Календар медицини

Жабоєдов Геннадій Дмитрович (1938) офтальмолог, доктор медичних наук (1984), професор (1986), член-кореспондент АМНУ (1997), заслужений діяч науки і техніки України (2000). Закінчив Харківський медичний інститут (1961). Працював лікарем. У Полтавському медичному стоматологічному інституті (1969-1985): 1985 – доцент; завідувач кафедри очних хвороб Національного медичного університету (Київ, від 1985). Президент Асоціації офтальмологів, нейроофтальмологів і глаукоматологів України (від 2003).

Геннадій Дмитрович медичну освіту здобув на лікувальному факультеті Харківського медичного інституту (1961); працював ординатором очного відділення Сумської обласної лікарні; у 1965-1968 рр. – аспірант кафедри очних хвороб Харківського інституту удосконалення лікарів; з 1968 р. – ординатор Харківської очної клінічної лікарні імені Л. Л. Гіршмана; працював на посадах асистента (1970-1974), доцента (1974-1985) Полтавського медичного стоматологічного інституту.

У 1965 р. захистив кандидатську дисертацію «Зорові послідовні образи в нормі та при патології зорового нервового шляху», а в 1984 р. – докторську дисертацію «Патогенез набряків зорового нерва, їх клініка і диференційна діагностика»; з 1985 р. працював на кафедрі очних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця на посадах завідувача (1985-2014) та професора (з 2014 р.); професор (1986); член-кореспондент НАМН України за спеціальністю «Офтальмологія» (1992); член Наукової ради НАМН України з клінічної медицини; голова Центральної методичної комісії з офтальмології МОЗ та НАМН України; голова Проблемної комісії МОЗ та НАМН України «офтальмологія та тканинна терапія»; член Наукової Ради з клінічної медицини при президії НАМН України; член ВАК (1993-2006); президент Асоціації офтальмологів -нейроофтальмологів і глаукоматологів України; член міжнародної та Європейської спілок глаукоматологів; член Всеукраїнської асоціації пластичної та реконструктивної хірургії; член редакційних рад низки фахових журналів України; Заслужений лікар України (1992); Заслужений діяч науки і техніки України (2000).

Автор близько 800 наукових публікацій, зокрема 18 монографій, 8 підручників, 32 авторських свідоцтв, численних методичних рекомендацій та навчальних посібників.

Основні напрями наукової діяльності – запропонував нову концепцію патогенезу застійного диска зорового нерва; вивчив зміни органа зору під час травм та за наявності пухлин головного мозку. Розробив нові діагностичні методи дослідження та пристрої для їхньої реалізації. Розробив метаболічну теорію розвитку глаукоми і удосконалив нейропротекторне лікування оптичної нейропатії та рефракторних форм ґлауком.

Геннадій Жабоєдовч запропонував нові методи консервативного, лазерного та хірургічного лікування глаукоми і катаракти, захворювань сітківки і зорового нерва, травматичних пошкоджень органа зору. Розробив діагностичні методи дослідження гостроти зору, поля зору, просторової та контрастної чутливості зорового нерва, сітківки, та пристрої для їх реалізації. Розробив нові методики пластичних та естетичних оперативних втручань на допоміжному апараті ока.

Науковий консультант й керівник 12 докторських та 32 кандидатських дисертацій; основні наукові публікації: «Дифференциальная диагностика отеков диска зрительного нерва» (1983), «Патология сосудов сетчатки», «Наследственная дистрофия желтого пятна (1988), «Заболевания зрительного нерва» (1992), «Травмы зрительного нерва» (1994), підручник «Очні хвороби» (у співавторстві, 1999), «Глаукома» (2004), «Поражения зрительного нерва» (2006, «Офтальмологія» (2011), «Ілюстрований словник-довідник термінів офтальмопластичної хірургії» (2012), «Межнациональное руководство по глаукоме. Т. 1. Диагностика и динамическое наблюдение за пациентами с глаукомой» (2013), «Межнациональное руководство по глаукоме.

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці Г.Д. Жабоєдова, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Глаукома (2004)
2. Діагностика та лікування офтальмопатології в осіб, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (2003)
3. Заболевания зрительного нерва (1992)
4. Офтальмологія (2011)
5. Очні хвороби (1999)

Сидельников Віктор Михайлович (1928-1997) педіатр, член-кореспондент НАМН України (1993), член-кореспондент НАН України (1992), доктор медичних наук (1969), професор (1970), завідувач кафедри педіатрії No 2 Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України (1970-1997).

