Календар медицини

120 років від дня народження гігієніста, доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента АМН СРСР Дениса Миколайовича Калюжного (1900-1976)

Гігієніст, доктор медичних наук (1957), професор (1958), член-кореспондент АМН СРСР (1961), заслужений діяч наук УРСР (1964). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив Харківський медичний інститут (1926). Працював лікарем. У 1932-1971 – в НДІ загальної та комунальної гігієни (до 1944 – у Харкові, нині Інститут гігієни та медичної екології НАМНУ, Київ): від 1956 – директор; водночас у 1946-1956 та 1965-1970 – завідувач кафедри комунальної гігієни Київського інституту удосконалення лікарів, 1956-1960 – медичного інституту.

Наукові дослідження з гігієни атмосферного повітря та планування населених місць, військової гігієни, історії гігієни та санітарії. Одним з перших в Україні розпочав вивчення проблеми забруднення атмосферного повітря промисловими підприємствами.

Наукові праці: “Санитарное изучение атмосферного воздуха населенных мест Украины и меры борьбы с его загрязнением” (1940); “Санитарная охрана атмосферного воздуха от выбросов предприятий черной металлургии” (1961); “Санитарная охрана атмосферного воздуха и водоемов от выбросов отходов предприятий черной металлургии” (1968); “Гигиена внешней среды в районе размещения промышленных предприятий” (1973).

120 років від дня народження ортопеда-травматолога, члена-кореспондента АМН СРСР, доктора медичних наук Федора Родіоновича Богданова (1900-1973)

Ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1937), професор (1938), член-кореспондент АМН СРСР (1952), заслужений діяч науки РРФСР (1957). Учасник 2-ї світової війни. Закінчив 1-й Московський інститут (1925). Працював хірургом Інституту ім. Скліфосовського (1925-1928), завідувач кафедри загальної хірургії Свердловського медичного інституту (нині Єкатеринбург, 1938-1957); директор Свердловського НДІ відновлювальної хірургії, травматології та ортопедії (1944-1958); заступник директора Українського НДІ травматології та ортопедії (1958-1963), водночас завідувач кафедри травматології та ортопедії (1958-1973), проректор з наукової роботи (1966-1973) Київського інституту вдосконалення лікарів.

Напрями наукових досліджень: репаративна регенерація кісткової тканини, внутрішньо-суглобові та вогнепальні переломи. Розробив класифікацію сколіозів, одним з перших застосував металоостеосинтез в ортопедії та травматології.

Наукові праці: “Внутрисуставные переломы” (1949); “Остеосинтез и костная пластика при псевдоартрозах и дефектах длинных трубчатых костей после огнестрельных переломов” (1950); “Хирургическое лечение заболеваний и повреждений стопы” (1953); “Врожденные вывихи бедра” (1959); “Диагностика и лечение деформирующего спондилеза” (1970); “Физические методы лечения в травматологии и ортопедии” (1970); “Врачебно-трудовая экспертиза при последствиях травм опорно-двигательного аппарата” (1972).

140 років від дня народження лікаря-гігієніста, фахівця з організації охорони здоров’я, доктора медицини, професора Сергія Івановича Радченка (1880-1942)

Лікар-гігієніст, фахівець з організації охорони здоров’я, доктор медицини, професор (1934), завідувач кафедри організації охорони здоров’я (1929-1934), один із засновників санітарно-гігієнічного факультету та його декан (1935-1936) Київського медичного інституту.

60 років від дня народження уролога, члена-кореспондента НАМН України, доктора медичних наук, професора Сергія Олександровича Возіанова (1960)

Уролог, доктор медичних наук (1994), професор (2000), член-кореспондент НАМН України (2007). Закінчив Київський медичний інститут (1982). Працював лікарем (1989-1991); від 1991 – в Інституті урології АМНУ (Київ): від 1998 – завідувач відділення ендоурології. У 1993-1997 – 1-й секретар Посольства України у Франції.

Наукова діяльність: малоінвазивна урологічна хірургія при сечокам’яній хворобі, кістозних захворюваннях нирок; впровадження методів контактної та дистанційної літотрипсії; удосконалення діагностики та лікування онкологічних захворювань нирок, сечового міхура та передміхурової залози.

Наукові праці: “Компьютерная термодиагностика” (1993); “Рак передміхурової залози” (1994); “Клінічна сексологія та андрологія” (1996); “Справочник по онкоурологии” (1998); “Опухоли мочеполовой системы” (2000); “Діагностика та лікування поєднання кіст із пухлинами нирок” (2001); “Клінічна фізіологія нирок” (2004); “Трансуретральна резекція передміхурової залози в лікуванні її доброякісної гіперплазії” (2005).

Ініціатива встановлення Всесвітнього дня профілактики остеопорозу належить Національному товариству остеопорозу Великобританії та ВООЗ. Відзначається він щорічно 20 жовтня, починаючи з 1999 р. Його метою є підвищення глобальної поінформованості суспільства щодо профілактики, діагностики та лікування остеопорозу і метаболічних захворювань кісток.

Остеопороз – це системне захворювання скелета, яке характеризується зменшенням маси кісток та порушенням мікроархітектури кісткової тканини, що призводить до підвищення їх крихкості та високого ризику переломів. Втрата кісткової тканини є нормальною частиною старіння, але у деяких людей вона відбувається раніше, ніж зазвичай.

Факторами ризику розвитку остеопорозу і перелому кісток є:

• часті переломи раніше;
• сімейний анамнез остеопорозу;
• вік старше 65 років;
• жіноча стать;
• індекс маси тіла 20 кг/м2 або маса тіла <57 кг;
• системний прийом глюкокортикоїдів понад 3 міс;
• гіподинамія, куріння, зловживання алкоголем;
• наявність деяких захворювань ендокринних (цукровий діабет 2-го типу), аутоімунних (целіакія), онкологічних, а також порушення всмоктування в кишечнику і порушення травлення, ревматоїдний артрит;
• належність до білої раси.

Кожна третя жінка старше 50 років і кожен п’ятий чоловік страждають остеопорозом. За даними ВООЗ остеопороз, як причина інвалідності та смертності хворих, займає четверте місце після захворювань серцево-судинної системи, онкологічної патології та цукрового діабету. Остеопороз може посилювати перебіг атеросклерозу і підвищувати ризик ускладнень. Через зниження мінеральної щільності кісткової тканини збільшується відкладення кальцію в коронарних артеріях. Одне з найбільш складних наслідків остеопорозу – перелом шийки стегна.

Для профілактики остеопорозу необхідно вести активний спосіб життя; відмовитись від шкідливих звичок, правильно харчуватись. Корисними будуть будь-які вправи з навантаженням, але особливо ходьба, біг, стрибки і танці. Натомість плавання не допоможе, оскільки у воді осьове навантаження на кістки практично відсутнє. Ефект фізичної терапії ґрунтується на тісному зв’язку працюючих м’язів з нервовою системою, кістками, обміном речовин, внутрішніми органами. Щодо їжі, то слід вживати продукти з високим вмістом кальцію, вітаміну D, магнію, фосфору, білка. Обов’язково слід відмовитись від куріння і зловживання алкоголем.