Календар медицини

Надія Олександрівна Пучківська (1908-2001) офтальмолог, академік АМН СРСР (1971), НАН України (1992), АМН України (1993), Міжнародної офтальмологічної академії (1975), заслужений діяч науки УРСР (1968).

Закінчила Київський медичний інститут (1930). Доктор медичних наук (1954), професор (1956). З 1935 – асистент Київського медичного інституту, асистент Ташкентського медичного інституту. Учасниця 2-ї світової війни, працювала начальником очного відділення спеціалізованого фронтового евакуаційного госпіталю.

Від 1946 – в Українському науково-дослідному експериментальному інституті очних хвороб та тканинної терапії імені академіка Філатова в Одесі: 1946-1952 – завідувач клінічного відділення, 1953-1956 – заступник директора, 1957-1985 – директор, від 1986 – професор-консультант.

Основні праці з проблем пересадки рогівки, хірургічного лікування й імунотерапії наслідків важких опіків очей, застосування лазерного випромінювання в офтальмології, організації офтальмологічної допомоги населенню тощо.

Наукові праці: “Пересадка рогової оболонки при ускладнених більмах” (1960); “Wiederher-stellende Operationen bei schweren Schädigungen und Erkrankungen der Augen” (1965); “Основи пересадки рогової оболонки” (1971); “Патогенез і лікування опіків очей та їх наслідків” (1973).

Про неї

1. Надежда Александровна Пучковская: биобибл. указ. / Одес. НИИ глаз. болезней и тканевой терапии им.В.П.Филатова, Одес. науч. б-ка им. А.М. Горького (1986)
2. Возвращенное солнце: Об офтальмологе Н.А. Пучковской (1985)
3. Н.А. Пучковская в воспоминаниях современников: К 100-летию со дня рождения акад. Н.А. Пучковской/ Под общ. ред. Н.В. Пасечниковой (2008)

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Н.О. Пучковської “Пересадка роговицы при стафиломах, выпяченных бельмах и некоторых других видах осложненных бельм” (1954)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Пучковської Н.О.  підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Атлас глазных болезней (1981)
2. Возвращаем человеку зрение (1981)
3. Восстановительное лечение и врачебно-трудовая экспертиза при патологии хрусталика (1985)
4. Вторичные дистрофические и структурные изменения в переднем отделе глаза (1985)
5. Этиология, патогенез, ранняя диагностика, лечение (1967)
6. Иммунология глазной патологии (1983)
7. Кератоконус (1984)
8. Пересадка роговой оболочки при осложненных бельмах (1960)

Юрій Дмитрович Усенко (1938-2005) пульмонолог, доктор медичних наук, заві­дувач курсу пульмонології (з 1984), засновник і перший керівник Центру невідкладної пульмонології (1978).

Закінчив Київський медичний ін­ститут імені О.О. Богомольця (1960). Захистив докторську дисертацію “Технологія одержання і вико­ристання високодисперсних лікуваль­них засобів у профілактиці захворю­вань органів дихання на основі попу­ляційно-екологічного підходу”.

Головні напрями наукової діяльності: невід­кладна пульмонологія, бронхологія, біокорегуючі технології в медицині.

Наукові праці: “Справочник пульмо­нолога” (1979); “Состояние и перспективы развития неотложной пульмо­нологии. Профилактика, диагностика и лече­ние заболеваний органов дыхания” (1986); “Диагностическое и прогности­ческое значение морфометрического анализа лимфоцитов периферической крови” (1986).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Усенка  Ю.Д. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Диагностика острой пневмонии (1983)
2. Диспансеризация подростков с цель профилактики заболеваний органов дыхания (1985)
3. Комплексное лечение больных туберкулезом и неспецифическими заболеваниями легких с применением мефенамина натриевой соли (1977)
4. Методы оценки состояния и коррекции дренажной функции и бронхов (1986)
5. Организация лечения больных эндогенной бронхиальной астмой на этапах медицинской помощи (1985)

Міжнародний День розсіяного склерозу був встановлений Міжнародною федерацією товариств розсіяного склерозу з метою інформування про проблему розсіяного склерозу, а також розширення глобального руху організацій РС й об’єднання національних і регіональних організацій, пошуку джерел фінансування глобального руху з проблем розсіяного склерозу.

