Календар медицини

160 років від дня народження бактеріолога, імунолога, доктора медицини, професора Івана Григоровича Савченка (1862-1932)

Бактеріолог, імунолог, доктор медицини (1895), професор. Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира (1888). Працював на посадах прозектора та приват-доцента (з 1895) на кафедрі професора В.В. Підвисоцького; 1896 перебував у закордонному науковому відрядженні в Інституті імені Пастера в І.І. Мечникова; 1896-1919 – професор Казанського університету; з 1920 – професор Кубанського університету в м. Краснодар, згодом – також керівник Кубанського бактеріологічного інституту.

Основні напрями наукових досліджень: проблеми інфекційної патології, імунітету, фагоцитозу, онкології, патологічної гістології. Спільно з Д.К. Заболотним розробив метод профілактики холери за допомогою введення холерної вакцини через рот; за його участі вперше була встановлена можливість імунізації через кишечник; 1905 виготовив протискарлатинозну сироватку, що здобула визнання в Росії та за її межами.

Віра Григорівна Балабан (1892-1976) педіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячих хвороб, перший завідувач кафедри факультетської педіатрії, професор-консультант кафедри Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Віра Григорівна здійснювала наукові дослідження в галузі токсико-септичних захворювань новонароджених і дітей раннього віку, діагностики та лікування кишкових токсикозів різного походження, ревматизму.

Наукові праці: “Коли-диспепсия” (1958); “Стан вивчення кишкових захворювань у дітей раннього віку на сучасному етапі” (1965).

З метою поширення інформації про дану патологію 6 березня у всьому світі відзначається Всесвітній день боротьби з глаукомою. Його започаткували у 2008 році за ініціативи Всесвітньої асоціації товариств глаукоми (WGA) та Всесвітньої асоціації пацієнтів з глаукомою (WGPA). Фахівці попереджають, тільки раннє виявлення і правильне лікування захворювання дає змогу зберегти зір. Для цього необхідний регулярний профілактичний огляд у офтальмолога. Лікарі радять проходити обстеження особам у віці 35-40 років не рідше ніж 1 раз на 5 років, а тим, чий вік старший за 50, – кожні 2-3 роки.

Глаукома – це одне з найбільш інвалідизуючих офтальмологічних захворювань, при якому діагностують постійне або періодичне підвищення внутрішньоочного тиску (ВОТ). Дана патологія характеризується також атрофією зорового нерву та зміною полів зору. Нерідко глаукома призводить до часткової або повної втрати його втрати.

Кількість хворих на глаукому у світі сягає 65 млн. А серед 28 млн незрячих майже кожен п’ятий втратив зір через цю патологію. За даними статистики, глаукому діагностують у 1-2% людей старших за 40 років, але близько 25% випадків захворювання залишаються невиявленими. Якщо патологію діагностували у віці 40-45 років, то при відсутності лікування до 60-65 років людина може повністю осліпнути.

До підвищення ВОТ призводить накопичення внутрішньоочної рідини внаслідок надмірної її продукції чи порушення виведення внаслідок змін дренажної системи ока. Чому стаються ці зміни достеменно не відомо.

В групі ризику знаходяться особи:

• у родичів яких було діагностовано глаукому;
• старші 40 років, у яких ВОТ знаходиться у верхній межі норми, або з підвищеним ВОТ незалежно від віку;
• з високим ступенем короткозорості після 40-50 років або далекозорості (особливо жінки після 50 років);
• в анамнезі яких травми або запальні захворювання очей;
• старші за 60-70 років;
• хворі на діабет, ендокринні, нервові та кардіоваскулярні захворювання;
• які проходять тривалий курс лікування гормональними препаратами;
• зі зниженим (щодо вікової норми) артеріальним тиском.

Симптомами глаукоми можуть бути:

• біль, різь, відчуття важкості та почервоніння очей;
• звуження поля зору, затуманення, поява «сітки» перед очима;
• при погляді на яскраве світло з’являються «райдужні кола»;
• погіршення зору у вечірній та нічний час доби;
• відчуття підвищеного зволоження очей;
• незначні болі навколо очей.

У фондах ННМБУ можна ознайомитись з літературою за цією темою:

