Календар медицини

Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор

У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.

Професійна діяльність:

• асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
• з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Наукові ступені та звання:

• Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
• Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
• Професор — з 1960 року.

Наукова та громадська діяльність:

• голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
• голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
• член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
• член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
• член редколегій низки фахових медичних журналів.

Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:

• «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
• «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
• «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).

Основні напрями досліджень:

• обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
• перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
• діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
  Науковий консультант та керівник:
2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.

Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
терапевт, фтизіатр, заслужений діяч науки УРСР, заслужений професор УРСР

Освіта та рання кар’єра:

Народився в м. Орел (нині — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1899).

• 1899–1901 — курсант-екстерн при факультетській терапевтичній клініці професора Оболенського.
• 1901–1903 — стажувався в 1-й медичній клініці Берлінського університету під керівництвом професора Лейдена, слухав курси в клініках і лабораторіях Берліна.
• 1903–1904 — понадштатний ординатор госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
• 1904–1905 — учасник російсько-японської війни.Професійна діяльність:
• 1905–1923 — ординатор, згодом асистент госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
• 1907, 1909, 1911, 1913 — стажування у клініках Німеччини, Бельгії, Англії з питань внутрішніх хвороб та боротьби з туберкульозом.
• 1910 — організував безкоштовну лікарню для хворих на туберкульоз.
• 1921 — один із організаторів Українського туберкульозного інституту в Харкові; директор (1922–1940).
• 1923–1931 — завідувач кафедри туберкульозу Харківського медичного інституту.
• 1924–1940 — завідувач факультетської терапевтичної клініки того ж інституту.
• 1931 — ініціатор створення Українського інституту клінічної медицини, керівник терапевтичної клініки при ньому (1931–1940).

Громадська та науково-організаційна діяльність:

• Засновник Харківського відділу Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом (1912).
• Голова та заступник голови Українського товариства терапевтів.
• Член президії Вченої ради Наркомату охорони здоров’я УРСР.
• Член Ради директорів низки наукових інститутів.
• Голова бюро терапевтичної секції та голова правління Харківського медичного товариства (1924–1925).
• Редактор терапевтичного відділу журналу «Врачебное дело».
• Організатор перших українських з’їздів терапевтів і фтизіатрів.
• Представник СРСР на міжнародних з’їздах, стажувався в клініках Європи (1923, 1924, 1926, 1928, 1931, 1934).

Наукова діяльність:
Автор 32 наукових праць.

Основні напрями:

• патогенез і діагностика туберкульозу;
• пневмонії;
• захворювання серцево-судинної системи;
• діабет;
• організація протитуберкульозної допомоги.
• Ініціатор створення мережі протитуберкульозних диспансерів в Україні.

Юріхін Анатолій Павлович (1900 – дата смерті не встановлена)
хірург, доктор медичних наук, професор

Освіта та рання діяльність:

• 1919 — закінчив школу бджільництва, працював інструктором.
• 1920–1921 — служив у Червоній армії.
• 1921–1927 — навчався на медичних факультетах Костромського та 2-го Московського університетів.

Професійна діяльність:

• 1928–1933 — лікар у Середньо-Волзькому краї.
• 1933–1939 — головний лікар і завідувач хірургічного відділення лікарень Куйбишевської області.
• 1939–1942 — викладач Куйбишевської військово-медичної академії.
• 1942–1944 — асистент,
1944–1954 — доцент Куйбишевського медичного інституту.
• 1954–1974 — завідувач кафедри загальної хірургії Вінницького медичного інституту.

Наукові ступені та звання:

• 1942 — кандидат медичних наук (дисертація: «Концевые артерио-венозные аневризмы»).
• 1953 — доктор медичних наук (дисертація: «Экспериментально-клинические наблюдения над острой полной непроходимостью пищеварительного тракта»).
• 1955 — присвоєно вчене звання професора.

Основні напрями досліджень:

• патогенез гострої кишкової непрохідності з позицій нейрогуморальної регуляції;
• роль інтоксикації в розвитку ускладнень;
• патоморфологічні зміни в органах і тканинах при непрохідності;
• лікувальна тактика та віддалені результати оперативного втручання;
• клінічне випробування білкового кровозамінника БК-8.

Рогачова Валентина Сергіївна (1920 – 2009) визначна хірургиня, педагог, доктор медичних наук (1964), професор (1966), «Відмінник охорони здоров’я УРСР», автор понад 200 наукових праць

Освіта і початок кар’єри

• 1941 – закінчила Томський медичний інститут за військово-польовою хірургією (прискорена програма)
• Учасниця ліквідації епідемії висипного тифу в Томську
• Працювала в амбулаторії та на лікарській дільниці в Алтайському краї
• Військова служба (Друга світова війна)
  1942–1945 – хірург у медсанбатах Калінінського та 2-го Прибалтійського фронтів
• Учасниця визволення Смоленська, Орші, Риги
• Звання: майор медичної служби

Нагороди: ордени Вітчизняної війни ІІ ст., Червоної Зірки, медалі (зокрема «За бойові заслуги»)

Наукова та медична діяльність

• 1949 – першою у світі виконала резекцію рубцевого стравоходу з пластикою тонкою кишкою через абдомінально-шийний доступ
• 1952 – кандидатська дисертація: «Зміни стравоходу після хімічного опіку»
• 1963 – докторська дисертація: «Хирургическое лечение больных раком пищевода»
• Посади
  1952–1963 – старший науковий співробітник НДІ онкології (Томськ)
• 1966–1970 – завідувачка кафедри шпитальної хірургії (Томськ)
• 1970–1981 – завідувачка кафедри хірургічних хвороб педіатричного факультету Київського медичного інституту
• 1981–1989 – професор-консультант тієї ж кафедри

Наукові інтереси

Хірургія стравоходу, Реконструктивно-відновні операції

Керівництво: 7 кандидатських, 1 докторська дисертація

Бродська Інна Олександрівна (1920 — 2012)
патологоанатом, науковиця, дослідниця пухлин головного мозку

Інна Олександрівна народилася в місті Іваново (тепер — Російська Федерація).
У 1946 році закінчила Івановський медичний інститут. У 1947–1950 рр. навчалася в аспірантурі.

Професійна діяльність (у Київському НДІ нейрохірургії, нині — Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України):

• 1950–1958 — молодший науковий співробітник;
• 1958–1962 — старший науковий співробітник;
• 1962–1992 — керівник лабораторії гістохімії;
• 1992–1993 — провідний науковий співробітник відділу нейропатоморфології.
  Наукові здобутки:
• У 1953 р. захистила кандидатську дисертацію «Гистоструктура и характер роста глиом».
• У 1971 р. — докторську дисертацію «Характеристика степени злокачественности глиальных опухолей головного мозга».

Автор 119 наукових публікацій, зокрема 30 у співавторстві.

Основні напрями наукової діяльності:

• морфологічні та гістохімічні дослідження пухлин головного мозку;
• судинна патологія мозку;
• вивчення післяопераційних ускладнень у хворих із пухлинами ЦНС.
• Підготувала 9 кандидатів наук.

28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави.

Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.

Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.