Календар медицини містить професійні свята медиків, всесвітні дні медицини, ювілейні дати видатних медиків а також державні свята України.
Володимир Дмитрович Орлов (1856-1915) – гігієніст, доктор медицини, заслужений ординарний професор, один із провідних фахівців у галузі гігієни та громадської медицини кінця ХІХ — початку ХХ століття.
Основні віхи життя та діяльності
- 1856 — народився.
- 1878 — закінчив медичний факультет Казанського університету.
- З 1878 року — понадштатний асистент гігієнічного кабінету Казанського університету.
- 1886 — здобув ступінь доктора медицини.
- У 1894–1895 роках удосконалював знання з гігієни в Харківському університеті під керівництвом професора О. І. Якобі.
- У квітні 1895 року призначений понадштатним лаборантом гігієнічного кабінету Казанського університету.
- У жовтні 1895 року став приват-доцентом кафедри гігієни Казанського університету.
- У 1893–1914 роках — завідувач кафедри гігієни, медичної поліції, медичної географії та статистики Університету святого Володимира.
- 1894 — організував лабораторні заняття для студентів.
- 1903 — запровадив доцентський курс з епідеміології, медичної статистики та суспільної медицини.
- Неодноразово проходив стажування з хімії та бактеріології у закордонних університетах.
- Мав звання заслуженого ординарного професора.
- 1915 — помер.
Наукова діяльність
Наукові дослідження Володимира Орлова охоплювали широкий спектр питань громадської гігієни та санітарії.
Ранні наукові праці:
- дослідження нічліжних притулків міста Казані;
- вивчення проблеми так званого «голодного хліба».
Київський період діяльності:
- проблеми гігієни води;
- питання водопостачання;
- санітарно-епідеміологічні аспекти громадського здоров’я.
Значення діяльності
Володимир Дмитрович Орлов зробив вагомий внесок у розвиток:
- університетської медичної освіти;
- гігієнічної науки;
- епідеміології;
- медичної статистики;
- громадської медицини в Україні та тогочасній Російській імперії.
Його діяльність сприяла впровадженню практичної підготовки студентів-медиків і розвитку наукових підходів до питань санітарії та охорони здоров’я населення.
100 років від дня народження інфекціоніста, епідеміолога, доктора медичних наук, професора Галини Григорівни Соколовської (1921-1979)
Інфекціоніст, епідеміолог, доктор медичних наук (1972), професор. Закінчила Київський медичний інститут (1944). У 1975-1979 – професор кафедри епідеміології Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця.
Основні напрями наукових досліджень: вивчення особливостей епідеміології, механізму передачі зараження при інфекціях, що спричиняються збудниками умовно патогенної природи, удосконалення організації імунопрофілактики.

80 років від дня народження педіатра, інфекціоніста, доктора медичних наук, професора Людмили Іванівни Чернишової (1941)
Педіатр, інфекціоніст, доктор медичних наук (1989), професор (1993). Медичну освіту здобула у Львівському (1958-1963) та Київському (1963-1964) медичних інститутах. Працювала на кафедрі педіатрії Київського медичного інституту на посадах асистента (1970-1989) і доцента (1989-1992); завідувач (1992-2016) і професор (з 2016) кафедри дитячих інфекційних хвороб (з 2000 – кафедра дитячих інфекційних хвороб та дитячої імунології) Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика; головний дитячий імунолог МОЗ України. Заслужений лікар України.
Основні напрями наукової діяльності: мікробна колонізація слизових оболонок і формування імунітету в дітей, герпетичні інфекцій та токсоплазмоз, ВІЛ-інфекція в дітей, опортуністичні інфекції, кишкові інфекції, інфекційний синдром при первинних і вторинних імунодефіцитах.

95 років від дня народження хірурга, ортопеда-травматолога, доктора медичних наук, професора Олега Володимировича Дольницького (1926-2013)
Хірург, ортопед-травматолог, доктор медичних наук (1968), професор (1976). Закінчив Чернівецький медичний інститут (1952). Працював в Українському НДІ ортопедії (1952-1957). Від 1958 – у Національному медичному університеті: від 1976 – професор кафедри хірургії дитячого віку. Заснував (1964) і відтоді очолював клініку дитячої ортопедії і травматології в одній з дитячих лікарень Києва. Фахівець у галузі дитячої хірургії.
Основні напрями наукових досліджень: мікрохірургія дитячого віку; реконструктивна хірургія вроджених вад розвитку грудної клітки, опорно-рухового апарату при травмах, хірургія кисті в дітей. Вперше застосував мікрохірургічну операцію на плечовому сплетенні в новонароджених при пологових паралічах руки.
Наукові праці: “Послеожоговые деформации у детей и их хирургическое лечение” (1971); “Травматические деформации кисти у детей” (1977); “Врожденные деформации грудной клетки у детей” (1978); “Атлас хирургической патологии у детей” (1981); “Лечение родового паралича верхних конечностей” (1985); “Атлас микрохирургических операций на периферических нервах” (1991); “Дитяча травматологія” (2006).

60 років від дня народження сексопатолога, андролога, доктора медичних наук, професора Ігоря Олексійовича Баб’юка (1961-2019)
Сексопатолог, андролог, доктор медичних наук (1996), професор (2002). Закінчив Донецький медичний інститут (1984). Працював лікарем. У 1993 заснував і керував Центром планування сім’ї та репродукції людини. Від 1997 – головний дитячий і підлітковий сексопатолог Донецького обласного управління охорони здоров’я. Водночас – у Донецькому медичному університеті: від 2000 – завідувач кафедри психіатрії, психотерапії, медичної психології та наркології з курсом сексології факультету післядипломної освіти. Брав участь в організації відділу відновлення репродуктивної функції людини Інституту невідкладної та відновної хірургії АМНУ (Донецьк, 1999).
Наукові дослідження в галузях сексопатології, психології, психотерапії, наркології, андрології, венерології, гінекології, медичної кібернетики.
Наукові праці: “Психические и соматические расстройства в нарушении сексуального здоровья” (2002); “Медична психологія” (2003); “Психотерапия и медпсихология в реабилитации женщин” (2003); “Современная контрацепция” (2004); “Алкогольная и наркотическая зависимость у подростков” (2004); “Криминальная сексология” (2004).

90 років від дня народження онколога, доктора медичних наук, професора Дмитра Володимировича М’ясоєдова (1931-2020)
Онколог, доктор медичних наук (1985), професор (1988), заслужений діяч науки і техніки України (2006). Закінчив Кишинівський медичний інститут (1955). Працював лікарем. Від 1961 – у Київській медичній академії післядипломної освіти: в 1974-1991 – проректор з навчально-методичної роботи, водночас у 1984-2008 – завідувач, від 2008 – професор кафедри онкології.
Наукові дослідження були присвячені хірургічному та комбінованому лікуванню злоякісних новоутворень шлунково-кишкового тракту з використанням кріодії.
Наукові праці: “Иммуногистохимические методы в диагностике злокачественных опухолей” (1991); “Сучасна діагностика та лікування хворих на рак ободової кишки” (2004); “Справочник по онкологии” (2008); “О показаниях к выполнению подкожной мастэктомии с одномоментным эндопротезированием у больных раком молочной железы” (2011); “Застосування інгібіторів системи гемостазу з метою підвищення безпосередніх та віддалених результатів радикального лікування хворих на рак шлунка та ободової кишки” (2015).