1. Кощинець О. Б., Капечук В. В., Крицун Н. Ю. Особливості чинників ризику прогресування первинної глаукоми та їх вплив на розвиток пізніх стадій захворювання // Клінічна та профілактична медицина. – 2019. – № 3/4. – С. 41-46.
2. Фурсова А. Ж. и др. Антиангиогенная терапия диабетического макулярного отека у пациентов с первичной открытоугольной глаукомой // Вестник офтальмологии. – 2020. – Т. 136, № 6 ч.2. – С. 185-194.
3. Назирова З. Р., Туракулова Д. М., Бузруков С. Б. Хирургическое лечение врожденной глаукомы у детей с применением дренажа «Глаутекс» // Вестник офтальмологии. – 2020. – Т. 136, № 6 ч.2. – С. 202-206.
4. Новицький І. Я., Левицька О. В. Порівняння ефективності непроникаючої глибокої склеректомії в комбінації з ендотрабекулоектомією та трабекулоектомії // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 2. – С. 27-31.
5. Ісаєв О. А., Сердюк В. М. Зв’язок первинної відкритокутової глаукоми з поліморфізмом rs2070744 (T-786C) гена ендотеліальної NO-синтази (NOOS3) в українській популяції // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 3. – С. 3-9.
6. «Глаукома». Стандарти медичної допомоги // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 4. – С.75-81.
7. Лопадчак Р. М., Новицький І. Я., Федус Я. З. Наш досвід лазерної іридотомії у пацієнтів із хронічною закритокутовою глаукомою // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 6. – С. 10-13.
8. Dusmukhamedova A. M., Tuchibaeva D. M., Khadzhimetov A. A. Assessing factors of endothelialv vascular dysfunction in patients with primary open-angle glaucoma // Офтальмол. журнал. – 2022. – № 6. – Р. 14-18.
9. Левицька О. В., Новицький І. Я. Вплив дозованої ендотрабекулоектомії з непроникною глибокою склеректомією на рівень внутрішньоочного тиску та показники відтоку вологи передньої камери // Запорізьк. мед. журнал. – 2022. – Т. 24, № 3. – С. 328-331.

85 років від дня народження імунолога, доктора медичних наук, професора Володимира Герасимовича Бордоноса (1937-2008)

Імунолог, доктор медичних наук (1989), професор (1998). Закінчив Київський медичний інститут (1961). Працював молодшим науковим співробітником (1961-1966) у Київському НДІ епідеміології та мікробіології; від 1966 – завідувач лабораторії імунології Національного медичного університету (Київ).

Досліджував питання регуляції аутоімунних процесів під час різних захворювань.

Наукові праці: “Immune response to Bacteroides fragilis in experimental lokal infection” (1992); “Иммунорегуляторные связи у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС” (1994); “Моделювання локальної реакції антиген–антитіло” (1998); “Иммунокомплексные механизмы в патогенезе легочных заболеваний” (1999).

80 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора Олексія Андрійовича Гончара (1942)

Рентґенолог, доктор медичних наук (2000), професор (2005). Закінчив Вінницький медичний інститут (1966). Працював лікарем. Від 1978 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1994-1999 – завідувач кафедри променевої діагностики, від 2002 – професор кафедри радіології. У 1989 організував і відтоді очолює клінічну базу кафедри радіології в Київській дитячій клінічній лікарні № 1.

Основний напрям наукових досліджень: променева анатомія та діагностика захворювань органів і систем у дітей і дорослих. Вивчає перинатальні мозковосудинні ураження новонароджених і дітей грудного віку.

Наукові праці: “Рентгенодиагностика заболеваний и повреждений черепа” (1984); “Основы медицинской рентгенотехники и методики рентгенологического исследования в клинической практике” (1991); “Променева діагностика” (1998, 2002); “Можливості променевої дiагностики перинатальних мозковосудинних уражень у немовлят” (2001); “Рентґенодіагностика” (2005).

135 років від дня народження прозаїка, ортопеда-травматолога, кандидата медичних наук Валер’яна Петровича Захаржевського (1887–1977)

Прозаїк, ортопед-травматолог, кандидат медичних наук (1938). Член Спілки письменників України (1946). Закінчив медичний факультет Університету св. Володимира в Києві (1916). Працював військовим лікарем під час 1-ї світової війни, 1919-1923 – в Червоній армії. 1938 розробив новий метод остеосинтезу – плоско-дірчасте скріплення діафізарних переломів. Під час 2-ї світової війни – головний хірург шпиталів. Після – заступник директора з наукової частини Українського НДІ ортопедії (Київ), викладач Київського медичного інституту. Під впливом А. Макаренка, з яким товаришував, почав писати художні твори. Дебютував 1940 повістю “Глиняная девушка” (альманах “Молодой большевик”), присвяченою вічній красі та творчості. Автор філософсько-психологічних романів “Белый дом. Страницы из жизни одной клиники” (1941), “В клинике” (1957), збірок повістей, оповідань і новел “Видеть и не видеть” (1965), “Страницы из несожженного дневника” (1968, 1985), “Ученые” (1988). Створив низку літературних історичних новел-фресок про О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого, А. Чехова, О. Блока, Т. Шевченка (“Последнее утешение Тараса” в збірці “Страницы из несожженного дневника”). Науково-естетична тематика його творів розкриває порухи людської душі. Друкував наукові праці з ортопедичної травматології, фізіології.

Наукові праці: “Мысли об одной поэме” (1940); “К истории вопроса о судьбе свободно пересаженной кости” (1947); “Современное состояние вопроса о регенерации костной ткани” (1955); “Свободная пересадка измельченной ткани” (1958).