Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.

70 років від дня народження фармацевта, доктора фармацевтичних наук, професора Володимира Антоновича Загорія (1951)
Фармацевт, доктор фармацевтичних наук (2002), професор (2002). Закінчив Ленінградський хіміко-фармацевтичний інститут (1974), Академію народного господарства при РМ СРСР (Москва, 1988). Очолював аптечний склад у РФ (1976-1978); працював на Лубенському хіміко-фармацевтичному заводі (1979-1985); від 1989 – на фармацевтичній фірмі “Дарниця”: генеральний директор (1993-2009), голова наглядової ради (від 2009); водночас від 1997 – завідувач кафедри промислової, клінічної фармації та клінічної фармакології Національної медичної академії післядипломної освіти (обидві – Київ). Президент Ліги українських меценатів (від 2001).
Розробляє організаційні принципи, форми та методи вдосконалення системи управління фармацевтичними підприємствами в ринкових умовах відповідно до міжнародних норм.
Наукові праці: “Лицензирование в Европейском Союзе: фармацевтический сектор” (1998); “Надлежащая производственная практика лекарственных средств” (1999); “Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків” (1999); “Організаційне проектування структури управління персоналом фармацевтичного підприємства” (2005).
Бурлай Валентин Григорович (1946–?) — педіатр, доктор медичних наук, професор, науковець і викладач, який зробив вагомий внесок у розвиток педіатрії, дитячої кардіології, нефрології та вегетології.
Освіта та професійна діяльність
Валентин Григорович Бурлай народився 1946 року.
- У 1974 році закінчив Київський медичний інститут, де розпочав свою професійну та науково-педагогічну діяльність. У різні роки працював на посадах асистента та доцента кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
- У 1991–2001 роках — доцент кафедри пропедевтики дитячих хвороб.
- Від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
- Від 2003 року — професор кафедри педіатрії № 4.
Паралельно з роботою в Національному медичному університеті Валентин Григорович Бурлай продовжував викладацьку діяльність у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини:
- від 1994 року — завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб;
- від 2001 року — професор кафедри педіатрії.
Науковий ступінь та звання
Валентин Григорович Бурлай — доктор медичних наук (2001), професор (2003).
Його професійна та наукова діяльність була пов’язана з дослідженням актуальних питань здоров’я дітей, діагностики та лікування захворювань серцево-судинної, нервової та сечовидільної систем.
Напрями наукових досліджень
Основними напрямами наукової діяльності професора Валентина Бурлая були:
- дитяча вегетологія та вегетативні дисфункції;
- дитяча кардіологія;
- дитяча нефрологія;
- дослідження функціонального стану серцево-судинної системи у дітей;
- вивчення стану здоров’я дітей, які проживають в умовах екологічного забруднення;
- медичні наслідки впливу радіаційного забруднення після аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
- особливості церебральної гемодинаміки у дітей із вегетативними дисфункціями.
Особливу увагу вчений приділяв проблемам вегетативних дисфункцій у дітей, їхньому впливу на різні системи організму та можливостям медикаментозної корекції.
Наукові праці
Серед наукових праць Валентина Бурлая:
- «Вміст кальцію, магнію в крові та функціональна здатність міокарда у дітей з кардитами» (1991).
- Дослідження присвячене вивченню ролі мінерального обміну та функціонального стану міокарда у дітей із кардитами.
- «Стан здоров’я дітей, мешканців великого міста, за даними поглибленого профілактичного огляду» (1993).
У роботі розглядаються результати комплексного оцінювання стану здоров’я дітей, які проживають у великому місті.
- «Кров’яний тиск у системі правий шлуночок–легенева артерія у дітей із захворюваннями серця» (1998).
- Праця присвячена особливостям гемодинаміки у дітей із серцево-судинною патологією.
- «Основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей» (2000).
- У публікації висвітлено підходи до діагностики та лікування вегетативних дисфункцій у дитячому віці.
- «Особливості гіпофізарно-гонадної системи у дітей з вегетативними дисфункціями» (2000).
- Дослідження розглядає взаємозв’язок вегетативних порушень із функціонуванням гіпофізарно-гонадної системи.
