Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Мачерет Євгенія Леонідівна (1929-2011) невропатолог, доктор медичних наук (1972), професор (1976), член-кореспондент НАМН України (1997), заслужений діяч науки і техніки УРСР (1989). Закінчила Київський медичний інститут (1955). Працювала лікарем. Від 1958 – у Національній медичній академії післядипломної освіти (Київ): 1978-2011 – завідувачка кафедри неврології та рефлексотерапії. Головний спеціаліст з рефлексотерапії МОЗ України (1980-2007). Президент Європейської асоціації з лазеротерапії (від 1986).
Наукові дослідження були присвячені судинним і запальним захворюванням центральної та периферичної нервової системи, пухлинним процесам, черепно-мозковим травмам, механізмам розвитку церебральних розладів у осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Зробила вагомий внесок у впровадження в практику методів рефлексо- та лазеротерапії.
Наукові праці: “Эхоэнцефалография в невропатологии” (1975); “Руководство по рефлексотерапии” (1989); “Справочник врача-невропатолога поликлиники” (1995); “Радіаційна енцефалопатія і нетрадиційні методи її лікування” (2000); “Основи вакуумної рефлекторної терапії” (2003); “Сучасний погляд на проблему черепно-мозкової травми та її віддалені наслідки” (2005).
У фонді ННМБУ зберігається автореферат:
Значение энцефалографии в распознавании некоторых заболеваний головного мозга (1971). Шифр зберігання: Р-2516
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Мачерет Є. Л., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Атлас акупунктурных зон (1986). Шифр зберігання: Б-3367
- Гіпертонічна дисциркуляторна енцефалопатія. (Етіопатогенез. Клініка. Діагностика. Лікування) (2008). Шифр зберігання: Б-90482
- Нове у лікуванні невропатії лицьового нерва (2004). Шифр зберігання: Б-83973
- Основы электро- и акупунктуры (1993). Шифр зберігання: Б-72374

Здоров’я кожного з нас залежить від здоров’я планети, зокрема від довкілля, в якому ми зростаємо і живемо. Ми хочемо побудувати світ, в якому сучасні та майбутні покоління можуть отримувати насолоду від чистого навколишнього середовища, від довгого і здорового життя – без шкідливих для здоров’я хімічних речовин, з чистим повітрям та здоровою їжею, стійкою економікою і суспільством.
День охорони навколишнього середовища проголошений Генеральною асамблеєю ООН 5 червня 1972 року й відзначається в понад 100 країнах світу з метою формування екологічної свідомості, культури, освіти, цілісного екологічного світогляду та є іще одним нагадуванням людству про його роль в охороні довкілля.
У фонді ННМБУ представлені наукові, науково-популярні, довідкові видання, монографії, де розглянуто питання демографії і урбанізації, екологічні процеси змін навколишнього середовища, економічні наслідки забруднення та його вплив на стан біосфери і здоров′я людей, питання раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища, умови подальшого співіснування системи «Суспільство-природа» і взаємодій різних систем всесвіту.
За оцінками ВООЗ, паліативного догляду протягом останнього року свого життя потребують близько 60 млн людей у світі. Як правило його потребують пацієнти зі СНІД, онкологічними захворюваннями та туберкульозом, особливо у термінальній стадії. В останні роки через військові конфлікти та епідемію коронавірусу кількість таких пацієнтів значно збільшилася. Паліативна допомога – це комплексний підхід, спрямований на оптимізацію якості життя як хворого, так і його близьких. Вона включає не тільки медичну (раннє виявлення, ретельна оцінка та лікування болю та інших фізичних симптомів), а й духовну, емоційну та психологічну підтримку.
Догляд за хворими, які вмирають, не змінювалась багато століть. Але у 1667 р. Сесілі Сондерс запропонувала новий підхід. Доктор Сондерс керувала хоспісом Св. Крістофера в Англії. Саме їй належить ідея щодо зміни відношення до хоспісів – це не дім для смерті, а будинок для життя. Її ідей поширились по всьому світу.
