Календар медицини

70 років від дня народження психіатра, доктора медичних наук, професора Олександра Костянтиновича Напрєєнка (1950)

Психіатр, доктор медичних наук (1991), професор (1992), заслужений діяч науки і техніки України (2004), завідувач кафедри психіатрії та наркології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту (1973), після чого 3 роки працював у Чернігівській області на посадах лікаря-терапевта та головного лікаря сільської дільничної лікарні, а потім 10 років лікарем-психотерапевтом і молодшим науковим співробітником НДІ урології та нефрології. У 1976 пройшов спеціалізацію за фахом “Психіатрія”. У Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця працює з 1986 року: на посадах асистента, потім доцента, з 1991 року завідувача кафедри психіатрії та наркології. З 1997 по 2000 – член експертної ради ВАК України. З 1998 по 2005 і в 2013 – головний позаштатний спеціаліст з психіатрії та наркології МОЗ України.

175 років від дня народження фізіолога, мікробіолога, зоо­лога, патолога, геронтолога, лауреата Нобелівської премії з медицини та фізіології Іллі Ілліча Мечникова (1845-1916)

Фізіолог, мікробіолог, зоо­лог, патолог, геронтолог. Закінчив екстерном Харківський університет (1864). Наукові відрядження до Німеччини, Італії. Працював у Новоросійському університеті (Одеса, з перервою): 1867-1868 – доцент, 1870-1882 – ординарний професор кафедри зоології та порівняльної анатомії. Від 1868 – приват-доцент Санкт-Пе­­тербурзького університету, де захистив докторську дисертацію з зоології (1868). Звільнився в 1885 на знак протесту проти реакційної політики царської влади в галузі освіти. У 1886 повернувся в Одесу, де разом з М. Гамалією організував першу в Російській імперії та другу у світі бактеріологічну станцію для боротьби з інфекційними хворобами (нині Одеський НДІ епідеміології та мікробіології). У 1887 змушений виїхати до Німеччини. Від 1888 – в Парижі, де в Інституті Пастера заснував і був завідувачем лабораторії (до 1916), від 1905 – заступником директора. До роботи в лабораторії залучив талановитих учених з різних країн, тому його міжнародна школа з імунології та мікробіології стала однією з найвідоміших у світі на межі 19-20 ст. У 1908 І.І. Мечникову (спільно з німецьким вченим Паулем Ерліхом) було присуджено Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини за праці про імунітет.

Наукові дослідження були присвячені імунології, мікробіології, геронтології, патології, ембріології. Вивчав загальні механізми ембріонального розвитку організмів з різних щаб­лів еволюції. Основоположник еволюційної ембріології (спільно з О. Ковалевським). Запропонував теорію походження багатоклітинних тварин. Один із засновників порівняльної патології, імунології та мікробіології. Здійснив новаторські дослідження для з’ясування ролі мікробних асоціацій та антаногізму мікробів у інфекційних процесах. Сформулювавши положення про користь мікробного антагонізму для здоров’я людини, став засновником сучасної концепції пробіотиків. Створив особ­ливу галузь сучасної біології – експериментальну морфологію. Заклав основи епідеміології холери, черевного тифу, туберкульозу тощо. Заснував наукову геронтологію. Розробив теорію, відповідно до якої старіння та смерть у людини настають передчасно в результаті дії на організм мікробів та інших отрут. Кінцевим ідеалом життя вважав ортобіоз – досягнення повного та щасливого кінця життя, що закінчується спокійною природною смертю; заклав основи танатології. Вивчав проблеми боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур, уперше висунув ідею застосування біологічних методів із цією метою. Досліджував питання дарвінізму, антропології.

Наукові праці: “Болѣзни личинокъ хлѣбнаго жука” (1879); “Лекціи по сравнитѣльной пато­­логіи воспаленія” (1892); “Невосприимчивость въ инфекционныхъ болѣзняхъ” (1903); “Этюды о природе человѣка” (1904; 1913); “Этюды оптимизма” (1907; 1909); “Осно­­ватели соврѣменной медицины. Пастер–Листер–Кох” (1915).

