Календар медицини

Знаменська Тетяна Костянтинівна (1958) педіатр, доктор медичних наук (1994), професор (2004).

Тетяна Костянтинівна закінчила Київський медичний інститут (1982). Від 1983 працює в Інституті педіатрії, акушерства та гінекології НАМН України: від 1994 – завідувачка відділення неонатології; за сумісництвом від 2005 – професор кафедри дитячих і підліткових захворювань Національної медичної академії післядипломної освіти.

Вивчає особливості адаптації та розробляє критерії діагностики порушень стану новонароджених при TORCH-інфекції, екстрагенітальній патології матері, недоношеності вагітності.

Наукові праці: “В помощь неонатологу” (2006); “Неонатологія з позиції сімейного лікаря” (2007); “Особливості харчування вагітних та матерів-годувальниць” (2007); “TORCH-інфекції в акушерстві і неонатології” (2008).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігаються автореферати дисертації Знаменської Т.К. «Особенности течения раннего периоде и некоторые показатели метаболической адаптации новорожденных от матерей с гипертонической болезнью» (1987), «Клініко-патогенетичне обгрунгування профілактики і лікування, порушень постнатально адаптації новонароджених у хворих на цукровий діабет» (1993)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Т.К. Знаменської, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. В помощь неонатологу (2006)
2. TORCH-инфекции в акушерстве и неонатологии (2008)
3. Неонатологія з позиції сімейного лікаря (2007)

Дудко Олена Максимівна (1923) лікар, доктор медичних наук (1971). Закінчила Київський медичний інститут (1947), де й працювала: декан вечірнього відділення лікувального факультету (1970-1972), професор кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я (1972-1975).

Наукові праці присвячені вивченню стану здоров’я населення в соціально-гігієнічному аспекті.

Наукові праці: “Досвід вивчення захворюваності на ревматизм населення м. Києва” (1960); “Заболеваемость, смертность и летальность при инфаркте миокарда” (1973).

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертацій Дудко О.М. «Эффективность деятельности яслей г. Киева на данном этане / 1948-1951гг.» (1954)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці О.М. Дудко, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Досвід вивчення захворюваності на ревматизм серед дітей м. Києва (1960)
2. Информационно-поисковая система с использованием перфокарт с краевой перфорацией и ЭВМ в городском кардиоревматологическом диспансере для
3. Изучения распространенности сердечно-сосудистых заболеваний (1973)
4. Перфокарты для динамического наблюдения за угрожаемыми и больными ревматизмом и изучения его распространенности у населения (1968)
5. Про добробут і охорону здоров’я радянських жінок (1974)
6. Проривна виразка шлунка і дванадцятипалої кишки (1951)
7. Система учета и анализа заболеваемос ти с временной утратой трудоспособности врачей и среднего медицинского персонала (1974)

Крижанівська Інна Іларіонівна (1913-2004) терапевт, доктор медичних наук, професор, ректор Дніпропетровського медичного інституту (1964-81). Створила кардіологічну школу. Вивчала бронхіальну астму, тромбоутворення, профпатологію, патологію печінки.

Інна Іларіонівна народилася в м. Черкаси. Середню медичну освіту здобула в Дніпропетровському медичному технікумі (1931); працювала на посаді фельдшера; вищу медичну освіту (з відзнакою) здобула на лікувальному факультеті Дніпропетровського медичного інституту (1932- 1938); працювала на посадах лікаря-ординатора та завідувача терапевтичного відділення Ігренської психіатричної лікарні (1938-1940), головного лікаря Чернівецької обласної клінічної лікарні (1940—1941); у 1941 р. вступила до клінічної ординатури кафедри внутрішніх хвороб Кримського медичного інституту; під час німецько-радянської війни працювала на посаді дільничого лікаря в Краснодарському краї та в Грузії (1941—1943).

Після реевакуації працювала на посадах лікаря-ординатора та завідувача терапевтичного відділення Дніпропетровської обласної клінічної лікарні імені І. І. Мечникова (1943-1947), асистента та доцента (1947-1956), завідувача (1956-1957) кафедри факультетської терапії Дніпропетровського медичного інституту, завідувача кафедри терапії Монгольського державного університету (1957-1959), завідувача кафедри госпітальної терапії (1959-1989), проректора з навчальної роботи (1959-1964), ректора (1964-1981) Дніпропетровського медичного інституту; у 1953 р. захистила кандидатську дисертацію, а в 1957 р. – докторську дисертацію; професор (1959); голова Дніпропетровського наукового терапевтичного товариства; член правління Українського наукового товариства терапевтів; голова Дніпропетровського Фонду Миру. Депутат Дніпропетровської обласної Рад народних депутатів, депутат Верховної Ради УРСР 7-8 скликань (1967-1975).

