Календар медицини

60 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Миколи Дмитровича Кучера (1957)

Хірург, доктор медичних наук (2002), професор (2003). Закінчив Київський медичний інститут (1980), де й працює від 1982 р.; від 2003 р. – професор кафедри хірургії № 1 Національного медичного університету.

Наукові дослідження присвячені хірургічному лікуванню хворих на дифузні запальні ураження товстої кишки; лапароскопічній і відновній абдомінальній хірургії.

Наукові праці: “Дифференциальная диагностика неспецифического язвенного колита и болезни Крона толстой кишки” (1989); “Компрессионные толстокишечные анастомозы в осложнен­ных условиях” (1993); “Перший в Україні досвід застосування лапароскопічної трансабдомінальної преперитонеальної герніопластики у 128 хворих (1993–2000 рр.)” (2001); “Комплексная профилактика гнойно-септических осложнений в восстановительной хирургии толстой кишки” (2010).

80 років від дня народження вченого в галузі біохімії, доктора біологічних наук, академіка НАН України Валерія Казимировича Лішка (1937)

Бiохiмiк, доктор біологічних наук (1975), академік НАНУ (1982). Закiнчив Київський університет (1960). Відтоді до 2000 р. працював в Iнститутi бiохiмiї НАНУ: 1970-1972 – заступником директора з наукової роботи, 1977-1989 – директором, водночас у 1977-1982 – завідувачем лабораторії біомембран, від 1982 – завідувачем відділу нейрохімії; 1972-1977 – завідувачем лабораторії біохімії нервової системи Інституту фізіології АН УРСР; за сумісництвом у 1982-1991 – професором кафедри біохімії Київського університету. Головний редактор “Украинского биохимического журнала” (1981-1989).

Наукові дослідження присвячені питанням нейрохімії та мембранології; молекуляр­ним механiзмам активного та пасивного транс­портування iонiв крiзь мембрани. Запропонував модель активного іонного переносу. Використав мембраннi везикули як модель для дослідження активного транс­порту­вання iонiв. Систематизував данi щодо механiзму функцiонуван­ня структурної організацiї та бiологічної ролi натрiєвого насоса бiологічних мембран. Запропонував метод iден­тифiкацiї каналiв нервових і м’язо­вих мембран у безклiтинній сис­темi. Встановив, що деякi елементи iонних каналiв можуть iснувати у виглядi розчинних бiлкiв, здатних взаємодiяти зі штучними мембранами та створювати в них трансмембранно локалiзованi структури. Обґрунтував роль мем­бранного холестеролу в перебігу останнього етапу екзоцитозу. Опи­сав фізіологічний механізм, що обмежує збільшення тромбу при пошкодженні кров’яної судини.

Наукові праці: “Натриевый насос биологических мембран. К., 1977; Влияние компонентов крови на стабильность липосом” (1985); “Мембраны и жизнь клетки” (1987); “Plasminogen on the sur­faces of fibrin clots prevents adhesion of leukocytes and platelets” (2010); “The fusion of synaptic vesicle membra­nes studied by lipid mixing: the R18 flu­orescence assay validity” (2010); “The assembly of nonad­hesive fibrinogen matrices depends on the αC regions of the fibrinogen mole­cule” (2012).

135 років від дня народження патологоанатома, доктора медицини, професора Павла Олександровича Кучеренка (1882-1936)

Лікар-патологоанатом, доктор медицини (1918), професор (1921). Навчався в Новоросійському університеті в Одесі, закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1908). Від 1910 р. працював у лабораторії В. Високовича; від 1913 – в Київському медичному інституті: 1920-1936 – директор Патолого-анатомічного інституту, завідувач кафедри патологічної анатомії; водночас у 1924-1936 – завідувач однойменної кафедри Київського інституту удосконалення лікарів та ветеринарно-зоотехнічного інституту. Брав участь в організації медичного факультету Університету св. Володимира в Києві (1918), у діяльності медичної секції ВУАН.

Наукові дослідження були присвячені патологічним глікогенозам, ендемічному зобу, патологічній морфології ендокринних залоз при злоякісних пухлинах, лімфогранулематозу, ролі ретикулоендотеліальної системи.

Наукові праці: “К вопросу об отложении гликогена в почке при сахарном мочеизнурении (Отложение гликогена и растительных полисахаридов в почке при различных экспериментальных условиях)” (1917); “Основи патологічної морфології” (1929); “До питання про характеристику волинського ендемічного вола (Strumaendemica)” (1933); “Патологічна анатомія. Частина спеціальна” (1936); “Інкреторні залози і злоякісні новотвори” (1937).

Мета цього дня – привернути увагу населення до проблем, пов’язаних із судинно-мозковими захворюваннями. День було засновано ВООЗ за участі Всесвітньою організацією боротьби з інсультом.