Відзначається “Міжнародний День розсіяного склерозу” щорічно в останню середу травня.

Розсіяний склероз – це хвороба, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок, що призводить до порушення відповідних функцій організму. Вона характеризується утворенням хаотично розсіяних вогнищ демієлінізації – втрати мієліну, білої жирової речовини, що покриває аксони – нервового волокна.

Ця проблема є настільки поширеною та болючою для всього цивілізованого світу, що вчені, не покладаючи рук, працюють над створенням ліків, які могли б щонайменше ефективно уповільнювати захворювання. Крім того, досі не створено засобів профілактики розсіяного склерозу – в цьому напрямі також тривають наукові дослідження. Досі існують проблеми з раннім виявленням хвороби – в багатьох випадках лікарі можуть повідомити пацієнтові остаточний діагноз лише тоді, коли нервова система уражена достатньо сильно. Клінічні дослідження різних засобів тривають в усьому світі, деякі з них проводяться і в Україні.

Віктор Павлович Лисенюк (1948) невропатолог, доктор медичних наук (1992), професор (1997).

Закінчив Київський медичний інститут (1972). Відтоді працював в Інституті геронтології АМН СРСР (Київ); 1980-1992 – у Київському інституті удосконалення лікарів; від 1993 – у Національному медичному університеті (Київ): від 1994 – завідувач кафедри неврології та реабілітаційної медицини.

Наукові дослідження присвячені неврології, нейрогеронтології, нейрореабілітації. Вивчає питання діагностики та лікування патологій периферичної нервової си­стеми; розробляє методи ре­флексотерапії, мануальної терапії.

Наукові праці: “Атлас акупунктурных зон” (1986); “Рефлексотерапия в комплексном лечении заболеваний нервной системы” (1989); “Лазеропунктура и лазеротерапия в клинической и курортной прак­тике” (1997); “Сучасні стандарти та критерії в галузі реабілітаційної медицини” (2005); “Роль транскраниальной магнитной стимуляции в медицинской реабилитации постинсультных боль­ных” (2012).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці  Лисенюка  В.П. підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Немедикаментозні методи лікування та реабілітації (довідкові таблиці та схеми) (1999)
2. Основи рефлексотерапії, фітотерапії та гомеопатії (2010)
3. Основи сучасної гомеопатії (2003)
4. Рефлексотерапія (2002)
5. Фітотерапевтичні засоби та фітопрепарати для загальної лікарської практики (2007)

Був заснований за рішенням ВООЗ і відзначається щорічно спільно з Всесвітнім днем хворого на алергію.

Однією з причин алергії є величезне антигенне навантаження на організм через негативний вплив природних і техногенних подразнюючих чинників. Алергічні захворювання найбільш поширені в мегаполісах – тут рівень захворюваності може сягати 60 % від усього населення.

Алергія – це гостра нетипова реакція імунної системи на різноманітні речовини. Алергічна реакція може проявлятися як алергічний риніт, сльозотеча (кон’юнктивіт), бронхіальна астма, шкірні реакції, кропив’янка (свербіж, висип тощо), набряк Квінке, анафілактичний шок.

Мета проведених у цей день заходів – залучення уваги громадськості до цих важливих проблем. Статистика невблаганна: за даними епідеміологічних досліджень, на даний час більше 40 % населення мають ті чи інші ознаки алергії. Мова вже може йти про неінфекційну пандемю: кожна третя людина хвора на алергічний риніт і майже кожна десята – на бронхіальну астму.

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я, відзначається 31 травня кожного року. У цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

У березні 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність і хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирають понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 р. ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. В Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйонів людей на рік.

Основними причинами смертей, пов’язаних із тютюнопалінням, є серцево-судинні захворювання (47 %); захворювання органів дихання (19 %); рак легень (16 %); інші види раку (9 %); інші причини (9 %). Близько 70 % пов’язаних із тютюном смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя.

В Україні палять близько 11,5 млн жителів, з них 9,1 млн чоловіків і 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні – 60 % і 11,2 % відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років є постійними курцями. Більш, ніж половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

Куріння перетворилося на соціальну проблему, якою змушені займатися міжнародні організації. Багато країн світу відмовляються від тютюнопаління, створюють спеціальні закони щодо обмеження паління або вживання тютюну в спеціально відведених місцях.