Календар медицини

Наталія Олексіївна Виноград (1956) – епідеміолог, мікробіолог, доктор медичних наук (1996), професор (2001), фахівець у галузі епідеміології, біобезпеки та інфекційного контролю. Народилася 28 серпня 1956 року в селі Кривин Славутського району Хмельницької області.

Освіта та професійна діяльність

Закінчила Львівський медичний інститут у 1979 році.

Після закінчення інституту працювала у Львівському науково-дослідному інституті епідеміології та гігієни. Від 1990 року працює у Львівському медичному університеті.

У 1997 році очолила курс епідеміології кафедри дитячих інфекційних хвороб, а від 2001 року — кафедру епідеміології, яку очолює дотепер.

Наталія Олексіївна є членом Комісії з біобезпеки та біологічного захисту, головним експертом з біобезпеки РНБО України та експертом МОЗ України за спеціальністю «Епідеміологія». Також входить до складу спеціалізованих вчених рад із захисту докторських дисертацій та редакційних колегій і редакційних рад наукових видань.

Наукова діяльність

Основні напрями наукових досліджень Наталії Олексіївни Виноград охоплюють крайову епідеміологію, інфекційні хвороби, біобезпеку, біологічний захист та інфекційний контроль.

Вона досліджувала епідеміологію Ку-гарячки, хламідіозів, геморагічних лихоманок та арбовірусних інфекцій, а також питання діагностики й лікування захворювань, що передаються статевим шляхом.

Сучасні наукові напрацювання кафедри під її керівництвом охоплюють також питання епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та військової епідеміології.

Науково-педагогічна діяльність

Наталія Олексіївна є авторкою та співавторкою підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з епідеміології.

Серед сучасних видань за її участю:

«Медична мікробіологія, вірусологія та імунологія» — 3-тє видання, оновлене та доповнене (2021);
«Загальна епідеміологія» — 5-те видання, перероблене і доповнене (2021);
«General Epidemiology: study guide» — 4-те видання (2021);
«Спеціальна епідеміологія» — 3-тє видання, перероблене та доповнене (2021);
«Термінологічний словник: Біологічна безпека. Епідеміологія. Паразитологія» (2019).

Також за її участю розроблено низку методичних рекомендацій з епідеміологічної діагностики, імунопрофілактики інфекційних хвороб, інфекційного контролю та підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Епідеміологія».

Наукові дослідження в сучасних умовах

Під керівництвом Наталії Олексіївни продовжуються дослідження актуальних епідеміологічних проблем. Серед новіших напрямів — вивчення арбовірусних інфекцій, холери, денге, черевного тифу, гострих енцефалітних синдромів, а також інфекцій, пов’язаних із військовими умовами.

У 2024 році Наталія Виноград була співавторкою роботи «Траншейна гарячка як інфекція війни», що відображає актуальність її наукових досліджень для сучасної України.

Професійне визнання

У 2021 році Наталію Олексіївну Виноград нагороджено орденом княгині Ольги III ступеня за значний внесок у державне та громадське будівництво, розвиток освіти, науки, культури, охорони здоров’я та інші заслуги.

Наукові праці

Серед наукових праць Наталії Олексіївни Виноград:

«Хламідійні інфекції в акушерсько-гінекологічній практиці» (1994);
«Immune status of newborns in perinatal chlamydial infection» (1995);
«Тенденції та прогнози розвитку епідемічної ситуації з кору у Львівській області» (2001);
«Проблеми інфекційного контролю при внутрілікарняних інфекціях у Тернопільській області» (2003).

Таким чином, професійна діяльність Наталії Олексіївни Виноград охоплює наукові дослідження, медичну освіту, епідеміологічний нагляд, біобезпеку, інфекційний контроль та підготовку фахівців, а її наукові й педагогічні напрацювання використовуються в сучасній системі медичної освіти України.

80 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Бориса Давидовича Черпака (1941)

Хірург, доктор медичних наук (1989), професор. Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1970). У 1970-1976 – лікар-хірург Київської міської клінічної лікарні №7; з 1976 працював на кафедрі госпітальної хірургії Київського медичного інституту (з 2008 – кафедра хірургії №2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця) на посадах асистента (1976-1989), доцента (1989-1994), професора кафедри (від 1994).

Основні напрями наукової діяльності: дослідженення моторно-евакуаторної функції шлункового тракту, опрацювання питань загальної та невідкладної хірургії.

