Календар медицини

Глобальна ініціатива відзначати World Lymphoma Awareness Day (WLAD) була запропонована у 2004 році Коаліцією з лікування лімфоми, що об’єднує пацієнтів із 41 країни. Мета заходів, які проводяться 15 вересня, підвищення обізнаності громадськості щодо симптом різних видів лімфом, необхідності ранньої діагностики та підвищення доступу до лікування.

Лімфома – це різновид злоякісних пухлин клітин імунної системи, що вражають лімфатичну систему – лімфатичні вузли (невеликі закриті скупчення лімфоцитів), селезінку, вилочкову залозу, кістковий мозок. Всі види лімфоми поділяють на два типи: лімфома Ходжкіна та неходжкінські лімфоми (близько 80 видів).

У світі більше одного мільйона людей живе з цим діагнозом. Щодня патологію виявляють у близько тисячі пацієнтів. В Україні на неходжкінські лімфоми і хронічний лімфолейкоз страждають 15 тис. людей. Лише у 6% наших пацієнтів пухлину виявляють на першій стадії. А кожен п’ятий хворий дізнається про свій діагноз, коли лімфома вже на ІІІ або ІV стадії. Разом із тим, лімфома – один із небагатьох видів раку, який успішно піддається лікуванню. Так лімфому Ходжкіна можна вилікувати у 85–95 % пацієнтів, а неходжкінського типу – на ранніх стадіях (в залежності від різновида) лікуються у 70 %. Тож важливим є поширення інформації про лімфоми і своєчасна діагностика захворювання.

175 років від дня народження видатного дерматовенеролога, доктора медицини, професора Михайла Івановича Стуковенкова (1842-1897)

Після закінчення в 1866 р. Петербурзької медико-хірургічної академії працював лікарем у Військово-медичному відомстві.

З 1869 р. асистент “висипного” відділення клінічного госпіталю, а після захисту дисертації на ступінь доктора медицини призначений асистентом кафедри дерматології Петербурзької медико-хірургічної академії. У 1879 р. вів курс дерматології на Жіночих медичних курсах та одночасно працював дерматологом Максиміліановської лікарні. З 1883 р. доцент, а потім професор, завідувач кафедри дерматології та сифілітичних хвороб медичного факультету Київського університету. Під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. був уповноваженим Товариства Червоного Хреста в діючій армії.

Вперше у вітчизняній літературі описав листоподібну пухирчатку, грибоподібний мікоз, саркому Капоші та ін. Запропонував оригінальний, точний і зручний спосіб визначення вмісту ртуті в крові, поті та сечі, що дозволило науково обгрунтувати дозування ртутних препаратів при лікуванні сифілісу. Низка робіт присвячені організації боротьби з венеричними хворобами. Був засновником київської школи дерматовенерологів, першим головою Медико-фізичного товариства при Київському університеті (1897).

Наукові праці: “О влиянии температуры жидкости, вводимой в организм в форме пищи или питья, на количество и количественный состав молока” (1871); “О распространении сифилиса и мерах для борьбы с ним” (1883); “Французская и Венская дерматологические школы и задачи современной дерматологии” (1883); “Путь к уяснению рациональных основ в терапии сифилиса ртутью” (1887); “Mycosis fungoides Alibert’a (lymphadenia cutis — granuloma fungoides Auspitz’a” (1889); “Новый упрощенный способ определения минимальных количеств ртути в моче” (1894).

165 років від дня народження педіатра, доктора медицини, професора Василя Єгоровича Чернова (1852-1912)

У 1874 р. закінчив Санкт-Петербурзьку медико-хірургічну академію. З 1886 р. – приват-доцент кафедри дитячих хвороб і головний лікар Ольгинської дитячої лікарні в Москві. З 1889 р. – екстраординарний професор Університету св. Володимира. У 1877-1879 рр. – військовий лікар; учасник російсько-турецької війни, член Червоного Хреста при діючій армії в Румунії й евакуаційному таборі в Ясах. У 1883 р. захистив докторську дисертацію “О всасывании жира взрослыми и детьми во время лихорадочных заболеваний и вне их”. У наукових дослідженнях висвітлював питання кишкового всмоктування та засвоєння харчових речовин у здорових і хворих дітей, лікування дифтерії та хірургічних хвороб, уперше використав протидифтерійну сироватку О.Д. Павловського при лікуванні хворих на дифтерію, розробив показання до трахеостомії при потраплянні сторонніх тіл у дихальні шляхи, запропонував метод бужирування рубцьових звужень стравоходу в дітей та низку лабораторних методів обстеження. Автор праць з питань бронхоектатичної хвороби в дітей, роботи з хлорозу та інших захворювань, що посідали значне місце в структурі захворюваності дітей.

