Календар медицини

Щорічно 20 травня лікарі всього світу, які спеціалізуються в травматології та ортопедії, відзначають своє професійне свято.

Травматологія – мати всіх хірургічних спеціальностей, один з найдавніших розділів клінічної медицини, історія якого нараховує багато століть. З початку зародження цивілізації та до сьогодні людство страждає від поранень і каліцтв.

У сучасному світі травматизм і смертність внаслідок травми постійно зростають. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, від травм щороку гинуть 2 млн чоловік, а травми різного ступеня тяжкості отримують близько 30 млн людей. Травматизм – це не тільки медична, а й соціальна проблема сучасного суспільства.

95 років від дня народження гістолога, ембріолога, доктора медичних наук, професора Костянтина Степановича Кабака (1924-1998)

Гістолог, ембріолог, доктор медичних наук (1969), професор (1970). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут (1951). Від 1955 працював у Київському медичному інституті: декан лікувального факультету (1969-1970), проректор з наукової (1971-1973) та навчальної (1973-1987) роботи, водночас – завідувач кафедри гістології та ембріології (1976-1992).

Вивчав реактивні зміни та властивості периферичної нервової системи.

Наукові праці: “К вопросу об иннервации начальных отделов лимфатической системы” (1964); “Морфологические и биохимические аспекты биодеструкции полимеров” (1986); “Гістологія людини” (1992); “Справочник по цитологии и общей гистологии” (1993); “Гістологічний тлумачний словник” (1994).

Тижненко Олександр Мойсейович (1874-1944) дерматовенеролог, доктор медицини (1909), професор, завідувач кафедри шкірних і венеричних хвороб (1921-1941), декан лікуваль­ного факультету (1926-1936) Київського медичного інституту.

Олександр Мойсейович закінчив Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію (1899). Учень І.П. Павлова. Після закінчення навчання служив лікарем воєнних госпіталів (1900-1906). У вересні 1907 був відряджений у Санкт-Петербурзьку військово-медичну академію, де в 1909 році захистив дисертацію “О влиянии фитина и глицеринфосфатного натрия на обмен азота и фосфора у человека”. Впродовж двох років (1910-1912) служив військовим лікарем, потім навчався за кордоном.

З липня 1914 прикомандирований до клініки професора Т.П. Павлова для вивчення венеричних та шкірних хвороб. З початком Першої світової війни служив військовим лікарем у госпіталях. З 1919 – доцент кафедри шкірних та венеричних хвороб Московського медичного інституту. У 1921 був обраний завідувачем кафедри дерматовенерології Київського медичного інституту (українська лектура). Під його керівництвом співробітники клініки вивчали червоний і туберкульозний вовчак, псоріаз, пухирчатку, хронічну виразкову піодермію. Першим у вітчизняній літературі описав низку дерматозів. За його ініціативою була збудована клініка (1926). Він керував клінікою до 1941, з початком Великої Вітчизняної війни виїхав на Захід. Організатор Київського дерматовенерологічного товариства (1922).

Наукові праці: “Захворювання шкіри” (1935); “Влияние гонореи и ее осложнений на трудоспособность муж­чин” (1935); “О некоторых химических средствах для топической диагностики обыкновенной волчанки” (1936); “К вопросу о влиянии специфической терапии на организм больных сифилисом” (1940).

Міжнародний День розсіяного склерозу був встановлений Міжнародною федерацією товариств розсіяного склерозу з метою інформування про проблему розсіяного склерозу, а також розширення глобального руху організацій РС й об’єднання національних і регіональних організацій, пошуку джерел фінансування глобального руху з проблем розсіяного склерозу.

Відзначається “Міжнародний День розсіяного склерозу” щорічно в останню середу травня.

Розсіяний склероз – це хвороба, що вражає головний мозок, зорові нерви, спинний мозок, що призводить до порушення відповідних функцій організму. Вона характеризується утворенням хаотично розсіяних вогнищ демієлінізації – втрати мієліну, білої жирової речовини, що покриває аксони – нервового волокна.

Ця проблема є настільки поширеною та болючою для всього цивілізованого світу, що вчені, не покладаючи рук, працюють над створенням ліків, які могли б щонайменше ефективно уповільнювати захворювання. Крім того, досі не створено засобів профілактики розсіяного склерозу – в цьому напрямі також тривають наукові дослідження. Досі існують проблеми з раннім виявленням хвороби – в багатьох випадках лікарі можуть повідомити пацієнтові остаточний діагноз лише тоді, коли нервова система уражена достатньо сильно. Клінічні дослідження різних засобів тривають в усьому світі, деякі з них проводяться і в Україні.

135 років від дня народження ортопеда-травматолога, доктора медицини, професора Олександра Григоровича Єлецького (1884-1965)

Ортопед-травматолог, доктор медицини (1924), професор (1925). Закінчив Харківський університет (1911). Відтоді працював військовим лікарем. Від 1918 – у Саратовському університеті (РФ): від 1925 – завідувач кафедри оперативної хірургії; водночас очолював ортопедичне відділення міського відділу охорони здоров’я; 1932-1963 – завідувач кафедри ортопедії і травматології Київського медичного інституту; одночасно – завідувач відділу ортопедії і травматології Українського НДІ ортопедії. Під час 2-ї світової війни – завідувач кафедри травматології, ортопедії, військово-польової хірургії Томського медичного інституту (РФ) та військовий лікар.

Вивчав проблеми відновлення функцій опорно-рухового апарату, лікування спастичного паралічу, псевдосуглобів, кістково-суглобового туберкульозу, регенерації кісткової тканини. Одним з перших у СРСР виконав велику кількість операцій артропластики на колінних і кульшових суглобах, удосконалив методику операцій при застарілих вивихах і анкілозах кульшових і плечових суглобів. Описав особливості іннервації судин епіфізів кісток і капсули колінного суглоба.

Наукові праці: “Резекция задних корешков спинного мозга как способ лечения спастических параличей (операция Furster’a)” (1924); “К вопросу об иннервации капсулы и суставных концов костей коленного сустава” (1931); “Захворювання і пошкодження хребта” (1936); “Внутрисуставные повреждения больших суставов” (1955).

95 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук Тамари Аркадіївни Балезіної (1924-1985)

Педіатр, доктор медичних наук (1979). Закінчила Київський медичний інститут (1948). Відтоді працювала в НДІ педіатрії, акушерства та гінекології: клінічний ординатор, від 1950 – м.н.с., від 1958 – ст.н.с. відділення фізіології та патології дітей раннього віку, від 1975 – ст.н.с. відділення харчування хворої та здорової дитини, від 1984 – лікар-педіатр дитячої консультативної поліклініки при Інституті.

Основні напрями наукової діяльності: вивчення та розроблення питань дієтотерапії при гострих кишкових захворюваннях у дітей; діагностика та лікування кандидомікозу в дітей, лікування гострих розладів харчування в дітей раннього віку, визначення клініко-діагностичних критеріїв грипу в дітей різних вікових періодів.

Наукові праці: “Применение ацидофильно-дрожжевых продуктов у детей раннего возраста при желудочно-кишечных заболеваниях” (1957); “Роль кандидомикоза в возникновении и течении поносов у детей раннего возраста” (1958); “Сухі молочні продукти й овочево-фруктові консерви в харчуванні дітей раннього віку” (1975); “Диетотерапия острых желудочно-кишечных заболеваний у детей раннего возраста” (1976).