Календар медицини

Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

Чер
12
Чт
Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928)
Чер 12 день

Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928)Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928) терапевт, академік Всеукраїнської академії наук, доктора медицини, професор

Походження

  • Походив із старовинного дворянського роду Гоголів-Яновських.
  • Далекий родич Миколи Гоголя.

Освіта

  • Закінчив Київську гімназію на Подолі із золотою медаллю.
  • Володів німецькою, французькою, англійською мовами.
  • Найкращий випускник медичного факультету Київського університету.
  • Формування як лікаря
    Ординатор у Карла Трітшеля, що мав великий вплив на нього.
  • Стажування в клініках і лабораторіях Берліна та Парижа.
  • Заснував першу в Києві бактеріологічну лабораторію для діагностики туберкульозу (Олександрівська лікарня).

Наукова та викладацька діяльність
Професор:

  • Одеського університету (1904)
  • Київського університету (1905–1921)
  • Київського медичного інституту (1921–1928)
  • Засновник київської терапевтичної школи.

Автор понад 60 наукових праць (інфекції, туберкульоз, легені, нирки, ШКТ).

  • Редактор першого видання Великої медичної енциклопедії.
  • Ініціатор створення санаторіїв проти туберкульозу.
  • Перший лікар — академік Всеукраїнської академії наук.

Лікував видатних діячів: Леся Українка, Іван Карпенко-Карий, Марія Заньковецька, Михайло Старицький, Володимир Короленко.

Не відмовив жодному пацієнту за 45 років практики. Часто не брав грошей, допомагав бідним матеріально.

У фонді ННМБУ зберігаються праці, підготовлені одноосібно або у співавторстві Яновського Ф.Г.:

  1. Современное положение диагностики рака желудка (1926). Шифр зберігання: 616.3 Т-669
  2. Диагностика заболеваний почек в связи с их патологией (1927). Шифр зберігання: 616.6 Я-646
  3. Язва желудка (1928). Шифр зберігання: 616.3 Я-401
  4. Эмфизема легких. Частная патология и терапия внутренних болезней. Т.3, вип.1, розділ 18. (1927). Шифр зберігання: 616(02) Ч-253
  5. Туберкулез легких (патология, клиника и лечение) (1931). Шифр зберігання: 616.2 Я-646
Чер
14
Сб
Всесвітній день донора крові
Чер 14 день

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.

Чер
17
Вт
Варес Евальд Янович (1925–2010)
Чер 17 день

Варес Евальд Янович (1925–2010)Варес Евальд Янович (1925–2010)
стоматолог, доктор медичних наук, професор

Варес Евальд народився в місті Ленінград (нині — Санкт-Петербург, Російська Федерація). Учасник бойових дій у німецько-радянській війні.

У 1949 році з відзнакою закінчив Казанський стоматологічний інститут.
У 1950–1953 роках працював викладачем Омської зуболікарської школи.
У 1953–1955 роках навчався в аспірантурі на кафедрі гістології та ембріології 1-го Московського медичного інституту.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему:
«Реакція сполучної тканини на поліметилметакрилат і реакція тканин пародонта на імплантацію зубів».

Професійна діяльність:

  • асистент кафедри гістології та ембріології 2-го Московського медичного інституту (1955–1959);
  • завідувач відділу ортодонтії Одеського НДІ стоматології (1959–1965);
  • завідувач кафедри ортопедичної стоматології Донецького медичного інституту (1965–1971).

У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему:
«Закономірності росту лицевого скелета та їх значення для практики ортодонтії».
У 1968 році отримав вчене звання професора.

  • З 1972 року працював у Львівському медичному інституті:
  • завідувач кафедри ортопедичної стоматології (1972–1982);
  • завідувач лабораторії технології зубних протезів (1983–1993);
  • професор кафедри хірургічної ортопедичної стоматології (1993–1995).

Наукова діяльність:
Автор близько 140 наукових публікацій, зокрема 12 монографій.

Основні напрями досліджень:

  • морфологічна перебудова тканин при ортодонтичній дії в ділянці вісцерального скелета;
  • закономірності росту кісткових структур лицевого скелета та їх використання в усуненні зубощелепових деформацій;
  • удосконалення технологій виготовлення зубних протезів та ортодонтичних апаратів.