Наукові праці: “О смешанной форме скарлатины и дифтерита” (1882); “О язвах и их лечении” (1881); “О значении избыточного содержания жира в испражнениях при диспепсиях раннего детского возраста”; “О лечении эмпиемы у детей” (1889); “О рубцовых сужениях пищевода у детей и об их лечении вообще” (1892); “Perilyphlitis et Poratyphlitis y детей” (1892); “Обезображивающее множественное воспаление сочленений (polyarthritis deformans) у детей” (1898); “Головная водянка и серозный менингит” (1900); “Смертность грудных детей и искусственное вскармливание” (1903).

140 років від дня народження терапевта, доктора медицини, професора Федора Аристарховича Удінцева (1877-1951)

Лікар-терапевт, доктор медицини (1910), професор, заслужений діяч науки і техніки УРСР, завідувач кафедри терапії Київського медичного інституту. Учень В.П. Образцова. Один з представників Київської терапевтичної школи.

Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1903). З 1903 по 1914 рр. (з перервами) працював у факультетській терапевтичній клініці, з 1924 р. – завідувач кафедри загальної терапії. З 1930 по 1937 рр. керував кафедрою терапії санітарно-гігієнічного факультету, а в 1937 р. став завідувачем кафедри госпітальної терапії.

Автор понад 50 наукових праць з актуальних питань кардіології, гастроентерології, гематології, історії медицини та ін. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами “Знак Пошани” і медалями.

Наукові праці: “Болезни нарушенного питания” (1946); “Избранные труды” (1955).

95 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Віри Дмитрівни Чеботарьової (1922)

Доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб, декан педіатричного факультету Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1966-1976, 1984-1990), заслужений працівник народної освіти України. У 1951 р. закінчила Київський медичний інститут. Автор понад 150 наукових праць (14 видані за кордоном), 3-х монографій, 3-х підручників і багатьох розділів у підручниках і посібниках, 5 методичних рекомендацій і 3-х винаходів. Наукові пошуки та досягнення стосуються актуальних проблем педіатрії: вивчення різних проблем дитячої пульмонології, кардіоревматології, стану імунної системи та процесу гемокоагуляції при різних захворюваннях у дітей, а також питань дитячої нефрології. У 1995 р. її було обрано членом Міжнародної асоціації дитячих нефрологів. Суттєвий внесок зробила в удосконалення методів лікування пневмонії, в розуміння сутності патогенезу ревматизму та розробку раціональних методів його лікування та профілактики. Нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради, значком “Відмінник охорони здоров’я” та медалями.

У 2007 році 10 міжнародних організацій, які опікуються питаннями планування сім’ї, висунули ідею про роль контрацептивів у прийнятті планового рішення щодо створення сім’ї та вагітності. Всесвітня організація охорони здоров’я у Порядку денному сталого розвитку до 2030 року зазначає необхідність «забезпечити загальний доступ до послуг сексуального та репродуктивного здоров’я, включаючи планування сім’ї, інформацію та освіту, а також інтеграцію репродуктивного здоров’я в національні стратегії та програми». На сьогодні Всесвітній день контрацепції підтримують 15 міжнародних неурядових організацій, медичних і наукових спільнот, а також урядових організацій для поширення знань про сексуальне та репродуктивне здоров’я.

Багато жінок, які хочуть уникнути вагітності, не використовують жодні безпечні методи контрацепції. Серед причин: занепокоєння щодо побічних ефектів прийому лікарських засобів; неправильні уявлення про їх довгостроковий вплив на фертильність жінки; заборона використання чоловіком, партнером або родичами в наслідок релігійних уявлень; відсутність доступу до сучасних методів. Разом із тим, жінка має право вибирати кількість, час і інтервал між народженням дітей. Тож контрацепція є невід’ємною частиною прийняття нею усвідомлених рішень.

У Всесвітній день контрацепції прийнято проводити онлайн і офлайн кампанії з метою поширення інформації про способи та методи контрацепції, ризики незахищеного сексу (материнська смертність, аборти) для сексуального та репродуктивного здоров’я жінки.