Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

65 років від дня народження уролога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Володимира Миколайовича Лісового (1956)
Уролог, член-кореспондент НАМН України (2010), доктор медичних наук (2000), професор (1997), заслужений лікар України (1998), ректор Харківського національного медичного університету (2005), керівник Обласного клінічного центру урології і нефрології ім. В.І. Шаповала (2001), завідувач кафедри урології, нефрології та андрології Харківського національного медичного університету (1996), почесний громадянин міста Харкова (2012).
Один з провідних вчених у галузі урології. Коло його наукових інтересів охоплює питання оптимізації діагностики та лікування онкоурологічної й андрологічної патології, специфічних і неспецифічних захворювань сечостатевих органів, термінальної ниркової недостатності з застосуванням хронічного гемодіалізу, перитонеального діалізу, трансплантації нирки, полісистемних і поліструктурних пошкоджень органів таза. Започаткував нові напрями розвитку реконструктивної урології (створення штучного сечового міхура в жінок зі статевих органів); радіологічної діагностики урологічних і нефрологічних захворювань (запропоновані новітні урорадіологічні технології діагностики функціонального стану нирок); андрології (розроблена низка методів хірургічного малоінвазивного лікування чоловічого безпліддя); хірургічної нефрології (органозберігаючих хірургічних втручань на нирках).
Наукові праці: “Возможности лучевой диагностики в выборе хирургической тактики при двусторонней калькулезной обструкции верхних мочевыводящих путей” (1999); “The treatment of metastatic Prostate Cancer in terminally ill patients” (2000); “Improvement of urinary obstructive symptoms after selective cryolysis of anterior lobe of the pituitary gland in men with metastatic prostate cancer” (2001); “Сучасні схеми хіміотерапії гормонально-резистентного раку передміхурової залози” (2002); “Шляхи запобігання висхідному пієлонефриту при формуванні ортотопічного сечового міхура” (2003); “Урофлоуметрия при патологии нижних мочевых путей” (2004); “Застосування власної піхви для ортотопічної неоцистопластики” (2005); “Хвороби нирок та вагітність” (2006); “Ультрасонография в онкоурологии” (2009).
115 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Івана Дмитровича Хороша (1906-1985)
Гігієніст, доктор медичних наук (1965), професор (1966). Закінчив Харківський психоневрологічний інститут (1935). У 1961-1972 – завідувач кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця; з 1979 – професор-консультант цієї ж кафедри.
Основний напрям наукової діяльності: організація й історія радянської охорони здоров’я.

85 років від дня народження фармаколога, члена-кореспондента НАМН України, НАН України, доктора медичних наук, професора Івана Сергійовича Чекмана (1936-2019)
Фармаколог, член-кореспондент НАМН України (1993), член-кореспондент НАН України (1991), доктор медичних наук (1973), професор (1976), заслужений діяч науки і техніки України (1999), академік Нью-Йоркської академії наук (1994), академік Академії наук вищої школи (1995), директор Київського науково-дослідного інституту фармакології і токсикології (1987-1991), завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету імені 0.0. Богомольця МОЗ України (з 1972).
Наукові дослідження були присвячені проблемам загальної фармакології, серцево-судинних, метаболічних лікарських засобів, біохімічної, фізико-хімічної фармакології, клінічної фармакології, нанофармакології, токсикології, а також наукової навчально-методичної діяльності з викладання фармакології та клінічної фармакології.
Наукові праці: “Осложнения фармакотерапии” (1980); “Фармакология кардиоактивных средств в раннем онтогенезе” (1982); “Физическая химия и клиническая фармакология сердечных гликозидов” (1985); “Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии” (1986-1987); “Биохимическая фармакодинамика” (1991); “Фармакологія” (1980-2007); “Рецептурный справочник врача” (1981-2003); “Микросомальная ферментная система организма” (1996); “Клінічна фітотерапія” (2003); “Кардиопротекторы” (2005); “Справочник безрецептурных препаратов” (2004-2007).

205 років від дня народження терапевта, доктора медицини, ординарного професора, дійсного статського радника Сергія Петровича Алфер’єва (1816-1884)
Терапевт, доктор медицини (1843), ординарний професор (1847), дійсний статський радник (1868). Закінчив Московське відділення Медико-хірургічної академії (1838). У 1848 був призначений ординатором Київського військового госпіталю, 1849 – завідувачем терапевтичного відділення госпіталю, на базі якого створив першу в Києві госпітальну терапевтичну клініку; одночасно в 1850-1854 – декан медичного факультету; у 1856 відряджений у місця розміщення Південної армії для надання допомоги хворим на тиф і вивчення характеру й особливостей тифозної епідемії у військах; 1857-1864 – завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки; після звільнення з Університету за вислугою 25 років до 1870 залишався на службі у військовому відомстві; з 1870 кілька років працював на посаді лікаря-консультанта в Другій Київській гімназії, Київській духовній академії та семінарії; у 1857-1860 – президент Товариства київських лікарів; був першим завідувачем госпітальної терапевтичної клініки та першим професором-терапевтом Медичного факультету Університету св. Володимира; брав участь у боротьбі з висипним тифом у діючій армії (1856).