Науковий керівник та консультант:
4 докторських та 38 кандидатських дисертацій.

У фонді ННМБУ зберігаються автореферати дисертацій Вареса Е. Я.:

  1. Реакция соединительной ткани на полиметилметакрилат и реакция тканей амфодонта на имплантацию искусственных зубов : автореферат дис. … канд. мед. наук (1955). Шифр зберігання: 616.31 В-18а
  2. Закономерности роста челюстных костей и их значение для практики ортодонтии : автореферат дис. … д-ра мед. наук (1967). Шифр зберігання: 611.3 В-18

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Вареса Е. Я., підготовлені одноосібно або у співавторстві:

  1. Замещающие протезы верхней челюсти (1981). Шифр зберігання: Б-37700
  2. Протезы с фарфоровыми зубами (1982). Шифр зберігання: Б-40174
  3. Литьевое прессование зубочелюстных протезов из пластмасс (1984). Шифр зберігання: Б-48689
  4. Централизованное изготовление зубных протезов с использованием новой и усовершенствованной технологии (1992). Шифр зберігання: Б-73747
  5. Восстановление полной утраты зубов. Новые и усовершенствованные технологические положения (1993). Шифр зберігання: Б-72133
  6. Изготовление зубных мостовидных протезов без абразивной обработки зубов. Решения. Вопросы. Проблемы. Перспективы (1993). Шифр зберігання: Б-73746
  7. Реальный путь профилактики кариеса и пародонтоза: морфогенетический анализ причин и механизма возникновения кариеса и пародонтоза (1998). Шифр зберігання: Б-77416
  8. Пародонтоз: морфогенетическое объяснение. Эффективное устранение воспалительных процессов (1999). Шифр зберігання: Б-77415
  9. Морфогенетическое обоснование и физико-химические основы лечения пародонтоза (2000). Шифр зберігання: В-18КолБЕР
  10. Изготовление зубных и зубочелюстных протезов, ортодонтических, лечебных и вспомогательных аппаратов из литьевых термопластов медицинской чистоты. Проблемы, вопросы, решения, перспективы (2002). Шифр зберігання: Б-81093
Чер
18
Ср
Гамбург Агнеса Михайлівна (1900–1980)
Чер 18 день

Гамбург Агнеса Михайлівна (1900 – 1980)
cудовий медик, доктор медичних наук, професор

У 1924 році закінчила медичний факультет Саратовського університету. Після завершення навчання працювала лаборантом, а згодом — асистентом кафедри судової медицини.

Науково-організаційна діяльність:

  • активна учасниця створення Науково-дослідного інституту судових експертиз Івановської промислової області, де працювала заступником директора, а з 1934 року — директором;
  • 1934 — захист кандидатської дисертації;
  • з 1937 року — завідувач кафедри судової медицини 2-го Київського медичного інституту;
  • 1942 — захист докторської дисертації «Судебно-медицинская экспертиза обвиняемого»;
  • 1945 — присвоєне вчене звання професора;
  • 1938–1972 — організатор і незмінний завідувач кафедри судової медицини Київського інституту удосконалення лікарів.

Інституційні ролі:

  • з 1951 року — заступниця начальника Республіканського бюро судово-медичної експертизи;
  • з 1949 року — голова правління Київського наукового товариства судових медиків і криміналістів (з часу його заснування);
  • ініціаторка створення та заступниця голови Українського наукового товариства судових медиків і криміналістів.

Наукова діяльність:

авторка близько 100 наукових публікацій, зокрема 4 монографій;

  • дослідження присвячені:
  • судово-медичній травматології;
  • методам дослідження речових доказів;
  • судовій відповідальності лікарів;
  • історії судової медицини.
Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
Чер 18 день

Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)Малихіна Раїса Іванівна (1915–2002)
акушер-гінеколог, доктор медичних наук, професор

У 1940 році закінчила Харківський медичний інститут.

