Календар медицини

Ініціатором проведення цього дня в 2004 році виступила Міжнародна федерація асоціацій псоріазу (International Federation of Psoriasis Associations – IFPA).

За різними оцінками на псоріаз страждає близько 2–4% жителів Землі. В Україні кількість хворих становить понад 1 млн осіб. Більшість пацієнтів із псоріазом скаржаться на низьку якість життя.

Псоріаз – неінфекційне хронічне захворювання, що вражає переважно шкіру, але також можливе запалення суглобів. Причини цієї хвороби досі не з’ясовані. Вважається, що розвитку патології сприяють різні чинників: імунні розлади, порушення обміну речовин, супутні ендокринні та неврологічні захворювання. На сьогодні вилікувати псоріаз поки неможливо, проте перебіг хвороби можна контролювати, досягаючи тривалих періодів ремісії.

На жаль, у суспільстві ще й досі поширені міфи щодо передачі захворювання при безпосередньому контакті з хворим або при користуванням спільними предметами побуту та гігієни.

Насправді псоріаз не передається повітряно-краплинним або статевим шляхом, а також при безпосередньому контакті. Більше того, це захворювання не передається дитині при годуванні грудьми і навіть при переливанні крові. Тож хворі на псоріаз можуть спокійно відвідувати басейни, лазні, інші громадські місця, користуватися загальними рушниками, постільною білизною, не створюючи при цьому загрозу інфікування.

70 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Георгія Георгійовича Рощіна (1951)

Хірург, доктор медичних наук (2006), професор (2006). Закінчив Чернівецький медичний інститут (1977). Від 1984 – завідувач хірургічного відділення, з 1991 – головний лікар Київської клінічної лікарні швидкої допомоги; у 1992 очолив Київське науково-практичне об’єднання швидкої медичної допомоги та медицини катастроф (нині – Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф); від 1997 – також завідувач кафедри медицини катастроф Київської медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика. Заслужений лікар України (2001).

Основні напрями наукової діяльності: опрацювання оптимальної тактики й уніфікованих методів надання екстреної медичної допомоги постраждалим з множинними та поєднаними механічними пошкодженнями (політравма) на ранньому госпітальному етапі, розробка клініко-технологічних технологій надання медичної допомоги травмованим.

75 років від дня народження акушера-гінеколога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента НАМНУ Леоніда Борисовича Маркіна (1946)

Акушер-гінеколог, доктор медичних наук (1979), професор (1982), член-кореспондент НАМН України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закінчив Львівський медичний інститут (1970), де відтоді й працює (нині університет): від 1980 – завідувач кафедри акушерства та гінекології № 2. Віце-президент Асоціації акушерів-гінекологів України (від 1998).

Напрями наукових досліджень: проблеми збереження репродуктивного здо­­ров’я жіночого населення, охорони материнства та дитинства; вивчення впливу гіпоксичних станів у перинатальній медицині на стан процесів метаболізму, основні параметри біофізичного профілю функціонування системи материнський організм–плацента–плід; розроблення проблем, пов’язаних з плацентарною дисфункцією, невиношуванням вагітності, ретардацією плода, гіпертензивними розладами; питання планування сім’ї, профілактики та лікування інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом, дитячої гінекології, хірургічної допомоги гінекологічним хворим.

65 років від дня народження онколога, доктора медичних наук, професора Ігоря Борисовича Щепотіна (1956)

Онколог, доктор медичних наук (1992), професор. Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1979). У 1983-1985 – лікар-хірург поліклініки Українського інституту онкології та радіології, від 1985 – молодший, 1989 – провідний, 1993-1994 – головний науковий співробітник відділення абдомінальної онкології цього ж інституту; 1994-1997 – асистент професора хірургічного відділу Джорджтаунського університету (США); 1997-1999 – асистент професора Університету Джорджа Вашингтона (США); 1999-2003 – головний науковий співробітник відділення абдомінальної хірургії Українського інституту онкології та радіології; 2003-2014 – завідувач кафедри онкології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця; 2008-2015 – директор Національного інституту раку МОЗ України. Головний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності “онкологія” (2005-2011); начальник медичного Управління справами Президента України (2003). Заслужений лікар України.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення актуальних проблем клінічної й експериментальної онкології, зокрема реабілітації та лікування раку молочної залози, шлунка, жіночих статевих органів, колоректального раку, дія різних сорбентів для детоксикації в онкологічних хворих на тлі хіміопроменевої терапії, дослідження застосування специфічних вакцин з пухлини в лікуванні злоякісних новоутворень.

105 років від дня народження хірурга, доктора медичних наук, професора Михайла Марковича Ковальова (1916-1990)

Хірург, доктор медичних наук (1960), професор (1961), заслужений діяч науки УРСР (1961). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Сталінський медичний інститут (нині Донецьк, 1948), де відтоді й працював: від 1952 – доцент кафедри факультетської хірургії; 1954-1962 – ректор, 1961-1962 – завідувач кафедри факультетської хірургії Чернівецького медичного інституту; 1962-1985 – завідувач, від 1985 – професор кафедри шпитальної хірургії Київського медичного інституту; водночас у 1971-1972 – директор Київського НДІ гематології та переливання крові.

Наукові дослідження з проблем хірургічної ендокринології, невідкладної хірургії органів черевної порожнини, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки. Вивчав патогенез ендемічного зобу в Україні, зокрема на Північній Буковині. Розробив метод ощадної резекції щитоподібної залози.

Наукові праці: “Клиника и хирургическое лечение узловых форм зоба” (1966); “К истории развития хирургии в России и СССР” (1967); “Острый холецистит” (1975); “Хирургическое лечение осложнений язвенной болезни” (1979); “Комплексное лечение больных перитонитом” (1981); “Хирургическая тактика при ущемленных наружных грыжах живота” (1989).

130 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора Володимира Олександровича Ельберга (1891-1960)

Терапевт, доктор медицини (1928), професор (1939), заслужений діяч науки УРСР (1960). Закінчив Військово-медичну академію в Санкт-Петербурзі (1914). Працював військовим лікарем (1914-1923); відтоді – в Київському медичному інституті (з перервами): завідувач кафедри терапії (1939-1941 і 1951-1958); завідувач кафедри пропедевтичної терапії Пермського (РФ, 1930-1931) і Киргизського (Фрунзе, нині Бішкек, 1941-1944) медичних інститутів, терапії Київського інституту удосконалення лікарів (1944-1945) і медичного стоматологічного інституту (1948-1952), факультетської терапії Чернівецького медичного інституту (1945-1948).

Вивчав функціональний стан печінки, проблеми діагностики ревматизму, мітрального стенозу, тромбоемболій, гіпертонічної хвороби, рефлекторних стенокардій.

Наукові праці: “Сыпной тиф у детей” (1923); “Изменение крови у здоровых в связи с условиями питания”; “Материалы к вопросу о холестериновом обмене (Клиническое и эпидемиологическое исследование)” (1928); “Перианикальные воспалительные процессы как патогенетический фактор ревматизма” (1951); “О новом советском препарате корнерине” (1956).