Календар медицини

Цей день відзначається з 2006 року кожного другого четверга березня з ініціативи Всесвітнього нефрологічного суспільства і Міжнародної федерації ниркового фонду.
Мета події – підвищення обізнаності населення про важливість наших нирок, як про дивовижний орган, який відіграє ключову роль у збереженні життя і здоров`я, а також розповсюдження інформації про те, що хвороби нирок зустрічаються часто, мають руйнівні наслідки, але піддаються лікуванню при ранній діагностиці.

На сьогоднішній день в усьому світі зростає кількість хворих з термінальною нирковою недостатністю. Приблизно 1,8 мільйонів людей одержують замісну ниркову терапію.
Дослідження показують, що в усьому світі приблизно кожен десятий дорослий має одну з форм уражень нирок. Люди з хронічними хворобами нирок знаходяться в групі ризику.
Функція нирок цих людей може також прогресивно погіршуватися аж до того моменту, коли виникає потреба в “заміні” нирки, яка полягає в проведенні діалізу для очищення крові або пересадці нирки від донора.

Борис Микитович Маньківський (1883-1962) вений-невролог, академік АМН СРСР (1944), доктор медичних наук (1935), професор (1935), заслужений діяч науки УРСР (1943), завідувач кафедри нервових хвороб Київського медичного інституту (1922-1961), одночасно – завідувач кафедри нервових хвороб Інституту удосконалення лікарів (1922-1941), науковий керівник Психоневрологічного інституту (1927-1948).

Один з організаторів Інституту геронтології АМН СРСР (1958).

Народився в м. Козельці на Чернігівщині в родині лікаря, закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира (1910). Учень М.М. Латиського. Навчався в Лейпцигу, Сорбоні, проходив стажування у клініці Салпетрієр в Парижі.

Досліджував інфекційну патологію нервової системи, проблеми нейроревматизму, нейрогеронтології та геріатрії, судинних захворювань головного мозку. Першим у світовій літературі описав клініку краніофарингіом, пароксизмальний параліч і вперше запропонував патогенетичне лікування його як явища діенцефальної патології.

Одним з перших впровадив рентгенологічний і капіляроскопічний методи в неврологію, обґрунтував застосування антибіотиків, гормонів і сульфамідів.

У період “українського відродження”, а також пізніше публікував праці українською мовою, був членом редколегії 1-го та 2-го видань Великої Медичної Енциклопедії (Москва), наукових журналів (“Журнал невропатологии и психиатрии им. С.С. Корсакова”, “Врачебное дело”, “Современная психоневрология”).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються праці Б. М. Маньківського, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

Література про Б. М. Маньківського:

Лідія Олександрівна Булахова (1928) лікар-психіатр, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри дитячої психоневрології, професор кафедри (від 1992) Київського інституту удоконалення лікарів, провідний науковий співробітник відділу медико-соціальної реабілітації дітей та підлітків з психічними та поведінковими розладами Українського НДІ соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України (1995-2015).

Закінчила Сталінський (нині Донецький) медичний інститут (1951), вихованка школи В.П. Протопопова, Й.А. Поліщука, захистила докторську дисертацію “Клінічне та патофізіологічне дослідження фенілкетонурії”. Від 1958 р. – в Київському інституту удоконалення лікарів.

Основні напрями наукової роботи: психичні розлади у зв’язку зі спадковими порушеннями обміну речовин. Вперше в Україні ввела діагностику та лікування фенілкетонурії й інших спадкових моногенних хвороб.

Наукові праці: “Атлас экспериментального исследования высшей нервно-психической деятельности” (1968); “Клиническая генетика в психиатрии” (1981); “Детская психоневрология” (2000).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертація Л.А. Булахова.
1. “Особенности кожных капилляров у больных шизофренией и маниакальнодепрессивным психозом” (1959)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Л.А. Булахова, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Уход за больными в детском психиатрическом стационаре (1989)
2. Справочник детского психиатра и невропатолога (1985)
3. Клиническая генетика в психиатрии (1981)
4. Детская психоневрология (2001)
5. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической (высшей нервной деятельности человека) (1968)
6. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека (1980)

Данило Юліанович Кривченя (1938) лікар-хірург, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України.

Данило Юліанович закінчив Київський медичний інститут (1960) з відзнакою. Після закінчення з 1960 по 1963 роки працював за скеруванням хірургом-ординатором Черкаської обласної лікарні.

1980-1992 – засновник і завідувач кафедри дитячої хірургії; водночас 1971-1981 – ор­ганізатор і керівник відділення серцево-су­динної хірургії Київського НДІ клінічної та експериментальної хірургії; 1981-2005 – засновник і керівник клініки складних вад розвитку у дітей Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМНУ; 1992-2011 – завідувач, від 2011 – професор кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету. Президент Все­української асоціації дитячих хірургів (від 1993).

Обґрунтував концепцію одномоментної корекції вад розвитку серця та тромбоемболічних ускла­днень.

Запропонував застосування корекції складних вад у новонароджених і дітей раннього віку, сегментарної резекції легень при вродженій емфіземі, трахеопластики при трахеомаляції, степлерного колоректального анасто­­мозу в лікуванні хвороби Гіршпрунґа; розробив методи діагностики та хірургічного лікування аномалій дуги аорти та легеневої артерії, що утворюють судинне кільце; вдосконалив методику корекції деформацій грудної клітки.

Вперше виконав операції транс­­локації діафрагми при аплазії легені з метою ліквідації респіраторного дистрес-синдрому, плас­тики діафрагми з одночасною реіннервацією діафрагмального нерва у дитини з паралічем Ерба.

Обґрунтував алгоритм допомоги дітям з портальною гіпертензією, ме­тодику сегментарних органоощадних операцій при захворюваннях селезінки.