Професійна діяльність:

  • асистент, доцент, завідувач кафедри акушерства та гінекології Українського інституту удосконалення лікарів (м. Харків) — 1959–1962 рр.;
  • з 1962 по 1982 рік — завідувач кафедри акушерства та гінекології №3 Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця.

Наукові ступені та звання:

  • Кандидатська дисертація (1950): «Вплив синестролу на вагінальний цикл жінки при геморагічній метропатії»;
  • Докторська дисертація (1958): «Діагностика туберкульозу статевих органів жінки»;
  • Професор — з 1960 року.

Наукова та громадська діяльність:

  • голова Київського наукового товариства акушерів-гінекологів;
  • голова методичної комісії при Вченій раді МОЗ УРСР;
  • член методичної комісії Міністерства освіти СРСР;
  • член секції Комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів УРСР;
  • член редколегій низки фахових медичних журналів.

Науковий доробок:
Автор понад 400 наукових публікацій, зокрема:

  • «Туберкулез половых органов женщин» (1976);
  • «Значение клеточных иммунологических реакций в диагностике и определении степени активности туберкулеза половых органов женщин» (1981);
  • «Применение левамизола в комплексной терапии женщин, больных туберкулезом половых органов» (1983).

Основні напрями досліджень:

  • обмінні процеси під час фізіологічної та патологічної вагітності, пологів, у матері та новонародженого;
  • перебіг вагітності та пологів у хворих на туберкульоз легень;
  • діагностика та лікування туберкульозу геніталій.
    Науковий консультант та керівник:
2 докторських і 17 кандидатських дисертацій.
Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
Чер 18 день

Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)Файншмідт Ісаак Ілліч (1875–1940)
терапевт, фтизіатр, заслужений діяч науки УРСР, заслужений професор УРСР

Освіта та рання кар’єра:

Народився в м. Орел (нині — Російська Федерація). Закінчив медичний факультет Харківського університету (1899).

  • 1899–1901 — курсант-екстерн при факультетській терапевтичній клініці професора Оболенського.
  • 1901–1903 — стажувався в 1-й медичній клініці Берлінського університету під керівництвом професора Лейдена, слухав курси в клініках і лабораторіях Берліна.
  • 1903–1904 — понадштатний ординатор госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
  • 1904–1905 — учасник російсько-японської війни.Професійна діяльність:
  • 1905–1923 — ординатор, згодом асистент госпітальної терапевтичної клініки Харківського університету.
  • 1907, 1909, 1911, 1913 — стажування у клініках Німеччини, Бельгії, Англії з питань внутрішніх хвороб та боротьби з туберкульозом.
  • 1910 — організував безкоштовну лікарню для хворих на туберкульоз.
  • 1921 — один із організаторів Українського туберкульозного інституту в Харкові; директор (1922–1940).
  • 1923–1931 — завідувач кафедри туберкульозу Харківського медичного інституту.
  • 1924–1940 — завідувач факультетської терапевтичної клініки того ж інституту.
  • 1931 — ініціатор створення Українського інституту клінічної медицини, керівник терапевтичної клініки при ньому (1931–1940).

Громадська та науково-організаційна діяльність:

  • Засновник Харківського відділу Всеросійської ліги боротьби з туберкульозом (1912).
  • Голова та заступник голови Українського товариства терапевтів.
  • Член президії Вченої ради Наркомату охорони здоров’я УРСР.
  • Член Ради директорів низки наукових інститутів.
  • Голова бюро терапевтичної секції та голова правління Харківського медичного товариства (1924–1925).
  • Редактор терапевтичного відділу журналу «Врачебное дело».
  • Організатор перших українських з’їздів терапевтів і фтизіатрів.
  • Представник СРСР на міжнародних з’їздах, стажувався в клініках Європи (1923, 1924, 1926, 1928, 1931, 1934).

Наукова діяльність:
Автор 32 наукових праць.

Основні напрями:

  • патогенез і діагностика туберкульозу;
  • пневмонії;
  • захворювання серцево-судинної системи;
  • діабет;
  • організація протитуберкульозної допомоги.
  • Ініціатор створення мережі протитуберкульозних диспансерів в Україні.