Календар медицини

Був заснований за рішенням ВООЗ і відзначається щорічно спільно з Всесвітнім днем хворого на алергію.

Однією з причин алергії є величезне антигенне навантаження на організм через негативний вплив природних і техногенних подразнюючих чинників. Алергічні захворювання найбільш поширені в мегаполісах – тут рівень захворюваності може сягати 60 % від усього населення.

Алергія – це гостра нетипова реакція імунної системи на різноманітні речовини. Алергічна реакція може проявлятися як алергічний риніт, сльозотеча (кон’юнктивіт), бронхіальна астма, шкірні реакції, кропив’янка (свербіж, висип тощо), набряк Квінке, анафілактичний шок.

Мета проведених у цей день заходів – залучення уваги громадськості до цих важливих проблем. Статистика невблаганна: за даними епідеміологічних досліджень, на даний час більше 40 % населення мають ті чи інші ознаки алергії. Мова вже може йти про неінфекційну пандемю: кожна третя людина хвора на алергічний риніт і майже кожна десята – на бронхіальну астму.

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням був встановлений у 1987 р. Всесвітньою організацією охорони здоров’я, відзначається 31 травня кожного року. У цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

У березні 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність і хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирають понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 р. ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. В Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйонів людей на рік.

Основними причинами смертей, пов’язаних із тютюнопалінням, є серцево-судинні захворювання (47 %); захворювання органів дихання (19 %); рак легень (16 %); інші види раку (9 %); інші причини (9 %). Близько 70 % пов’язаних із тютюном смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя.

В Україні палять близько 11,5 млн жителів, з них 9,1 млн чоловіків і 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні – 60 % і 11,2 % відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років є постійними курцями. Більш, ніж половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

Куріння перетворилося на соціальну проблему, якою змушені займатися міжнародні організації. Багато країн світу відмовляються від тютюнопаління, створюють спеціальні закони щодо обмеження паління або вживання тютюну в спеціально відведених місцях.

Пацко Ярослав Володимирович (1938-2007) нейроонколог, мікронейрохірург. Народився у Вінниці. Після школи поступив у Київський медичний інститут, який закінчив у 1961 р. У тому ж році почав працювати в Київському інституті нейрохірургії: лікар, науковий співробітник, завідувач науково-організаційного відділу.

Ярослав Володимирович у 1987 р. захистив докторську дисертацію “Аденоми гіпофіза з обширним екстраселлярним розповсюдженням”.

Розробляв основи лазерної нейрохірургії нейроендоскопом, першим в Україні запропонував використовувати методики транссфеноїдальних оперативних втручань при новоутвореннях в області турецького сідла.

Савицький Ігор Вікторович (1923-1989) лікар-гігієніст, доктор медичних наук (1972), професор (1974), завідувач кафедри гігієни харчування (1972-1987), професор кафедри (з 1988), декан санітарно-гігієнічного факультету (1979-1981) Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.

Ігор Вікторович закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1954). Учень Г.X. Шахбазяна. У 1971 захистив докторську дисертацію “Комбинированное действие на организм химических веществ группы тя­желых металлов и высокой температурной среды”.

Автор понад 40 наукових праць, присвячених токсиколого-гігієнічній оцінці якості харчових продуктів, що контактують з новими видами полі­мерних матеріалів.

Наукові праці: “Токсикологическая оценка летучих веществ, выделяющихся из полимерных синтетических материалов” (1968); “Гігієна праці у громадському харчуванні” (1980).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертацій Савицького І.В. “Гигиеническая и токсикологическая характеристика новых фунгицидов – гексахлорбензола и пентахлорнитро-бензола” (1959); “Изменения азотнобелкового состава крови при различных функциональных состояниях центральной нервной системы” (1954); “Комбинированное действие на организм химических веществ группы тяжелых металлов и высокой температуры воздушной среды” (1971)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці І. В. Савицького, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Биологическая химия (1982)
2. Біологічна хімія (1973)
3. Гигиена праці в громадському харчуванні (1980)
4. Медицинские укладки ОІМ (1962)

Фотографія з фонду Національного музею медицини України

Лейник Михайло Володимирович (1908-1960) фізіолог, доктор медичних наук (1951), професор (1952). Учасник 2-ої світової війни.

Михайло Володимирович закінчив Київський медичний інститут (1936). Відтоді працював у Київському НДІ гігієни праці та професійних захворювань (нині Інститут медицини праці НАМНУ): 1944-1954 – завідувач лабораторії фізіології м’язової працездатності, від 1954 – заступник директора з наукової роботи. У 1937-1940 очолював Управління науково-дослідних інститутів Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР.

Наукові дослідження в галузі фізіології праці. Засновник вчення про типи м’язової працездатності людини.

Наукові праці: “Режим труда и отдыха в свете новых данных о состояниях рабочего органа во время и после работы” (1949); “К учению о физиологических основах рационального режима труда и отды­ха” (1951); “Питання фізіології праці в соціалістичному сільському господарстві” (1967).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертації Ленника M. B. «Режим труда и отдыха в свете новых данних о состояниях рабочего органа во время и после работы» (1949)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці М.В. Ленника, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Питання фізіології праці в соціалістичному сільському господарстві (1957)
2. К учению о физиологических основах рационального режима труда и отдыха (1951)

У травні 2005 р., в ході Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, міністри охорони здоров’я світу одностайно прийняли заяву про прихильність і підтримку добровільного донорства крові. У резолюції WHA58.13 вони постановили щорічно проводити Всесвітній день донора крові 14 червня. Цього дня у 1868 р. народився австрійський лікар К. Ландштейнер, який відкрив групи крові людини.

Цього року Всесвітній день донора крові знову проводиться у всьому світі та буде координуватися Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною федерацією товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародним товариством з переливання крові та Міжнародною федерацією організацій донорів крові.

Регулярне донорство омолоджує організм та покращує роботу імунної системи, печінки, підшлункової залози й інших органів травлення. А головне, замислюючись над важливістю донорства, варто пам’ятати – один донор рятує життя трьом людям. Щомиті в усьому світі в людей будь-якого віку та походження виникає потреба в переливанні крові за життєвими показаннями.

Законом передбачено присвоєння донору статусу “Почесного донора України”, якщо він безоплатно здасть кров у кількості 40 разових максимальних доз. Такі особи отримують посвідчення, їм вручається відповідний нагрудний знак.

Посвідчення “Почесний донор України” мають майже 100 тис. донорів, звання “Заслужений донор України” – 60 осіб. А Володимиру Костянтиновичу Ніколаєву, який здав кров та плазму крові більше 500 разів, присвоєно звання “Герой України”.