Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Жов
8
Вт
Щастний Дмитро Сергійович (1903 – 1974)
Жов 8 день

Щастний Дмитро Сергійович (1903 – 1974) – мікробіолог, епідеміолог та імунолог.

Народився в місті Одеса, 1926 – закінчив Одеський медичний інститут.

Професійна діяльність

Працював у різних медичних і мікробіологічних науково-дослідних установах.

  • 1943–1944 – заступник директора з наукової роботи Тамбовського НДІ мікробіології.
  • 1944–1949 – завідувач відділу віспи Одеського НДІ мікробіології та епідеміології.
  • 1945–1962 – доцент кафедри мікробіології Одеського медичного інституту ім. М. І. Пирогова.
  • 1963–1967 – доцент кафедри мікробіології і вірусології Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова.
  • 1967–1971 – професор тієї ж кафедри.
  • 1965 – захистив докторську дисертацію «Влияние тканевых препаратов В. П. Филатова на защитные функции и устойчивость организма к инфекции».

Наукові праці

Автор понад 70 наукових публікацій.

Основні напрями досліджень:

  • медична мікробіологія та імунологія;
  • застосування тканинних препаратів для лікування бактеріальних інфекцій;
  • історія медицини та медичної мікробіології.
Жов
19
Сб
Буйко Петро Михайлович (1895 – 1943)
Жов 19 день

Буйко Петро Михайлович (1895 – 1943) – видатний акушер-гінеколог, доктор медичних наук, Герой Радянського Союзу (посмертно).

Народився в місті Бельськ, Гродненська губернія.

  • 1911 – вступив до Військово-фельдшерської школи (Санкт-Петербург).
  • 1911–1914 – молодший фельдшер у психіатричному відділенні Миколаївського військово-медичного госпіталю.
  • Перша світова війна: служив у 1-му залізничному полку, згодом – у Києві.
  • 1918 – учасник повстання проти Центральної Ради.
  • 1919–1922 – навчання у Київському медичному інституті.

Професійна діяльність

  • 1922–1923 – голова окружного відділу профспілки медпрацівників (Бердичів).
  • 1923–1927 – завідувач окружного відділу охорони здоров’я (Біла Церква).
  • Займав посади головного лікаря та завідувача акушерсько-гінекологічних відділень (Люботин, Київ).
  • 1930 – курси удосконалення в Ленінграді.
  • Доцент акушерсько-гінекологічної клініки Київського медінституту.
  • Завідувач кафедри акушерства і гінекології Київського стоматологічного інституту.
  • 1933–1934 – директор Київського інституту охорони материнства і дитинства.
  • 1938 – захистив кандидатську дисертацію «Клиника и профилактика разрывов промежности в родах».
  • 1940 – захистив докторську дисертацію «Хирургическое лечение пузырно-влагалищных свищей у женщин с применением плацентарной ткани».

Військові роки

  • З початком Другої світової війни – провідний хірург медсанбату.
  • Поранений під Уманню, потрапив у полон, утік.
  • Працював лікарем у Фастові:
  • створював фіктивні діагнози;
  • врятував понад 1000 людей від примусового вивезення до Німеччини;
  • організовував лікування поранених партизан.
  • Липень 1943 – вступив до партизанського загону, очолив санітарну частину.
  • 13 жовтня 1943 – потрапив у полон; після катувань спалений живцем у с. Ярошівка разом із трьома партизанами.

Відмовився від утечі, щоб не наражати на небезпеку місцевих жителів.

Наукові праці

  • «Клініка і профілактика розривів промежини при пологах» (1940).
  • «Хирургическое лечение пузырно-влагалищных свищей у женщин с применением плацентарной ткани» (1954, посмертно).
  • Вшанування пам’яті

1950 – постановою Ради Міністрів УРСР ім’я Буйка присвоєно Київському НДІ охорони материнства і дитинства.

Жов
20
Нд
Бобровська Галина Дмитрівна (1910 – 1980)
Жов 20 день

Бобровська Галина Дмитрівна (1910 – 1980) – український невропатолог, кандидат медичних наук.

Народився в місті Курськ, 1929 – закінчила медичну профшколу; працювала медсестрою, згодом – помічником лікаря в лікарні Жовтневої залізниці (Ленінград). 1931 – вступила до Першого Ленінградського медичного інституту.

