Календар медицини

85 років від дня народження фармаколога, члена-кореспондента НАМН України, НАН України, доктора медичних наук, професора Івана Сергійовича Чекмана (1936-2019)

Фармаколог, член-кореспондент НАМН України (1993), член-кореспондент НАН України (1991), доктор медичних наук (1973), професор (1976), заслужений діяч науки і техніки України (1999), академік Нью-Йоркської академії наук (1994), академік Академії наук вищої школи (1995), директор Київського науково-дослідного інституту фармакології і токсикології (1987-1991), завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології Національного медичного університету імені 0.0. Богомольця МОЗ України (з 1972).

Наукові дослідження були присвячені проблемам загальної фармакології, серцево-судинних, метаболічних лікарських засобів, біохімічної, фізико-хімічної фармакології, клінічної фармакології, нанофармакології, токсикології, а також наукової навчально-методичної діяльності з викладання фармакології та клінічної фармакології.

Наукові праці: “Осложнения фармакотерапии” (1980); “Фармакология кардиоактивных средств в раннем онтогенезе” (1982); “Физическая химия и клиническая фармакология сердечных гликозидов” (1985); “Справочник по клинической фармакологии и фармакотерапии” (1986-1987); “Биохимическая фармакодинамика” (1991); “Фармакологія” (1980-2007); “Рецептурный справочник врача” (1981-2003); “Микросомальная ферментная система организма” (1996); “Клінічна фітотерапія” (2003); “Кардиопротекторы” (2005); “Справочник безрецептурных препаратов” (2004-2007).

205 років від дня народження терапевта, доктора медицини, ординарного професора, дійсного статського радника Сергія Петровича Алфер’єва (1816-1884)

Терапевт, доктор медицини (1843), ординарний професор (1847), дійсний статський радник (1868). Закінчив Московське відділення Медико-хірургічної академії (1838). У 1848 був призначений ординатором Київського військового госпіталю, 1849 – завідувачем терапевтичного відділення госпіталю, на базі якого створив першу в Києві госпітальну терапевтичну клініку; одночасно в 1850-1854 – декан медичного факультету; у 1856 відряджений у місця розміщення Південної армії для надання допомоги хворим на тиф і вивчення характеру й особливостей тифозної епідемії у військах; 1857-1864 – завідувач кафедри факультетської терапевтичної клініки; після звільнення з Університету за вислугою 25 років до 1870 залишався на службі у військовому відомстві; з 1870 кілька років працював на посаді лікаря-консультанта в Другій Київській гімназії, Київській духовній академії та семінарії; у 1857-1860 – президент Товариства київських лікарів; був першим завідувачем госпітальної терапевтичної клініки та першим професором-терапевтом Медичного факультету Університету св. Володимира; брав участь у боротьбі з висипним тифом у діючій армії (1856).

65 років від дня народження педіатра, доктора медичних наук, професора Юрія Володимировича Марушка (1956)

Педіатр, доктор медичних наук (2001), професор (2002). Закінчив Київський медичний інститут (1980), де відтоді й працює (з перервою): від 2003 – завідувач кафедри педіатрії післядипломної освіти Інституту післядипломної освіти, водночас від 2005 – заступник декана, в 2008-2015 – декан факультету підвищення кваліфікації викладачів вищих медичних навчальних закладів України 1-2 та 3-4-х рівнів акредитації; 1998–2003 – у Київському медичному інституті Української асоціації народної медицини: від 2001 – професор, завідувач кафедри педіатрії.

Наукові дослідження присвячені імунореабілітації дітей, які часто хворіють на респіраторні захворювання; лікуванню неревматичних захворювань серця в дітей; розвитку здорової дитини; гастродуоденальній патології, лактазній недостатності, мікроелементозам, первинній артеріальній гіпертензії в дітей; медичній етиці та деонтології в педіатрії.

Наукові праці: “Затяжное, рецидивирующее и хроническое течение стафилококковой инфекции у детей” (1990); “Фармакотерапія захворювань органів дихання у дітей” (2011); “Клінічне обстеження та семіотика уражень органів та систем у дітей” (2013); “Системні механізми адаптації. Стрес у дітей” (2014); “Применение левокарнитина в комплексном лечении детей с неревматическим кардитом” (2015).

70 років від дня народження стоматолога, доктора медичних наук, професора Петра Семеновича Фліса (1951)

Стоматолог, доктор медичних наук (1991) професор (1991), заслужений діяч науки і техніки України (2003). Закінчив стоматологічний факультет Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1974). Працював на посаді завідувача кафедри ортодонтії та пропедевтики ортопедичної стоматології Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (від 1990). Президент і почесний президент Асоціації ортодонтів України; академік Української АН.

Основні напрями наукової діяльності: розробка нових методів ортодонтичного й ортопедичного лікування, створення вітчизняних фотополімерів, сплавів для лиття зубних протезів, ливарних апаратів, технологій виготовлення ортодонтичних апаратів і протезів; розробив і впровадив у виробництво першу в Україні керамічну масу для облицювання незнімних протезів “Ультрапалін”, 5 сплавів для лиття зубних протезів, вакуумних ливарних апаратів і промислового лиття протезів.

Щороку 10 жовтня відзначається Всесвітній день психічного здоров’я World Mental Health Day. Його засновано 1992 року Всесвітньою федерацією психічного здоров’я, за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Метою проведення цього дня – є привернення уваги до проблем психічного здоров’я людей у світі, з метою скоротити поширення депресивних розладів, шизофренії, хворіб Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії та розумової відсталості.

