Календар медицини

Віктор Григорович Шевчук (1938) фізіолог, доктор ме­дичних наук (1982), професор (1987), член-кореспондент АПН України (1993), завідувач кафедри нормальної фізіології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1987-2013).

Віктор Григорович закінчив Київський медичний ін­ститут імені О.О. Богомольця (1963). Працю­вав старшим науковим співробітником лабораторії фізіології Інституту геронтології АМН СРСР. У 1981 р. захистив докторську дисерта­цію “Нейрогуморальные регу­ляции гемодинамики и сократитель­ной функции миокарда в старости”. У 1986-1987 – професор кафедри фізіології Інституту удосконалення лі­карів.

Основний на­прям наукових досліджень – вивчення ме­ханізмів нейрогуморальної регуляції серцево-судинної системи.

Наукові праці: “Кровообращение и старение” (1984); “Старение клетки” (1987); “Нормальна фізіологія” (1994); “Посібник з нормальної фізіології” (1995); “Ро­зумова працездатність” (2000); “Фізіологія зовнішнього дихання” (2001); “Фізіологія серцево- судинної системи з основами патофізіоло­гії” (2002); “Посібник з фізіоло­гії” (2005); “Фізіологія” (2005).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація В.Г. Шевчука “Возрастные особенности нейрогуморальной регуляции уровня сахара крови” (1967)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Шевчука В.Г. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вплив погоди на психофізіологічний стану здорової людини (1998)
2. Кровообращение и старение (1984)
3. Посібник з нормальної фізіології (1995)
4. Практикум з фізіології (2007)
5. Фізіологія (2008)

Починаючи з 1997 р., 17 травня відзначається професійне свято “День пульмонолога”.

Пульмонологія – це розділ клінічної медицини, що вивчає хвороби органів дихання (трахеї, бронхів, легень і плеври). Дихання належить до основних функцій організму. Без нього людина може прожити не більше 7 хвилин. Тому справедливо вважається, що дихання є ознакою життя. Хто не дихає, той не живе.

Захворювання органів дихання є серйозною проблемою сучасної медицини через широке поширення, прогресуючий перебіг, скорочення якості та тривалості життя. Хвороби органів дихання залишаються найбільш розповсюдженими в Україні.

Анатолій Федосійович Левицький (1953) ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1998), профе­сор (2005), заслужений лікар України, Головний позаштатний дитячий орто­пед-травматолог МОЗ України (2003).

Анатолій Федосійович закінчив лікувальний факультет До­нецького медичного інституту (1976). У 1998 захистив докторську дисерта­цію “Воронкообразные дефор­мации грудной клетки (ВДГК) у детей и подростков и ее оперативное лече­ние”. У 1999 очолив відділення дитя­чої ортопедії та травматології Україн­ської дитячої спеціалізованої лікарні “Охмадит”.

У 2001-2005 – доцент ка­федри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О. Бо­гомольця, 2001-2005 – начальник медичного управління Державного уп­равління справами Президента Украї­ни. З 2005 – професор кафедри дитячої хірургії Національного медичного університе­ту імені О.О. Богомольця.

Основні на­прями наукової діяльності: захворю­вання та вади розвитку грудної клітки та хребта, природжені та набуті дефор­мації великих суглобів, травми опор­но-рухового апарату. Володіє багатьма методами консервативного й опера­тивного лікування хворих з вадами та захворюваннями опорно-рухового апа­рата.

Наукові праці: “Показания к различ­ным методам лечения множественных пере­ломов длинных трубчастых костей у детей” (1981); “Новые методы функцио­нальной диагностики ортопедо-травматоло­гической патологии” (1987); “Результаты оперативного лечения воронкообразной де­формации грудной клетки у детей” (1998); “Особливості оперативного ліку­вання переломів стегна та гомілки у дітей з політравмою” (2002).

Валентин Володимирович Кальниш (1948) доктор біологічних наук (1996), професор, професор кафедри авіаційної, морської медицини та психофізіології Української військово-медичної академії, завідувач лабораторії психофізіології праці ДУ “Інститут медицини праці НАМН України”.

Наукові дослідження пов’язані з декількома напрямами: фізіологією праці, психологією праці, біофізикою, фізіологією збудливих середовищ, біологічною та медичною кібернетикою й інформатикою. Різноманітне сполучення цих дисциплін було основою для його інтелектуальних розробок.

