Календар медицини

Шелюженко Анатолій Олексійович (1936) — дерматолог, учений, організатор охорони здоров’я.

Медичну освіту здобув у Дніпропетровському медичному інституті, який закінчив у 1958 році.

У 1958–1960 роках працював дільничим лікарем-терапевтом. У 1960–1962 роках — лікар-дерматолог Дніпропетровського обласного дерматовенерологічного диспансеру.

З 1962 року працював у Харківському дерматовенерологічному диспансері на посадах:

• лікаря-дерматолога (1962–1965);
• головного лікаря (1965–1968).

Надалі обіймав посаду заступника завідувача Харківського обласного відділу охорони здоров’я. У 1969–1972 роках працював у відділі науки та навчальних закладів ЦК КП України.

Наукові ступені та управлінська діяльність

• 1972 рік — захистив докторську дисертацію
«Материалы исследования дерматитов и экземы у рабочих машиностроительной промышленности»;
• у 1972–1986 роках — директор Інституту медичних проблем фізичної культури МОЗ УРСР.

З 1987 року працював у Київському медичному інституті імені О. О. Богомольця (нині — Національний медичний університет імені О. О. Богомольця) на кафедрі соціальної гігієни та організації охорони здоров’я з підвищення кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я:

• професор кафедри (1987–1993);
• завідувач кафедри (1993–2000).

Громадська та науково-організаційна діяльність

• голова Всесоюзної проблемної комісії при АМН СРСР з питань застосування засобів фізичної культури в реабілітації хронічних неспецифічних захворювань;
• член редакційної ради «Большой медицинской энциклопедии».

Наукова діяльність і внесок А. О. Шелюженко є автором понад 100 наукових публікацій.

Основні напрями наукових досліджень:

• соціальні, медичні, психологічні та економічні проблеми збереження здоров’я населення;
• питання організації охорони здоров’я;
• розробка методів діагностики, лікування та реабілітації різних захворювань;
• застосування засобів фізичної культури в медичній реабілітації.

Присяжнюк Анатолій Євтихійович (1936) – онколог, доктор медичних наук, професор, головний позаштатний онколог МОЗ УРСР (1980-1988). Закінчив лікувальний факультет Київського медичного інституту (1959). Працював на посадах завідувача науково-організаційного відділу (1964-1986) Київського науково-дослідного рентген-радіологічного та онкологічного інституту МОЗ УРСР, завідувача лабораторії епідеміології радіаційних стохастичних наслідків Інституту радіаційної гігієни Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України (з 1986); викладач кафедри екології Національного університету “Києво-Могилянська академія”.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення епідеміології злоякісних новоутворень, опрацювання епідеміології радіаційних онкологічних ефектів аварії на Чорнобильській АЕС.

Кузнецова Світлана Михайлівна (1941) – невролог, доктор медичних наук (1989), професор (2000), член-кореспондент НАМН України (2011), заслужений діяч науки і техніки України (2008). Закінчила Кримський медичний інститут (Сімферополь, 1965). Відтоді пра­цює в Інституті геронтології НАМНУ (Київ): від 1992 – завідувачка відділу судинної патології головного моз­ку; водночас від 1992 очолює Український науково-методичний геріатричний реабілітаційний центр.

Наукові дослідження: епідеміологія нервових хвороб, судинні захворювання головного мозку, вікові особливості патогенетичних механізмів формування та клінічного перебігу цереброваскулярних захворювань, генетика інсульту, реабілітація неврологічних хво­рих. Зробила значний внесок у роз­виток клінічної нейрогеронтології, обґрунтувала положення про національно-етнічні та регіональні особливості старіння та формування це­реброваскулярних захворювань в Україні.

Наукові праці: “Долгожители (нейрофизиологические аспекты)” (1985); “Старение мозга” (1990); “Гибридизация in situ в решении проблемы картирования генома человека” (1991); “Полушарные особенности функционального состояния ЦНС у больных по­жилого возраста, перенесших ишеми­ческий инсульт” (2006); “Нові стратегії в лікуван­ні церебрального атеросклерозу” (2009).

Легоцький Тиводар (Теодор) Яношович (1830 – 1915) — юрист, природодослідник, археолог, краєзнавець, історик.

Народився в с. Фужині поблизу сучасного м. Рієка (Хорватія).