Запропонував нові діагностичні методи для ранньої та диференціальної діагностики різновидів уроджених пороків серця; вперше в країні описав новий різновид дефекту міжшлуночкової перетинки в дітей і запропонував критерії його діагностики.

У фонді Національної наукової медичної бібліотеки України зберігається автореферат дисертацій Сидельника В.М.

1. «Белковый спектр плазмы крови в клинике ревматизма у детей» (1959)
2. «Диагностика некоторых врожденных пороков сердца у детей и оценка нарушений гемодинамики по косвенным показателям» (1968)

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці В.М. Сидельника, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Диагностика некоторых врожденных пороков сердца у детей и оценка нарушений гемодинамики по косвенным показателям (1973)
2. Неотложная помощь в педиатрии (1977)
3. Неотложные состояния у детей (1983)
4. Практическая аллергология детского возраста (1985)

Відзначається з 1846 року. Саме в цей день американський хірург і стоматолог Вільям Томас Грін Мортон вперше публічно продемонстрував успішне застосування анестезії для створення загального наркозу. В якості анестетика він застосував інгаляцію діетилового ефіру.

Зараз в сучасній медицині розрізняють не тільки загальну, але й місцеву, а також спинномозкову анестезію. Препарати та методологія для проведення анестезії постійно удосконалюються.

16 жовтня в різних країнах світу проводяться заходи з метою підвищення обізнаності суспільства щодо значення та принципів здорового харчування. Здоровий вибір продуктів і страв є запорукою значного зменшення ризику серцево-судинних захворювань, діабету та раку. Разом з відмовою від шкідливих звичок і фізичною активністю здорова дієта забезпечує максимальну тривалість активного життя сучасної людини.

ВООЗ розроблено адаптовані рекомендації з ключових складових здорової дієти, яких варто дотримуватися, аби бути здоровими.

Професійне свято лікарів алергологів-імунологів “День алерголога” відзначається щорічно 16 жовтня.

Термін “алергія” вперше був введений віденським педіатром Клеменсом Фон Пірке в 1906 р. Він зауважив, що в деяких з його пацієнтів спостерігаються симптоми, що могли бути викликані певними речовинами – алергенами з навколишнього середовища, такими, як пил, пилок рослин або деякі види їжі. Протягом довгого часу вважалося, що гіперчутливість розвивається у зв’язку з порушенням функції імуноглобулінів Е, проте незабаром стало ясно, що численні механізми з участю різних хімічних речовин викликають появу безлічі симптомів, раніше класифікованих як “алергія”.

Ємченко Андрій Іванович (1893-1964) фізіолог, доктор біологічних наук (1940), професор (1934), член-кореспондент АН УРСР (1957). Навчався в Київському політехнічному інституті (від 1913), закінчив медичний інститут (1925). Від 1921 працював у Київському університеті: 1933-1964 – завідувач кафедри фізіології людини і тварин, водночас у 1945-1958 брав участь у створенні та був заступником директора з наукової роботи та завідувачем відділу вищої нервової діяльності НДІ фізіології при Університеті.

Андрій Іванович вивчав фізіологію та фізико-хімічні властивості серцевого м’яза, фізіологію травної системи (зокрема слинних залоз) і вищої нервової діяльності людини та тварин, органів чуття, механізми орієнтації тварин у просторі. Встановив закономірності дії органічних кислот на серце, досліджував вплив солей, нормальних складових елементів плазми крові на амплітуду його скорочень.

Наукові праці: “Лабораторна фізіологічна хімія” (1929-1931); “Діяльність слинних залоз” (1941); “Фактори простору і часу в умовнорефлекторній діяльності тварин” (1953); “Латентний період умовного рефлексу випрямлення” (1957); “Физиология анализаторов и учение диалектического материализма о чувственном познании” (1972).

Також у фонді бібліотеки зберігаються праці А.І. Ємченка, підготовлені одноосібно або у співавторстві:

1. Лабораторна фізіологічна хемія (1930)
2. Фактори простору і часу в умовнорефлекторній діяльності тварин (1953)
3. Физиология анализаторов и учение диалектического материализма о чувственном познании (1972)