Під керівництвом Валентина Володимировича були створені проекти побудови медичної комп’ютерної мережі для забезпечення обміну інформацією між медичними установами України, галузева комісія з сертифікації програмних продуктів і апаратно-програмних комплексів медичного призначення та визначені правила сертифікації.

Також брав участь у створенні державної системи професійного психофізіологічного відбору осіб, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою. Ним разом з його учнями були здійснені важливі для теорії та практики психофізіології праці методичні розробки в області професійного психофізіологічного відбору.  Цікавими є його розробки в області вивчення соціально-психологічних людських мереж.

Працює над розвитком проблем формування професійної надійності при операторській діяльності, впливу емоційного напруження на працездатність людини, що мають важливе теоретичне та прикладне значення.

З 19 травня 2011 р. Всесвітня організація сімейних лікарів WONCA започаткувала святкування Всесвітнього дня сімейного лікаря.

За визначенням WONCA, сімейний лікар (лікар загальної практики) – фахівець, який надає первинну медико-санітарну допомогу всім членам сім’ї, незалежно від віку, статі, характеру захворювання, з урахуванням психологічних, соціальних, культурних та особистих особливостей пацієнта та родини.
Цей день присвячений ролі сімейного лікаря (лікаря загальної практики) в системах охорони здоров’я всього світу, він дає можливість підкреслити важливий внесок сімейних лікарів у охорону здоров’я населення.

За даними світової статистики, близько 80 % усіх проблем, пов’язаних зі здоров’ям, у розвинутих країнах світу сьогодні вирішуються на етапі загальної лікарської практики. І сьогодні в більшості країн світу система сімейної медицини є основою національної охорони здоров’я, а в університетах активно створюються програми (кафедри) для підготовки сімейних лікарів

В Україні впровадження інституту лікаря загальної практики розпочато в 2011 р. в рамках реформування й удосконалення первинної медико-санітарної допомоги в окремих областях. Сімейні лікарі доказали, що вони можуть проводити ефективну профілактику захворювань та лікувати широке коло захворювань.

Анатолій Іванович Тріщинський (1923-2009) заслужений діяч науки України (1983), доктор медичних наук (1963), професор (1964), завідувач кафедри анестезіології Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (1967-1996).

Анатолій Іванович у 1950 закінчив Вінницький медичний інститут. У 1963 захистив док­торську дисертацію “Знеболювання та за­безпечення безпеки операцій на відкритому серці з штучним кровообігом”. Учень профе­сора Г.Д. Дінабург, академіка М.М. Амосова.

Напрям наукових досліджень: лікування гострого та хронічного больового синдрому, клініко-фізіологічні та клініко-фармакологічні аспекти загального та регіонального знебо­лювання, клініко-фізіологічні, діагностичні аспекти й інтенсивна терапія тяжких гнійно-запальних процесів і сепсису. Засновник і фундатор вітчизняної наукової анестезіології й інтенсивної терапії, організатор системи анестезіологічної служби в Україні. Головний анестезіолог МОЗ України (1966). Голова правління Наукового товариства анестезіо­логів України (1964).

Наукові праці: “Операции на сердце с искусственным кро­вообращением” (1962); “Лечебная гипотермия” (1969); “История отечественной анестезиологии” (1976); “Обезболивание в амбулаторной практи­ке” (1978); “Неврологические синдромы при поражениях тройничного нерва” (1983); “Искусственная вентиляция легких” (1983); “Интенсивная терапия и дыхательная реани­мация при астматических состояниях” (1985); “Ферментные процессы и их коррекция при экстремальных состояниях” (1985).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Тріщинського А.І. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Анестезіологія та інтенсивна терапія (2000)
2. Дифференциальная диагностика, интенсивная терапия и реанимация при острой сердечной недостаточности (1984)
3. Из истории отечественной анестезиологии (1973)
4. Интенсивная терапия и дыхательная реанимация при астматических состояниях (1985)
5. Интенсивная терапия тяжелых форм менингоэнцефалита у детей (1979)
6. Использование спинальной и комбинированной спинальной опиоидной анестезии в хирургической практике (1991)
7. Наркоз в амбулаторных условиях (1978)
8. Неврологические синдромы при поражении тройничного нерва (1983)
9. Руководство по интенсивной терапии (2004)
10. Наркоз в амбулаторных условиях (1978)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації А.І. Тріщинского “Обезболивание и обеспечение безопасности операций на открытом сердце с искусственным кровообращением” (1963); “Неврологические синдромы, обусловленные поражением тройничного нерва” (1955)