Заслужений діяч науки УРСР (1968); Заслужений працівник вищої школи УРСР; автор понад 300 наукових публікацій, зокрема 11 монографій.

Основні напрями наукової діяльності: Дослідження хвороб серцево-судинної системи, вивчення бронхіальної астми, тромбоутворення, професійної патології, патології печінки, виразкової хвороби, дифузних хвороб сполучної тканини, цукрового діабету; науковий консультант і керівник 9 докторських та 49 кандидатських дисертацій.

Медвецький Євген Болеславович (1938) хірург, доктор медичних наук (1980), професор (1997). Працював лікарем-хірургом у м. Козельці Чернігівської області. З 1973 – в Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії (тепер Національний інститут хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова) на посадах старшого, провідного наукового співробітника, керівника відділу. У 2002 р. за наукові досягнення в галузі спрямованого транспорту ліків обраний дійсним членом (академіком) УАН.
Закінчив Вінницький медичний інститут (1964). Працював лікарем 1967–73 – у Київському НДІ ортопедії; 1973–2011 – у Національному інституті хірургії та трансплантології НАМНУ (Київ): 1993–2003 – провідний науковий співробітник.

Основні праці: Морфофункциональные методы исследования в норме и при патологии. К., 1983; Морфофункциональная характеристика нейтрофильных гранулоцитов у больных гнойным холангитом // КХ. 1995. № 3 (спів­авт.); Спрямований транспорт антибіотиків при гнійно-запальних захворюваннях печінки та жовчних шляхів // Шпитал. хірургія. 1999. № 2 (спів­авт.); Роль взаємовідносин нейтрофільних гранулоцитів, ендотеліоцитів та мононуклеарних макрофагів у виникненні і перебігу гнійно-септичних станів // КХ. 2002. № 8 (спів­авт.); Основные прин­ципы антибиотикопрофилактики и антибактериальной терапии в абдоминальной хирургии // Там само. 2005. № 8 (спів­авт.); Применение ловастатина в модели хронического алкогольного панкреатита для профилактики фиброза поджелудочной железы после выполнения ее дистальной резекции // Хірургія України. 2013. № 1 (спів­авт.).

Напрями наукових досліджень: спрямований транспорт лікарських засобів у вогнище запалення, антибіотикотерапія й антибіотикопрофілактика, немедикаментозні методи імуностимуляції.

28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла нову Конституцію України – першу Конституцію незалежної української держави.

Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту – про державні символи в України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні.

Прийняття конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність.

Прийняття конституції було найважливішим кроком у забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.

Дана конституція діє і сьогодні. Відповідно до Конституції день прийняття Основного Закону є державним святом – Днем Конституції України.

Каменецький Михайло Соломонович (1933) рентгенолог, доктор медичних наук (1989), професор, завідувач кафедри променевої діагностики та терапії Донецького національного медичного університету ім. М. Горького (1987-2000). Засновник функціонального напряму у вітчизняній променевій діагностиці: рання (доклінічна) променева діагностика серцевих і легеневих захворювань, особливо лівошлуночкової недостатності, набряку легенів різного генезу, професійної патології шахтарів, дифузних уражень легень. За його ініціативою здійснено глибоке реформування системи викладання рентгенології та радіології. Був одним із розробників усіх державних стандартів медичної освіти в країні.

Михайло Соломонович народився в м. Чернігові. Медичну освіту (з відзнакою) здобув у Київському медичому інституті (1956); працював на посадах лікаря-рентгенолога у м. Ковелі, Волинської обл. (1956-1958), лікаря-рентгенолога в м. Донецьку (1958- 1967), асистента (1967-1975), доцента (1975-1987), завідувача (1987–2000) кафедри радіології Донецького медичного інституту (тепер – Донецький національний медичний уні- верситет).

З 1994 р. також завідувач наукової лабораторії з проблем переддипломної медичної освіти МОЗ України. У 1965 р. захистив кандидатську дисертацію «Со- стояние функции наружного дыхания у больных деструктивным туберкулезом до и после радикальной операции», а в 1989 р. – докторську дисертацію; професор; голова Донецького регіонального відділення та член виконавчого комітету (з 1995 р.) Асоціації радіологів України; член редакційних колегій низки фахових журналів.

Заслужений працівник народної освіти України (1994). Автор понад 650 наукових публікацій, зокрема 27 монографій, 3 підручників, 30 навчаних посібників, 8 винаходів.

Основні напрями наукової діяльності: опрацювання ранньої (доклінічної) променевої діагностики серцевих та легеневих захворювань, набряку легень різного генезу, професійної патології шахтарів, дифузних уражень легень, розробка системи вищої медичної освіти; засновник функціонального напряму у вітчизняній променевій діагностиці; науковий консультант і керівник 4 докторських та 14 кандидатських дисертацій.