75 років від дня народження фармаколога, доктора медичних наук, професора Олексія Павловича Вікторова (1945-2011)

Фармаколог, доктор медичних наук (1986), професор (2000). Закінчив Київський медичний інститут (1969), де відтоді й працював (нині Національний медичний університет): завідувач курсу клінічної фармакології (1981-1996), одночасно декан з роботи з іноземними студентами (1982-1987); від 1992 – у Фармакологічному комітеті МОЗ України (нині Державний фармакологічний центр МОЗ України): завідувач відділу науки, заступник голови (1993-1996), завідувач відділу фармакологічного нагляду (від 1996); одночасно від 1996 – в Інституті кардіології АМНУ: завідувач відділу клінічної фармакології з лабораторією функціональної діагностики; від 1997 – професор Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини.

Вивчав питання клінічної фармакології, фармакологічний нагляд.

Наукові праці: “Основні принципи організації клінічних випробувань лікарських засобів” (1994); “Пища и лекарство” (1994); “Клиническая фармакология и фармакотерапия в ревматологии” (1995); “Нестероидные противовоспалительные препараты” (1998); “Фармакологические пробы в кардиологии” (1998); “Про побічні реакції на лікарські засоби, які застосовують у кардіології” (1998); “Лекарственные пробы в эндокринологии” (2000); “Організація системи фармакологічного нагляду в Україні” (2002).

70 років від дня народження офтальмолога, доктора медичних наук, професора Зої Федорівни Веселовської (1950)

Офтальмолог, доктор медичних наук (1989), професор (1990). Закінчила Харківський медичний інститут (1973). Працювала лікарем (1974-1975); в Інституті проблем кріобіології та кріомедицини АН УРСР (Харків, 1975-1979); від 1979 – у Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії (нині Інститут хірургії та трансплантології АМНУ): від 1981 – завідувач відділу мікрохірургії ока; від 1991 – у Національному медичному університеті (Київ): завідувач відділу клінічної та експериментальної офтальмології (до 1995), професор кафедри очних хвороб; одночасно від 1995 – директор Київського міського центру судинно-ендокринних захворювань органа зору, завідувач кафедри очних хвороб Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини; від 2003 – провідний науковий співробітник Міжнародного центру молекулярної фізіології Інституту фізіології НАНУ.

Основні напрями наукової діяльності: розроблення та впровадження сучасних методів мікрохірургічного лікування катаракти, глаукоми, вітреоретинальних захворювань, центральної сенільної макулярної дегенерації сітківки та ін.

Наукові праці: “Роль заднего эпителия в приживлении криоконсервированной и нативной роговицы после сквозной кератопластики” (1979); “Прогнозирование и предупреждение развития воспалительной реакции глаза после экстракции катаракты с имплантацией искусственного хрусталика” (1989); “Современные аспекты офтальмоэндокринологии” (2000); “Патологічні зміни органа зору при деяких загальних захворюваннях дитячого віку” (2001).

Щороку, 5 травня, з 1991 року в понад 50 країнах світу відзначається Міжнародний день акушерки – International Day of the Midwife. 1987 року ідею проведення дня запропонувала Міжнародна конфедерація акушерок в Нідерландах. Конфедерацію засновано 1919 року, її об’єднує 88 акушерських асоціацій із 75 країн світу.

Акушерство від французької «accoucher», що означає «народжувати» – одна з найдавніших наук про фізіологічні та патологічні процеси, пов’язані з вагітністю, пологами і післяпологовим періодом, а також методи діагностики, лікування та профілактики ускладнень вагітності і пологів.

У виставковій залі ННМБУ організовано книжкову виставку до Міжнародного дня акушерства. На виставці демонструються монографії, довідники з діагностики, підручники, навчальні посібники, методичні рекомендації, практичні керівництва, практикуми з акушерства, вітчизняних та зарубіжних авторів.

Шановні користувачі, ознайомлюючись та вивчаючи видання, із фондів ННМБ України, маєте можливість поринути у філософію найпотаємнішого – народження нового життя. У виданнях висвітлюються численні проблеми, що постають перед акушерством і гінекологією: від етичних питань штучного запліднення до глобальної значущості контрацепції, лікування онкогінекологічних захворювань та проблем пренатальної діагностики, психічних наслідків коронавірусної хвороби, особливостей захворюваності серед жінок-військовослужбовців та збереження репродуктивного здоров’я у жінок в умовах агресивної війни р ф проти України.