Інсульт – це  гостре порушення мозкового кровообігу, внаслідок якого виникає пошкодження частини головного мозку. Щорічно понад 110 тис. українців стають жертвами інсульту. Третина з тих, хто захворів, – молодша 65 років. Інсульт посідає друге місце в списку патологій, від яких помирають наші громадяни.

В зоні ризику розвитку захворювання знаходяться:

• Пацієнти з серцево-судинними захворюваннями, зокрема ті, хто страждає на гіпертончіну хворобу та мають високий вміст холестерину у крові;
• Ті, хто має ендокринні патології, зокрема діабет;
• Люди, які ведуть малорухливий спосіб життя, страждають на ожиріння;
• Особи, які зловживають алкоголем, курять.

Існують два різновиди інсульту:

• геморагічний спричиняється розривом мозкової артерії;
• ішемічний виникає при закупорюванні тромбом артерії, яка постачає кров у мозок.

Слід пам’ятати, що прогноз захворювання залежить від швидкості та ефективності надання допомоги, тому важливим є обізнаність населення щодо перших ознак захворювання. Якщо виникла підозра щодо інсульту:

• Попросіть людину посміхнутися чи випити ковток води. Через те, що один куточок губ опущений зробити це не можливо;
• Запропонуйте повторити за вами речення. У людини, в якої розвивається інсульт мова нерозбірлива, плутана. Повторити речення їй важко;
• Запропонуйте підняти вгору обидві руки. Через слабкість обидві руки будуть підніматись не однаково (одна рука буде відставати);
• Виникає різкий інтенсивний біль у голові;
• Розвивається раптова сабкість чи оніміння у частині тулуба або кінцівках.

ВООЗ попереджає, якщо ви помітили хоча б один із цих проявів у людини, негайно викликайте екстрену допомогу!

Ініціатором проведення цього дня в 2004 році виступила Міжнародна федерація асоціацій псоріазу (International Federation of Psoriasis Associations – IFPA).

За різними оцінками на псоріаз страждає близько 2–4% жителів Землі. В Україні кількість хворих становить понад 1 млн осіб. Більшість пацієнтів із псоріазом скаржаться на низьку якість життя.

Псоріаз – неінфекційне хронічне захворювання, що вражає переважно шкіру, але також можливе запалення суглобів. Причини цієї хвороби досі не з’ясовані. Вважається, що розвитку патології сприяють різні чинників: імунні розлади, порушення обміну речовин, супутні ендокринні та неврологічні захворювання. На сьогодні вилікувати псоріаз поки неможливо, проте перебіг хвороби можна контролювати, досягаючи тривалих періодів ремісії.

На жаль, у суспільстві ще й досі поширені міфи щодо передачі захворювання при безпосередньому контакті з хворим або при користуванням спільними предметами побуту та гігієни.

Насправді псоріаз не передається повітряно-краплинним або статевим шляхом, а також при безпосередньому контакті. Більше того, це захворювання не передається дитині при годуванні грудьми і навіть при переливанні крові. Тож хворі на псоріаз можуть спокійно відвідувати басейни, лазні, інші громадські місця, користуватися загальними рушниками, постільною білизною, не створюючи при цьому загрозу інфікування.

80 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Віктора Івановича Ципріяна (1937-2012)

Гігієніст, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри гігієни харчування Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (1987). У 1965 р. закінчив з відзнакою санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту та був залишений для подальшого навчання в аспірантурі при кафедрі комунальної гігієни, працював на кафедрі комунальної та пропедевтичної гігієни, завідував кафедрою гігієни харчування, де пройшов шлях від аспіранта до професора. Брав участь у розробці Концепції Державної політики у галузі харчування населення України. У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію “Влияние фтора питьевой воды на возрастные изменения процессов регуляции”;  1979 р. – докторську дисертацію “Экспериментально-теоретическое обоснование гигиенических мероприятий по защите источников водоснабжения и питьевой воды от загрязнения пестицидами”.

Наукові досягнення В.І. Ципріяна та його учнів пов’язані з вивченням стану фактичного харчування населення різних регіонів України, оцінкою рівня трансаліментарного шляху навантаження організму людини важкими металами та радіонуклідами, розробкою заходів з профілактики нутрієнтних дефіцитів в умовах дії несприятливих чинників навколишнього середовища.

Наукові дослідження спрямовані на підвищення специфічної дії раціонів харчування та дієт за рахунок включення спеціальних продуктів харчування та біологічно активних добавок на основі природних речовин з парафармакологічними властивостями (зародки пшениці, джерела каротиноїдів, токоферолів та жирних кислот родини w-3, цикорій, проросле зерно, альгінати, висівки, геністеін сої, стевія, біофлавоноїни) для первинної та вторинної профілактики аліментарних захворювань, забезпечення екологічно захисного харчування. Вагомий внесок зроблений для аліментарної профілактики антиоксидантної недостатності обмінних процесів, що виникають під впливом радіації, ожиріння, залізодефіцитних станів та онкологічних захворювань.