На сьогоднішній день в сучасній медицині гостро стоїть питання збереження здоров′я людини та пошуку чинників, що його обумовлюють. Адже здоров′я громадян – є індикатором благополуччя суспільства, країни в цілому. Зростання числа екстремальних ситуацій, в тому числі бойових дій та пандемії COVID – 19, що різко змінили наше повсякденне життя, диктує необхідність проведення медико–психологічної реабілітації осіб, постраждалих внаслідок негативного впливу емоційно–стресових факторів.

Високоповажні користувачі, у фондах ННМБУ ви знайдете монографії, практичні та навчальні посібники, клінічні настанови, підручники, методичні рекомендації та твори з популярної психіатрії. В літературі підняті питання необхідності поширення здорового способу життя та першочергових заходів, направлених на збереження психічного здоров′я людини.

Пропонуємо вашій увазі роботи, де фахівці знайдуть інформацію з актуальних питань психіатрії у практиці сімейного лікаря, медсестринства в психіатрії, способів досягнення психологічного благополуччя, раннього втручання в психоз, вікових аспектів психічного здоров′я, психіатрії та наркології, психотерапії та психокорекції бойового стресу, тривожності і панічних атак.

Шановні читачі, за допомогою інформації з фондів бібліотеки (покрокових керівництв) ви дізнаєтесь, як зупинити паніку і перестати відчувати тривожність, упоратися з будь якою тривожною ситуацією, котрої ви уникали (водіння авто, польоту, покупки і т. д.), покласти край тривожним або нав′язливим думкам, підвищити свою впевненість і знову почати жити сміливим і авантюрним життям.

Читайте, і будьте здорові!

Володимир Васильович ПАСЬКО (1946-2014)

Пасько Володимир Васильович  народився 10 жовтня 1946 року на Тернопільщині. 1971 року закінчив Військово-медичну академію ім. С.М. Кірова. Проходив службу в Повітряно–десантних військах, на посаді начальника медичної служби полку. 1972–75 роках навчався в ад′юнктурі ВМедА з організації медичного забезпечення збройних сил. 1975 – 1982 роки Володимир Пасько – викладач Академії. 1982 – 1984 роки – начальник медичної служби 108–ї мотострілецької дивізії, що діяла в центральній частині Афганістану. 1984 – 1992 роки – викладач і старший викладач (доцент) ВМедА в місті Ленінград. 1987 року захистив кандидатську дисертацію. З березня 1992 року – проходив службу у лавах Збройних Сил України. 1991–1992 роках розробив розгорнуту концепцію побудови системи військово-медичної освіти і науки в Україні. Значною мірою завдяки зусиллям Володимира Васильовича Паська і групи його однодумців, 1993 року було створено вищий військовий спеціальний навчальний заклад нового типу – Військово–медичне відділення при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця, яке 1995 року отримало статус Української військово–медичної академії (УВМА). Володимир Пасько очолював УВМА від дня її заснування січня 1993 року до серпня 2003 року (за винятком періоду 1994 – 1996 років, коли працював заступником начальника Головного військово–медичного управління). Під керівництвом Володимира Паська Академія здобула найвищий, IV рівень державної акредитації і стала провідним освітньо–науково–інформаційним центром військової медицини в Україні. Впродовж своєї діяльності, Володимир Васильович активно займався науковою роботою. 2002 року Володимир Пасько захистив в НМУ ім. О.О. Богомольця докторську дисертацію, рішенням Атестаційної колегії МОН України, йому присвоєно вчене звання професора. З лютого 2005 до грудня 2006 року Пасько В.В. – заступник Міністра оборони України. Володимир Васильович до останнього дня працював на посаді професора Української військово–медичної академії та головним редактором науково–практичного журналу Міноборони «Військова медицина України».

Пасько Володимир Васильович автор понад 60 наукових праць, 6 книг громадського та суспільно–політичного спрямування. Ініціатор створення і провідний співавтор перших в Україні сучасних російсько–українських словників військово–медичної термінології, а також російсько–українсько–англійського алфавітного довідника з військової та екстремальної медицини. За успішне керівництво медичною службою в бойових умовах, Володимира Васильовича нагороджено Орденом Червоної Зірки, почесним знаком «Відмінник охорони здоров’я СРСР». За підготовку керівного складу військово–медичної служби  іноземних армій нагороджено Орденом  Дружби (Республіки В’єтнам). За службу у Збройних Силах України генерал-лейтенант Пасько удостоєний почесного звання «Заслужений лікар України» (1966). Нагороджений відзнакою МО України «Вогнепальна зброя» (2001), відзнакою Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (2006) та багатьма відомчими відзнаками і нагородами.

Головним захопленням генерала Паська була літературна творчість. Володимир Васильович Пасько – член Національної спілки письменників України, прозаїк історико–публіцистичного, військово–патріотичного спрямування. 1999 року вийшла книга «Ночь забытых песен. Афганские коментарии», з перевиданнями 2001, 2006 роках; «Час прощення» – 2001року, з перевиданням 2005 року; «Пора істини» – 2004, 2005 роках; «Звання – слухач. Нотатки лікаря-генерала» – 2011 року. Книга «Під зіркою й тризубом. Нотатки українського генерала» – вийшла 2019 року посмертно, презентація якої відбулася в ННМБ України. Видання «Нація, держава та армія. Забуті уроки генерала де Голля» вийшло посмертно 2021 року.

Колекцію книг професора до фондів Національної наукової медичної бібліотеки України, люб′язно передала дружина Ірина Володимирівна Пасько – професор Української військово–медичної академії. Колекція Володимира Васильовича налічує 121 одиницю зберігання. Хронологічні межі зібрання складають видання 1915-2010 роки.