Ще 20-30 років тому концепція ставлення до пологів, відомого французького акушера Мішеля Одена не сприймалася серйозно акушерами нашої країни. В акушерстві XX століття, зокрема радянському та пострадянському, не було індивідуального підходу до самого процесу, пологи розглядалися суто як біохімічний або імунологічний процес. Мішеляь Оден – це Лікар, який змінив світ акушерства.

У XXI столітті акушерство України помітно змінилося. Поступово пологові будинки відмовилися від ліжок Рахманіна, таким чином акцентуючи увагу на бажанні жінки народжувати в зручному саме для неї положенні. Рахманівські ліжка – на смітник! Пологові зали, де раніше зазвичай знаходились 2-3 роділлі, поступово набували статусу індивідуальних пологових залів. Віднедавна, на відміну від радянського акушерства, роділля має право вибору того партнера в пологах, який на її думку буде максимально допомагати, підтримувати, радіти процесу появи нового життя. Медичний персонал починає розуміти, що межа між наданням медичної допомоги і створенням максимального комфорту стирається, що під час пологів жінка може і має право бачити поряд насамперед близьких людей, а не лікарів.

Черговою зміною в українському акушерстві XXI століття стало формування толерантності до домашніх пологів у стратегії акушерства. Проте на сьогоднішній день домашні пологи знаходяться поза системою. Лікар не має права приїхати додому та офіційно прийняти пологи. Домашні пологи кваліфікують як такі, що знаходяться поза межами лікувального закладу, проте серед досить великої кількості громадян формується прогресивний рух за домашні пологи. 2017 року один із пологових будинків Києва розпочав проект «Домашні пологи у стінах пологового будинку», створивши максимально комфортні умови перебування родини в пологовому будинку. Водночас обмежили втручання медичного персоналу в фізіологічний процес пологів, мінімізували кількість медичного обладнання, пологова палата наповнилась ароматом з аромоламп, звучанням приємної заспокійливої музики тощо. Такі пологові зали викликають у породіль відчуття спокою та комфорту… за Мішелем Оденом.

Спілкування з французьким акушером, який вперше завітав до українського пологового будинку «Трійця», надзвичайно вразило медичний персонал, закликаючи змінити концепцію ведення пологів. Як наслідок – в одному з пологових залів створили всі умови «за Оденом». Таким чином складається нова концепція розвитку акушерської служби України, що пропонує нові комфортні сімейні умови, але водночас і дає змогу тримати руку на пульсі. У стінах пологового будинку стало можливим зустріти нове життя у сімейному колі, при цьому професіонали контролюють та попереджають ускладнення в пологах, які зазвичай майже неможливо передбачити. Поєднуючи практику наближення до сімейних пологів з виключно грудним вигодовуванням, деякі пологодопоміжні заклади мають статус «Лікарня доброзичлива до дитини». Завдяки консультантам з грудного вигодовування батьки мають можливість навчитись розуміти потреби новонародженого. Все це у минулому столітті розпочав Мішель Оден. Отже, мандри світом видатного французького акушера допомагають здійснити мрію багатьох сімей, повною мірою насолодитися найпотаємнішим – народженням нового Життя.

Де б ви не вивчали чи практикували акушерство й гінекологію, глибоке знання клінічних аспектів слугуватиме основою розуміння спеціальності та допоможе ефективно працювати й піклуватися про жінок. Мета бібліотеки – поширювати та забезпечити вас цими знаннями.

Вітаємо всіх з Міжнародним днем акушерства! Бажаємо, щоб подяки за допомогу і сприяння при пологах, лилися рікою і відбивалися в душевному теплі і умиротворенні. Будьте вільні, здорові, щасливі, успішні у всіх сферах життя! Миру всім!

Цей день покликаний звернути увагу людей на проблеми, пов’язані з захистом прав людей з обмеженими можливостями.

Свій початок історія “міжнародного дня боротьби за права інвалідів” бере 5 травня 1992 р. У цей день люди з обмеженими можливостями з сімнадцяти країн одночасно провели перший загальноєвропейський день боротьби за рівні права та проти дискримінації інвалідів. З того часу подібні заходи відбуваються кожне п’яте травня.

Метою Дня боротьби за права інвалідів є сприяння більш глибокому розумінню проблем, пов’язаних з інвалідністю, мобілізація підтримки прав, гідності та благополуччя інвалідів. Люди з обмеженими можливостями мають такі ж права на працевлаштування, доступну освіту й інфраструктуру, як інші категорії громадян.