65 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Юрія Володимировича Марушка (1956)
Педіатр, доктор медичних наук (2001), професор (2002). Закінчив Київський медичний інститут (1980), де відтоді й працює (з перервою): від 2003 – завідувач кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти, водночас від 2005 – заступник декана, в 2008-2015 – декан факультету підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних навчальних закладів України 1-2 та 3-4-х рівнів акредитації; 1998–2003 – у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини: від 2001 – професор, завідувач кафедри педіатрії.
Наукові дослідження присвячені імунореабілітації дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання; лікуванню неревматичних захворювань серця в дітей; розвитку здорової дитини; гастродуоденальній патології, лактазній недостатності, мікроелементозам, первинній артеріальній гіпертензії в дітей; медичній етиці та деонтології в педіатрії.
Наукові праці: “Затяжное, рецидивирующее и хроническое течение стафилококковой инфекции у детей” (1990); “Фармакотерапія захворювань органів дихання у дітей” (2011); “Клінічне обстеження та семіотика уражень органів та систем у дітей” (2013); “Системні механізми адаптації. Стрес у дітей” (2014); “Применение левокарнитина в комплексном лечении детей с неревматическим кардитом” (2015).
Петро Семенович Фліс (1951) — український лікар-стоматолог, ортодонт і ортопед, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України. Його професійна діяльність пов’язана з розвитком вітчизняної ортодонтії, удосконаленням методів ортопедичного лікування та створенням нових матеріалів і технологій для стоматології.
Професор Фліс зробив вагомий внесок у розвиток української стоматологічної науки, підготовку лікарів і формування наукової школи ортодонтії.
Освіта та професійний шлях
У 1974 році Петро Семенович закінчив стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця. Після завершення навчання продовжив професійну діяльність у галузі стоматології, поєднуючи клінічну практику з науковими дослідженнями та викладанням.
У 1986 році захистив кандидатську дисертацію, присвячену заміщенню дефектів зубних рядів суцільнолитими мостоподібними протезами. У 1991 році здобув науковий ступінь доктора медичних наук, захистивши дисертацію «Раціональні методи виготовлення суцільнолитих протезів». Того ж року йому присвоєно вчене звання професора.
З 1990 до 2021 року Петро Семенович очолював кафедру ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені О. О. Богомольця. Під його керівництвом розвивалися наукові дослідження, удосконалювалися освітні програми та готувалися фахівці для стоматологічної галузі.
У 2003 році йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Основні напрями наукової діяльності
Наукова діяльність Петра Фліса охоплює ортодонтію, ортопедичну стоматологію, стоматологічне матеріалознавство та технології виготовлення зубних протезів.
Основними напрямами його досліджень стали:
- Ортодонтичне лікування. Розроблення нових методів корекції зубощелепних аномалій і деформацій у дітей та дорослих.
- Ортопедична стоматологія. Удосконалення методів виготовлення суцільнолитих зубних протезів і технологій відновлення зубних рядів.
- Стоматологічні матеріали. Розроблення вітчизняних фотополімерних матеріалів, сплавів для лиття зубних протезів і керамічних мас.
- Стоматологічне обладнання. Створення вакуумних ливарних апаратів та впровадження технологій промислового лиття зубних протезів.
- Підготовка медичних кадрів. Розвиток стоматологічної освіти, підготовка науковців і формування професійної школи ортодонтів.
- Наукові розробки та практичні досягнення
Одним із важливих напрямів роботи професора Фліса стало створення вітчизняних матеріалів і технологій для стоматологічної практики.
За його участю було розроблено та впроваджено у виробництво керамічну масу «Ультрапалін» для облицювання незнімних зубних протезів, сплави для їх лиття, а також спеціалізоване ливарне обладнання.
Його дослідження були спрямовані на вдосконалення технологій виготовлення ортодонтичних апаратів і зубних протезів, підвищення якості стоматологічних конструкцій та розширення можливостей ортопедичного лікування.
Окреме місце посідають розробки ортодонтичних апаратів для корекції різних видів зубощелепних аномалій. Частина таких конструкцій створювалася та клінічно апробувалася за участю професора Фліса й його колег.
Наукова та педагогічна спадщина
Петро Семенович Фліс є автором численних наукових праць, підручників і навчальних посібників зі стоматології. Його роботи охоплюють питання ортодонтії, дитячого зубного протезування, технологій виготовлення стоматологічних конструкцій та матеріалознавства.
Серед важливих напрямів його освітньої діяльності — створення навчальної літератури для студентів стоматологічних факультетів і впровадження сучасних наукових розробок у підготовку майбутніх лікарів.
Під керівництвом професора Фліса виконувалися дисертаційні дослідження, а його учні продовжували розвивати ортодонтію та ортопедичну стоматологію в Україні й за її межами.
Визнання та професійна діяльність
Професійні досягнення Петра Семеновича Фліса відзначені присвоєнням почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України» у 2003 році.
Він також був президентом і почесним президентом Асоціації ортодонтів України, брав участь у розвитку професійної спільноти та поширенні наукових досягнень у галузі ортодонтії.
Внесок у розвиток української стоматології
Петро Семенович Фліс належить до провідних представників української стоматологічної науки. Його багаторічна робота в університеті, дослідження в галузі ортодонтії та ортопедичної стоматології, розроблення матеріалів і технологій для виготовлення зубних протезів стали важливою частиною розвитку вітчизняної стоматології.
Його наукова, педагогічна та організаційна діяльність сприяла підготовці нового покоління стоматологів і розвитку професійної школи ортодонтії в Україні.
