Календар медицини

Міжнародний День ДНК встановлено на честь виходу 25 квітня 1953 р. британського журналу “Nature”, в якому була опублікована невелика стаття вчених з Кембриджу англійця Френсіса Кріка й американця Джеймса Уотсона під назвою “Молекулярна структура нуклеїнових кислот”, та відкриття подвійної спіралі ДНК.

Цей день – унікальна можливість для генетиків і лікарів різних спеціальностей, пов’язаних з наданням допомоги хворим зі спадковою патологією, обговорити свої дослідження зі студентами, лікарями та населенням. Зустрічі генетиків і населення в День ДНК об’єднують теоретиків і практиків, сприяють створенню товариств зацікавлених і працюючих у даному напрямку людей.

Чорнобиль…Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи.

У вересні 2003 р. на саміті СНД президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Рада глав держав СНД підтримала цю пропозицію.

У грудні 2003 р. Генеральна асамблея ООН вітала рішення Ради глав держав СНД щодо проголошення 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф і закликала всі держави-члени ООН щороку вшановувати пам’ять про цю трагедію.

Аварія на ЧАЕС – найбільша техногенна катастрофа за всю історію ядерної енергетики у світі, що змінила радіаційну обстановку, екологію, долі людей не тільки на європейському континенті, а й у всьому світі.

О 1:23 ночі 26 квітня 1986 р. на Чорнобильському реакторі № 4 прогримів вибух, кілька сотень працівників і пожежників намагалися загасити пожежу, що не припинялася протягом 10 днів. Тоді загинули близько 50 співробітників станції та постраждали сотні рятувальників. Реактор був повністю зруйнований і в довкілля викинуто величезну кількість радіоактивних речовин. За потужністю радіоактивний викид у 300 разів перевищував атомне бомбардування японського міста Хіросіма. Радіоактивна хмара від аварії пронеслася над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США.

Визначити масштаби катастрофи та її впливу на здоров’я людей важко досі – тільки від раку, що розвинувся в результаті отриманої дози радіації, померли сотні тисяч людей. Прип’ять і навколишні села ще кілька століть будуть небезпечними для проживання.

Радіоактивного ураження зазнали близько 600000 осіб, насамперед, ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження. Понад 2,5 мільйонів мешканців України страждають від захворювань, спричених опроміненням, і близько 80 тисяч з них отримують допомогу. За даними міжнародних організацій, у результаті аварії померли 60 тисяч ліквідаторів, а 165 тисяч стали інвалідами.

Чорнобиль – це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших співвітчизників. Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей і прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям і здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу та подальшого розповсюдження радіації.

Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі та героїчні події, імена мужніх добровольців – пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тієї квітучої весни відправились на зустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Їхній подвиг назавжди записаний до літопису людської мужності та навічно залишиться в пам’яті українського народу.

95 років від дня народження нейрохірурга, онколога, кандидата медичних наук Юрія Івановича Коп’яківського (1925-2010)

Нейрохірург, онколог, кандидат медичних наук (1961), доцент (1965), завідувач нейроонкологічного відділу Інституту нейрохірургії (1990-1995). Закінчив Івано-Франківський (Станіславський) медичний інститут (1953). З 1953 р. працював в Інституті нейрохірургії: лікар-науковий співробітник (1953–1959), молодший науковий співробітник (1959–1963). Доцент кафедри нервових хвороб Вінницького медінституту (1963–1965). Викладач-консультант госпіталю ім. B.I. Леніна Республіки Куба (1966–1967). Старший науковий співробітник Інституту нейрохірургії (з 1965 p.).

Наукові праці присвячені нейроонкології, нейротравмі.

80 років від дня народження педіатра, імунолога, доктора медичних наук, професора Віри Євстафіївни Казмірчук (1940)

Педіатр, імунолог, доктор медичних наук (2004), професор (2006). Закінчила Київський медичний інститут (1968). Працювала лікарем. Від 1971 – у Національному медичному університеті (Київ): від 2008 – директор Інституту клінічної імунології та алергології.

Вивчає проблеми діагностики та лікування гіпоімуноглобулінемій і герпесвірусних інфекцій. Запропонувала класифікації дисфункцій імунної системи та герпесвірусних нейроінфекцій. Довела ефективність імуноглобулінотерапії в профілактиці інфекційних ускладнень при гіпоімуноглобулінеміях у дітей раннього віку.

Наукові праці: “Лікування ускладнених форм Епштейна–Барр вірусної інфекції” (2002); “Дисфункції імунної системи у дітей та їх клінічна класифікація” (2003); “Імунозалежна форма мігрені” (2008); “Клиника, диагностика и лечение герпесвирусных инфекций человека” (2009); “Иммуноглобулины и иммуноглобулинотерапия” (2010).

95 років від дня народження вченого в галузі медицини праці, академіка АМН та НАН України, доктора медичних наук, професора Олександра Оганесовича Навакатікяна (1925-2006)

Академік АМН України (1993), академік HAH України (1992), член-кореспондент РАМН (1988), доктор медичних наук (1963), професор (1965), заслужений діяч науки України (1985), заступник директора (1968-1996), керівник відділу фізіології праці Інституту медицини праці АМН України (1968-2002).

Відомий вчений у галузі медицини праці. Дослідження присвячені механізмам розвитку, діагностиці та профілактиці стресу, передпатології та патології, що виникли під впливом трудової діяльності та факторів середовища.

Наукові праці: “Функції дихання при пневмоконіозах та пилових бронхітах” (1967); “Вікова працездатність осіб розумової праці” (1979); “Вплив умов праці на працездатність та здоров’я операторів” (1984); “Фізіологія та гігієна розумової праці” (1987); “Здоров’я та працездатність при розумовій праці” (1989).

85 років від дня народження соціального гігієніста, доктора медичних наук, професора Анатолія Родіоновича Уваренка (1935-2014)

Соціальний гігієніст, доктор медичних наук (1986), професор (1987), директор Київського НДІ соціальної гігієни та управління охорони здоров’я (1989-1994), керівник Республіканського відділу (Центру) наукової медичної інформації та патентноліцензійної роботи МОЗ України (1975-2005). Професор кафедри соціальної гігієни і організації охорони здоров’я з підвищенням кваліфікації керівних кадрів охорони здоров’я (2010 р. була перейменована на кафедру менеджменту охорони здоров’я) Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (2006-2014).

Наукові праці були присвячені питанням медичної інформації, проблемам медичної профілактики й якості медичного забезпечення.