Календар медицини

Ініціатором проведення цього дня в 2004 році виступила Міжнародна федерація асоціацій псоріазу (International Federation of Psoriasis Associations – IFPA).

За різними оцінками на псоріаз страждає близько 2–4% жителів Землі. В Україні кількість хворих становить понад 1 млн осіб. Більшість пацієнтів із псоріазом скаржаться на низьку якість життя.

Псоріаз – неінфекційне хронічне захворювання, що вражає переважно шкіру, але також можливе запалення суглобів. Причини цієї хвороби досі не з’ясовані. Вважається, що розвитку патології сприяють різні чинників: імунні розлади, порушення обміну речовин, супутні ендокринні та неврологічні захворювання. На сьогодні вилікувати псоріаз поки неможливо, проте перебіг хвороби можна контролювати, досягаючи тривалих періодів ремісії.

На жаль, у суспільстві ще й досі поширені міфи щодо передачі захворювання при безпосередньому контакті з хворим або при користуванням спільними предметами побуту та гігієни.

Насправді псоріаз не передається повітряно-краплинним або статевим шляхом, а також при безпосередньому контакті. Більше того, це захворювання не передається дитині при годуванні грудьми і навіть при переливанні крові. Тож хворі на псоріаз можуть спокійно відвідувати басейни, лазні, інші громадські місця, користуватися загальними рушниками, постільною білизною, не створюючи при цьому загрозу інфікування.

80 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора Віктора Івановича Ципріяна (1937-2012)

Гігієніст, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри гігієни харчування Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця (1987). У 1965 р. закінчив з відзнакою санітарно-гігієнічний факультет Київського медичного інституту та був залишений для подальшого навчання в аспірантурі при кафедрі комунальної гігієни, працював на кафедрі комунальної та пропедевтичної гігієни, завідував кафедрою гігієни харчування, де пройшов шлях від аспіранта до професора. Брав участь у розробці Концепції Державної політики у галузі харчування населення України. У 1969 р. захистив кандидатську дисертацію “Влияние фтора питьевой воды на возрастные изменения процессов регуляции”;  1979 р. – докторську дисертацію “Экспериментально-теоретическое обоснование гигиенических мероприятий по защите источников водоснабжения и питьевой воды от загрязнения пестицидами”.

Наукові досягнення В.І. Ципріяна та його учнів пов’язані з вивченням стану фактичного харчування населення різних регіонів України, оцінкою рівня трансаліментарного шляху навантаження організму людини важкими металами та радіонуклідами, розробкою заходів з профілактики нутрієнтних дефіцитів в умовах дії несприятливих чинників навколишнього середовища.

Наукові дослідження спрямовані на підвищення специфічної дії раціонів харчування та дієт за рахунок включення спеціальних продуктів харчування та біологічно активних добавок на основі природних речовин з парафармакологічними властивостями (зародки пшениці, джерела каротиноїдів, токоферолів та жирних кислот родини w-3, цикорій, проросле зерно, альгінати, висівки, геністеін сої, стевія, біофлавоноїни) для первинної та вторинної профілактики аліментарних захворювань, забезпечення екологічно захисного харчування. Вагомий внесок зроблений для аліментарної профілактики антиоксидантної недостатності обмінних процесів, що виникають під впливом радіації, ожиріння, залізодефіцитних станів та онкологічних захворювань.

175 років від дня народження клініциста, фтизіатра, невропатолога, доктора медицини, заслуженого ординарного професора Карла Генріховича Тритшеля (1842-1914)

Клініцист, фтизіатр, невропатолог, доктор медицини (1872), заслужений ординарний професор (1900), завідувач кафедри спеціальної патології і терапії з госпітальною клінікою (1878-1903) Київського університету св. Володимира. Крім університету, викладав на медичному відділенні Вищих жіночих курсів у Києві.

Неодноразово відряджався за кордон для вивчення іноземного досвіду боротьби з туберкульозом: у 1906 р. – на міжнародний конгрес по боротьбі з туберкульозом у Парижі, 1909 р. – на міжнародний з’їзд лікарів у Будапешті та на протитуберкульозну конференцію в Стокгольм.

Голова Товариства київських лікарів (1881), один з організаторів і голова “Товариства з боротьби із горбковицею”, голова Товариства з боротьби із заразними хворобами, Товариства з боротьби з туберкульозом. Відомий своєю професійно-громадською діяльністю в організації та роботі благодійних медичних закладів Києва. Брав участь у будівництві Київської міської лікарні, а в 1881 р. організував нічні лікарські чергування для надання медичної допомоги бідним на дому. Разом з професорами В.П. Зразковим і Е.І. Афанасьєвим був лікарем-розпорядником Маріїнської громади сестер милосердя. Ініціатор створення “спеціальних народних санаторіїв”, зокрема санаторію для хворих на туберкульоз у Пущі-Водиці.

