Календар медицини

145 років від дня народження терапевта, доктора медичних наук, професора Олександра Борисовича Бернштейна (1876-?)

Терапевт, доктор медичних наук, професор. Організатор і перший завідувач кафедри терапії (1921-1934), директор (1922-1938) 1-го Київського інституту вдосконалення лікарів, якому в 1935 було присвоєне його ім’я.

Основний напрям наукових праць – серцево-судинна патологія.

Наукові праці: “О производящих причинах специфических болезней” (1871); “До клініки вісцерального сифілісу” (1930).

145 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора, академіка АН УРСР Володимира Петровича Воробйова (1876-1937)

Анатом, доктор медичних наук (1908), професор (1916), академік АН УРСР (1934), заслужений професор СРСР (1924). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1903), де відтоді й працював (згодом медичний інститут): у 1917-1937 (з перервою) – завідувач кафедри нормальної анатомії; одночасно один із засновників і науковий керівник Українського інституту експериментальної медицини (Харків). Викладав анатомію в навчальних закладах Харкова (1904-1913); у 1920-1921 – засновник і завідувач кафедри анатомії в Медичній академії (Софія). Основоположник української наукової школи анатомів.

Відкрив закони структурної організації нервової системи; розвинув учення про цілісність організму; дослідив вплив функцій організму та праці на морфогенез; розробив макромікроскопічний метод дослідження тканин тіла людини; склав карту вегетативних нервових вузлів і сплетінь внутрішніх органів; розробив метод вшитих електродів для вивчення периферичної нервової системи в умовах хронічних досліджень. Автор методу бальзамування; засновник функціональної анатомії та стереоморфології. Організував при кафедрі анатомії Харківського медичного інституту єдиний у світі Музей становлення людини.

Наукові праці: “К топографии нервных стволов и узлов сердца человека” (1917); “О негативной окраске нервной системы” (1917); “О нервах сердца у человека” (1923); “Methodik der Untersuchungen von Nervenelementen des makro- und makromikroskopischen Gebiets” (1925); “Анатомія людини: Підруч. і атлас: У 3 т. Т. 1. Апарат опори та руху” (1934); “Краткий учебник анатомии: У 2 т.” (1935-1936); “Короткий підручник анатомії людини: У 2 т.” (1936-1938); “Новое в методике преподавания анатомии” (1937); “Избранные труды” (1958).

160 років від дня народження патологоанатома, доктора медицини Володимира Філаретовича Недельського (1861-1909)

Патологоанатом, доктор медицини. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1880-1886). У березні 1887 був зарахований на посаду позаштатного помічника прозектора при кафедрі патологічної анатомії, невдовзі був переведений на посаду штатного помічника прозектора, а в 1893 був призначений “исполняющим должность прозектора”; у 1893 з метою удосконалення з патологічної анатомії був відряджений за кордон. Організував та очолив при Київському товаристві лікарів хіміко-мікроскопічний кабінет. Виступав з доповідями в Товаристві київських лікарів.

55 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Сергія Петровича Кривопустова (1966)

Педіатр, доктор медичних наук (1998), професор (2004). Закінчив Київський медичний інститут (1989), де відтоді й працює (ни­­ні Національний медичний університет): у 1999-2003 – завідувач науково-дослідного сектору, від 2003 – професор кафедри педіатрії № 2.

Наукові дослідження присвячені кардіології дитячого віку, неонатології, педіатричній ехографії, раціональній фармакотерапії поширених дитячих захворювань.

Наукові праці: “Серцева недостатність у новонароджених дітей” (1996); “Антимикробная терапия распро­стра­ненных заболеваний в детском возрас­те” (2004); “Цефалоспорины в практике современной педиатрии” (2007); “Макролиды в практике современ­ной педиатрии” (2009); “Ки­шеньковий довідник педіатра і сімейного лікаря (амбулаторна педіатрія)” (2010).

