Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Валентин Павлович Мірошниченко (1940) інфекціоніст, доктор медичних наук (1991),
Народився м. Запоріжжя
Освіта
1962–1968 – лікувальний факультет Кримського медичного інституту.
Професійна діяльність
- 1968–1973 – ординатор інфекційної лікарні (м. Запоріжжя).
- 1973–1988 – асистент кафедри інфекційних хвороб Запорізького медичного інституту.
- 1989–1991 – асистент кафедри інфекційних хвороб Запорізького інституту удосконалення лікарів.
- 1991–2011 – завідувач кафедри інфекційних хвороб цього інституту.
- З 2011 – професор кафедри інфекційних хвороб Запорізької медичної академії післядипломної освіти.
Академічна кар’єра
- 1978 – кандидатська дисертація: «Исследования холато-холестериновой функции печени при вирусном гепатите и холелитиазе новым методом фотометрического анализа».
- 1991 – докторська дисертація: «Оцінка реконвалесценції при вірусних гепатитах А і В за даними дослідження дуоденального вмісту».
- Звання професора.
Науковий внесок
Автор понад 120 наукових публікацій, серед них 2 винаходи.
Основні напрями досліджень:
- вірусні гепатити (A і B);
- реконвалесценція після інфекційних хвороб;
- проблеми СНІДу.
Громадська діяльність
Голова Запорізького обласного товариства інфекціоністів.
У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Мірошниченко В. П.:
- Исследование холато-холестериновой функции печени при вирусном гепатите и холелитиазе новым методом фотометрического анализа (1978). Шифр зберігання: Р-23944
- Оценка реконвалесценции при вирусных гепатитах А и В по данным исследования дуоденального содержимого (1991). Шифр зберігання: Р-37564
Фармацевтична галузь є стратегічною. Вона не лише впливає на розвиток національної економіки, а й на соціальні і навіть політичні аспекти життя суспільства. На разі у фармації України працює близько 300 тисяч людей, тобто лише 0,15 % від загальної кількості зайнятих. Але вони створюють близько 1 % ВВП країни, забезпечуючи 24 млрд грн доданої вартості.
До фармацевтичних працівників відноситься широкий перелік спеціальностей. Передовсім це провізори і фармацевти, які виконують свої фахові обов’язки в аптеках, оптових складах, на виробництві та дистриб’юції лікарських засобів. До цієї професії належать працівники національної та територіальних Держлікслужб, лабораторій з контролю якості лікарських засобів, реєстрації ліків, фармацевтичні представники вітчизняних і зарубіжних фірм, науковці і освітяни, співробітники фахових фармацевтичних видань.
На знак визнання внеску працівників фармацевтичної галузі в охорону здоров’я населення Указом Президента України № 1128/99 від 07.09.1999 р. встановлено День фармацевтичного працівника. Професійне свято відзначається щорічно в третю суботу вересня.
Микола Опанасович Вакуленко (1890 –????) патолог, бактеріолог.
Освіта
- 1908 – закінчив Владикавказьку гімназію.
- 1914 – медичний факультет Університету св. Володимира (м. Київ).
Професійна діяльність
- 1914–1919 – військова служба: проєктор Київського військового госпіталю, завідувач лабораторій у пересувному госпіталі та санітарно-епідемічному загоні.
- 1919–1926 – завідувач прозектури та лабораторії Вінницького гарнізонного військового госпіталю.
- 1920 – організував першу прозектуру у Вінниці при обласній лікарні, очолював її до 1950.
- 1929–1948 – завідувач прозектури Вінницької психоневрологічної лікарні.
- 1922 – завідувач кафедри мікробіології Вінницького фармакологічного інституту.
- 1930 – завідувач кафедри гістології заочного медичного інституту.
- 1932–1949 – завідувач кафедри патологічної анатомії Вінницького медичного інституту.
- 1950–1962 – завідувач патогістологічної лабораторії Вінницького обласного онкологічного диспансеру.
Науковий внесок
Автор 22 наукових праць.
Досліджував:
- патологію висипного та поворотного тифу, холери;
- зміни нервової системи при шизофренії, прогресуючому паралічі, старечому слабоумстві.
Ініціатива заснування цього дня належить організаціям, які вивчають причини виникнення хвороби задля сповільнення її розвитку. Глобальна проблема полягає в тому, що двоє з трьох людей у всьому світі мало або зовсім не розуміють проблеми пацієнтів із хворобою Альцгеймера та пов’язану з нею деменцію. Відсутність інформації призводить до стигматизації симптомів.Вперше кампанію із поширення інформації про цю патологію було проведено у 1994 році.
