Календар медицини

60 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Олександра Петровича Волосовця (1961)

Педіатр, доктор медичних наук (1998), професор (2000), член-кореспондент НАМН України (2010), заслужений діяч науки і техніки України (2009). Закінчив Київський медичний інститут (1984), де відтоді й працює (нині Національний медичний університет): від 1997 – завідувач кафедри педіатрії № 2 з курсами медичної генетики та неонатології. Головний дитячий кардіоревматолог МОЗ України (від 1998). Заступник директора Департаменту кадрової політики освіти та науки МОЗ України, начальник відділу освіти та науки цього Департаменту (від 2005).

Досліджує проблеми дитячої кардіоревматології, екологічної педіатрії, ультразвукової діагностики.

Наукові праці: “Неотложные состояния в педиатрии” (1994); “Кардіоміопатії у дітей” (1996); “Синдром дизадаптації серцево-судинної системи у дітей, які зазнають негативного впливу екотоксичних факторів довкілля” (1998); “Інфекційний ендокардит” (1999); “Неонатологія” (2000); “Антибиотики в поликлиническом и начальном стационарном этапе лечения бактериальных поражений дыхательной системы у детей” (2002).

55 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук Андрія В’ячеславовича Верби (1966)

Хірург, доктор медичних наук, заслужений лікар України (2011). Закінчив Військово-медичну академію. Працював на посадах головного хірурга Військово-медичного центру Центрального регіону (2007-2014), директора Військово-медичного департаменту Міністерства оборони України (з 2014); генерал-майор медичної служби (2015).

110 років від дня народження лікаря-уролога, доктора медичних наук, професора Соломона Давидовича Голігорського (1911-1985)

Лікар-уролог, доктор медичних наук (1961), професор (1964), заслужений діяч науки Молдавської РСР (1966). Закінчив Яський університет (Румунія, 1934). До 1940 працював лікарем у Бухаресті, під час 2-ї світової війни – в РФ та Середній Азії; в 1945-1966 провадив науково-педагогічну діяльність у Кишиневі; від 1966 – в Київському медичному інституті: 1966-1968, 1970-1979 – завідувач кафедри урології; водночас – у Київському НДІ урології та нефрології: завідувач відділу хірургічної нефрології (до 1973). У 1980 емігрував до Ізраїлю, згодом – у США.

Вивчав проблеми діагностики урологічних захворювань, лікування пієлонефриту, ниркової недостатності. Розробляв пластичні операції в урології.

Наукові праці: “Очерки урологической диагностики” (1966, 1971); “Острая почечная недостаточность” (1969); “Основы детской урологии и нефрологии” (1973); “Гидронефротическая трансформация” (1975); “Пиелонефрит” (1977); “Почечнокаменная болезнь” (1978).

55 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Миколи Львовича Анкіна (1966)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (2005), професор, заслужений лікар України. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1989). Працював на посадах лікаря ортопеда-травматолога (1990-1993), заступника директора клініки політравми (1993-2002) Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, завідувача ортопедо-травматологічного центру (2002-2005), головного лікаря (від 2005) Київської обласної клінічної лікарні; за сумісництвом – завідувач кафедри ортопедії та травматології №2 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

70 років від дня народження дитячого невролога, кандидата медичних наук Володимира Юрійовича Мартинюка (1951)

Дитячий невролог, кандидат медичних наук (1983). Закінчив Тернопільський медичний інститут (1974). У 1975-1978 працював головним дитячим неврологом Управління охорони здо­­ров’я Рівненського облвиконкому; 1988-1996 – в Київському інституті удосконалення лікарів; від 1996 – директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи; водночас у 2003-2012 – завідувач кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації Національної медичної академії післядипломної освіти (обидва – Київ). Від 1992 – головний позаштатний дитячий невролог МОЗ України.

Розробив функціонально-системний підхід у реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи; запропонував концепцію вдосконалення неврологічної допомоги та профілактики інвалідності дітей; увів у практику методи діагностики, лікування, профілактики, медичної реабілітації та соціальної адаптації дітей з органічним ураженням нервової системи.

Наукові праці: “Класифікація уражень нервової системи у дітей та підлітків” (2001); “Ней­ропротектори, ноотропи, нейрометаболіти в інтенсивній терапії уражень нервової системи” (2005); “Мінімальна мозкова дисфункція” (2011); “Основи соціальної педіатрії” (2016).