Згодом перевелася до Першого Київського медичного інституту, який закінчила з відзнакою (1936). 1936–1939 – аспірантка кафедри нервових хвороб.

Професійна діяльність

  • 1939–1941 – лікар і науковий співробітник Київського психоневрологічного інституту.
  • 1941 – мобілізована до армії: помічник начальника евакопункту №27 у Києві, лікар-невропатолог військового шпиталю.
  • 1941–1944 – перебувала в евакуації.
  • 1944 – захистила кандидатську дисертацію «Епілептичні синдроми при пухлинах головного мозку».
  • 1944–1957 – асистент кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту.
  • 1957–1965 – доцент тієї ж кафедри.
  • 1965–1968 – виконувач обов’язків завідувача кафедри.

Науковий керівник неврологічних відділень Київської міської клінічної лікарні №14, консультант багатьох лікарень і поліклінік.

Наукові інтереси та праці

Дослідження: мозковий кровообіг, патологія нервової системи при цукровому діабеті, ревматизмі та інтоксикаціях.

Жов
21
Пн
Всесвітній день йододефіциту
Жов 21 день

Всесвітній день йододефіцитуВ цей день проводять заходи, мета яких – інформувати населення щодо потреб в йоді та наслідків дефіциту цього мікроелементу для здоров’я людини.

Йод – необхідний елемент для нормального росту й розвитку тварин і людей. Якщо в організмі людини він у дефіциті, то щитоподібна залоза не виробляє в достатній кількості гормони тироксин та трийодтиронін, які беруть участь у розвитку та регуляції нервової, серцево-судинної, опорно-рухової та репродуктивної систем, а також травного тракту.

Добова потреба в йоді, залежить від віку і стану людини. Так для дітей віком 0-6 років вона складає 90 мкг; 6-12 років – 120 мкг; для жінок – 150-300 мкг (при вагітності, годуванні груддю – 250 мкг на день); для чоловіків – до 300 мкг.

Симптоми нестачі йоду в організмі проявляються:

  • відчуттям постійної втоми, слабкості, депресії;
  • збільшенням щитоподібної залози (зоб);
  • затримкою росту та інтелектуального розвитку у дітей;
  • зниженням розумової активності, погіршенням пам’яті, слуху у дорослих;
  • порушенням обмінних процесів;
  • загрозою переривання вагітності;
  • неонатальним гіпотиреозом;
  • раком щитоподібної залози;
  • підвищенням рівня холестерину;
  • порушенням роботи кишечнику;
  • сухістю шкіри, втратою її еластичності, випадінням волосся;
  • відчуттям холоду;
  • різким зниженням чи підвищенням маси тіла;
  • набряками.

До йододефіцитних захворювань відносяться: йододефіцитний гіпотиреоз, дифузний нетоксичний зоб, вузловий і багатовузловий еутиреоїдний зоб, функціональна автономія щитоподібної залози. На сьогоднішній день приблизно третина населення планети відчуває впливи дефіциту йоду. Близько 38 млн українців відчувають дефіцит йоду різного ступеню, а 382 тис. дітей щороку народжуються із ризиком розладів унаслідок йододефіциту. Ця проблема актуальна для всіх без винятку регіонів нашої країни. Дослідження показало, що більшість українців споживає лише 40–80 мкг йоду на добу.

Жов
22
Вт
Протопопов Віктор Павлович (1880 – 1957)
Жов 22 день

Протопопов Віктор Павлович (1880 – 1957) – український психіатр, фізіолог вищої нервової діяльності, академік АН УРСР, заслужений діяч науки УРСР (1934).

Народився в селі Юрки, Кобеляцький повіт, Полтавська губернія. 1906 – закінчив Військово-медичну академію (Санкт-Петербург) з відзнакою. 1906–1909 – навчався в ад’юнктурі під керівництвом В. М. Бехтерєва. 1909 – захистив докторську дисертацію «О сочетательной двигательной реакции на звуковые раздражения».

