Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.
Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).
У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.
110 років від дня народження патологоанатома, доктора медицини, професора Бориса Павловича Кучеренка (1910-1942)
Патологоанатом, доктор медицини (1935), професор (1940). Закінчив Київський медичний інститут (1932). Працював у ньому доцентом; водночас – завідувач патологоанатомічного відділу, заступник директора з наукової роботи Українського НДІ туберкульозу (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології НАМН України); викладав у Київському інституті удосконалення лікарів; співпрацював з Державним медичним видавництвом УРСР; був членом вченої ради і заступником голови патологоанатомічної комісії Народного комісаріату здоров’я УРСР. Під час 2-ї світової війни разом з О. Лазуренком відновив роботу Київського медичного інституту, де на посадах професора, проректора налагодив роботу кафедр, переглянув навчальні плани та програми, вилучив з них “компартійні” дисципліни. У 1942 заарештований ґестапо у складі групи керівників Інституту, згодом розстріляний.
Досліджував патологічну морфологію ендокринних залоз і туберкульозу.
Наукові праці: “До питання про нормальну гіпофізу” (1933); “Про ожиріння і парадоксально добру вгодованість при злоякісних опухах” (1937); “Об изменениях в простатической железе при злокачественных новообразованиях” (1937); “О патогистологических изменениях гипофиза при заболеваниях почек” (1940); “Об изменениях шишковидной железы при злокачественных новообразованиях” (1941).
90 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук, професора Олега Олександровича Лапоногова (1930-2011)
Нейрохірург, доктор медичних наук (1969), професор (1977), заслужений діяч науки і техніки України (1995). Закінчив Київський медичний інститут (1954). Відтоді працював в Інституті нейрохірургії НАМН України (Київ): 1974-2011 – засновник і завідувач відділення функціональної нейрохірургії.
Вивчав питання функціональної нейрохірургії, нейрохірургічного лікування всіх видів гіперкінезів, мимовільних рухів, механізми виникнення та розвитку епілепсії. Розробляв апаратуру й інструменти для стереотаксичних втручань при епілепсії, екстрапірамідальних гіперкінезах, паркінсонізмі; запропонував кріогенну техніку для стереотаксичних операцій на головному мозку.
Наукові праці: “Стереотаксичний атлас для дітей та підлітків” (1986); “Стереотаксический метод операций в нейрохирургии” (1997); “Аспекты влияния нейротрансплантации на эпилептическую активность головного мозга” (1998); “Сучасні аспекти хірургічного лікування епілепсії” (2002); “Проблеми функціональної та відновної нейрохірургії: фундаментальні та прикладні аспекти” (2004).
65 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Тетяни Вікторівни Починок (1955)
Педіатр, доктор медичних наук (2001), професор (2008). Закінчила педіатричний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1978). Працювала на посадах молодшого (1984-1988), старшого (1988-1999), провідного (2000-2002), головного наукового співробітника (2002-2003) відділення захворювань сполучної тканини у дітей Київського НДІ педіатрії, акушерства та гінекології (нині Інститут педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України), від 2002 – професор кафедри педіатрії № 1 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
Основні напрями наукових досліджень: лікування патології печінки, біліарної системи, захворювань сполучної тканини, первинних і вторинних імунодефіцитних станів у дітей.
Наукові праці: “Загартування дітей і підлітків” (1989); “Родителям о ребенке первого года жизни” (1991); “Показники імунітету, ліпідного обміну та структурно-функціонального стану мембран у дітей, які часто хворіють на ГРВІ” (1995); “Імунні та метаболічні порушення у дітей, які часто хворіють на гострі вірусні інфекції” (2000); “Первинні імунодефіцитні стани у дітей, що виникають внаслідок недостатності гуморальної ланки імунітету” (2002).
70 років від дня народження фармаколога, академіка НАМН України, доктора біологічних наук, професора Олександра Вікторовича Стефанова (1950-2007)
Фармаколог, академік НАМН України (2002), доктор біологічних наук (1988), професор (1996). Закінчив Одеський медичний інститут (1973). У 1973-1975 – лікар-терапевт Котовської районної лікарні Одеської області; 1975-1992 – в Інституті фізіології імені О.О. Богомольця й Інституті біохімії імені О.В. Палладіна НАН України; з 1992 – завідувач відділу експериментальної терапії та директор (1992-2007) Інституту фармакології та токсикології АМН України; керівник Державного фармакологічного центру МОЗ України; президент Асоціації фармакологів України.
Основні напрями наукової діяльності: дослідження теоретичних і практичних аспектів регуляції клітинних механізмів біологічно активними речовинами прогнозованої природи; довів, що фосфоліпідні ліпосоми внаслідок специфіки амбівалентної природи та взаємодії з рецепторами сприяють адаптації клітин і стабілізації мембран, позитивно змінюють фармакодинаміку лікарських речовин; створений перший у світі промислово освоєний ліпосомальний лікарський засіб – оригінальний препарат “Ліпін”.
Наукові праці: “Об особенностях действия норадреналина, заключенного в липосомы, на системное артериальное давление” (1980); “Антиметастатический эффект аналога МДП, заключенного в липосомы” (1988); “Биологический эффект липосом при гипоксических состояниях различной этиологии” (1990); “Сучасні принципи спрямованого транспорту лікарських засобів. Ліпосомальні транспортні системи” (1998); “Медикаментозне забезпечення населення: проблеми і перспективи їх розв’язання” (2001).
90 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Петра Васильовича Лиса (1930-1982)
Хірург, доктор медичних наук (1974), професор (1975). Закінчив Київський медичний інститут (1955). Працював на посаді хірурга в Луганській і Дніпропетровській областях; навчався в аспірантурі (1961-1964) і працював на кафедрі хірургії № 2 Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, зокрема на посаді завідувача (1977-1982); водночас працював на посадах професора (1975-1982) та завідувача (1977-1982) кафедри хірургії та проктології Київського інституту удосконалення лікарів імені П.Л. Шупика.
Основні напрями наукової діяльності: дослідження зсідання крові під час механічної жовтяниці, хірургічна гастроентерологія.