Календар медицини

Ініціатива проведення Всесвітнього дня боротьби з гемофілією належить Всесвітній федерації гемофілії та затверджена ВООЗ. Його мета – привернення уваги світової громадськості, політиків, чиновників галузі охорони здоров’я та медичного персоналу до проблем хворих на гемофілію, підвищення обізнаності щодо спадкового захворювання, пов’язаного з порушенням процесу згортання крові.

Для проведення цього Дня 17 квітня було обрано на знак поваги засновнику Всесвітньої федерації гемофілії Френку Шнайбелю, який народився саме в цей день.
Гемофілія зазвичай є спадковим захворюванням, спричиненим мутацією в одному з генів, що забезпечує утворення білків, які беруть участь у зупинці кровотеч. Білки, які називають факторами згортання крові, впливають на формування стабільного згустку (тромбу). Пацієнти з гемофілією мають низький рівень факторів згортання крові VIII або IX, що в свою чергу може призводити до спонтанних кровотеч, а також масованих виливів крові після травм або хірургічних втручань.

Гени, що зумовлюють розвиток гемофілії, пов’язані з Х-хромосомою, тому хвороба передається по жіночій лінії. А от хворіють на неї винятково чоловіки. Жінки зазвичай є носіями мутованого гена і передають недугу своїм синам.

Захворювання діагностують в 1 на 5000 народжених хлопчиків. До того ж вроджену гемофілію виявляють майже у 70% пацієнтів, а близько 30% припадає на спонтанні форми гемофілії, які з часом трансформуються у спадкові.

Геморагічне захворювання, яке виникає внаслідок набутого зниження активності фактору VIII, називають набутою гемофілією. Її діагностують набагато рідше, ніж спадкову, а частота становить 2 випадки на 1 млн населення. Занедужати на цю форму хвороби можуть і чоловіки, і жінки. Частіше хвороба розвивається у людей середнього або літнього віку на фоні злоякісних новоутворень, автоімунних захворювань, прийому лікарських засобів. Але під загрозою появи набутої гемофілії є також молоді жінки, які завагітніли вперше і перебувають на пізніх термінах вагітності або нещодавно народили. Найбільш важкими проявами набутої гемофілії вважають масивні післяпологові кровотечі та віддалені (на 3–150-й день) маткові кровотечі.

На сьогодні хвороба вважається невиліковною, але її перебіг можна контролювати за допомогою ін’єкцій дефіцитного фактору згортання крові.

У фондах ННМБУ ви можете ознайомитись із літературою на цю тему:

1. І. П. Цимбалюк-Волошин. Дитяча гемофілія: проблеми діагностики та лікування // Современная педиатрия. – 2016. – № 8. – С. 33-37.
2. Ведення вагітності та пологів при спадкових порушеннях згортання крові. Хвороба Віллебранда. Гемофілія. // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2017. – № 7/8. – С.25-29.
3. С. В. Видиборець, Ю. Ю. Дерпак, Ю. Ю. Попович. Гемофілія // Сімейна медицина. – 2018. – № 6. – С. 61-66.
4. І. П. Цимбалюк-Волошин, О. Ю. Кучкова. Спадкова та набута гемофілія А: сучасні підходи до лікування з клінічними прикладами // Укр. мед. часопис. – 2021. – № 5. – С. 58-63.
5. О. В. Стасишин. Набута імунокоагулопатія (набута гемофілія) у практиці акушера-гінеколога: клінічний випадок // Медичні аспекти здоров’я жінки. – 2021. – № 1. – С. 16-21.

95 років від дня народження нейрохірурга, доктора медичних наук Вадима Пилиповича Тушевського (1925-2001)

Нейрохірург, доктор медичних наук (1978), провідний науковий співробітник НДІ нейрохірургії (з 1992).

Наукові праці були присвячені ультраструктурній організації пухлин центральної нервової системи, проблемам набряку та дислокації мозку.

85 років від дня народження фармаколога, доктора медичних наук, професора Стелли Борисівни Французової (1935)

Фармаколог, доктор медичних наук (1978), професор (1992), завідувачка лабораторії патофізіології та експериментальної фармакології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (з 1976).

Наукові праці присвячені механізмам дії лікарських засобів різних фармакологічних груп.

80 років від дня народження вченого в галузі органічної та фармацевтичної хімії, організатора вищої медичної освіти в Україні, академіка НАМН України, доктора фармацевтичних наук, професора Бориса Семеновича Зіменковського (1940)

Академік НАМН України (2017), доктор фармацевтичних наук (1978), професор (1980), заслужений працівник вищої школи України (1985), заслужений професор ЛНМУ імені Данила Галицького (2007), завідувач кафедри органічної і біоорганічної хімії (з 1978), декан фармацевтичного факультету (1972-1979), проректор з навчальної роботи (1979-1998), завідувач кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії (1997-2016), професор кафедри фармацевтичної, органічної і біоорганічної хімії (з 2016), ректор Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького (з 1998).

