Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
125 років від дня народження гігієніста, члена-кореспондента АМН СРСР, доктора медичних наук, професора Гайка Хачатуровича Шахбазяна (1896-1982)
Гігієніст, член-кореспондент АМН СРСР (1957), доктор медичних наук (1949), професор (1950), заслужений діяч науки УРСР (1966), завідувач кафедри гігієни праці Київського медичного інституту (1952-1972), директор Київського НДІ гігієни праці й профзахворювань (1939-1941, 1946-1952). Закінчив Київський медичний інститут (1925).
Наукові праці були присвячені питанням оздоровлення мікроклімату на виробництві та впливу на організм робітників виробничих факторів малої інтенсивності.
80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Дем’яна Лаврентійовича Горбатюка (1941-2007)
Хірург, доктор медичних наук (1987), професор (1997). Закінчив Київський медичний інститут (1966). Працював лікарем (1966-1968); від 1971 – у Київському медичному інституті (з перервою): від 1994 – завідувач кафедри оперативної хірургії; одночасно від 1979 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): доцент, професор та від 1993 – генеральний директор Українського інституту проблем трансплантології та штучних органів.
Вивчав питання хірургічної трансплантаційної сексопатології, експериментально-клінічної хірургії, урології, клінічної анатомії, трансплантології. Разом з І. Кирпатовським вперше трансплантували неонатальне яєчко дитині з метою попередження гіпогонадизму.
Наукові праці: “Хирургическая коррекция эндокринной импотенции” (1986); “Хирургическое лечение гнойно-воспалительных заболеваний таза” (1987); “Фетальные клеточно-тканевые препараты в медицине и криобиологии” (1999); “Экспериментально-клинические аспекты пересадки яичка” (2002); “Сучасна лікувально-діагностична тактика при варикоцеле у дітей” (2005).
90 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук Маргарити Іванівни Хохол (1931)
Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1986), заслужений лікар України (2010); від 1959 працювала в Українському НДІ ортопедії та травматології (нині – Інститут травматології та ортопедії НАМН України), зокрема на посадах керівника (1978-1979), головного наукового співробітника (з 2005) науково-організаційного відділу.
Напрями наукової діяльності: вдосконалення методів кістково-пластичних операцій на гомілці й опрацювання інструментів для їхнього виконання.
85 років від дня народження дерматолога, організатора охорони здоров’я, доктора медичних наук, професора Анатолія Олексійовича Шелюженка (1936)
Дерматолог, організатор охорони здоров’я, доктор медичних наук (1972), професор (1974). Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1958). З 1962 працював у Харківському дерматовенерологічному диспансері на посадах лікаря-дерматолога (1962-1965) та головного лікаря (1965-1968); заступник завідувача Харківського обласного відділу охорони здоров’я; у 1969-1972 працював у відділі науки та навчальних закладів ЦК КП України; від 1972 до 1986 – директор Інституту медичних проблем фізичної культури МОЗ УРСР; з 1987 працював на кафедрі соціальної гігієни і організації охорони здоров’я з підвищення кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (тепер – Національний медичний університет імені О.О. Богомольця) на посадах професора (1987-1993) і завідувача (1993-2000) кафедри.
Основні напрями наукової діяльності: соціальні, медичні, психологічні й економічні проблеми збереження здоров’я населення, питання організації охорони здоров’я, розробка способів і методів діагностики, лікування та реабілітації низки захворювань.
27 січня 1945 року війська 1-го українського фронту, неподалік польського Освенциму, звільнили вʼязнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау. Саме тому, 27 січня обрано Міжнародним днем Голокосту, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, який проголошено резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року. Співавторами цього документу виступили 100 держав світу, в тому числі і Україна.
Голокост — загальнолюдська трагедія. Наш моральний обов’язок – не допустити цього НІКОЛИ знову. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. На жаль, і в наші дні, в деяких країнах світу панують диктатори-тирани, яких історія нічому не навчила. Це і Північна Корея, і Росія…
До Міжнародного дня Голокосту у виставковій залі ННМБ України експонується книжкова виставка до роковин Голокосту. Експозиція, як наголос про те, що всі люди цього світу – мають право бути вільними та рівними, незалежно від їхньої етнічної приналежності, кольору шкіри, мови чи віросповідання.
