Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

85 років від дня народження лікаря-вірусолога, доктора медичних наук, професора Віталія Миколайовича Гиріна (1936-2002)
Лікар-вірусолог, доктор медичних наук (1982), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1994). Закінчив Київський медичний інститут (1960). У 1969-1984 працював заступником начальника, начальником Управління навчальних закладів МОЗ УРСР; у 1969-1978 за сумісництвом – доцентом кафедри мікробіології Київського медичного інституту; від 1984 – в Київській медичній академії післядипломної освіти: ректор, водночас від 1985 – завідувач кафедри вірусології. Заступник міністра МОЗ УРСР (1978-1984).
Працював над питаннями боротьби з інфекційними захворюваннями вірусної природи: ентеровірусами та захворюваннями, що вони спричиняють, ротавірусними діарейними захворюваннями, ВІЛ-інфекцією, вірусними гепатитами. Вирішив низку проблем вірусних інфекційних патологічних станів населення України, пов’язаних з наслідками екологічної кризи й аварії на ЧАЕС. Вивчав екологічні питання розповсюдження ентеровірусів, ентеробактерій у стічних водах та інших об’єктах довкілля. Обґрунтував закономірності очистки стічних вод від патогенних вірусів і бактерій на бар’єрних спорудах великого міста.
Наукові праці: “Экология энтеровирусов” (1988); “Руководство к практическим занятиям по вирусологии (для врачей и студентов мединститутов)” (1991); “Синдром приобретенного иммунодефицита” (1991); “Посібник з медичної вірусології” (1995); “Синхронизация клеток в культуре макромолекулярными комплексами платины” (1996); “Нова біотехнологія культивування вірусів у синхронізованих клітинних системах” (1997); “Навчальний посібник з лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції/СНІДу” (1999).

65 років від дня народження імунолога, доктора медичних наук, професора Вікторії Євгенівни Дріянської (1956)
Імунолог, доктор медичних наук (1999), професор (2005). Закінчила Київський медичний інститут (1979). Працювала лікарем. Від 1983 – в Інституті нефрології АМНУ (Київ): головний науковий співробітник (від 2001), заступник директора з наукової роботи (від 2002). Генеральний секретар Українського товариства фахівців з імунології, алергології та імунореабілітації (від 1999).
Вивчає імунні механізми розвитку урологічних і нефрологічних захворювань, процес адаптації ниркового алотрансплантата в осіб з хронічною нирковою недостатністю, стан імунітету населення України залежно від регіону проживання.
Наукові праці: “Проблеми імунопатогенезу та імунотерапії пієлонефриту” (1998); “Клінічна нефрологія” (2004); “Поражения почек, обусловленные ревматическими заболеваниями” (2004); “Вплив продукції ІЛ-2 і експресії ІЛ-2-рецепторів клітинами периферичної крові реципієнтів на функціонування ниркового алотрансплантата (НАТ)” (2006).
8 вересня – Всесвітній день фізичного терапевта (фахівця з фізичної реабілітації). Цей день дає можливість фахівцям даної сфери підвищити обізнаність широких мас населення про ключову роль реабілітації в підтримці здоров’я та відновлення незалежності людей, які втратили рухові функції внаслідок травм або хвороб.
Цей день стали відзначати за ініціативою Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів (WCPT) у 1996 році. WCPT – всесвітня організація, що об’єднує майже сімсот тисяч професіоналів з фізичної реабілітації з 125 країн.
Емма Стокс, президентка Всесвітньої конфедерації фізичних терапевтів, зробила 28 лютого 2022 наступну заяву на підтримку України:
“Всесвітня конфедерація засмучена й обурена нападом Росії на Україну. Наші думки разом з нашими колегами з України та з усією світовою Спільнотою Фізіотерапевтів, зачеплених цими подіями. Ми будемо й надалі підтримувати наших колег і друзів з Української асоціації фізичної терапії і реабілітаційних працівників в Україні всіма можливими способами.”