Відомий учений у галузі фармацевтичної й органічної хімії. Ним зроблений суттєвий внесок у розвиток хімії гетеро- та макрогетероциклічних сполук, вивчення зв’язку “структура-дія”, пошук нових фізіологічно активних сполук і створення низки лікарських засобів; започатковані піонерські роботи в Україні з віртуального синтезу з використанням методів квантової хімії. Вагомим є його внесок у вивчення хімії тіазолідинів і, особливо, в розробку методів синтезу та перетворень біциклічних неконденсованих шестичленних аналогів тіазолідинів-1,3-тіазанів та одержання нових цікавих макрогетеропохідних на їх основі, зокрема, похідних нових хімічних класів з надзвичайно цікавими властивостями, серед яких чутливі реагенти, біостимулятори рослин, антимікробні, протигрибкові, противірусні речовини, сполуки з протипухлинною дією тощо. Під його керівництвом виконуються роботи з раціонального конструювання можливих ліків.

Наукові праці: “Синтез, деякі перетворення та властивості біциклічних неконденсованих алкілен (арилен)біс-(1,3-тіазан-4-онів” (1999); “4-тіазолідони. Хімія, фізіологічна дія, перспективи” (2004); “4-thiazolidones: current status and perspectives for modern Organic and Medicinal Chemistry” (2004); “Synthesis and anticancer activity of novel 2-thioxo-4-thiazolidinones with benzothiazole moieties” (2009); “Synthesis of 5-arylidene-2-amino-4-azolones and evaluation of their anticancer activity” (2010); “Вивчення взаємозв’язку “структура-протипухлинна активність” похідних 4-тіазолідонів методами регресійного аналізу та класифікаційного моделювання” (2012); “Synthesis and evaluation of anticancer activity of 5-ylidene-4-aminothiazol-2-(5H)-one derivatives” (2015); “Synthesis, anticancer and antiviral activities of novel thiopyrano[2,3-d]thiazole-6-caraldehydes” (2016); “Differential pro-apoptotic effects of synthetic 4-thiazolidinone derivative Les-3288, doxorubicin and temozolomide in human glioma U251 cells” (2017).

120 років від дня народження патофізіолога, геронтолога, доктора медичних наук, професора, академіка АМН СРСР Миколи Миколайовича Горева (1900-1992)

Патофізіолог, геронтолог, доктор медичних наук (1946), професор (1946), академік АМН СРСР (1953), заслужений діяч науки УРСР (1951). Закінчив Іркутський університет (РФ, 1926), де й працював (до 1931); у Хабаровському медичному інституті (РФ): завідувач кафедри патофізіології (1931-1934); Київському інституті експериментальної біології і патології (від 1953 – у складі Інституту фізіології АН УРСР): завідувач відділу кровообігу і дихання (1934-1960); одночасно – у Київському стоматологічному інституті: завідувач кафедри патофізіології (1945-1954) та Українському НДІ туберкульозу (нині Інститут фтизіатрії і пульмонології, Київ): завідувач лабораторії патофізіології (1955-1958); відтоді – в Українському НДІ геронтології (Київ): 1961 – директор, 1962-1977 – завідувач, 1977-1992 – науковий консультант лабораторії патофізіології.

Наукові дослідження були присвячені шоку, гіпертонічній хворобі, інфаркту міокарда, атеросклерозу. Розробив низку моделей гіпертонії; вивчав роль різних відділів нервової системи, ниркового фактора, ендокринних залоз, віку у виникненні та розвитку гіпертонії.

Наукові праці: “Очерки изучения гипертонии” (1959); “Экспериментальный атеросклероз и возраст” (1972); “Цитотоксические повреждения сердца и кардиогенный шок” (1977); “Возраст, гипертензия и атеросклероз” (1988).

Всеукраїнський день психолога представники цієї професії можуть відзначати 23 квітня. У наше століття психологія стала надзвичайно популярною. Нею цікавляться не тільки на науковому, а й на побутовому рівні. Це унікальне значення психології передбачив ще Жан Піаже, який став найвідомішим психологом свого часу.

За останнє сторіччя психологія пройшла дуже стрімкий шлях розвитку. Вона була офіційно визнана як наука тільки в 1879 році. Але за минулий час психологи всього світу змогли накопичити величезний багаж знань про суть людини, її стани та почуття, самопізнання та соціальні ролі.

Поява Всеукраїнського дня психолога теж цілком виправдана, оскільки в Україні психологія є однією з ключових наук. Сьогодні психологи працюють не тільки в медустановах, а й у навчальних закладах, оскільки рішення психологічних проблем людини вважається базовим у процесі її особистісного становлення.

На фото: Андрій Козинчук, психолог