120 років від дня народження рентґенолога, доктора медичних наук, професора Якова Ісаковича Гейнісмана (1901-1960)

Рентґенолог, доктор медичних наук (1949), професор (1951). Закінчив Київський університет (1924) і медичний інститут (1930). Працював в Українському рентґенорадіологічному інституті (нині Інститут медичної радіології АМНУ; 1924-1930); завідувачем рентґенологічного відділу (1930-1941), завідувачем відділу нейрорентґенології (1950-1959) Київського НДІ нейрохірургії; військовим лікарем (1941-1943); завідувачем рентґенологічного відділу клініки нервових хвороб Всесоюзного інституту експериментальної медицини (Москва, 1943-1944); завідувачем рентґенологічного відділу Інституту неврології АМН СРСР (Москва, 1944-1950).

Наукові дослідження були присвячені нейрорентґенології, нейроонкології, нейротравматології, вадам розвитку ЦНС.

Наукові праці: “Рентгенотерапія пухлин головного мозку” (1930); “О механизмах действия лучей Рентгена на рефлекторную возбудимость” (1952); “Замедленная и направленная пневмоэнцефалография” (1953); “Краниография в диагностике опухолей головного мозга” (1959); “Особенности рентгенологической картины при глиальных опухолях” (1960).

85 років від дня народження педіатра-нефролога, доктора медичних наук, професора Інгретти Вартарівни Багдасарової (1936)

Педіатр-нефролог, доктор медичних наук (1990), професор (1995). Закінчила Київський медичний інститут (1959). Працювала лікарем (1959-1964, 1970-1974); від 1974 – в Інституті урології і нефрології АМНУ: молодший, старший, головний науковий співробітник, від 1991 – завідувач відділу дитячої нефрології. Головний дитячий нефролог МОЗ України (від 1985).

Основні напрями наукової діяльності: патогенетична імунодепресивна терапія захворювань нирок у дітей; мікробно-запальні й імунокомплексні захворювання нирок у дітей; клінічні організаційні підходи до реабілітації дітей із захворюванням нирок.

Наукові праці: “Организация уронефрологической помощи детям” (1984); “Клинико-функциональные аспекты интерстициального поражения почек у детей” (1994); “Чернобыльская атомная электростанция – Славутич: Мед. аспекты” (1996); “Диференційна діагностика нефропатій з синдромом канальцевої недостатності” (1997); “Комплексная лучевая диагностика в клинике детской нефрологии” (2000).

90 років від дня народження лікаря-фтизіатра, історика медицини, журналіста, письменника Юрія Григоровича Віленського (1931-2020)

Лікар-фтизіатр, історик медицини, журналіст, письменник. Кандидат медичних наук (1973). Член Національної спілки журналістів України (1992). Закінчив Київський медичний інститут (1955). Відтоді працював лікарем у Київській і Чернігівській областях; від 1960 – в Київській міській туберкульозній лікарні; від 1985 – в Українському центрі здоров’я; в 1992-2000 – викладач кафедри історії медицини та суспільних дисциплін Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини. Брав участь у створенні Національного музею медицини України.

Наукові дослідження були присвячені історії медицини.

Автор книг “Що ми знаємо про себе?” (1968, 1975), “Доктор Булгаков” (1991), “Виктор Некрасов. Портрет жизни” (2001); співавтор книг “Лев Иванович Медведь” (1991), “Михаил Булгаков и Крым” (1995), “Академик А.П. Ромоданов” (1996), “Основи медичної етики: Підручник” (2002).

85 років від дня народження лікаря-вірусолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Гиріна (1936-2002)

Лікар-вірусолог, доктор медичних наук (1982), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1994). Закінчив Київський медичний інститут (1960). У 1969-1984 працював заступником начальника, начальником Управління навчальних закладів МОЗ УРСР; у 1969-1978 за сумісництвом – доцентом кафедри мікробіології Київського медичного інституту; від 1984 – в Київській медичній академії післядипломної освіти: ректор, водночас від 1985 – завідувач кафедри вірусології. Заступник міністра МОЗ УРСР (1978-1984).

Працював над питаннями боротьби з інфекційними захворюваннями вірусної природи: ентеровірусами та захворюваннями, що вони спричиняють, ротавірусними діарейними захворюваннями, ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами. Вирішив низку проблем вірусних інфекційних патологічних станів населення України, пов’язаних з наслідками екологічної кризи й аварії на ЧАЕС. Вивчав екологічні питання розповсюдження ентеровірусів, ентеробактерій у стічних водах та інших об’єктах довкілля. Обґрунтував закономірності очистки стічних вод від патогенних вірусів і бактерій на бар’єрних спорудах великого міста.

Наукові праці: “Экология энтеровирусов” (1988); “Руководство к практическим занятиям по вирусологии (для врачей и студентов мединститутов)” (1991); “Синдром приобретенного иммунодефицита” (1991); “Посібник з медичної вірусології” (1995); “Синхронизация клеток в культуре макромолекулярными комплексами платины” (1996); “Нова біотехнологія культивування вірусів у синхронізованих клітинних системах” (1997); “Навчальний посібник з лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції/СНІДу” (1999).