185 років від дня народження гістолога та патолога, доктора медицини, професора Никанора Адамовича Хржонщевського (1836-1906)

Гістолог, патолог, доктор медицини (1859), професор. Закінчив медичний факультет Казанського університету (1859). У 1859-1860 – лікар у с. Поповка Казанської губернії; у 1861-1864 працював за кордоном під керівництвом І. Мюллера, К. Людвіга, Р. Вірхова; з 1865 – доцент курсу гігієни Харківського університету; водночас з курсом гігієни йому доручили також читання важливих дисциплін, як-от загальна патологія, гістологія, ембріологія, порівняльна анатомія, токсикологія та медична поліція; у 1866 організував гістологічну лабораторію при Харківському університеті; з 1867 – екстраординарний професор кафедри гістології, ембріології і порівняльної анатомії Харківського університету; з 1869 – ординарний професор кафедри загальної патології Київського університету; у 1869-1872 – декан медичного факультету; у 1869-1872 та 1886-1889 – очолював Товариство київських лікарів; 1870-1872 – президент Київського товариства природознавців.

Є одним з основоположників гістофізіології, а також санітарної освіти населення. Наукові праці були присвячені вивченню будови та функцій надниркових залоз, легень, кровоносних і лімфатичних судин, нирок, печінки тощо; запропонував метод фізіологічних ін’єкцій, що полягав у прижиттєвому введенні тваринам у кровоносну або лімфатичну систему розчинів індиферентних забарвлюючих речовин; експериментально довів здатність клітин печінки утворювати жовч; запропонував теорію сечовиділення; першим виявив наявність у капілярах, крім ендотелію, ще гомогенної основної пластинки.

Наукові праці: “Исследование эпителия легочных пузырьков, печени, почек и лимфатических сосудов с помощью физиологической инъекции” (1865); “О происхождении лимфатических сосудов” (1866); “О строении печени и ее отделительной деятельности” (1866).

У 2010 році на сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я було вирішено встановити та відзначати щорічно 28-го липня Всесвітній день боротьби з гепатитом.

Всесвітній Альянс боротьби з гепатитом за підтримки ВООЗ щорічно 28 липня проводить заходи з популяризації знань про вірусні гепатити для профілактики нових заражень серед населення.

Мета цих заходів – підвищення обізнаності світової громадськості про симптоми, методи діагностики, профілактики та лікування гепатитів, особливо групи В і С, а також привернення уваги урядів і неурядових організацій до необхідності надання підтримки людям, які живуть з гепатитом В і С.

Статистика невблаганна – в середньому кожна дванадцята людина у світі є носієм вірусу гепатиту В або C. Ця статистика перевищує показники ВІЛ-інфікованих або хворих на рак, проте рівень обізнаності людей про гепатит вкрай низький. Вірусні гепатити – це група дуже розповсюджених небезпечних захворювань, що вражають печінку людини. Захворювання починається поступово, перебігає без симптомів і не проявляється тривалий час, тому гепатит ще називають “ласкавий вбивця”. Саме гепатит є основною причиною цирозу та раку печінки.

Стратегію з гепатиту було розроблено вперше в історії та в ній встановлені глобальні цілі боротьби проти вірусного гепатиту. Зокрема, до 2020 року пропонується знизити кількість нових випадків захворювання гепатитом В і С на 30 %, скоротити смертність на 10 %. Стратегія спирається на такі ключові підходи, як розширення програм вакцинації від гепатиту А і В; запобігання передачі гепатиту В від матері до дитини; підвищення безпеки ін’єкцій, крові та хірургічних втручань; зниження шкоди  для уживачів ін’єкційних наркотиків; розширення доступу до лікування гепатиту В і С.

Лікування гострих вірусних гепатитів у місті Києві здійснюють інфекційні відділення міських клінічних лікарень. Кваліфіковану медичну допомогу хворим на хронічні вірусні гепатити в Києві надає гепатологічний центр на базі Київської міської клінічної лікарні № 15 та  інфекційне відділення для хворих на вірусний гепатит Київської міської клінічної лікарні № 5.