Календар медицини

65 років від дня народження організатора охорони здоров’я, доктора медичних наук Василя Михайловича Князевича (1956)

Організатор охорони здоров’я, доктор медичних наук (2009), заслужений лікар України (2007). Закінчив Івано-Франківський державний медичний інститут (1984). Працював на посадах лікаря (1984-1985) Бучацької ЦРЛ, головного лікаря Яблунівського туберкульозного санаторію (1985-1987), головного лікаря Бучацького району Тернопільської області (1987-1992), завідувача відділу охорони здоров’я Тернопільської обласної державної адміністрації (1992-1998), головного лікаря та генерального директора Тернопільського комунального спеціалізованого медичного об’єднання “Фтизіатрія” (2000-2002), головного лікаря центральної поліклініки Деснянського району м. Києва та начальника відділу охорони здоров’я Деснянської районної державної адміністрації м. Києва (2002-2005), начальника медичного управління, заступника керівника Державного управління справами (2005-2007), Міністра охорони здоров’я України (2007-2010), ректора Київського медичного університету Української асоціації народної медицини (2012-2013), завідувача кафедри управління охорони суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України (з 2013).

Основні напрями наукової діяльності: державна політика та державне управління охороною здоров’я.

95 років від дня народження патологоанатома, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАНУ, академіка АМНУ Дмитра Деонисовича Зербіно (1926)

Патологоанатом, доктор медичних наук (1966), професор (1967), член-кореспондент НАН України (1991), академік АМН України (2002), заслужений діяч науки УРСР (1988). Закінчив Чернівецький медичний інститут (1950), де відтоді й працював: у 1965-1966 – професор кафедри патологічної анатомії; 1966-2000 – завідувач однойменної кафедри, водночас від 1996 – директор Інституту клінічної патології Львівського медичного університету. Віце-президент Асоціації патологів України (від 1994).

Засновник розділу патологічної анатомії – патологічна морфологія лімфатичної системи. Описав механізми лімфо- та гематогенного метастазування раку, наслідки блокади лімфатичних шляхів пухлинними клітинами; запропонував морфологічні критерії синдрому дисемінованого внутрішньо-судинного згортання крові. Також вивчає ураження судин неатеросклеротичного походження – васкуліти й ангіопатії, питання екологічної патології людини.

Наукові праці: “Общая патология лимфатической системы” (1974); “Васкулиты и ангиопатии” (1977); “Диссеминированное внутрисосудистое свертывание крови” (1989); “Чернівецька хімічна хвороба: нове екологічне захворювання?” (1998); “Хвороби нирок: Атлас макропатології та мікропатології” (2003); “Екологічні катастрофи в світі та в Україні” (2005); “Двостулковий аортальний клапан: клінічна патологія” (2009).

Відзначається в 2-й четвер березня. Це глобальна кампанія з підвищення обізнаності про здоров’я, в якій основна увага приділяється важливості нирок і скорочення частоти та наслідків захворювань нирок і пов’язаних з ними проблем зі здоров’ям у всьому світі.

80 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора Лариси Михайлівни Давиденко (1941)

Анатом, доктор медичних наук (1992), професор (1997). Закінчила Київський медичний інститут (1965). Працювала в Київському НДІ ендокринології та обміну речовин (1965-1974); у Національному медичному університеті (від 1974): доцент (1991-1996); від 1996 – професор кафедри анатомії людини Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини.

Вивчає особливості метаболізму в ендокринних залозах у нормі та за умов експериментального моделювання функціональних змін; гемо- та лімфомікроциркуляторні русла в органах ендокринної та травної систем; морфогенез підшлункової залози в пренатальному періоді розвитку.

Наукові праці: “Вивчення функції медулярної зони надниркових залоз у тварин з експериментальним гіпокортицизмом” (1973); “Последовательность дифференцировки эндокриноцитов поджелудочной железы человека в пренатальном периоде развития” (1996); “Навчальні вказівки для підготовки до державного перевідного іспиту з анатомії людини” (1996); “Особливості формування судин панкреатичних острівців у пренатальному періоді розвитку людини” (2000).

80 років від дня народження лікаря-імунолога, алерголога, доктора медичних наук, професора Георгія Миколайовича Дранніка (1941)

Лікар-імунолог, алерголог, доктор медичних наук (1980), професор (1986). Закінчив Харківський медичний інститут (1965). Працював лікарем. Від 1968 – в Інституті урології АМНУ (Київ): від 1980 – завідувач лабораторії імунології; водночас від 1987 – керівник Українського центру клінічної імунології, від 1994 – засновник і завідувач кафедри клінічної імунології та алергології з курсом дитячої клінічної імунології Національного медичного університету. Фундатор служби клінічної імунології в Україні. Брав участь у створенні мережі трансплантаційних центрів (Донецьк, Львів, Запоріжжя). Головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з питань клінічної та лабораторної імунології (1992-2004). Організатор і перший президент Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (від 1999).

Наукові дослідження в галузях трансплантаційної імунології й імуногенетики, порушення імунітету в осіб з урологічними та нефрологічними патологіями, з синдромом підвищеної втоми й ознаками вторинного імунодефіциту; імунопатогенезу в подружжі; взаємозв’язку між антигенами системи HLA та схильністю до уронефрологічних захворювань.

Наукові праці: “Система иммунитета при заболеваниях внутренних органов” (1985); “Иммунитет и инфекция при пересадке почки” (1986); “Иммунонефрология” (1989); “Генетические системы крови человека и болезни” (1990); “Иммунотропные препараты” (1994); “Клиническая иммунология и аллергология” (1999, 2003, 2006); “Влияние эрбисола ультрафарм при рецидивирующей герпетической инфекции на продукцию ИЛ-4, ИЛ-10 и экспрессию активационных молекул” (2006).

135 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Ганни Єфремівни Фруміної (1886-1959)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1950), професор (1950). Закінчила медичний факультет Страсбурзького університету (1911) та Санкт-Петербурзький Жіночий медичний інститут (1915). З 1919 працювала в Будинку калічної дитини, на базі якого в 1924 був створений Всеукраїнський державний дитячий ортопедичний інститут (з 1931 – Український інститут ортопедії та травматології), в якому завідувала кістково-туберкульозним відділенням та ортопедо-травматологічною клінікою для дітей та підлітків (1924-1959); одночасно з 1923 працювала на кафедрі ортопедії і травматології Київського інституту удосконалення лікарів на посадах асистента, доцента (1936-1937) та завідувача кафедри (1937-1941). У часи 2-ї світової війни працювала в госпіталях на посадах хірурга-травматолога.

Основні напрями наукової діяльності: лікування вроджених вад розвитку опорно-рухового апарату в дітей і підлітків, вродженого вивиху стегна, клишоногості, м’язової кривошиї, наслідків поліомієліту та кістково-суглобового туберкульозу; розробила низку методик стабілізації ступні при поліомієліті, транспозиції м’язів при млявих паралічах; уперше в СРСР успішно застосувала відкрите вправлення при вродженому вивиху стегна; зробила значний внесок у розробку консервативного й оперативного лікування вродженої клишоногості.