Календар медицини

110 років від дня народження лікаря-уролога, доктора медичних наук, професора Соломона Давидовича Голігорського (1911-1985)

Лікар-уролог, доктор медичних наук (1961), професор (1964), заслужений діяч науки Молдавської РСР (1966). Закінчив Яський університет (Румунія, 1934). До 1940 працював лікарем у Бухаресті, під час 2-ї світової війни – в РФ та Середній Азії; в 1945-1966 провадив науково-педагогічну діяльність у Кишиневі; від 1966 – в Київському медичному інституті: 1966-1968, 1970-1979 – завідувач кафедри урології; водночас – у Київському НДІ урології та нефрології: завідувач відділу хірургічної нефрології (до 1973). У 1980 емігрував до Ізраїлю, згодом – у США.

Вивчав проблеми діагностики урологічних захворювань, лікування пієлонефриту, ниркової недостатності. Розробляв пластичні операції в урології.

Наукові праці: “Очерки урологической диагностики” (1966, 1971); “Острая почечная недостаточность” (1969); “Основы детской урологии и нефрологии” (1973); “Гидронефротическая трансформация” (1975); “Пиелонефрит” (1977); “Почечнокаменная болезнь” (1978).

55 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Миколи Львовича Анкіна (1966)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (2005), професор, заслужений лікар України. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1989). Працював на посадах лікаря ортопеда-травматолога (1990-1993), заступника директора клініки політравми (1993-2002) Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, завідувача ортопедо-травматологічного центру (2002-2005), головного лікаря (від 2005) Київської обласної клінічної лікарні; за сумісництвом – завідувач кафедри ортопедії та травматології №2 Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.

70 років від дня народження дитячого невролога, кандидата медичних наук Володимира Юрійовича Мартинюка (1951)

Дитячий невролог, кандидат медичних наук (1983). Закінчив Тернопільський медичний інститут (1974). У 1975-1978 працював головним дитячим неврологом Управління охорони здо­­ров’я Рівненського облвиконкому; 1988-1996 – в Київському інституті удосконалення лікарів; від 1996 – директор Українського медичного центру реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи; водночас у 2003-2012 – завідувач кафедри дитячої неврології та медико-соціальної реабілітації Національної медичної академії післядипломної освіти (обидва – Київ). Від 1992 – головний позаштатний дитячий невролог МОЗ України.

Розробив функціонально-системний підхід у реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи; запропонував концепцію вдосконалення неврологічної допомоги та профілактики інвалідності дітей; увів у практику методи діагностики, лікування, профілактики, медичної реабілітації та соціальної адаптації дітей з органічним ураженням нервової системи.

Наукові праці: “Класифікація уражень нервової системи у дітей та підлітків” (2001); “Ней­ропротектори, ноотропи, нейрометаболіти в інтенсивній терапії уражень нервової системи” (2005); “Мінімальна мозкова дисфункція” (2011); “Основи соціальної педіатрії” (2016).

Професійне свято медичних працівників у сфері урології у світі щорічно відзначають 2 жовтня. Вже в часи Гіпократа (VI-V вік до н.е.) існували “каменесіки” – люди, які вміли видаляти камені з сечового міхура через розріз промежини. Засновником урології як окремої медичної дисципліни історики вважають Франциско Діаса. Його монографія, надрукована в Мадриді в 1588 р., цілком присвячена причинам виникнення, клінічним проявам, діагностиці та лікуванню урологічних захворювань, техніці урологічних операцій, опису урологічного інструментарію.

65 років від дня народження уролога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Миколайовича Лісового (1956)

Уролог, член-кореспондент НАМН України (2010), доктор медичних наук (2000), професор (1997), заслужений лікар України (1998), ректор Харківського національного медичного університету (2005), керівник Обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала (2001), завідувач кафедри урології, нефрології та андрології Харківського національного медичного університету (1996), почесний громадянин міста Харкова (2012).

Один з провідних вчених у галузі урології. Коло його наукових інтересів охоплює питання оптимізації діагностики та лікування онкоурологічної й андрологічної патології, специфічних і неспецифічних захворювань сечостатевих органів, термінальної ниркової недостатності з застосуванням хронічного гемодіалізу, перитонеального діалізу, трансплантації нирки, полісистемних і поліструктурних пошкоджень органів таза. Започаткував нові напрями розвитку реконструктивної урології (створення штучного сечового міхура в жінок зі статевих органів); радіологічної діагностики урологічних і нефрологічних захворювань (запропоновані новітні урорадіологічні технології діагностики функціонального стану нирок); андрології (розроблена низка методів хірургічного малоінвазивного лікування чоловічого безпліддя); хірургічної нефрології (органозберігаючих хірургічних втручань на нирках).

Наукові праці: “Возможности лучевой диагностики в выборе хирургической тактики при двусторонней калькулезной обструкции верхних мочевыводящих путей” (1999); “The treatment of metastatic Prostate Cancer in terminally ill patients” (2000); “Improvement of urinary obstructive symptoms after selective cryolysis of anterior lobe of the pituitary gland in men with metastatic prostate cancer” (2001); “Сучасні схеми хіміотерапії гормонально-резистентного раку передміхурової залози” (2002); “Шляхи запобігання висхідному пієлонефриту при формуванні ортотопічного сечового міхура” (2003); “Урофлоуметрия при патологии нижних мочевых путей” (2004); “Застосування власної піхви для ортотопічної неоцистопластики” (2005); “Хвороби нирок та вагітність” (2006); “Ультрасонография в онкоурологии” (2009).