Календар медицини

Відзначається з 1846 року. Саме в цей день американський хірург і стоматолог Вільям Томас Грін Мортон вперше публічно продемонстрував успішне застосування анестезії для створення загального наркозу. В якості анестетика він застосував інгаляцію діетилового ефіру.

Зараз в сучасній медицині розрізняють не тільки загальну, але й місцеву, а також спинномозкову анестезію. Препарати та методологія для проведення анестезії постійно удосконалюються.

16 жовтня в різних країнах світу проводяться заходи з метою підвищення обізнаності суспільства щодо значення та принципів здорового харчування. Здоровий вибір продуктів і страв є запорукою значного зменшення ризику серцево-судинних захворювань, діабету та раку. Разом з відмовою від шкідливих звичок і фізичною активністю здорова дієта забезпечує максимальну тривалість активного життя сучасної людини.

ВООЗ розроблено адаптовані рекомендації з ключових складових здорової дієти, яких варто дотримуватися, аби бути здоровими.

Професійне свято лікарів алергологів-імунологів “День алерголога” відзначається щорічно 16 жовтня.

Термін “алергія” вперше був введений віденським педіатром Клеменсом Фон Пірке в 1906 р. Він зауважив, що в деяких з його пацієнтів спостерігаються симптоми, що могли бути викликані певними речовинами – алергенами з навколишнього середовища, такими, як пил, пилок рослин або деякі види їжі. Протягом довгого часу вважалося, що гіперчутливість розвивається у зв’язку з порушенням функції імуноглобулінів Е, проте незабаром стало ясно, що численні механізми з участю різних хімічних речовин викликають появу безлічі симптомів, раніше класифікованих як “алергія”.

Буйко Петро Михайлович (1895 – 1943) – видатний акушер-гінеколог, доктор медичних наук, Герой Радянського Союзу (посмертно).

Народився в місті Бельськ, Гродненська губернія.

• 1911 – вступив до Військово-фельдшерської школи (Санкт-Петербург).
• 1911–1914 – молодший фельдшер у психіатричному відділенні Миколаївського військово-медичного госпіталю.
• Перша світова війна: служив у 1-му залізничному полку, згодом – у Києві.
• 1918 – учасник повстання проти Центральної Ради.
• 1919–1922 – навчання у Київському медичному інституті.

Професійна діяльність

• 1922–1923 – голова окружного відділу профспілки медпрацівників (Бердичів).
• 1923–1927 – завідувач окружного відділу охорони здоров’я (Біла Церква).
• Займав посади головного лікаря та завідувача акушерсько-гінекологічних відділень (Люботин, Київ).
• 1930 – курси удосконалення в Ленінграді.
• Доцент акушерсько-гінекологічної клініки Київського медінституту.
• Завідувач кафедри акушерства і гінекології Київського стоматологічного інституту.
• 1933–1934 – директор Київського інституту охорони материнства і дитинства.
• 1938 – захистив кандидатську дисертацію «Клиника и профилактика разрывов промежности в родах».
• 1940 – захистив докторську дисертацію «Хирургическое лечение пузырно-влагалищных свищей у женщин с применением плацентарной ткани».

Військові роки

• З початком Другої світової війни – провідний хірург медсанбату.
• Поранений під Уманню, потрапив у полон, утік.
• Працював лікарем у Фастові:
• створював фіктивні діагнози;
• врятував понад 1000 людей від примусового вивезення до Німеччини;
• організовував лікування поранених партизан.
• Липень 1943 – вступив до партизанського загону, очолив санітарну частину.
• 13 жовтня 1943 – потрапив у полон; після катувань спалений живцем у с. Ярошівка разом із трьома партизанами.

Відмовився від утечі, щоб не наражати на небезпеку місцевих жителів.

Наукові праці

• «Клініка і профілактика розривів промежини при пологах» (1940).
• «Хирургическое лечение пузырно-влагалищных свищей у женщин с применением плацентарной ткани» (1954, посмертно).
• Вшанування пам’яті

1950 – постановою Ради Міністрів УРСР ім’я Буйка присвоєно Київському НДІ охорони материнства і дитинства.

Бобровська Галина Дмитрівна (1910 – 1980) – український невропатолог, кандидат медичних наук.

Народився в місті Курськ, 1929 – закінчила медичну профшколу; працювала медсестрою, згодом – помічником лікаря в лікарні Жовтневої залізниці (Ленінград). 1931 – вступила до Першого Ленінградського медичного інституту.

Згодом перевелася до Першого Київського медичного інституту, який закінчила з відзнакою (1936). 1936–1939 – аспірантка кафедри нервових хвороб.

Професійна діяльність

• 1939–1941 – лікар і науковий співробітник Київського психоневрологічного інституту.
• 1941 – мобілізована до армії: помічник начальника евакопункту №27 у Києві, лікар-невропатолог військового шпиталю.
• 1941–1944 – перебувала в евакуації.
• 1944 – захистила кандидатську дисертацію «Епілептичні синдроми при пухлинах головного мозку».
• 1944–1957 – асистент кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту.
• 1957–1965 – доцент тієї ж кафедри.
• 1965–1968 – виконувач обов’язків завідувача кафедри.

Науковий керівник неврологічних відділень Київської міської клінічної лікарні №14, консультант багатьох лікарень і поліклінік.

Наукові інтереси та праці

Дослідження: мозковий кровообіг, патологія нервової системи при цукровому діабеті, ревматизмі та інтоксикаціях.