Календар медицини

70 років від дня народження доктора медичних наук, професора Олександра Аркадійовича Владимирова (1952)

Доктор медичних наук (2001), професор (2005), завідувач кафедри медичної реабілітації, фізіотерапії і спортивної медицини Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (з 2011). Закінчив Одеський медичний інститут (1975).

Напрям наукових досліджень: вивчення та впровадження в практику новітніх методів фізичної та реабілітаційної медицини, організація в Україні нової системи реабілітаційної допомоги хворим.

Святкування Всесвітнього дня здоров’я приурочене до дня прийняття Статуту ВООЗ у 1948 році.

У грудні 1945 року дві країни Бразилія та Китай запропонували створити міжнародну організацію, яка б займалася питаннями охорони здоров’я на глобальному рівні та була абсолютно незалежною від будь-якої влади. Через півроку в Нью-Йорку був затверджений статут Всесвітньої організації охорони здоров’я, а чинності він набув 7 квітня 1948 року, коли угоду підписала 61 країна.

Мета Всесвітнього дня здоров’я полягає у відзначенні важливості здоров’я кожної людини для людства в цілому. Здоров’я – стан повноцінного фізичного, психічного та соціального добробуту, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад. Часто психічним здоров’ям нехтують, але сьогоднішній стресовий спосіб життя дуже впливає на загальний стан людини, тому важливо заохочувати населення до відповідної терапії. Крім того, здоров’я залежить від гармонійного існування людини у навколишньому середовищі. І, звичайно, не слід забувати, що ми є те, що їмо, тож важливо дотримуватись збалансованого раціону.

Згідно з дослідженнями вчених, здоров’я залежить більше ніж на 50% від способу життя людини, на 40% від соціальних і природних умов і лише на 10% від спадковості.

У Всесвітній день здоров’я проводяться заходи, метою яких є підвищення обізнаності населення щодо цінності здоров’я, ролі здорового способу життя, профілактики захворювань, проблем охорони здоров’я, зокрема доступу до медичної допомоги.
Щороку ВООЗ пропонує іншу тему для цього дня, яку висвітлюють на школах, семінарах, майстер-класах і дискусійних форумах. Тема Всесвітнього дня здоров’я у 2023 – «Здоров’я для всіх!»

У фондах ННМБУ ви можете ознайомитись з літературою щодо здорового способу життя:

1. Феномен людини. Здоровий спосіб життя : збірник наукових праць / Захід. центр енергоінформац. наук, Укр. Міжнар. акад. профілакт. медицини НТШ. – Львів : ЗЦЕН, 2022. – Вип. 105 (171).
2. Індекс здоров’я. Україна – 2017: результати загальнонаціонального дослідження : звіт / Міжнар. фонд “Відродження”. – Київ, 2018.
3. Сущенко І. В. Рухова активність як засіб формування здорового способу життя студентської молоді//Україна. Здоров’я нації. – 2019 – №2 – С. 202-203.
4. Гарник Т.П. Природне харчування і здоровий спосіб життя: міжнародний конгрес, 12-15 липня 2018 р. Анкара (Туреччина) // Фітотерапія. Часопис. – 2018. – № 3. – С. 59-60.
5. Дуб М.М. Здоровий спосіб життя студентів – складова професійної компетенції// Україна. Здоров’я нації. – 2019. – № 2. – С. 168-169.
6. Крутов В.В. Традиційна та інформаційно-енергетична медицина: дві комплементарних системи знань на варті здоров’я людини //Фітотерапія. Часопис. – 2021 – № 3 – С.24-30.

155 років від дня народження фармаколога, доктора фармацевтичних наук, професора Григорія Володимировича Даїна (1867-1946)

Фармаколог, доктор фармацевтичних наук (1936), професор (1928). Закінчив Університет св. Володимира (1892). Спеціалізувався в ньому та Військово-медичній академії в Санкт-Петербурзі з хімії та ботаніки (1892-1897). Працював у Київському університеті (1901-1925); завідувач кафедри фармацевтичної хімії Київського (1925-1933) та Одеського (1935-1941) фармацевтичних інститутів.

Досліджував лікарські рослини та біологічно активні речовини (лупулін, ефірні олії, смоли тощо). Розробив методику аналізу сахарину в харчових продуктах. Довів можливість застосування методу синтезу β-оксикислот жирного ряду, розробленого С. Реформатським, для синтезу ароматичних β-кислот.

Наукові праці: “К выяснению реакции получения β-оксикислот по способу С.Н. Реформатского” (1896); “Вторичные ароматические β-оксикислоты” (1897); “Новый способ получения α-метилкоричной кислоты” (1897); “Способы распознавания сахарина в различных пищевых продуктах и исследование продажных сортов его фабрики Heyden’a” (1900).

Ініціатива проведення цього дня належить Всесвітній організації охорони здоров’я. Він покликаний підвищити поінформованість суспільства про захворювання і надати підтримку пацієнтам та їхнім родинам. У 1997 р. Європейська асоціація пацієнтів із хворобою Паркінсона у співпраці з ВООЗ прийняла Хартію прав пацієнтів із даною патологією.

Хвороба Паркінсона входить до числа чотирьох найбільш поширених нейродегенеративних захворювань серед людей похилого віку. Це хронічне прогресуюче захворювання центральної нервової системи. За оцінками експертів, у світі налічується близько 4 млн пацієнтів, а до 2040 р. їхня кількість сягне 14,2 млн. Згідно зі статистикою МОЗ України, поширеність хвороби Паркінсона – 61,4 на 100 000 населення. Кожного року діагноз ставлять 2,5 тис українців.

