Календар медицини

65 років від дня народження дитячого хірурга, доктора медичних наук, професора Олександра Глібовича Дубровіна (1952)

Дитячий хірург, доктор медичних наук (2005), професор кафедри дитячої хірургії (з 2007 р.).

Закінчив педіатричний факультет Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1977), інтернатуру за спеціальністю “дитяча хірургія” в обласній дитячій лікарні м. Чернігова. У 1978-1981 рр. працював на посаді лікаря-хірурга в дитячій клінічній лікарні №2 міста Києва. З 1981 по 1991 рр. – молодший науковий співробітник у відділенні хірургії вроджених вад розвитку в дітей НДІ ПАГ м. Києва. Протягом 1991 р. – старший науковий співробітник цього ж закладу. У 1991-1994 рр. – асистент кафедри дитячої хірургії Київського інституту вдосконалення лікарів. У 1994 р. обраний на посаду асистента кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, у 2004 р. – доцента кафедри. З лютого 2007 р. – професор кафедри.

У 2005 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук “Органозберігаючі принципи хірургічного лікування стенозів стравоходу у дітей”.

Автор понад 150 наукових праць, зокрема 1 практичного посібника та 12 патентів на винахід. Основні напрями наукової діяльності — корекція вроджених вад розвитку дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. Проходив курси підвищення кваліфікації (2000 р.) та стажувався на базі кафедри дитячої хірургії РДМУ в Москві за програмою “Современные технологии в детской хирургии с курсом эндоскопической хирургии”. Виконує значний обсяг лікувальної та консультативної роботи.

Наукові праці: “Диагностика и выбор тактики лечения нарушений проходимости пищевода у детей” (1988); “Диагностика и лечение стеноза пищевода у детей” (2008).

80 років від дня народження кандидата медичних наук, лікаря-невропатолога Майї Василівни Спірідонової (1937)

Кандидат медичних наук (1973), довірений лікар Інститу­ту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова. Лікар-невропатолог вищої категорії. Закінчила І Ленінградський медичний інститут з відзнакою (1960). Завідувач поліклініч­ного відділення міської лікарні м. Неман (Калінінградської обл.), м. Київ. Лікар-радіолог (1972-1983), лікар-невропатолог Інституту нейрохірургії (з 1983). Відмін­ник охорони здоров’я. Нагороджена 2 медалями.

Основні напрями практичної та наукової діяльності: нейроонкологія, черепно-мозкова травма, судинна патологія (поглиблене вивчення мозкового реґіонарного кровотоку), застосування різних ра­діонуклідних методів обстеження при нейрохірургічній патології.

Автор 60 науко­вих праць, 8 раціоналізаторських пропозицій.

Наукові праці: “Определение регионарного мозгового кровотока с помощью Хе-133 при опухолях больших полушарий головного мозга” (1972); “Состояние сосудов мозга и мозгового кро­вотока при гидроцефалии у детей грудного возраста” (1982); “Отдаленные результаты черепно-моз­говой травмы и нарушения церебральной гемодинамики (по данным РОМК, РМС и клинико-пси­хопатологического изучения)” (1986); “Місцевий мозковий кровотік (ММКГ) і місцева реактив­ність судин головного мозку при локальному його забої” (1993); “Электронейромиографические (ЭНМГ) критерии для обоснования тактики лечения невропатии лицевого нерва” (2002).

Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.

Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).

У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.

175 років від дня народження видатного дерматовенеролога, доктора медицини, професора Михайла Івановича Стуковенкова (1842-1897)

Після закінчення в 1866 р. Петербурзької медико-хірургічної академії працював лікарем у Військово-медичному відомстві.

З 1869 р. асистент “висипного” відділення клінічного госпіталю, а після захисту дисертації на ступінь доктора медицини призначений асистентом кафедри дерматології Петербурзької медико-хірургічної академії. У 1879 р. вів курс дерматології на Жіночих медичних курсах та одночасно працював дерматологом Максиміліановської лікарні. З 1883 р. доцент, а потім професор, завідувач кафедри дерматології та сифілітичних хвороб медичного факультету Київського університету. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. був уповноваженим Товариства Червоного Хреста в діючій армії.

