Календар медицини

Руднєв Іван Михайлович (1910–1970) видатний український педіатр, науковець, засновник педіатричної кардіоревматології та алергології в Україні

Кар’єрний шлях

• Починав як лікар-педіатр і викладач у Дніпропетровську
• Працював на Львівщині
• Очолив кафедру госпітальної педіатрії у Київському медичному інституті (КМІ)
• Об’єднав три потужні педіатричні школи: Дніпропетровську, Львівську, Київську

Наукова діяльність

• Кандидатська дисертація (1941) – новаторське лікування гнійних плевритів у дітей стрептоцидом
• Докторська дисертація (1962) – «Функціональний стан судин при ревматизмі у дітей»
• Один із засновників дитячої кардіоревматології в СРСР
• Першим в Україні застосував глюкокортикоїди для лікування алергічних та автоімунних хвороб у дітей

Наукова школа

Засновник школи дитячої кардіології та алергології

Розроблено:

• Новий метод гіпосенсибілізації при бронхіальній астмі
• Алгоритми диференціальної діагностики вроджених та набутих уражень серця

Підготував: 5 докторів наук, 19 кандидатів наук

Освітня діяльність

• Активно реформував підготовку педіатрів у субординатурі та інтернатурі
• Автор методичних матеріалів з клінічної роботи студентів
• Ініціював видання підручника «Дитячі хвороби»

У фонді ННМБУ зберігається автореферат дисертації Руднєва І. М.:

Функциональное состояние сосудов при ревматизме у детей (1962). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Руднєва І. М., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Бронхіальна астма у дітей (Поради батькам) (1972). Шифр зберігання: А-107
2. Диагностика и лечение ревматизма у детей (1964). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833
3. Краткое пособие для субординаторов и врачей-интернов по методике работы в детских учреждениях (Под ред. проф. И. И. Руднева) (1969). Шифр зберігання: 1969 К786
4. Методические указания по организации борьбы с ревматизмом у детей (Материалы по обмену опытом) (1951). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833
5. Практическая кардиология детского возраста (1969). Шифр зберігання: 1969 Р833и
6. Применение глюкортикоидов у детей (1969). Шифр зберігання: 1969 Р 833и
7. Ревматизм у дітей і боротьба з ним (1958). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-833
8. Як запобігти ревматизму і ревматичним захворюванням серця у дітей (1961). Шифр зберігання: 616.002.77 Р-83

А також у фонді є видання про Руднєва І. М.

Жизнь, отданная детям: к столетию со дня рождения проф. Руднева Ивана Михайловича (2010). Шифр зберігання: Б-90297

Рудневы медики и биологи (2002). Шифр зберігання: Б-83801

Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928) терапевт, академік Всеукраїнської академії наук, доктора медицини, професор

Походження

• Походив із старовинного дворянського роду Гоголів-Яновських.
• Далекий родич Миколи Гоголя.

Освіта

• Закінчив Київську гімназію на Подолі із золотою медаллю.
• Володів німецькою, французькою, англійською мовами.
• Найкращий випускник медичного факультету Київського університету.
• Формування як лікаря
  Ординатор у Карла Трітшеля, що мав великий вплив на нього.
• Стажування в клініках і лабораторіях Берліна та Парижа.
• Заснував першу в Києві бактеріологічну лабораторію для діагностики туберкульозу (Олександрівська лікарня).

Наукова та викладацька діяльність
Професор:

• Одеського університету (1904)
• Київського університету (1905–1921)
• Київського медичного інституту (1921–1928)
• Засновник київської терапевтичної школи.

Автор понад 60 наукових праць (інфекції, туберкульоз, легені, нирки, ШКТ).

• Редактор першого видання Великої медичної енциклопедії.
• Ініціатор створення санаторіїв проти туберкульозу.
• Перший лікар — академік Всеукраїнської академії наук.

Лікував видатних діячів: Леся Українка, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Володимир Короленко.

Не відмовив жодному пацієнту за 45 років практики. Часто не брав грошей, допомагав бідним матеріально.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Яновського Ф.Г.:

1. Современное положение диагностики рака желудка (1926). Шифр зберігання: 616.3 Т-669
2. Диагностика заболеваний почек в связи с их патологией (1927). Шифр зберігання: 616.6 Я-646
3. Язва желудка (1928). Шифр зберігання: 616.3 Я-401
4. Эмфизема легких. Частная патология и терапия внутренних болезней. Т.3, вип.1, розділ 18. (1927). Шифр зберігання: 616(02) Ч-253
5. Туберкулез легких (патология, клиника и лечение) (1931). Шифр зберігання: 616.2 Я-646

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.

Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор

Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.

У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут.
У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи.
У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».

Професійна діяльність:

• асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
• завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
• завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).

У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії».
У 1968 році отримав вчене звання професора.

• З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
• завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
• завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
• професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).

Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.

Основні напрями досліджень:

• морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
• закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
• удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.

Науковий керівник та консультант:
4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:

1. Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
2. Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
2. Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
3. Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
4. Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
5. Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
6. Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
7. Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
8. Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
9. Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
10. Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093

Гамбург Агнеса Михайлівна (1900 – 1980)
cудовий медик, доктор медичних наук, професор

У 1924 році закінчила медичний факультет Саратовського університету. Після завершення навчання працювала лаборантом, а згодом — асистентом кафедри судової медицини.

Науково-організаційна діяльність:

• активна учасниця створення Науково-дослідного інституту судових експертиз Івановської промислової області, де працювала заступником директора, а з 1934 року — директором;
• 1934 — захист кандидатської дисертації;
• з 1937 року — завідувач кафедри судової медицини 2-го Київського медичного інституту;
• 1942 — захист докторської дисертації «Судебно-медицинская экспертиза обвиняемого»;
• 1945 — присвоєне вчене звання професора;
• 1938–1972 — організатор і незмінний завідувач кафедри судової медицини Київського інституту удосконалення лікарів.

Інституційні ролі:

• з 1951 року — заступниця начальника Республіканського бюро судово-медичної експертизи;
• з 1949 року — голова правління Київського наукового товариства судових медиків і криміналістів (з часу його заснування);
• ініціаторка створення та заступниця голови Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів.

Наукова діяльність:

авторка близько 100 наукових публікацій, зокрема 4 монографій;

• дослідження присвячені:
• судово-медичній травматології;
• методам дослідження речових доказів;
• судовій відповідальності лікарів;
• історії судової медицини.

Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор

У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.

Професійна діяльність:

• асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
• з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Наукові ступені та звання:

• Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
• Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
• Професор — з 1960 року.

Наукова та громадська діяльність:

• голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
• голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
• член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
• член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
• член редколегій низки фахових медичних журналів.

Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:

• «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
• «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
• «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).

Основні напрями досліджень:

• обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
• перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
• діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
  Науковий консультант та керівник:
2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.