Наукові праці: “Диагностика и лечение болезни Гиршпрунга у новорожденных и детей старшего возраста” (1986); “Диагностика и лечение ожогов пищевода у детей” (2001); “Уроджені вади легенів у дітей” (2001); “Аплазія легені: симптоматологія та показання до хірургічного лікування” (2003); “Хірургія дитячого віку” (2009); “Морфологічні критерії ранньої діагностики сепсису і прогнозування ризику розвитку сепсису у дітей з гострою гнійною деструктивною пневмонією” (2011).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій Д. Ю. Кривченя

“Открытый артериальный проток” (1967), Д. Ю. Кривченя “Хирургическое лечение ревматических пороков сердца у детей и подростков” (1977).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Д. Ю. Кривченя, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Вади розвитку дихальної системи (2017)
2. Хірургія дитячого віку (2009)
3. Хірургічні захворювання у дітей (2008)
4. Уроджені вади легенів у дітей (2001)
5. Травма сердца (1981)
6. Ревеляції : для широкої медичної громадськості (2015)
7. Історія кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету імені О.О.Богомольця (1935-2005). (2008)
8. Диагностика и лечение стеноза пищевода у детей (2008)
9. Диагностика и лечение ожогов пищевода у детей (2001)

21 березня – Міжнародний день людини з синдромом Дауна. Ідея обрати саме цю дату належить французькій асоціації, що займається дослідженням даної патології. Синдром Дауна – це найпоширеніший генетичний хромосомний розлад, спричинений аномальним поділом клітин, що призводить до появи трьох копій хромосоми 21. У 2007 році ВООЗ офіційно затвердила статус міжнародного дня.

Причини виникнення хромосомної аномалії достеменно не відомі. Одним із факторів, що підвищує ризик народження дитини з синдромом Дауна, є вік матері. Жінки, які на момент вагітності мають 35 років і старші, підлягають більшому ризику народити дитину із генетичним розладом.

Люди із синдромом Дауна мають певні фізичні особливості: приплюснуте обличчя, маленька голова, коротка шия, висунутий язик, скошені вгору очні щілини, маленькі вуха, маленьку широку долоню з однією складкою, невеличку стопу, короткі пальці, низький зріст. Крім того, у таких людей поганий м’язовий тонус, а на райдужці ока можуть спостерігатись крихітні білі плями (плямами Брушфілда). Щодо інтелектуального розвитку, то у більшості людей із синдромом Дауна спостерігають легкі та помірні когнітивні порушення. Вони відчувають проблеми із мовленням, а також короткостроковою та довгостроковою пам’яттю.

Багато людей із синдромом Дауна не мають серйозних вроджених дефектів, крім зовнішніх ознак хвороби. Проте проблеми із здоров’ям можуть бути значними, зокрема втрата слуху, обструктивне апное, часті вушні інфекції, хвороби очей, вроджені хвороби серця та травного тракту.

Синдром Дауна – це стан, що триває все життя. Рання діагностика, профілактика захворювань, фізична терапія та участь у програмах соціальної адаптації допомагає таким пацієнтам покращити їхні фізичні та інтелектуальні здібності, розвинути їх потенціал.

Світова спільнота закликає в цей день до підвищення обізнаності про дану патологію, толерантності, визнання різноманітності людей Землі та необхідності об’єднувати зусилля громадськості щодо соціальної адаптації людей із синдромом Дауна. Один із символів цього дня є Rock Your Socks! Шкарпетки нагадують хромосоми, тож вони є веселий і яскравий спосіб підкреслення індивідуальності. Організатори заходів цього дня закликають носити дивні шкарпетки, яскраві шкарпетки, довгі шкарпетки, будь-які шкарпетки взагалі для підкреслення своєї унікальності.

В фондах ННМБУ можна ознайомитись із літературою за цією темою:

1. Діагностика та лікування природжених вад розвитку у плодів, новонароджених та дітей раннього віку : збірник наукових праць ДУ «ІПАГ НАМН України». – Київ : Задруга, 2018.
2. С. М. Касян, В. О. Петрашенко, М. П. Загородній. Вибрані аспекти медичної генетики : навчальний посібник. – Суми : Сум.держ. ун-т, 2019.
3. Л. В. Акуленко, Ю. О. Козлова, И. Б. Манухин. Дородовая профилактика генетической патологии плода : руководство для врачей. – Москва : Гэотар-Мед., 2019.
4. Г. Б. Соколова. Теоретико-методичні засади психологічного супроводу школярів із синдромом Дауна: автореферат дис. … д-ра психол. наук :. – Київ, 2019.

110 років від дня народження патофізіолога, доктора медичних наук, професора Миколи Никифоровича Зайка (1908-1991)

Патофізіолог, доктор медичних наук (1950), професор (1951), член-кореспондент АМН СРСР (1969), заслужений діяч науки УРСР (1968). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив 2-й Московський медичний інститут (1931). У 1939-1941 працював старшим науковим співробітником і завідувачем патофізіологічної лабораторії Інституту експериментальної медицини, водночас – доцент Ленінградського медичного інституту; 1950-1960 – завідувач кафедри патологічної фізіології Одеського медичного інституту; від 1961 – завідувач, від 1986 – професор однойменної кафедри, 1967-1969 – декан лікувального факультету Київського медичного інституту. Вивчав проблеми нервової трофіки та нейрогенних дистрофій, проникності гістогематичних бар’єрів.

Наукові праці: “Развитие идей нервизма в области нормальной и патологической физиологии (обзор)” (1957); “Внутриглазное давление и его регуляция” (1966); “Патологическая физиология” (1977, 1985, 1995, 2002, 2008); “Руководство к практическим занятиям по материалам физиологии” (1987).