Професійна діяльність

  • 1909–1921 – понадштатний асистент, лаборант, асистент та завідувач клініки кафедри психіатрії Військово-медичної академії (Петроград).
  • 1919–1921 – керівник рефлексологічної лабораторії Інституту мозку.
  • 1921–1923 – професор кафедри психіатрії Пермського університету, директор Пермської обласної психіатричної лікарні.
  • 1923–1944 – професор і завідувач кафедри психіатрії Харківського медичного інституту, декан психоневрологічного факультету (з 1931).
  • 1926–1929 – директор Українського НДІ клінічної психіатрії і соціальної психогігієни.
  • 1932–1941 – завідувач психіатричної клініки №1 Клінічного інституту Всеукраїнської психоневрологічної академії.
  • 1944–1957 – завідувач відділу психіатрії та патології вищої нервової діяльності Інституту фізіології АН УРСР; завідувач кафедри психіатрії Київського інституту удосконалення лікарів.
  • Головний психіатр МОЗ УРСР, голова Вченої ради МОЗ УРСР.
  • Редактор журналу «Советская психоневрология», член редколегій низки видань.

Наукова діяльність

Автор понад 160 наукових праць, у тому числі 5 монографій.

Основні напрями:

  • психосоматичні процеси,
  • вивчення вищої нервової діяльності,
  • патофізіологічні основи психіатрії.

Вніс вклад у розвиток рефлексології, розвинув ідею І. Павлова про рефлекс мети, додавши поняття «перепони», що разом формують основу активності волі.

Запропонував:

  • методики дослідження рухових рефлексів і умовних реакцій;
  • патофізіологічну концепцію в психіатрії;
  • гіпотезу таламо-гіпоталамічної природи маніакально-депресивного психозу;
  • метод лікування шизофренії сном;
  • принципи профілактики нападів МДП та захисного режиму в психіатричних стаціонарах.

Наукове керівництво

Підготував 11 докторів та 25 кандидатів наук.

Значення

Протопопов поєднав ідеї своїх учителів – В. Бехтерєва та І. Павлова – із власними новаторськими дослідженнями, залишивши значний слід у розвитку психіатрії та фізіології вищої нервової діяльності.

Сєрадзкі Влодімеж Ян (1870 – 1941)
Жов 22 день

Сєрадзкі Влодімеж Ян (1870 – 1941) — польський лікар, науковець, один із провідних судових медиків початку ХХ століття, професор Львівського університету.

Народився у місті Велічка (Польща). Медичну освіту здобув на медичному факультеті Краківського університету, який закінчив у 1894 році. У 1895 році продовжив навчання у Парижі, де ознайомився з новітніми методами судово-медичної експертизи та патології.

Академічна та професійна діяльність

Після завершення навчання працював на кафедрі судової медицини Краківського університету, обіймаючи посади асистента та доцента (1894–1898). У 1898 році очолив кафедру судової медицини Львівського університету, де працював до кінця життя. У 1900 році здобув звання професора. Паралельно у 1915 році тимчасово виконував обов’язки керівника кафедр патологічної анатомії та загальної й експериментальної патології.

У 1911 році був обраний президентом Львівського лікарського товариства.
Наукові інтереси та здобутки.

Сєрадзький належав до провідних представників польської школи судової медицини. Його наукова спадщина включає близько 40 праць, серед яких — одна монографія.

Основні напрями його досліджень:

  • судово-медична експертиза раптової дитячої смерті;
  • вивчення механізмів танатогенезу при задушенні;
  • застосування психопатології у судовій медицині;
  • дослідження дії гемолізинів, цитотоксинів, преципітинів;
  • проблеми кримінальної антропології;
  • історія медицини.

Він також запропонував оригінальну пробу для визначення карбоксигемоглобіну, яка стала цінним інструментом у судово-медичній практиці.

Громадська діяльність

Як президент Львівського лікарського товариства активно сприяв розвитку медичної науки, організації наукових конференцій та зміцненню зв’язків між лікарями різних спеціальностей.

Трагічна загибель

У роки Другої світової війни, після окупації Львова німецькими військами, Сєрадзький опинився серед групи львівських професорів, яких 4 липня 1941 року розстріляли на Вулецьких пагорбах. Його смерть стала частиною трагічної сторінки в історії Львова та науки загалом.

Значення

Влодімеж Ян Сєрадзький залишив по собі вагомий науковий доробок і вважається однією з ключових постатей у розвитку судової медицини в Польщі та Галичині. Його праці поєднували фундаментальні дослідження з практичними розробками, які знайшли застосування у медико-правовій сфері.