Календар медицини

80 років від дня народження провізора, доктора медичних наук, професора Георгія Миколайовича Войтенка (1942-2020)

Провізор, доктор медичних наук (1989), професор (1992). Закінчив Київський медичний інститут (1966). Працював у Київському НДІ фармакології і токсикології (1968-1978); Київському НДІ клінічної та експериментальної хірургії (нині Інститут хірургії та трансплантології АМНУ): старший науковий співробітник (1978-1979); від 1979 – в Київській медичній академії післядипломної освіти: завідувач кафедри клінічної фармації (від 1990).

Основні напрями наукових досліджень: фітотерапія та фармакологія. Розробляв і впроваджував у практику композиційні препарати з рослинних полімерів та антиоксидантів.

Наукові праці: “Корисні властивості ягідних рослин України” (1990); “Фітотерапія радіаційних уражень” (1991); “Фармакологічні властивості препаратів ехінацеї в експерименті та клініці” (1996); “Методичні рекомендації по використанню фітотерапії в комплексі санаторно-курортного лікування” (1998); “Фітотерапія і медолікування” (2001); “Клініко-лабораторна оцінка панкреатопротекторної ефективності вітчизняних поліфенольних фітопрепаратів у хворих із запально-некротичними захворюваннями підшлункової залози” (2002).

100 років від для народження лікаря, історика медицини Павла Йосиповича Пундія (1922-2015)

Лікар, історик медицини, почесний член Українського Лікарського Товариства Північної Америки (УЛТ ПА) (1995), дійсний член НТШ в Америці (1996), Doctor Honoris Causa Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (1996), почесний член СФУЛТ (1997), меценат і дійсний член Українського історичного товариства. Тривалий час входив до складу Управи УЛТ ПА, виконував обов’язки скарбника, потім — очолював архів і бібліотеку товариства. На основі архівних документів підготував і видав 14 томів “Українського медичного архіву”, що присвячені історії української медицини, видатним українським лікарям і медичним установам в Україні та діаспорі. Крім того, автор численних статей про історію та діяльність УЛТ ПА.

90 років від дня народження онколога, академіка НАМН України, доктора медичних наук, професора Григорія Васильовича Бондаря (1932-2014)

Відомий спеціаліст у галузі клінічної онкології, академік НАМН України (2002), доктор медичних наук (1974), професор (1975), Герой України (2002), заслужений діяч науки Української РСР (1983), організатор і завідувач кафедри онкології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького (1975-2014).

Основні напрями наукової діяльності: комбіноване та комплексне лікування пухлин молочної залози, шлунка, кишечника та сечового міхура. Ним розроблені методи лікування раку шлунка та прямої кишки, що забезпечують відновлення соціального статусу хворого. Запропонована ним методика муфтоподібного стравохідно-кишкового анастомозу дотепер є однією з найбільш надійних, водночас при функціонально-замінній дії вона не має аналогів. На основі розроблених оригінальних методик у клінічну практику почали впроваджуватися паліативні та паліативно-комбіновані гастроектомії, сфінктерозберігаючі радикальні операції при раку прямої кишки, одномоментні радикальні операції при ускладненому раку товстої кишки. Під його керівництвом активно розроблялися нові способи комбінованого та комплексного лікування пухлин основних локалізацій, обгрунтовувалися та впроваджувалися в клінічну практику оригінальні методики внутрішньоартеріальної й ендолімфальної поліхіміотерапії.

Наукові праці: “Комбинированное и комплексное лечение рака прямой кишки” (1990); “Формирование искусственного мочевого пузыря из прямой кишки” (1995); “Рак ободочной кишки” (1997); “Первинно-неоперабельний рак молочної залози” (2007); “Переможемо рак разом” (2008).

205 років від дня народження клініциста, терапевта, доктора медицини, професора Юлія (Фердинанда) Івановича Мацона (1817-1885)

Видатний клініцист, терапевт, лікар-подвижник, громадський діяч. Засновник клініко-анатомічного напряму в патологічній анатомії, доктор медицини (1850), професор (1858), завідувач кафедри патології і патологічної анатомії Київського університету (1854-1874). Ініціатор будівництва анатомічного театру Київського університету (1853). Один із засновників санітарної служби в Києві. Голова Товариства київських лікарів (1871-1881). Перший директор Олександрівської лікарні (1875-1885), дійсний статський радник.

Його наукові праці стосувалися захворювань нирок, печінки, морфологічних змін в організмі при запаленні, питань клінічної діагностики та боротьби з епідеміями (зокрема холери).

120 років від дня народження кандидата медичних наук, доцента Івана Петровича Пигиди (1902-1979)

Фахівець з організації охорони здоров’я, кандидат медичних наук, доцент (1948), завідувач кафедри соціальної гігієни та організації охорони здоров’я Київського медичного інституту імені О.О. Богомольця (1953-1961). Закінчив Київський медичний інститут імені О.О. Богомольця (1926). Учасник 2-ї світової війни.

Наукові праці: “Лечебно-профилактическая сеть г. Киева и ее деятельность накануне Великой Отечественной войны”; “Досягнення охорони здоров’я в Українській РСР”.

145 років від дня народження православного святого, хірурга, доктора медицини, святителя та сповідника Валентина Феліксовича Войно-Ясенецького (Архієпископа Луки) (1877-1961)

Хірург, доктор медицини, архієпископ Сімферопольський та Кримський Українського екзархату РПЦ. Канонізований Церквою 1995 р. Освіту здобув у Києві. 1896 вступив на медичний факультет Київського університету. Коли розпочалася Російсько-японська війна, в складі Київського лазарету Червоного Хреста поїхав до Чити, де очолював хірургічне відділення та здобув перший досвід виконання складних операцій. Протягом 13 років працював земським лікарем у Симбірській, Курській і Саратовській губерніях. Йому доводилося працювати і терапевтом, і хірургом, і окулістом, і гінекологом, і урологом. Переїхавши до Москви, став екстерном у відомого професора хірургії та топографічної анатомії П.І. Дяконова. Почав розробляти новий напрямок у хірургії – регіонарну анестезію. Створив свій метод знеболювання кисті руки. 1916 захистив дисертацію “Про регіонарну анестезію другої гілки трійчастого нерва”. 1923 прийняв чернечий постриг і був рукоположений в єпископи. Того ж року його заарештували за безглуздою стандартною підозрою в “контрреволюційній діяльності”. Це стало початком 11 років тюрем і заслань. З жовтня 1941 став консультантом усіх госпіталів Красноярського краю та головним хірургом евакогоспіталю. У середині 1942 термін його заслання закінчився. Восени 1942 був зведений у сан архієпископа та призначений на Красноярську кафедру. 1944 очолив Тамбовську єпархію. 1946 став главою Кримської єпархії, продовжуючи свою лікарську та педагогічну діяльність.