Ця патологія вперше була описана в 1817 р. англійським лікарем Джеймсом Паркінсоном. Основними є три ознаки хвороби:

• тремтіння (тремор зазвичай починається з голови й руки, яка розслаблена);
• брадикінезія (уповільнення руху, пересування маленькими кроками);
• ригідність (скутість і напруга у м’язах, що може призвести до болісних м’язових спазмів – дистонії).

Пацієнтам притаманна характерна постава: голова нахилена вперед, коліна та лікті напівзігнуті, спина згорблена.

Хвороба Паркінсона розвивається внаслідок утрати нервових клітин у тій частині мозку, що відповідає за виробництво допаміну, який бере участь у контролі та координації рухів тіла. Втрата нервових клітин є повільним процесом, тож симптоми захворювання зазвичай починають проявлятися, коли близько 80% нервових клітин вже були втрачені. Ця недуга призводить до інвалідності, залишаючи повну ясність свідомості.

Етіологія захворювання залишається невідомою. На думку науковців, розвитку патології сприяє генетична схильність, вік і фактори зовнішнього середовища (пестициди й гербіциди, що використовуються в сільському господарстві, та промислові забруднення). Взаємодія цих факторів ініціює процеси дегенерації у нейронах головного мозку.

На сьогодні хвороба Паркінсона є не виліковною, але доступні методи, що допомагають полегшити симптоми та підтримувати якість життя:

• підтримувальна терапія, зокрема фізіотерапія;
• лікарські засоби;
• в деяких випадках хірургічні втручання.

У фондах ННМБУ ви зможете ознайомитись з літературою за цією темою:

1. Григорова І.А. та ін. Неврологія: національний підручник для студентів медичних закладів вищої освіти. – Київ, 2020.
2. Ломадзе В.Л. Диференційоване хірургічне лікування леводопаіндукованих рухових розладів у пацієнтів з хворобою Паркінсона : автореферат дис. … канд. мед. наук. – Київ, 2019.
3. Карабань І. М., Карасевич Н. В., Гасюк Т. В. Рекомендації щодо харчування та гімнастики для пацієнтів їз хворобою Паркінсона. – Київ, 2020.
4. Цимбалюк В. І., Попов А. О. Динаміка Леводопа-замісної терапії у пацієнтів з хворобою Паркінсона після однобічної палідотомії// Ендоваскулярна нейрорентгенохірургія. – №2 – 2018 – С.30-36.
5. Поворознюк В. В., Бистрицька М. А., Карабань І. М., Карасевич Н. В. Статеві особливості мінеральної щільності кісткової тканини в пацієнтів із хворобою Паркінсона// Боль. Суставы. Позвоночник. – Том 8, № 1. – 2018. – С. 31-37.
6. Цимбалюк В. І., Попов А. О. Антидискінетичний ефект стереотаксичних втручань у ділянці вентроінтермедіального ядра таламуса у пацієнтів із хворобою Паркінсона // Український нейрохірургічний журнал. – №2 – 2018 – С.40-46.
7. Чеборака Т. О., Слободін Т. М., Головченко Ю. І., Горева Г. В. Особливості афективних порушень у пацієнтів із хворобою Паркінсона на фоні коморбідної патології // Журнал неврології ім. Б.М. Маньковського – Т. 6, дод. 1 – 2018 – С.39-40
8. Чеборака Т. О. Особливості вегетативної дисфункції у пацієнтів із хворобою Паркінсона на тлі аутоімунної патології// Сімейна медицина. – № 3. – 2018. – С. 75-80.

140 років від дня народження оториноларинголога, кандидата медичних наук, доцента Леоніда Іларіоновича Гіренка (1882-1972)

Оториноларинголог, кандидат медичних наук, доцент, заслужений лікар Української РСР (1958), в. о. завідувача кафедри оториноларингології Київського медичного інституту ім. О.О. Богомольця (1938-1939, 1943-1944).

Розробив і впровадив у клінічну практику нові методи діагностики та лікування склероми й інших захворювань ЛОР-органів.

70 років від дня народження фізіолога, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМНУ Мечислава Романовича Гжегоцького (1952)

Фізіолог, доктор медичних наук (1998), професор (1999), член-кореспондент АМН України (2007), заслужений діяч науки і техніки України (2002). Закінчив Львівський медичний інститут (1975) та Львівську філію Української академії державного управління при Президентові України (1999). Від 1975 працює у Львівському медичному університеті: 1995-1998 – декан медичного факультету, від 1999 – завідувач кафедри нормальної фізіології, одночасно від 1998 – проректор з навчальної роботи.

Вивчає проблеми взаємодії організму та ксенобіотиків з позицій прикладної фізіології та профілактичної токсикології, зокрема досліджує механізми адаптаційно-компресорних процесів у організмі при екстремальних впливах довкілля, розробляє методи діагностики відхилень від нормального фізіологічного стану організму людини.

Наукові праці: “Проблема диференціації фізіологічних і токсичних реакцій на дію ксенобіотиків” (1995); “Анализ связей между гигиеническими нормативами ксенобиотиков в воздухе рабочей зоны и воде водоемов” (1996); “Порівняльна оцінка оральної і транскутанної токсичності деяких органофосфатів” (1997); “Ксенобіотики, гомеостаз і хімічна безпека людини” (1999); “Урологія” (2003); “Фізіологія людини” (2005); “Екологічні катастрофи у світі та в Україні” (2005).