Вперше у вітчизняній літературі описав листоподібну пухирчатку, грибоподібний мікоз, саркому Капоші та ін. Запропонував оригінальний, точний і зручний спосіб визначення вмісту ртуті в крові, поті та сечі, що дозволило науково обгрунтувати дозування ртутних препаратів при лікуванні сифілісу. Низка робіт присвячені організації боротьби з венеричними хворобами. Був засновником київської школи дерматовенерологів, першим головою Медико-фізичного товариства при Київському університеті (1897).

Наукові праці: “О влиянии температуры жидкости, вводимой в организм в форме пищи или питья, на количество и количественный состав молока” (1871); “О распространении сифилиса и мерах для борьбы с ним” (1883); “Французская и Венская дерматологические школы и задачи современной дерматологии” (1883); “Путь к уяснению рациональных основ в терапии сифилиса ртутью” (1887); “Mycosis fungoides Alibert’a (lymphadenia cutis — granuloma fungoides Auspitz’a” (1889); “Новый упрощенный способ определения минимальных количеств ртути в моче” (1894).

165 років від дня народження педіатра, доктора медицини, професора Василя Єгоровича Чернова (1852-1912)

У 1874 р. закінчив Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію. З 1886 р. – приват-доцент кафедри дитячих хвороб і головний лікар Ольгинської дитячої лікарні в Москві. З 1889 р. – екстраординарний професор Університету св. Володимира. У 1877-1879 рр. – військовий лікар; учасник російсько-турецької війни, член Червоного Хреста при діючій армії в Румунії й евакуаційному таборі в Ясах. У 1883 р. захистив докторську дисертацію “О всасывании жира взрослыми и детьми во время лихорадочных заболеваний и вне их”. У наукових дослідженнях висвітлював питання кишкового всмоктування та засвоєння харчових речовин у здорових і хворих дітей, лікування дифтерії та хірургічних хвороб, уперше використав протидифтерійну сироватку О.Д. Павловського при лікуванні хворих на дифтерію, розробив показання до трахеостомії при потраплянні сторонніх тіл у дихальні шляхи, запропонував метод бужирування рубцьових звужень стравоходу в дітей та низку лабораторних методів обстеження. Автор праць з питань бронхоектатичної хвороби в дітей, роботи з хлорозу та інших захворювань, що посідали значне місце в структурі захворюваності дітей.

Наукові праці: “О смешанной форме скарлатины и дифтерита” (1882); “О язвах и их лечении” (1881); “О значении избыточного содержания жира в испражнениях при диспепсиях раннего детского возраста”; “О лечении эмпиемы у детей” (1889); “О рубцовых сужениях пищевода у детей и об их лечении вообще” (1892); “Perilyphlitis et Poratyphlitis y детей” (1892); “Обезображивающее множественное воспаление сочленений (polyarthritis deformans) у детей” (1898); “Головная водянка и серозный менингит” (1900); “Смертность грудных детей и искусственное вскармливание” (1903).

140 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора Федора Аристарховича Удінцева (1877-1951)

Лікар-терапевт, доктор медицини (1910), професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР, завідувач кафедри терапії Київського медичного інституту. Учень В.П. Образцова. Один з представників Київської терапевтичної школи.

Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1903). З 1903 по 1914 рр. (з перервами) працював у факультетській терапевтичній клініці, з 1924 р. – завідувач кафедри загальної терапії. З 1930 по 1937 рр. керував кафедрою терапії санітарно-гігієнічного факультету, а в 1937 р. став завідувачем кафедри госпітальної терапії.

Автор понад 50 наукових праць з актуальних питань кардіології, гастроентерології, гематології, історії медицини та ін. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами “Знак Пошани” і медалями.

Наукові праці: “Болезни нарушенного питания” (1946); “Избранные труды” (1955).