На виставці експонується грунтовне дослідження історика Тімоті Снайдера «Чорна земля», що вже встигло стати світовим бестселером, пропонує новий погляд на великий злочин XX століття й водночас розкриває ризики, з якими ми стикаємося в XXI столітті. На основі нових джерел зі Східної Європи і забутих свідчень вцілілих, «Чорна земля» визначає Голокост як подію, яка є ближчою і зрозумілішою ніж здається на перший погляд — і від того ще страшнішою.
Переосмислюючи уроки Голокосту, автор «Чорної землі» підсумовує: ми не зрозуміли сучасність і поставили під загрозу майбутнє. На початку нового століття доводиться оглядатися на початок минулого: боротьба за ресурси, продовольча криза супроводжуються ідеологічними викликами світового порядку. Тож Голокост – це не лише історія, але й застереження.
Також представлено видання у 2-х двох томах «Ми хотіли жити… Свідчення і документи» Бориса Забарка про «Меморіал Голокосту «Бабин Яр». У книзі зібрані документальні свідчення та спогади колишніх в’язнів нацистських концтаборів і гетто, людей, які пережили небачену в історії Катастрофу. Ці спогади — не тільки частинки пам’яті народу, вони мають наукове і виховне значення, як пам’ять історії.
Демонструється книга лауреата Нобелівської премії, письменника Елі Візеля «Ніч. Світанок. День». Байдужість Бога до людських страждань і смерті, зневіра людей та водночас їхні сподівання на гуманне до себе ставлення — наскрізна тема творів Елі Візеля. Він написав: «Тиша Біркенау — це інша тиша, не схожа на жодну. В ній крики, придушений шепіт молитви тисяч людських істот, приречених зникнути в темряві безіменності, це безкрайній попіл і прах. Мертва тиша в хорі смерті. Вічне мовчання під небесами, що згасають». Книги Елі Візеля стали свідченнями про одну з найстрашніших трагедій XX століття — Голокост.
Експонується книга Володимира Музиченка «Володимир Єврейський» розповідає про історію і трагічну загибель першої на Волині і однієї з найдревніших і найчисельніших в Україні – єврейської громади міста Володимира-Волинського. На основі великої кількості зібраних і досліджених матеріалів та ілюстрацій автор розповідає про особливості соціальних, економічних і культурних умов розвитку громади. У книзі зібрано свідчення очевидців найбільшої за всю історію міста трагедії – загибелі близько 22000 євреїв міста. Окремі розділи присвячені героям-українцям – Праведникам Народів Світу, котрі рятували приречених на смерть євреїв, а також долі врятованих і темі збереження пам’яті про єврейську громаду міста та інші роботи зарубіжних та українських авторів.
Сьогодні український народ бореться проти геноциду і знищення України як держави з Російською Федерацією, її ненавистю, расизмом та упередженостю. Цей день – ще одна нагода для міжнародної спільноти переосмислити поняття колективної безпеки та колективної відповідальності перед людством сучасного глобалізованого світу. Всі країни і народи мають право на безпеку та розвиток. Пам’ятаймо ж про це, згадуючи мільйони жертв Голокосту та вшановуючи їхню пам’ять.
85 років від дня народження онколога, доктора медичних наук, професора Анатолія Євтихійовича Присяжнюка (1936)
Онколог, доктор медичних наук, професор, головний позаштатний онколог МОЗ УРСР (1980-1988). Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту (1959). Працював на посадах завідувача науково-організаційного відділу (1964-1986) Київського науково-дослідного рентген-радіологічного та онкологічного інституту МОЗ УРСР, завідувача лабораторії епідеміології радіаційних стохастичних наслідків Інституту радіаційної гігієни Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України (з 1986); викладач кафедри екології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.
Основні напрями наукової діяльності: вивчення епідеміології злоякісних новоутворень, опрацювання епідеміології радіаційних онкологічних ефектів аварії на Чорнобильській АЕС.