- «Стан церебральної гемодинаміки у дітей з вегетативною дисфункцією і можливість її корекції інстеноном» (2001).
У роботі досліджено стан мозкового кровообігу у дітей із вегетативною дисфункцією та можливості його медикаментозної корекції.
Наукова та педагогічна спадщина
Багаторічна діяльність Валентина Григоровича Бурлая поєднувала лікарську практику, наукові дослідження та підготовку майбутніх лікарів.
Його дослідження охоплювали важливі для педіатрії питання — від функціональних порушень та захворювань серцево-судинної системи до впливу несприятливих факторів довкілля на здоров’я дітей.
75-річчя від дня народження професора Валентина Григоровича Бурлая — нагода згадати його професійний та науковий шлях і внесок у розвиток української педіатричної науки та медичної освіти.

75 років від дня народження лікаря-психіатра, громадського діяча, правозахисника Семена Фішельовича Глузмана (1946)
Лікар-психіатр, громадський діяч, правозахисник. Закінчив Київський медичний інститут (1970). Працював лікарем. У 1971 здійснив заочну експертизу в справі П. Григоренка, довівши незаконність застосованих проти нього методів психіатричного лікування. У 1972 заарештований органами КДБ за звинуваченням в антирадянській агітації та пропаганді, засуджений до 7 років таборів і 3 років заслання в Сибір. Від 1982 працював на виробництві; від 1985 – лікарем; від 1990 – директором Українсько-американського бюро захисту прав людини. Засновник і відповідальний секретар Асоціації психіатрів України (від 1991). Засновник Центру реабілітації та вивчення жертв воєн і тоталітарних режимів (1995). Член Американського товариства психіатрів (1979), Королівського коледжу психіатрів Великої Британії (1980), Канадської псиxіатричної асоціації (1981), Товариства психіатрів і неврологів Німеччини (1990). У 1977 одній з клінік м. Сен-Дені (Франція) присвоєне його ім’я. Автор низки праць з питань психіатричної етики, прав людини, а також збірки поезій “Псалмы и скорби” (1994).
Наукові праці: “Пособие по психиатрии для инакомыслящих” (1975); “Згода в психіатрії: Виступ на Всесвітньому конгресі з біоетики” (1992).
З 2000 року Всесвітній день надання першої медичної допомоги проводиться щорічно в другу суботу вересня. Ініціатором його проведення виступають національні організації – члени Міжнародного руху Червоного Хреста та Червоного Півмісяця. Основне завдання при наданні першої медичної допомоги полягає в тому, щоб шляхом проведення необхідних найпростіших медичних заходів врятувати життя потерпілому, зменшити його страждання та попередити розвиток можливих ускладнень.
Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.
Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).
У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.
Шевченко Олена Олександрівна (1956) — анатом, доктор медичних наук, професор (2005), фахівець у галузі морфології та анатомії людини.
Освіта
У 1979 році закінчила санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.
Професійна діяльність
Професійну діяльність розпочала на кафедрі нормальної анатомії Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця, де працювала:
- асистентом кафедри нормальної анатомії — 1982–1991;
доцентом кафедри нормальної анатомії — 1991–1992. - У 1992–1994 роках обіймала посаду завідувача кафедри нормальної анатомії, гістології та топографічної анатомії медичного факультету Сумського університету.
- У 1994–2003 роках працювала доцентом кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця.
- З 2003 року — професор кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця, а також професор кафедри оперативної хірургії та топографічної анатомії цього університету.
- З 2006 року — завідувач кафедри анатомії та фізіології Національного університету фізичного виховання та спорту України.
Науковий ступінь і вчене звання
Доктор медичних наук — 1989 рік.
Професор — 2005 рік.
Наукова діяльність
Наукова діяльність Олени Олександрівни Шевченко пов’язана з дослідженнями в галузі анатомії та морфології людини, зокрема з вивченням особливостей розвитку мікроциркуляторного русла в процесі онтогенезу.
Основний напрям наукових досліджень
Структурні аспекти розвитку мікроциркуляторного русла в пренатальному періоді онтогенезу.