Сьогодні паліативна допомога розглядатися як комплекс заходів, що може бути наданий лише у спеціалізованій лікарні – хоспісі. Така послуга повинна надаватись й у будь-яких медичних закладах, а також у пацієнта вдома.
Світовий Альянс паліативної допомоги запропонував відзначати Всесвітній день хоспісної та паліативної допомоги задля підвищенні поінформованості світової громадськості щодо проблем паліативної допомоги та хоспісів, а також розуміння медичних, соціальних, практичних і духовних потреб не тільки людей, які мають невиліковні захворювання, а й членів їх родин.
Лявинець Антоній Степанович (1934) лікар, громадський діяч, доктор медичних наук (1982), професор (1989). Закінчив Ужгородський університет (1957). Від 1964 працював у Київському медичному інституті: 1989-1991 – професор кафедри акушерства і гінекології. У 1992 виїхав до Угорщини. 1992–2004 – директор клініки хворих з паралічем дихання в Будапешті.
Наукові дослідження присвячені безпеці плоду при акушерських операціях і знеболюванні пологів, реанімації й інтенсивній терапії при гіпоксичних станах плода та новонародженого. Розробив метод лікування гіпоксії плода та новонародженого (відомий як метод Бакшеєва-Лявинця). У 1986 після аварії на ЧАЕС ініціював створення товариства захисників людського зародка, плода та новонародженого “Братство Колиска”, у 1992 організував у Будапешті міжнародний фонд “Колиска-Белче”, в якому проходили реабілітацію діти з родин, постраждалих унаслідок аварії на ЧАЕС. Ініціатор створення та голова (2003-2014) Вседержавного товариства русинської інтелігенції Угорщини ім. А. Годинки, журналу “Русинський світ” і часопису “Русинський альманах”.
Наукові праці: “К вопросу о влиянии андаксина на здоровых людей” (1962); “Актуальные вопросы патогенеза и лечения асфиксии” (1965); “Асфиксия новорожденных” (1969); “Экскреция катехоламинов у детей, родившихся в состоянии асфиксии” (1973); “К вопросу об эмбриотоксическом тератогенном влиянии ингаляционных анестетиков во время первой половины беременности” (1978); “Гипоксические состояния в акушерской практике” (1978).
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати:
- Вопросы патогенеза асфиксии новорожденных и современные методы их оживления (1968). Шифр зберігання: 1968 Л 97.
- Современные методы лечения гипоксии плода и асфиксии новорожденного (1982). Шифр зберігання: Р-27386.
Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Лявинець А. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Гипоксические состояния в акушерской практике (1978). Шифр зберігання: Б-25849.
- Реанимация при массивных акушерских кровопотерях (1977). Шифр зберігання: Б-23294.
Цицурін Федір Степанович (1814-1895) лікар-терапевт. Доктор медицини (1841). Перший професор-терапевт, ординарний професор (1844), організатор і перший директор терапевтичної клініки з семіотикою (1844-57) Київського університету. Один з організаторів вищої медичної освіти у Києві, один із засновників медичного факультету, медичної бібліотеки, декан (1847-50) Київського університету.
Федір Степанович закінчив медичний факультет Харківського університету (1835); працював лікарем у Харківській губернії (1835-1839). Навчався в Дерптському університеті, де отримав диплом доктора (1841). Ординарний професор Університету св. Володимира (1844-1857). Президент Варшавської медико-хірургічної академії (1857-1861); директор Медичного департаменту Військового міністерства (1862-1867); почесний лейб-медик Імператорського двору (1865); управляючий придворною медичною частиною (1867-1882).
Був засновником першої кафедри терапії Університету св. Володимира (1844) та заклав традиції її викладання на медичному факультеті, а відповідно, і наріжний камінь у фундамент київської школи терапевтів.
У фонді ННМБУ зберігаються праці Цицуріна Ф. С., підготовлені одноосібно або у співавторстві:
- Медицинский отчет о холерной эпидемии в Киеве 1847 года (1848). Шифр зберігання: 616.9 К 147
- Путешествие за границу с ученою целью (1857). Шифр зберігання: 61/09/ Ц-979
У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.
Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.
Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.
Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.
Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.