70 років від дня народження фармацевта, доктора фармацевтичних наук, професора Володимира Антоновича Загорія (1951)
Фармацевт, доктор фармацевтичних наук (2002), професор (2002). Закінчив Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут (1974), Академію народного господарства при РМ СРСР (Москва, 1988). Очолював аптечний склад у РФ (1976-1978); працював на Лубенському хіміко-фармацевтичному заводі (1979-1985); від 1989 – на фармацевтичній фірмі “Дарниця”: генеральний директор (1993-2009), голова наглядової ради (від 2009); водночас від 1997 – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології Національної медичної академії післядипломної освіти (обидві – Київ). Президент Ліги українських меценатів (від 2001).
Розробляє організаційні принципи, форми та методи вдосконалення системи управління фармацевтичними підприємствами в ринкових умовах відповідно до міжнародних норм.
Наукові праці: “Лицензирование в Европейском Союзе: фармацевтический сектор” (1998); “Надлежащая производственная практика лекарственных средств” (1999); “Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків” (1999); “Організаційне проектування структури управління персоналом фармацевтичного підприємства” (2005).
Бурлай Валентин Григорович (1946–?) — педіатр, доктор медичних наук, професор, науковець і викладач, який зробив вагомий внесок у розвиток педіатрії, дитячої кардіології, нефрології та вегетології.
Освіта та професійна діяльність
Валентин Григорович Бурлай народився 1946 року.
- У 1974 році закінчив Київський медичний інститут, де розпочав свою професійну та науково-педагогічну діяльність. У різні роки працював на посадах асистента та доцента кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
- У 1991–2001 роках — доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
- Від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
- Від 2003 року — професор кафедри педіатрії № 4.
Паралельно з роботою в Національному медичному університеті Валентин Григорович Бурлай продовжував викладацьку діяльність у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини:
- від 1994 року — завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб;
- від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
Науковий ступінь та звання
Валентин Григорович Бурлай — доктор медичних наук (2001), професор (2003).
Його професійна та наукова діяльність була пов’язана з дослідженням актуальних питань здоров’я дітей, діагностики та лікування захворювань серцево-судинної, нервової та сечовидільної систем.
Напрями наукових досліджень
Основними напрямами наукової діяльності професора Валентина Бурлая були:
- дитяча вегетологія та вегетативні дисфункції;
- дитяча кардіологія;
- дитяча нефрологія;
- дослідження функціонального стану серцево-судинної системи у дітей;
- вивчення стану здоров’я дітей, які проживають в умовах екологічного забруднення;
- медичні наслідки впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
- особливості церебральної гемодинаміки у дітей із вегетативними дисфункціями.
Особливу увагу вчений приділяв проблемам вегетативних дисфункцій у дітей, їхньому впливу на різні системи організму та можливостям медикаментозної корекції.
Наукові праці
Серед наукових праць Валентина Бурлая:
- «Вміст кальцію, магнію в крові та функціональна здатність міокарда у дітей з кардитами» (1991).
- Дослідження присвячене вивченню ролі мінерального обміну та функціонального стану міокарда у дітей із кардитами.
- «Стан здоров’я дітей, мешканців великого міста, за даними поглибленого профілактичного огляду» (1993).
У роботі розглядаються результати комплексного оцінювання стану здоров’я дітей, які проживають у великому місті.
- «Кров’яний тиск у системі правий шлуночок–легенева артерія у дітей із захворюваннями серця» (1998).
- Праця присвячена особливостям гемодинаміки у дітей із серцево-судинною патологією.
- «Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей» (2000).
- У публікації висвітлено підходи до діагностики та лікування вегетативних дисфункцій у дитячому віці.
- «Особливості гіпофізарно-гонадної системи у дітей з вегетативними дисфункціями» (2000).
- Дослідження розглядає взаємозв’язок вегетативних порушень із функціонуванням гіпофізарно-гонадної системи.
- «Стан церебральної гемодинаміки у дітей з вегетативною дисфункцією і можливість її корекції інстеноном» (2001).
У роботі досліджено стан мозкового кровообігу у дітей із вегетативною дисфункцією та можливості його медикаментозної корекції.
Наукова та педагогічна спадщина
Багаторічна діяльність Валентина Григоровича Бурлая поєднувала лікарську практику, наукові дослідження та підготовку майбутніх лікарів.
Його дослідження охоплювали важливі для педіатрії питання — від функціональних порушень та захворювань серцево-судинної системи до впливу несприятливих факторів довкілля на здоров’я дітей.
75-річчя від дня народження професора Валентина Григоровича Бурлая — нагода згадати його професійний та науковий шлях і внесок у розвиток української педіатричної науки та медичної освіти.

75 років від дня народження лікаря-психіатра, громадського діяча, правозахисника Семена Фішельовича Глузмана (1946)
Лікар-психіатр, громадський діяч, правозахисник. Закінчив Київський медичний інститут (1970). Працював лікарем. У 1971 здійснив заочну експертизу в справі П. Григоренка, довівши незаконність застосованих проти нього методів психіатричного лікування. У 1972 заарештований органами КДБ за звинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді, засуджений до 7 років таборів і 3 років заслання в Сибір. Від 1982 працював на виробництві; від 1985 – лікарем; від 1990 – директором Українсько-американського бюро захисту прав людини. Засновник і відповідальний секретар Асоціації психіатрів України (від 1991). Засновник Центру реабілітації та вивчення жертв воєн і тоталітарних режимів (1995). Член Американського товариства психіатрів (1979), Королівського коледжу психіатрів Великої Британії (1980), Канадської псиxіатричної асоціації (1981), Товариства психіатрів і неврологів Німеччини (1990). У 1977 одній з клінік м. Сен-Дені (Франція) присвоєне його ім’я. Автор низки праць з питань психіатричної етики, прав людини, а також збірки поезій “Псалмы и скорби” (1994).
Наукові праці: “Пособие по психиатрии для инакомыслящих” (1975); “Згода в психіатрії: Виступ на Всесвітньому конгресі з біоетики” (1992).
