезнь: Современные представления о патогенезе, диагностике, лечении” (1987); “Миокардиодистрофия” (1989); “Пропедевтика внутренних болезней” (1987; 1990).