Освіта та рання діяльність

• 1847–1851 — навчався на юридичному факультеті Кошицької академії.
• Під час угорської революції 1848–1849 рр. був офіцером національної гвардії.
• 1852–1856 — службовець у суді.

Професійна кар’єра

• З 1855 р. мешкав у Мукачеві, працював у судових органах та адвокатурі.
• З 1865 р. — головний прокурор Мукачевсько-Чинадіївської домінії графів Шенборнів.

Наукова та громадська діяльність

Член Угорського товариства природодослідників (1860), Угорського етнографічного товариства, Археологічної комісії.

Автор близько 300 публікацій, зокрема 11 монографій.

Основні напрями досліджень:

• мінеральні води Закарпаття, їхній хімічний склад і лікувальні властивості;
• клімат Закарпаття та його оздоровчий потенціал;
• археологія Тисо-Дунайської низовини (довів, що слов’яни заселили цей край до приходу угорців);
• соціально-економічний розвиток та духовна культура закарпатців.

Внесок

• Створив зведену таблицю хімічного складу мінеральних вод Закарпаття.
• Популяризував ідею комплексного застосування природних лікувальних ресурсів краю.
• Залишив значний науковий доробок із археології, етнографії та історії Закарпаття.

Сьогодні українською розмовляють понад 45 млн людей у всьому світі, і носіїв її дедалі більшає. Молодь активно популяризує українську в соцмережах та спонукає до її вжитку у мовленні.

Сучасна українська мова налічує близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються. Вона вважається однією з найкрасивіших та визнана другою за мелодійністю після італійської.

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейської мовної сім’ї. Цю назву почали вживати з XVI ст. Видання «Енеїди» Івана Котляревського ознаменувало початок формування української літературної мови.

Упродовж століть мова зазнавала утисків з боку держав, до яких входили українські землі. Але чи не найбільше заборон було у росії. Починаючи від наказу Петра І (1720) про заборону друкувати книги на Україні і вилучати церковні тексти, написані українською, до постанови ЦК ВКП (б) про припинення українізації (1932), закриття українських шкіл на Кубані (1933), масове знищення українських діячів культури, історичних пам’яток тощо.

Слід зазначити, що, крім Європи, українська поширена і у західній півкулі, а в окрузі Кук, штат Іллінойс, США вона має напівофіційний статус.

Наприкінці хотілося б пригадати слова Івана Огієнка: «Мова – то серце народу».

12 грудня 2012 року Генеральна Асамблея ООН схвалила резолюцію, в якій закликала країни прискорити прогрес у напрямку загального охоплення медичними послугами. В документі зазначалося, що кожен і всюди повинен мати доступ до якісної та доступної медичної допомоги. 12 грудня 2017 року ООН прийняло резолюцію 72/138, в якій проголосила 12 грудня Міжнародним днем загального медичного забезпечення.

У декларації прав людини важливим пунктом є про право на медичну допомогу, але щонайменше половина людей на Землі не мають доступу до необхідних медичних послуг – профілактики, лікування, реабілітації та паліативного догляду. Проблеми зі здоров’ям, навіть незначні, можуть суттєво впливати на якість життя, рівень щастя та стресу.

Всесвітній день загального медичного забезпечення створений з метою висвітлення реальної ситуації зі здоров’ям населення у цілому світі, та призваний контролювати дії держав щодо його покращення.

Так, за останні два десятиліття індекс охоплення медичними послугами у Західно-Тихоокеанському регіоні свідчить про прогрес у збільшенні доступу до основних медичних послуг (з 49% у 2000 до 80% у 2019 р.) Однак існує нерівність у охопленні та фінансові труднощі у багатьох країнах. Особливо уразливі найменш захищені груп населення, які живуть у важкодоступних регіонах.

Війна, яку розпочала росія, поставила нові виклики перед вітчизняною системою охорони здоров’я. Вона погіршила доступ до медичної допомоги всіх верств населення в усіх регіонах України. Але передовсім важливим є забезпечення медичного доступу для тих, хто боронить нашу країну. В минулому році ННМБ України підготувало науково-допоміжний бібліографічний покажчик «Медичне забезпечення антитерористичної операції та операції Об’єднаних сил».

ВООЗ підтримує всі заходи щодо забезпечення людейсвоєчасною медичною допомогою. Цього року Всесвітній день загального медичного забезпечення проходить під гаслом: «Побудувати світ, який ми хочемо: здорове майбутнє для всіх».