Хвороба Альцгеймера – нейродегенеративне захворювання, клінічні ознаки якого вперше були описані у 1906 році Алоїсом Альцгеймером. На разі не відомо, що спричиняє захворювання. Ліків для радикальної боротьби із ним не знайдено, доступні лише методи, які частково можуть скоригувати стан хворого, сповільнити прогресування деменції та пом’якшити симптоми.
На сьогоднішній день деменцію діагностують у майже 50 млн людей у світі. Кожні три секунди фіксують новий випадок захворювання на вказану патологію. За прогнозами фахівців, якщо ефективні стратегії зменшення ризиків не будуть реалізовані на світовому рівні, то до 2050 року кількість пацієнтів із деменцією сягатиме близько 152 млн. Крім того, витрати, асоційовані з деменцією, визначають на рівні трильйона доларів США, що перевищує ринкову вартість таких компаній як Apple і Microsoft.
11 ознак хвороби Альцгеймера :
- Дезорієнтація в часі та просторі;
- Труднощі із виконанням повсякденних справ;
- Повторення одних і тих самих питань, постійне уточнення відомої інформації;
- Проблеми із веденням діалогу, порушення мовлення;
- Проблеми із запам’ятовуванням, зокрема розташуванням речей;
- Проблеми із рахуванням, веденням розрахунків;
- Зміна настрою та поведінки;
- Проблеми із здатністю мислити раціонально та ухвалювати рішення;
- Порушення зорових відчуттів (проблема із розрізненням кольорів та контрастністю, сприйманням простору);
- Проблеми з читанням та керуванням автомобілем;
- Припинення трудової та соціальної активності.
Людвіг Іванович Малиновський (1875 – 1917)
хірург, організатор охорони здоров’я, громадський діяч.
Освіта
1898–1903 – медичний факультет Юр’ївського університету.
Професійна діяльність
- Асистент проф. В. Г. Цеге-Мантейфеля (1903–1905).
- Лікарня в м. Дунаївці (10 ліжок) – організував активну хірургічну діяльність.
- З 1905 – хірург та старший лікар Вінницької земської лікарні (75 ліжок), де поставив лікування на сучасний рівень.
- Під час Першої світової війни – головний лікар і провідний хірург шпиталю Всеросійського земського союзу у Вінниці.
- Упродовж 13 років – голова Вінницького Пироговського товариства.
Науковий внесок
- Автор 25 наукових праць, низки монографій і статей з хірургії.
- Вперше описав клініку мезентеріальних лімфаденітів.
- У класифікації перитонітів виділив дві нові форми: слизово-серозні та гангренозні.
- Запровадив термін «апендицинілеус» (кишкова непрохідність при гострому апендициті).
Громадська діяльність та спадщина
Ініціатор будівництва Вінницької Пироговської лікарні (відкрита 7.05.1917).
Похований біля фасаду її хірургічного корпусу; на могилі встановлено пам’ятник.
Його ім’я носять вулиця у Вінниці та одна з найбільших палат хірургічного відділення Пироговської лікарні.
У фонді ННМБУ зберігаються праці Людвіга І. М., підготовлені одноосібно:
- Догмы асептики. Подготовка операций и лечение ран (1916). Шифр зберігання: 617.9 М-192
- Phagedaena vulherum (1915). Шифр зберігання: 617.99 М-192
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, понад 466 млн людей у світі мають порушення слуху, з них близько 70 млн – глухі. Разом вони використовують понад 300 різних жестових мов. В Україні на сьогодні приблизно 2 млн громадян мають порушення слуху, щонайменше 233 тис. осіб з них володіють жестовою мовою.
Міжнародний день жестових мов встановлено Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН. У Конвенції про права людей із інвалідністю зазначається, що ранній доступ до мови жестів забезпечує реалізацію прав людей із вадами слуху, зокрема на якісну освіту, та є життєво важливим для її розвитку. Також ООН визнає важливість збереження жестових мов як частини мовного та культурного розмаїття.
Національна жестова мова закріплена на конституційному рівні в Австрії, Іспанії, Португалії, Словенії, Фінляндії та Чехії. Кожна країна має власну національну жестову мову, а деякі навіть більше, ніж одну. Американська жестова мова, британська, французька, німецька, російська, українська — всі вони існують окремо. Українська жестова мова має власну лексико-граматичну структуру та історію.