80 років від дня народження патоморфолога, доктора медичних наук Миколи Федоровича Мороза (1937)

Доктор медичних наук (1991), головний науковий співробітник відділу патоморфології з експериментально-біологічним відділенням Українського НДІ ТО (1992), керівник патентно-ліцензійного відділу з групою науково-медичної інформації ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” (2000-2011 рр.). Учень професорів Г.Л. Ємця та В.І. Стецули. Захистив докторську дисертацію “Патологічна анатомія і патогенез асептичного остеонекрозу у дорослих”.

Основні напрями наукової діяльності: морфогенез ревматоїдного артриту, асептичного некрозу; розробка класифікації основних форм дегенеративно-дистрофічних, диспластичних уражень суглобів; структурно-функціональний стан кісткової тканини, хряща; організація інформаційного забезпечення пріоритетних наукових тематик ортопедо-травматологічного спрямування.

65 років від дня народження вченого в галузі радіаційної медицини та радіаційної безпеки, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Димитрія Анатолійовича Базики (1952)

Відомий вчений, наукові дослідження якого присвячені широкому спектру актуальних проблем радіаційної медицини та радіаційної безпеки. Академік Національної академії медичних наук України, (2017), доктор медичних наук (1993), професор (2005), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2007). Заслужений діяч науки і техніки України (2012). Завідувач відділу клінічної імунології (з 2000), генеральний директор ДУ “Національний науковий центр радіаційної медицини НАМН України” (з 2011). Вчений секретар Національної комісії з радіаційного захисту Верховної Ради України (з 2010). Спостерігач (2008-2011), представник від України в НКДАР ООН (з 2012). Член експертної групи НКДАР ООН з аварії на АЕС Фукусіма (2011).

Зробив суттєвий внесок у дослідження клітинно-молекулярних механізмів дії іонізуючої радіації на організм людини й епідеміологію віддалених ефектів опромінення. Ним обґрунтовано положення про дозові залежності змін поверхневого фенотипу, ядерних структур і функціональної активності клітин крові при гострій променевій хворобі, в інтервалі малих доз та при формуванні спільних реакцій нервової та імунної систем у періоді відновлення організму людини після опромінення; досліджено механізми злоякісної трансформації при формуванні віддалених ефектів опромінення. Вперше в Україні у 2006 р. започаткував вивчення значення довжини теломер та генної регуляції адаптивних реакцій у механізмах радіаційного старіння та клітинної загибелі у віддаленому періоді після опромінення. Вперше проведений комплекс досліджень з довготривалого культивування нормальних іморталізованих і пухлинних клітинних ліній в об’єкті “Укриття”, що стало основою для впровадження рекомендацій з радіаційної безпеки й одним з важливих критеріїв відбору персоналу, який з 2004 р. виконує роботи з перетворення об’єкту “Укриття” на екологічно безпечний об’єкт.

Наукові праці: “Тридцять років Чорнобильської катастрофи: радіологічні та медичні наслідки. Національна доповідь України” (2016); “Chornobyl experience for strengthening radiation emergency preparedness in Ukraine. Radiation Protection Dosimetry” (2016); “Chronic lymphocytic leukemia in Chornobyl cleanup workers. Health Physics” (2016).

80 років від дня народження анатома, доктора медичних наук, професора Кузьми Антоновича Дюбенка (1937)

Анатом, доктор медичних наук (1990), професор кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (1991).

Закінчив Київський медичний інститут (1967). З 1969 р. – асистент кафедри анатомії людини, кандидат медичних наук (1974), доцент (1977), професор (1991). У 1986 р. захистив докторську дисертацію “Гемомікроциркуляторне русло підшлункової залози в нормі і при панкреатиті”.

У 1991 р. видав перший в Україні тримовний словник-довідник “Анатомічний словник-довідник” та видання “Міжнародна анатомічна номенклатура” (український еквівалент); у 2001 р., з нагоди 160 річниці НМУ – першу сучасну “Анатомічну термінологію” – українською, латинською й англійською мовами. За його редакцією вийшов перший україномовний підручник “Анатомія людини” (Т. 1).

Наукові праці: “Анатомічна термінологія” (2005); “Анатомія людини” (2005).